Про ста­но­ви­ще се­лян

Ко­ли на су­спіль­ній ни­ві ору­дує по­пу­ля­ція гри­зу­нів, то гро­ма­ді го­ді очі­ку­ва­ти на вро­жай

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир РЯБ­ЧЕН­КО, Ки­їв

Ни­ні в Укра­ї­ні за­про­ва­джу­є­ться те­ри­то­рі­аль­на ре­фор­ма, яка пе­ред­ба­чає укру­пне­н­ня мі­сце­вих гро­мад і де­ле­гу­ва­н­ня їм біль­ших пов­но­ва­жень ра­зом з від­по­від­аль­ні­стю. Ві­до­мо, що треть на­шо­го на­се­ле­н­ня про­жи­ває в сіль­ській мі­сце­во­сті. Укру­пне­н­ня гро­мад має здій­сню­ва­тись са­ме там. За­дум, на пер­ший по­гляд, хо­ро­ший, оскіль­ки пе­ре­дба­ча­є­ться в та­кий спо­сіб вди­хну­ти жи­т­тя в на­ші сіль­ські гро­ма­ди, а то­чні­ше — в укра­їн­ські се­ла, які на очах ви­ми­ра­ють. Але з огля­ду на дис­ку­сію, яка роз­гор­та­є­ться з де­да­лі біль­шою го­стро­то­юв укра­їн­сько­му су­спіль­стві нав­ко­ло ці­єї ре­фор­ми, не­об­хі­дно за­сте­рег­ти, що без де­мо­но­по­лі­за­ції в аграр­но­му се­кто­рі еко­но­мі­ки та без по­вер­не­н­ня зем­лі сіль­ським ме­шкан­цям укра­їн­ські се­ла не від­ро­дя­ться і не роз­кві­тнуть. Щоб не бу­ти го­ло­слів­ним, за­про­шу­ю­до ко­ро­тко­го ана­лі­ти­чно­го огля­ду офі­цій­ної ста­ти­сти­ки, яка по­да­є­ться в дер­жав­них ста­ти­сти­чних що­рі­чни­ках.

По­рів­няв­ши ста­ти­сти­чні да­ні за 1991 і 2013 ро­ки, ба­чи­мо сум­ну ди­на­мі­ку, що вка­зує на при­мар­не май­бу­тнє сіль­ських со­ці­у­мів у мі­сце­во­сті, яка де­гра­дує че­рез су­спіль­ну не­за­тре­бу­ва­ність її ме­шкан­ців. Не­зва­жа­ю­чи на те що сіль­ське на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни за цей пе­рі­од ско­ро­ти­лось із 16,8 до млн ме­шкан­ців, кіль­кість пра­це­зда­тно­го на­се­ле­н­ня за­ли­ши­ла­ся не­змін­ною— 8,4 млн лю­дей. При цьо­му ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті на­се­ле­н­ня від­бу­ва­є­ться з при­ско­ре­н­ням. Так, із 1991-го до 2003 ро­ку во­но ско­ро­ти­лось на 0,9 млн, а з 2002-го до 2014 ро­ку — на 1,8 млн ме­шкан­ців. А рі­вень су­спіль­ної за­тре­бу­ва­но­сті пра­це­зда­тно­го на­се­ле­н­ня змен­шу­є­ться ка­та­стро­фі­чно ви­пе­ре­джаль­ни­ми тем­па­ми що­до тем­пів ско­ро­че­н­ня сіль­сько­го на­се­ле­н­ня. 1990 ро­ку ще не бу­ло без­ро­бі­т­тя, і з во­сьми міль­йо­нів пра­це­зда­тно­го на­се­ле­н­ня п’ять міль­йо­нів бу­ло за­ді­я­но в сіль­сько­му го­спо­дар­стві, а три міль­йо­ни — на під­при­єм­ствах мі­сце­вої про­ми­сло­во­сті, яка на той час бу­ла до­во­лі роз­ви­ну­тою, а та­кож у мі­сце­вих бю­дже­тних уста­но­вах дер­жав­них стру­ктур, осві­ти, охо­ро­ни здо­ров’я то­що, то­ді як пев­на ча­сти­на ме­шкан­ців із при­мі­ських зон сіль­ської мі­сце­во­сті їзди­ла на ро­бо­ту в мі­ста. Не так дав­но, 2013 ро­ку, се­ре­дньо­рі­чна кіль­кість на­йма­них пра­ців­ни­ків у сіль­сько­му го­спо­дар­стві Укра­ї­ни ста­но­ви­ла 0,571 млн про­ти 4,943 млн ста­ном на 1 сі­чня 1991 ро­ку.

Мі­сце­ва про­ми­сло­вість за вка­за­ний пе­рі­од ре­аль­но зни­ще­на. При­бли­зно те ж са­ме від­бу­ло­ся з про­ми­сло­ви­ми під­при­єм­ства­ми в мі­стах, ку­ди їзди­ли на ро­бо­ту ме­шкан­ці з при­мі­ських зон сіль­ської мі­сце­во­сті. Аде­ква­тної ди­вер­си­фі­ка­ції як аль­тер­на­ти­ви то­таль­но­му ви­віль­нен­ню­ро­бо­чих рук із сіль­сько­го го­спо­дар­ства й зі зни­ще­них про­ми­сло­вих під­при­ємств за цей пе­рі­од по су­ті не від­бу­ло­ся. А ма­ла би від­бу­тись, як­би за ро­ки дер­жав­ної не­за­ле­жно­сті здій­сню­ва­лась ком­пе­тен­тна дер­жав­на ре­гу­ля­тор­на по­лі­ти­ка, яка б за­хи­сти­ла сво­їх гро­ма­дян від роз­гу­лу ди­ко­го ка­пі­та­лі­зму. На­при­клад, у Ки­таї ство­рю­ю­ться ж ро­бо­чі мі­сця не для де­кіль­кох, а для со­тень міль­йо­нів ки­тай­ців, які за­лу­ча­ю­ться до ви­ро­бни­цтва ши­ро­ко­го асор­ти­мен­ту то­ва­рів, одним із рин­ків збу­ту яких ста­ла Укра­ї­на. Вла­сне, тор­гів­ля, при­чо­му за­зви­чай ім­порт­ни­ми то­ва­ра­ми, є ті­є­ю­еко­но­мі­чно­ю­сфе­рою, яка сут­тє­во роз­ши­ри­ла свою ді­яль­ність і на­да­ла до­да­тко­ві ро­бо­чі мі­сця. Та­ке по­жвав­ле­н­ня та роз­ви­ток тор­го­вель­ної сфе­ри в Укра­ї­ні спри­яє за­ру­бі­жним то­ва­ро­ви­ро­бни­кам, які за ра­ху­нок цьо­го ма­ють мо­жли­во­сті да­ва­ти ро­бо­ту сво­їм спів­ві­тчи­зни­кам і збіль­шу­ва­ти свій вну­трі­шній ва­ло­вий про­дукт.

А на­ша ві­тчи­зня­на ста­ти­сти­ка ву­а­лює ре­аль­не без­ро­бі­т­тя, за­по­бі­га­ю­чи до ка­зу­їсти­ки. Так у сіль­ській мі­сце­во­сті не вва­жа­ю­ться без­ро­бі­тни­ми пра­це­зда­тні гро­ма­дя­ни, які обро­бля­ють ар­ха­ї­чни­ми спосо­ба­ми свої при­са­ди­бні ді­лян­ки, оскіль­ки во­ни від­лу­че­ні від сво­їх зе­мель­них па­їв. За ви­зна­че­н­ням ста­ти­сти­ки, в та­ких до­мо­го­спо­дар­ствах зайня­то 2,3 млн осіб. До то­го ж, офі­цій­на ста­ти­сти­ка не вва­жає без­ро­бі­тни­ми осіб пра­це­зда­тно­го ві­ку, які на­ле­жать до ка­те­го­рії так зва­но­го еко­но­мі­чно не­актив­но­го на­се­ле­н­ня. Окрім сту­ден­тів ден­ної фор­ми на- вча­н­ня, до ці­єї ка­те­го­рії на­ле­жать осо­би пра­це­зда­тно­го ві­ку, які зне­ві­ри­ли­ся зна­йти ро­бо­ту або вва­жа­ють, що для них не­має від­по­від­ної ро­бо­ти, чи не зна­ють, де і як її зна­йти, а та­кож ін­ші осо­би, які не ма­ють не­об­хі­дно­сті в пра­це­вла­шту­ван­ні. У ці­ло­му до ці­єї ка­те­го­рії, згі­дно зі ста­ти­сти­кою, на­ле­жить 2,2 млн ме­шкан­ців сіль­ської мі­сце­во­сті.

Лю­ди і зем­ля — це не­ро­зрив­не ці­ле се­ла та сіль­ської мі­сце­во­сті. Адже йде­ться са­ме про лю­дей сіль­ської мі­сце­во­сті. Та­кож тут вар­то на­ве­сти пев­ну ста­ти­сти­ку, яка за­свід­чує ре­аль­не від­чу­же­н­ня від зем­лі ме­шкан­ців сіль­ської мі­сце­во­сті, що за то­таль­но­го без­ро­бі­т­тя в цій мі­сце­во­сті ро­бить їх не по­трі­бни­ми не ли­ше зем­лі, на якій во­ни жи­вуть, а й су­спіль­ству, до яко­го во­ни на­ле­жать. Це в за­хі­дно­єв­ро­пей­ських кра­ї­нах з їхньо­ю­ро­з­ви­ну­то­ю­ін­фра­стру­кту­ро­ю­та рів­нем до­бро­бу­ту гро­ма­дян ме­шка­нець сіль­ської мі­сце­во­сті мо­же їзди­ти на ро­бо­ту за 100 чи на­віть 200 км від сво­го по­ме­шка­н­ня. А як да­ле­ко мо­же ді­ста­ти­ся до аль­тер­на­тив­но­го мі­сця ро­бо­ти без­ро­бі­тний укра­їн­ський се­ля­нин за до­по­мо­го­ю­сво­го мі­сце­во­го «ав­то­ба­ну» гу­жо­вим транс­пор­том, чи ве­ло­си­пе­дом, чи, за­зви­чай, пі­шки?

А на­ша ста­ти­сти­ка за­ра­хо­вує та­ких се­лян до ка­те­го­рії еко­но­мі­чно не­актив­но­го на­се­ле­н­ня, оскіль­ки їм, щоб ста­ти еко­но­мі­чно актив­ни­ми, не­об­хі­дно ре­гу­ляр­но їзди­ти в рай­центр і по­стій­но об­би­ва­ти по­ро­ги слу­жби зайня­то­сті, яка має справ­но фі­ксу­ва­ти, що в них не зга­сло ба­жа­н­ня зна­йти для се­бе ро­бо­ту. А до­ки дер­жав­ні слу­жби в та­кий вір­ту­аль­ний спо­сіб по­лі­пшу­ють по­ка­зни­ки зайня­то­сті сіль­сько­го на­се­ле­н­ня, це на­се­ле­н­ня дис­ква­лі­фі­ку­є­ться, де­со­ці­а­лі­зу­є­ться, люм­пе­ні­зує й де­гра­дує. Адже че­рез від­лу­че­н­ня се­лян від зем­лі під­ру­ба­но під са­мий ко­рінь ві­ко­ві­чний со­ці­аль­ний ритм сіль­ських гро­мад. І все це — ре­зуль­тат ді­яль­но­сті вла­сних спів­ві­тчи­зни­ків, як на­слі­док не­ком­пе­тен­тної дер­жав­ної аграр­ної по­лі­ти­ки, яка здій­сню­ва­ла­ся вже в на­чеб­то не­за­ле­жній Укра­ї­ні.

І як під­су­мок — де­яка офі­цій­на ста­ти­сти­ка про пе­ре­роз­по­діл укра­їн­ської зем­лі між суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня та ко­ри­сту­ва­н­ня нею, яка за­свід­чує зро­бле­не ви­ще твер­дже­н­ня. Ста­ном на 1 сі­чня 2014 ро­ку сіль­сько­го­спо­дар­ські угі­д­дя Укра­ї­ни бу­ли роз­по­ді­ле­ні між 47 475 сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми під­при­єм­ства­ми, по­чи­на­ю­чи з пло­щі до 5 га і за­вер­шу­ю­чи пло­ща­ми одно­го під­при­єм­ства по­над 10 000 га. Із ці­єї за­галь­ної кіль­ко­сті 68% під­при­ємств здій­сню­ва­ли своє го­спо­да­рю­ва­н­ня на менш як 5% пло­щі сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, а 1,2% під­при­ємств ро­згор­ну­ли сво­ю­го­спо­дар­ську ді­яль­ність на 31% за­галь­ної пло­щі сіль­го­спу­гідь Укра­ї­ни. До цих 1,2% на­ле­жить 0,3% за­галь­ної кіль­ко­сті сіль­госп­під­при­ємств, які го­спо­да­рю­ва­ли на 15,9% угідь усі­єї кра­ї­ни, ма­ю­чи роз­по­ді­ле­ну за ко­жним окре­мим під­при­єм­ством пло­щу угідь по­над 10 000 га. В аб­со­лю­тних ве­ли­чи­нах ця ста­ти­сти­ка ви­гля­дає та­ким чи­ном: 26 865 сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств го­спо­да­рю­ва­ли на 0,624 млн га сіль­го­спу­гідь із се­ре­дньо­ю­пло­ще­ю­о­дно­го під­при­єм­ства близь­ко 23 га, а 178 аграр­них ком­па­ній ви­ро­щу­ва­ли свої вро­жаї на 3466,2 млн га сіль­го­спу­гідь із се­ре­дньо­ю­пло­ще­ю­о­дно­го суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня 19 473 га. Остан­ніх суб’єктів, за ве­ли­чи­но­ю­ї­хніх зем­ле­во­ло­дінь, є всі під­ста­ви на­зи­ва­ти ла­ти­фун­ді­я­ми. Як ба­чи­мо, на ві­тчи­зня­них те­ре­нах се­ре­дня площа роз­по­ді­ле­них між ни­ми зе­мель­них во­ло­дінь у 847 ра­зів біль­ша від се­ре­дньої пло­щі біль­шо­сті сіль­госп­під­при­ємств, які ді­ють в Укра­ї­ні.

Про які рів­ні мо­жли­во­сті й ци­ві­лі­зо­ва­ну кон­ку­рен­ці­ю­між суб’єкта­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня в аграр­но­му се­кто­рі еко­но­мі­ки мо­жна ве­сти мо­ву, ко­ли йо­го мо­но­по­лі­зу­ва­ли. І чи мо­жна за та­ких умов роз­ра­хо­ву­ва­ти на роз­бу­до­ву і про­цві­та­н­ня сіль­ських гро­мад, хай би як їх ре­фор­му­ва­ли. Ціл­ком оче­ви­дно, що укра­їн­ські се­ля­ни ви­яви­лись жер­тва­ми не­да­ле­ко­гля­дної дер­жав­ної аграр­ної по­лі­ти­ки, суб’єкти якої одер­жи­мі при­ва­тною око­пно-па­ку­валь­но­ю­сві­до­мі­стюй ке­ру­ва­ли­ся при цьо­му хов­ра­ши­ним сві­то­гля­дом. А ко­ли на су­спіль­ній ни­ві ору­ду­ють по­пу­ля­ції хов­ра­хів, го­ді очі­ку­ва­ти на вро­жай, оскіль­ки йо­го за­зда­ле­гідь тро­щать на ко­ре­ні й роз­та­ску­ють у пер­со­наль­ні но­ри.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.