Ща­сти «Дню» і «Де­ре­ву»!

Ва­ша «удар­на гру­па» во­і­сти­ну до­по­мо­же ба­га­тьом не ли­ше утри­ма­ти ви­со­ту, взя­ту Ре­во­лю­ці­єю Гі­дно­сті, а й роз­ви­ну­ти «на­ступ»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Тер­но­піль­ський «Дім кни­ги» — са­краль­не мі­сце, де че­рез слово лю­ди­на за­ну­рю­є­ться у фі­ло­со­фію кни­жок, своє бу­т­тя, шу­кає щось не­зна­не, по­рів­нює, ана­лі­зує.

Це ду­хов­но- ін­фор­ма­цій­ний Едем, де па­нує дух апо­сто­лів Сло­ва: Со­кра­та, Ари­сто­те­ля, Се­не­ки, Дан­те, Пе­трар­ки, Шек­спі­ра, Та­ра­са Шев­чен­ка, Ле­сі Укра­їн­ки, Іва­на Фран­ка, Ва­си­ля Сту­са...

Се­ред книж­ко­во­го цар­ства вас охо­плює йо­го енер­ге­ти­ка, яка вхо­дить у ваш ро­зум, ду­шу.

Тут пе­ре­пле­те­ні мо­раль, фі­ло­со­фія, ло­гі­ка, ро­ман­ти­ка, фан­та­зія, по­лі­ти­ка, вій­на, мир, лю­бов, ко­ха­н­ня...

Ви під­хо­ди­те до по­ли­чки із за­пи­та­н­ням: «А що тут но­во­го?»

Гор­та­є­те сто­рін­ки ві­до­мо­го чи не­зна­но­го ав­то­ра, що­би до сво­го сві­то­гля­ду до­да­ти щось — іще не зві­да­не, за­гли­бив­шись у жит­тє­вий зміст, про­стір і час.

Я під­хо­джу до по­ли­чки теж, бе­ру в ру­ки не­ве­ли­чку кни­же­чку з на­звою«Що­ден­ник ан­ге­ла» Во­ло­ди­ми­ра Че­по­во­го, сі­да­ю­за сто­лик (а сто­ли­ки при­зна­че­ні спе­ці­аль­но для чи­та­ча-по­ку­пця), до­віль­но кни­же­чку роз­гор­та­юі на п’ятій сто­рін­ці чи­таю: «Стан на­шо­го ті­ла, йо­го фі­зи­чне і ду­шев­не здо­ров’я, є дзер­каль­ним від­обра­же­н­ням жит­тє­вої фі­ло­со­фії лю­ди­ни».

Або на сто­рін­ці сьо­мій: «Дій­сно, жи­т­тя си­стем­не і гар­мо­ній­не, про­сто тре­ба ро­зу­мі­ти йо­го пра­ви­ла гри. І пра­ви­ло № 1 — вмі­ти по-справ­жньо­му бу­ти ща­сли­вим».

Ось вам ду­хов­ний храм, де ви у свя­тій ти­ші врів­но­ва­жу­є­те своє ду­шев­не здо­ров’я, де ви, во­і­сти­ну, гар­мо­ній­но вплі­та­є­те йо­го у за­галь­ний ві­нець вла­сно­го жи­т­тя, що­би справ­ді пе­ре­жи­ти мить ща­стя.

І, ма­буть, сам Тво­рець спо­ну­кав у під­сві­до­мо­сті лю­ди­ни від­кри­ти цей книж­ко­вий храм.

І всі, хто пра­цює у за­лах книж­ко­ви­ми «гі­да­ми», ухо­пле­ні про­сві­тни­цько­ю­енер­ге­ти­ко­юз му­дро­ю­дум­кою , що ви пі­зна­є­те щось но­ве, і кни­же­чка обов’яз­ко­во опи­ни­ться у вас в па­ке­ті.

То­му: «...те­ри­то­рія Ро­зу­му по­вин­на по­ши­рю­ва­ти­ся і змі­цню­ва­ти­ся. І це єди­не, що бу­де на­справ­ді мі­цно­ю­ба­зо­ю­ста­біль­но­го роз­ви­тку на­шої пре­кра­сної кра­ї­ни», (га­зе­та «День», ста­т­тя «Тре­ба ро­зу­мі­ти наслідки Не-чи­та­н­ня» № 46 від 13 бе­ре­зня 2014 ро­ку). А ще шир­ше: «Мо­раль­ний ро­зум, тоб­то ро­зум, що є На­сто­я­ний на со­ві­сті, стає най­ва­жли­ві­шим стра­те­гі­чним ре­сур­сом люд­ства»(Сер­гій Крим­ський).

А ось у чи­слі га­зе­ти за 05.06.2015 р. чи­та­є­мо ста­т­тю « Ми ви­ро­сти­ли Де­ре­во » , і тут так і хо­че­ться по­вто­ри­ти: « Хай Де­ре­во тя­гне­ться до сон­ця, бо во­но є по­ту­жна веб- сто­рін­ка, бі­бліо­те­ка, фо­то­ви­став­ки. Це куль­ту­ро­ло­гі­чне яви­ще».

«Де­ре­во» на­ди­хає ме­не як чи­та­ча теж, оскіль­ки за­йма­юсь жи­во­пи­сом, ко­льо­ро­во­ю­гра­фі­кою , фо­то­гра­фі­є­ю­та пи­шу.

Я чи­та­юі по­тра­пля­ю­під вра­же­н­ня, що пе­ре­бу­ва­ю­не в книж­ко­во­му ма­га­зи­ні, а в бібліотеці. Отож «Дім кни­ги» стає ме­ні «До­мом- бі­бліо­те­кою » . І це щось, на мій по­гляд, в Тер­но­по­лі но­ве.

То­му по­єд­на­н­ня га­зе­тної ін­фор­ма­ції і книж­ко­вої під­си­лює спо­сіб оцін­ки су­ча­сних по­дій зокре­ма.

І дай Бо­же, ча­сті­ше бу­ти та­кій « не­скром­но­сті » , як Ва­ша, па­ні Ла­ри­со.

І Ви «Де­ре­во про­е­ктів» під­ли­вай­те кри­шта­лем твор­чо­сті да­лі, що­би во­но на укра­їн­сько­му ґрун­ті ро­сло і шумі­ло мо­гу­тньою ети­чно-мо­раль­но­ю­кро­ною .

А що­до фо­то­гра­фії, то ме­не і тут спро­во­ку­ва­ло « Де­ре­во » , і я стіль­ки пі­знав і пі­зна­ю­ці­ка­во­го про своє мі­сто, що во­но по­стій­но під­три­мує мій по­шу­ко­вий про­мі­нець. Тож ви­рі­шив, вре­шті, під­го­то­ви­ти фо­то­ви­став­ку, яка б скла­да­лась із двох ча­стин: пер­ша під на­звою«Парк То­піль­че — ди­во зи­мо­ве і ве­сня­не » та ча­сти­на дру­га під на­звою«Тер­но­піль. Ді­ти. Кві­ти... » Ви­став­ку фо­то­гра­фій го­ту­юв­пер­ше і лю­ди хай оці­ню­ють.

Тож «Удар­на гру­па «Дня» во­і­сти­ну до­по­мо­же ба­га­тьом не тіль­ки утри­ма­ти ви­со­ту, взя­ту Ре­во­лю­ці­єю Гі­дно­сті, а й роз­ви­ну­ти «на­ступ».

То­му чи не вар­то най­кра­щі стат­ті рі­зно­ве­ли­ко­го і змі­стов­но­го ха­ра­кте­ру зі­бра­ти в єди­не ці­ле і що­ро­ку дру­ку­ва­ти у ви­гля­ді збір­ни­ка, бо так во­ни бу­дуть більш до­сту­пні для чи­та­ча.

Ща­сти «Дню» і «Де­ре­ву»!

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День» Ана­то­лій ЗАБЛУДА, м. Тер­но­піль

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.