До­ля вла­ди

Чо­му під час війн зви­чна по­лі­тко­ре­ктність не пра­цює

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Остан­нім ча­сом до­сить по­се­ре­дній у ми­ну­ло­му те­ле­ка­нал «Бі­знес» по­чав зна­хо­ди­ти вла­сне облич­чя й не­рід­ко в про­це­сі пе­ре­ми­ка­н­ня про­грам зму­шує за­ці­кав­ле­но зу­пи­ни­ти­ся на сво­є­му кон­тен­ті. Ось і не­що­дав­но в сту­дії «Бі­зне­су» зі­бра­ли­ся екс­пер­ти: Оле­ксій Аре­сто­вич, бо­єць ба­таль­йо­ну «Дон­бас» Єв­ген Шев­чен­ко та вій­сько­вий ана­лі­тик, пол­ков­ник за­па­су Олег Жда­нов, який про­слу­жив ві­сім ро­ків у Ге­не­раль­но­му шта­бі ВСУ. Обго­во­рю­ва­ли ка­дро­ву по­лі­ти­ку кра­ї­ни, яка ба­га­тьох при­го­лом­шує за­гад­ко­ві­стюй нез’ясо­ва­ні­стю. Адже ко­жне ка­дро­ве при­зна­че­н­ня на та­ко­му рів­ні — це ме­сидж кра­ї­ні й сві­то­вій спіль- но­ті. Що­прав­да, по­ки по­ді­бні по­ві­дом­ле­н­ня мо­жуть ли­ше за­плу­та­ти і ана­лі­ти­ків, і пу­блі­ку. Го­во­ри­ли, зокре­ма, про при­зна­че­н­ня на по­са­ду за­сту­пни­ка гла­ви СБУ ге­не­ра­ла Малікова. Цей чи­нов­ник ке­ру­вав за ча­сів Яну­ко­ви­ча УВС мі­ста Се­ва­сто­по­ля й був там де­пу­та­том мі­ської ра­ди від На­ро­дної пар­тії Ли­тви­на, як го­во­рять мої зем­ля­ки, слу­жив Пар­тії ре­гіо­нів ві­ро­юй прав­до­юі да­вав ре­ко­мен­да­ції мі­сце­во­му на­чаль­ству в пе­рі­од ки­їв­сько­го Май­да­ну, як за­хи­ща­ти мі­сто від « бан­де­рів­ців » . Осо­би­сто ме­не ка­дро­ва по­лі­ти­ка По­ро­шен­ка вже не ди­вує й не обу­рює, оскіль­ки всі «па­зли» скла­да­ю­ться в до­сить чі­тку кар­ти­ну.

Чо­му під час війн зви­чна по­лі­тко­ре­ктність не пра­цює

Де­я­кі по­лі­то­ло­ги вже ствер­джу­ють, що По­ро­шен­ко став не­фор­маль­ним лі­де­ром не­фор­маль­но­го ру­ху Ан­ти­май­дан у ке­рів­ни­цтві Укра­ї­ни, зав­да­н­ня яко­го — вбити оси­ко­вий кіл у мо­ги­лу на­ро­дної ан­ти­о­лі­гар­хі­чної ре­во­лю­ції й від­но­ви­ти си­сте­му Ку­чми — Яну­ко­ви­ча, але вже під ке­рів­ни­цтвом ін­шо­го за­го­ну олі­гар­хів під про­во­дом Пе­тра По­ро­шен­ка. У цьо­му суть, а все ін­ше — це вже на­слі­док. Обго­во­рю­ва­ли й спро­би Пу­ті­на і йо­го дон­ба­ських ма­ріо­не­ток нав’яза­ти Укра­ї­ні на кон­сти­ту­цій­но­му рів­ні «осо­бли­вий ста­тус» се­па­ра­тист­ських ан­кла­вів під ро­сій­ським управ­лі­н­ням. На жаль, Пре­зи­дент Укра­ї­ни сам за­гнав се­бе в кут, по­обі­цяв­ши в Мін­ську по­ді­бне те­ро­ри­стам. А Пу­тін актив­но пра­гне при­ще­пи­ти цю«пу­хли­ну» до ті­ла на­шої кра­ї­ни, щоб зни­щи­ти її зсе­ре­ди­ни.

КО­МУ ВІ­РИ­ТИ?

Оле­ксій Аре­сто­вич за­ува­жив, що ко­ли Пу­ті­ну вда­сться «до­ти­сну­ти» По­ро­шен­ка, то ми че­рез рік мо­же­мо по­ба­чи­ти За­хар­чен­ка й Пло­тни­цько­го у Вер­хов­ній Ра­ді в Ки­є­ві. По­ро­шен­ко го­во­рить, що « осо­бли­во­го ста­ту­су » не бу­де, а за­сту­пник гла­ви АП Лож­кі­на Ко­валь­чук за­яв­ляє, що це не­об­хі­дно за мін­ськи­ми до­мов­ле­но­стя­ми. Ко­му в цьо­му ви­пад­ку ві­ри­ти? Хто го­во­рить прав­ду, а хто — ні?

Сер­жант На­ціо­наль­ної гвар­дії Єв­ген Шев­чен­ко з при­во­ду мо­жли­вої кар’ єри За­хар­чен­ка й Пло­тни­цько­го в Ки­є­ві ви­сло­вив дум­ку укра­їн­ських фрон­то­ви­ків: « Ми цих « се­па­рів » пе­ре­стрі­ля­є­мо, щой­но во­ни з’ яв­ля­ться в сто­ли­ці».

Як вва­жа­ють екс­пер­ти, бі­зне­со­ві до­го­вор­ня­ки ни­ні­шньої вла­ди з во­ро­га­ми Укра­ї­ни мо­жуть спро­во­ку­ва­ти со­ці­аль­ний ви­бух, який зме­те «ви­со­кі до­го­вір­ні сто­ро­ни » . .. На­чаль­ству дій­сно не вар­то за­гра­ва­ти­ся, те, що во­но до­сі ні­чо­го не на­вчи­ло­ся на при­кла­ді Яну­ко­ви­ча, обі­цяє по­га­ний фі­нал. Ни­ні­шні про­яв­ля­ють та­ку ж зне­ва­гу до на­стро­їв на­ро­ду, як і Яну­ко­вич, але той — че­рез ту­пість, а ці — че­рез не­здо­ро­ву зверх­ність і за­ро­зумі­лість.

Про­ва­ли у вій­сько­во­му ке­рів­ни­цтві Олег Жда­нов по­яснив на­слід­ка­ми по­го­лов­ної ру­си­фі­ка­ції си­ло­вих стру­ктур, що по­ча­ла­ся за Ку­чми. Так, ав­тор до­бре пам’ятає «по­лю­ва­н­ня на відьом» у на­ших Зброй­них Си­лах, ко­ли ар­мі­юй флот очи­ща­ли від офі­це­рів, за­пі­до­зре­них в «укра­їн­сько­му на­ціо­на­лі­змі», а на ке­рів­ні по­са­ди ви­су­ва­ли осіб, « за­ча­ро­ва­них на схід » , пам’ ятаю, як де­я­кі укра­їн­ські адмі­ра­ли всі­ля­ко де­мон­стру­ва­ли в Се­ва­сто­по­лі ро­сій­ським вій­сько­вим «га­ря­чу дру­жбу й братерство » . Ба­га­то хто вже про­хо­дить слу­жбу на Бал­тій­сько­му, Ти­хо­оке­ан­сько­му, Пів­ні­чно­му фло­тах Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції... На Чор­но­мор­сько­му фло­ті — ні, ро­сій­ська вла­да не до­ві­ряє зра­дни­кам, адже во­ни, зра­див­ши Укра­ї­ну, мо­жуть вчи­ни­ти так і з Ро­сі­єю, тож кра­ще від­пра­ви­ти їх по­да­лі. Чи­ма­ло не­гі­дни­ків зробило чу­до­ву кар’єру у Зброй­них си­лах Укра­ї­ни, а тих, хто сто­яв би за на­шу кра­ї­ну до кін­ця, да­ле­ко­гля­дно ви­гна­ли, «ви­ти­сну­ли» на пен­сію, за­бло­ку­ва­ли кар’ єр­не зро­ста­н­ня. Утім, ба­тько й на­тхнен­ник ці­єї по­лі­ти­ки Ле­о­нід Ку­чма й сьо­го­дні «на ко­ні», а ни­ні­шня вла­да на очах стає йо­го ша­но­бли­ви­ми учня­ми...

СЛІ­ПО­ТА ПУ­БЛІ­КИ І ЕКС­ПЕР­ТІВ

На ка­на­лі «1+1» у про­гра­мі ТСН по­слу­хав агі­та­ці­ю­мі­ні­стра за­кор­дон­них справ Пав­ла Клім­кі­на за віль­ні ви­бо­ри на Дон­ба­сі. З по­зи­цій здо­ро­во­го глу­зду це зву­чить якось див­но, оскіль­ки всу­пе­реч усім мін­ським обі­цян­кам усі бан­ди­ти «ДНР» і «ЛНР» за­ли­ши­ли­ся на мі­сцях, во­ни ні­ку­ди не пі­шли й зброї не скла­ли, ро­сій­ські вій­ська як бу­ли на Дон­ба­сі, так і за­ли­ши­ли­ся, кор­дон з Ро­сі­єю— як і ра­ні­ше про­хі­дний двір, де їздять тан­ко­ві ко­ло­ни — і на тлі всьо­го цьо­го ви­бо­ри?

То­ді По­ро­шен­ку, Клім­кі­ну й Ко кра­ще одра­зу ви­зна­ти Пло­тни­цько­го й За­хар­чен­ка « на­ро­дни­ми пре­зи­ден­та­ми » , а « ДНР » і « ЛНР » ого­ло­си­ти « осо­бли­вою схі­дно­ю­те­ри­то­рі­є­ю­Укра­ї­ни » . Як спра­ве­дли­во за­зна­чив в ефі­рі ТРК «Чор­но­мор­ська» жур­на­ліст Де­нис Ка­зан­ський, від Укра­ї­ни бу­ли від­тор­гну­ті До­не­цька та Лу­ган­ська обла­сті, от­же, й по­вер­ну­ті ма­ють бу­ти До­не­цька та Лу­ган­ська обла­сті, а не якісь «ДНР» і «ЛНР».

Яскра­вим від­дзер­ка­ле­н­ням слі­по­ти пред­став­ни­ків вла­ди мо­жна на­зва­ти й по­ка­за­ний ба­га­тьма те­ле­ка­на­ла­ми ви­ступ ше­фа про­пре­зи­дент­ської фра­кції пар­ла­мен­ту Юрія Лу­цен­ка, який зви­ну­ва­тив не­на­ви­сні вла­сті до­бро­воль­чі ба­таль­йо­ни в на­яв­но­сті там лю­дей, що ма­ли су­ди­мість. Ну, по-пер­ше, при на­шій су­до­вій си­сте­мі су­ди­мо­сті бу­ва­ють рі­зні. Пан Юрій Лу­цен­ко теж має су­ди­мість, і Юлія Ти­мо­шен­ко має су­ди­мість. А по­дру­ге, чо­му у кві­тні, трав­ні, черв­ні 2014 ро­ку, ко­ли ар­мія зда­ва­ла се­па­ра­ти­стам бо­йо­ву те­хні­ку, у лю­дей, які вря­ту­ва­ли Укра­ї­ну сво­ї­ми гру­дьми, ні­хто про су­ди­мо­сті не за­пи­ту­вав? Мо­же, то­му, що вла­да то­ді бу­ла в ста­ні па­ра­лі­чу?

Поскаржився пан Лу­цен­ко на мі­ні­стрів Пол­то­ра­ка, Кві­та­шві­лі й Ава­ко­ва, мов­ляв, во­ни «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка» не вла­што­ву­ють. Але ж це ви­су­ван­ці По­ро­шен­ка (Пол­то­рак пов­ні­стю, а Кві­та­шві­лі й Ава­ков «на па­ях» з Яце­ню­ком)...

Усе це ду­же на­га­дує не­дав­ні ча­си, ко­ли Л. Ку­чма у сво­ю­пре­зи­дент­ську ка­ден­ці­ю­час від ча­су з’яв­ляв­ся, як «бог з ма­ши­ни», і з по­ди­вом за­яв­ляв: «Ні, ви по­ди­ві­ться, до чо­го во­ни тут кра­ї­ну до­ве­ли!» На­че сам пре­зи­дент Ку­чма до до­ве­де­н­ня кра­ї­ни до нев­ті­шно­го ста­ну не мав ані­най­мен­шо­го сто­сун­ку. Те­пер йо­го сто­па­ми пі­шли й ни­ні­шні лі­де­ри.

НА­ША ВЛА­ДА В ЦІЙ ВІЙ­НІ БО­Ї­ТЬСЯ... ПЕ­РЕ­МОГ­ТИ

На ка­на­лі «112» у «Вій­сько­во­му що­ден­ни­ку» сво­є­ю­дум­ко­ю­про те, що від­бу­ва­є­ться у нас, по­ді­лив­ся гість сту­дії ра­бин з Ізра­ї­лю Ав­ра­ам Шмулевич. Ра­бин мір­ку­вав як пе­ре­ко­на­ний і по­слі­дов­ний укра­їн­ський на­ціо­на­ліст. Як він вва­жає, щоб зму­си­ти За­хід при­га­да­ти про Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум Укра­ї­ні слід бло­ку­ва­ти або пі­ді­рва­ти га­зо­про­від, що йде до Єв­ро­пи, і за­яви­ти про по­ча­ток від­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­но­го ра­ке­тно-ядер­но­го по­тен­ці­а­лу.

Ге­не­рал-лей­те­нант Ро­ма­нен­ко, при­су­тній у сту­дії, ви­сло­вив за­не­по­ко­є­н­ня, що в та­ко­му ра­зі й са­ма Укра­ї­на га­зу не отри­має. Ну, якщо ми зве­де­мо до мі­ні­му­му кра­діж­ки та ко­ру­пці­юв га­зо­вій сфе­рі, то аби­як пе­реб’ємо­ся. Ра­бин ска­зав: «Якщо ви по­стій­но ози­ра­ти­ме­те­ся на ви­мо­ги За­хо­ду, ви за­зна­є­те по­раз­ки. Тим па­че що За­хід фа­кти­чно ого­ло­сив ем­бар­го на по­ста­ча­н­ня вам зброї. Ви по­вин­ні ке­ру­ва­ти­ся ви­клю­чно ін­те­ре­са­ми Укра­ї­ни, її не­за­ле­жно­сті й ці­лі­сно­сті». Ав­ра­ам Шмулевич на­га­дав, що в мо­мент сво­го ви­ни­кне­н­ня уже в ХХ ст. Ізра­їль був у та­кій же си­ту­а­ції, як Укра­ї­на. Але, як за­зна­чив гость, «ми аб­со­лю­тно не ре­а­гу­ва­ли на ви­мо­ги за­хі­дних со­ю­зни­ків, а жорс­тко ді­я­ли, за­хи­ща­ю­чи се­бе. Ро­сія ве­сти­ме з Укра­ї­но­ю­вій­ну на ви­сна­же­н­ня, а ре­сур­сів у Ро­сії біль­ше». І за­вер­шив свій ви­ступ він так: «Ро­сія не при­хо­вує, що вва­жає ва­ше існу­ва­н­ня не­за­кон­ним, і зро­бить усе, щоб вас зни­щи­ти». Дай Бог, щоб цей ме­сидж ді­йшов до сві­до­мо­сті на­ших ке­рів­них но­сі­їв ілю­зій. Ра­би­нів від­ві­ку вва­жа­ли вчи­те­ля­ми ре­лі­гій­ної му­дро­сті, але в да­но­му ви­пад­ку Ав­ра­ам Шмулевич ви­сту­пив як учи­тель по­лі­ти­чної му­дро­сті. До йо­го слів слід по­ста­ви­ти­ся з усі­є­ю­мо­жли­во­ю­сер­йо­зні­стю , тим па­че що так са­мо ми­слять і міль­йо­ни укра­їн­ських па­трі­о­тів, але, на жаль, не ті, хто в Укра­ї­ні при­ймає рі­ше­н­ня.

Є й ін­ші ко­ри­сні й че­сні по­ра­ди, ска­жі­мо, ро­сій­сько­го істо- ри­ка- емі­гран­та Юрія Фель­штин­сько­го: « Про сер­йо­зну до­по­мо­гу Укра­ї­ні з бо­ку віль­но­го сві­ту, перш за все кра­їн НАТО, не мо­жна го­во­ри­ти до­ти, до­ки Укра­ї­на не ого­ло­сить одно­зна­чно про те, що Ро­сія ве­де про­ти Укра­ї­ни во­єн­ні дії; що во­ює Укра­ї­на не з се­па­ра­ти­ста­ми й не з те­ро­ри­ста­ми, а з Ро­сі­єю. Мо­жна, зві­сно, обмо­ви­ти­ся, що Укра­ї­на во­ює не з Ро­сі­єю, а з ре­жи­мом Пу­ті­на. Але під час війн та­ка по­лі­тко­ре­ктність за­зви­чай не пра­цює. Укра­ї­на зо­бов’ яза­на ви­сла­ти з кра­ї­ни всіх ро­сій­ських гро­ма­дян, що не за­яви­ли від­кри­то про своє за­су­дже­н­ня агре­сії; Укра­ї­на зо­бов’ яза­на при­пи­ни­ти про­пла­чу­ва­ти до­во­єн­ні бор­ги; Укра­ї­на зо­бов’ яза­на на­кла­сти арешт на все до­сту­пне їй ро­сій­ське май­но в ком­пен­са­ці­ю­за ане­ксі­ю­Кри­му ( то­чні­ше, за при­вла­сне­н­ня Ро­сі­є­ю­укра­їн­сько­го май­на в Кри­му. — Авт.); Укра­ї­на не мо­же про­пу­ска­ти че­рез сво­ю­те­ри­то­рію ро­сій­ські лі­та­ки; че­рез свої те­ри­то­рі­аль­ні во­ди — ро­сій­ські кораблі; і на­ре­шті, Укра­ї­на зо­бов’яза­на бло­ку­ва­ти транс­ля­ці­юв­сіх ро­сій­ських те­ле­ка­на­лів, на­скіль­ки це мо­жли­во те­хні­чно.

Та­ким чи­ном, Укра­ї­на зо­бов’яза­на ро­зі­рва­ти ди­пло­ма­ти­чні від­но­си­ни з Ро­сі­єю. Ось пі­сля цьо­го мо­жна бу­де обго­во­рю­ва­ти пи­та­н­ня про сан­кції За­хо­ду про­ти Ро­сії. А якщо нам уже кіль­ка ти­жнів по­ка­зу­ють двох ро­сій­ських по­ло­не­них грушни­ків ( на­че це єди­ні ро­сій­ські по­ло­не­ні), як мо­жна ви­ма­га­ти від За­хо­ду сер­йо­зної вій­сько­вої під­трим­ки? » Важ­ко не по­го­ди­ти­ся з паном Фель­штин­ським. І ре­чі він го­во­рить аб­со­лю­тно оче­ви­дні, але для ни­ні­шньої вла­ди в Укра­ї­ні — за­гад­ко­ві. Ін­ко­ли зда­є­ться, що на­ша вла­да в цій вій­ні най­біль­ше бо­ї­ться пе­ре­мог­ти. По­раз­ка лякає її на­ба­га­то мен­ше. Тут ме­ні не­що­дав­но роз­по­ві­ли до­те­пний анек­дот : «Вбі­гає мі­ністр обо­ро­ни до Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни з кри­ком: «Ар­мія нас зра­ди­ла! — Що та­ке, во­ни збун­ту­ва­ли­ся і йдуть на Ки­їв? — Ні, гір­ше! Во­ни зай­ня­ли Дон­бас і Крим і йдуть на Мо­скву!» Це бу­ло б ду­же смі­шно, як­би не бу­ло так сум­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.