Ра­ді­сне кар­ка­н­ня де­ка­нів

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Рів­но п’ять ро­ків то­му, на по­ча­тку ли­пня 2010 ро­ку, США ма­ли роз­па­сти­ся на шість ча­стин. Га­ваї по­вин­ні бу­ли від­пли­сти під кон­троль Япо­нії, Ва­шинг­то­ну та Нью-Йор­ку ве­ле­но вли­ти­ся до Єв­ро­пи, «Ка­лі­фор­ній­ській ре­спу­блі­ці» да­но на­каз ві­ді­йти у під­по­ряд­ку­ва­н­ня Ки­таю, «Те­ха­ській ре­спу­блі­ці» від­да­ти­ся Ме­кси­ці, Пів­ні­чним шта­там увійти до скла­ду Ка­на­ди, а от шо­ста ча­сти­на ги­ну­чо­го су­по­ста­та, рі­дна Аля­ска, не­о­дмін­но ма­ла по­вер­ну­ти­ся в ло­но ма­тін­ки-Ро­сії. Це со­лод­ке про­ро­ку­ва­н­ня ро­би­ла не ци­ган­ка на Ка­зан­сько­му вок­за­лі, а зов­сім нав­па­ки, де­кан (!) Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії МЗС, ко­ли­шній ана­лі­тик КДБ, а по­тім ана­лі­тик ФАПСІ, до­ктор на­ук, про­фе­сор Ігор Па­на­рін.

Щоб зро­зу­мі­ти де­я­кі без­ум­ні вчин­ки ке­рів­ни­ків кра­ї­ни тре­ба по­ди­ви­ти­ся на тих, хто ше­по­че їм у ву­хо. Ігор Ми­ко­ла­йо­вич Па­на­рін і йо­му по­ді­бні «ана­лі­ти­ки» ше­по­ті­ли у ву­хо ке­рів­ни­кам СРСР, по­тім Єль­ци­ну, за­раз ше­пчуть Пу­ті­ну. Роз­пад США на по­ча­тку ли­пня 2010 ро­ку Па­на­рін по­чав про­ро­ку­ва­ти ще на­при­кін­ці 90-х, оста­н­ня йо­го книж­ка під на­звою«Ро­сій­ський Крим і роз­вал США» ви­да­на 2015 ро­ку.

Про­фе­сор Па­на­рін не ано­ма­лія, а ціл­ком мейн­стрим­не яви­ще в ба­га­то­ти­ся­чно­му на­тов­пі при­крем­лів­ських ана­лі­ти­ків, які не ви­ла­зять з ефі­рів фе­де­раль­них те­ле­ка­на­лів і сто­рі­нок фе­де­раль­них ЗМІ. Ін­ший де­кан, уже фа­куль­те­ту те­ле­ба­че­н­ня МДУ, Ві­та­лій Тре­тья­ков на пер­шій шпаль­ті го­лов­но­го дер­жав­но­го ін­фор­м­агент­ства кра­ї­ни РІА «Но­во­сти» 8.07.2015 опу­блі­ку­вав ста­т­тю­під на­звою«Ко­ли й чо­му роз­па­де­ться Єв­ро­со­юз?»

Так са­мо, як і де­кан Па­на­рін, де­кан Тре­тья­ков своє про­ро­ку­ва­н­ня ані­гі­ля­ції гео­по­лі­ти­чно­го опо­нен­та зро­бив 10 ро­ків то­му. Ще 2005 ро­ку Тре­тья­ков пи­сав: «Єв­ро­со­юз роз­ва­ли­ться з ті­єї ж при­чи­ни, з якої роз­ва­лив­ся Ра­дян­ський Со­юз, — че­рез те, що за­хо­пив над­то ве­ли­кий шма­ток те­ри­то­рії й від­по­від­аль­но­сті». Тут, що­прав­да, вар­то за­зна­чи­ти, що ко­ли ве­ли­чи­на те­ри­то­рії є озна­ко­ю­швид­кої кон­чи­ни по­лі­ти­чно­го утво­ре­н­ня, то Єв­ро­со­юз яв­но не пер­ший у спи­ску на від­спі­ву­ва­н­ня. Те­ри­то­рія ЄС сьо­ма в сві­ті й ста­но­вить 4.324.782 кв. км., то­ді як най­біль­ша кра­ї­на у сві­ті, Ро­сія, роз­та­шу­ва­ла­ся на 17.125.407 кв. км. От­же, бісну­ва­н­ня Тре­тья­ко­ва якось одра­зу обер­та­є­ться не в ту сто­ро­ну.

Утім, про­сте­жи­мо за пе­ре­бі­гом де­кан­ської дум­ки, за­пев­няю, це вель­ми по­вчаль­не спо­сте­ре­же­н­ня. Ви­яв­ля­є­ться, ті, хто ство­рю­вав ЄС пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни, во­ни про­сто вкра­ли іде­юу В.І. Ле­ні­на, який і є справ­жнім ав­то­ром Єв­ро­со­ю­зу №1, що був ство­ре­ний Іл­лі­чем 1922 ро­ку й на­зи­вав­ся Ра­дян­ський Со­юз. А ни­ні­шній ЄС — це всьо­го ли­ше Єв­ро­со­юз № 2. Тут го­лов­не, не допу­сти­ти плу­та­ни­ни в ну­ме­ра­ції й сте­жи­ти за дум­ко­ю­де­ка­на №2 (це Ві­та­лій Тре­тья­ков, якщо вва­жа­ти, що Ігор Па­на­рін у нас де­кан №1).

Так от, го­лов­на при­чи­на то­го, що Єв­ро­со­юз № 2 роз­па­де­ться — це те, що роз­пав­ся Єв­ро­со­юз №1. Тре­ба ви­зна­ти, що ідея кін­ця й тлін­но­сті всьо­го су­що­го, за всі­єї сво­єї без­сум­нів­но­сті, де­що не но­ва, й до де­ка­на Тре­тья­ко­ва во­на бу­ла в ко­ро­ткій вер­сії ви­кла­де­на на кіль­ці ца­ря Со­ло­мо­на, а де­що пов­ні­ше — в ру­баї Ома­ра Хайя­ма.

Але тут спра­ва не ли­ше в то­му, що ЄС №2 роз­па­де­ться, цін­ність про­ро­ку­ва­н­ня де­ка­на Тре­тья­ко­ва в то­му, що він знає да­ту. Сте­жи­мо за де­кан­сько­ю­дум­кою . «Ра­дян­ський Со­юз ви­ник на­при­кін­ці 1922 ро­ку, а юри­ди­чно зник на­при­кін­ці 1991 ро­ку, тоб­то про­існу­вав без ма­ло­го 70 ро­ків. І Єв­ро­со­юз №2 роз­па­де­ться в та­ко­му ж ві­ці. Якщо ра­ху­ва­ти від на­бу­т­тя чин­но­сті Па­ризь­ко­го до­го­во­ру (1952 р.), то при­бли­зно 2022 р. Якщо за то­чку від­лі­ку бра­ти Рим­ський до­го­вір про утво­ре­н­ня Єв­ро­пей­сько­го еко­но­мі­чно­го спів­то­ва­ри­ства (ЄЕС, або Спіль­ний ри­нок на­брав чин­но­сті 1958 р.), то при­бли­зно 2028 ро­ку. Фор­маль­не оформ­ле­н­ня ЄС Ма­а­стріх­ським до­го­во­ром (1993) — над­то пі­зня да­та».

Тоб­то ну­ме­ро­ло­гі­чний ме­тод во­ро­жі­н­ня на да­тах до­зво­ляє Тре­тья­ко­ву при­зна­чи­ти похо­ро­ни Єв­ро­со­ю­зу на три ро­ки: 2022, 2028 або на 2063. Але де­ка­но­ві кор­тить по­ба­чи­ти за­ги­бель за­кля­то­го во­ро­га. Він не мо­же че­ка­ти до 2063 ро­ку. І на­віть до 2028 не зго­ден. «Я вва­жаю, — ухва­лює ви­рок Тре­тья­ков, — що ре­аль­ний роз­пад Єв­ро­со­ю­зу до 2022 ро­ку вже по­чне­ться й ні­яко­го від­стро­че­н­ня ще на шість ро­ків уже не бу­де».

Ко­ли де­кан Па­на­рін ро­бив пре­зен­та­ці­ю­сво­єї до­по­віді в США, то кар­ту з ці­є­ю­пре­зен­та­ці­єю , ту, де США роз­ва­лю­ю­ться на шість шма­тків, роз­ха­па­ли на су­ве­ні­ри. Лю­дям вла­сти­во ди­ву­ва­ти­ся зі всі­ля­ких ано­ма­лій на кшталт дво­го­ло­вих те­лят або сі­ам­ських бли­знят, яким по­ща­сти­ло до­жи­ти до ста­ро­сті. Ко­ли аме­ри­кан­ських екс­пер­тів про­си­ли да­ти коментарі то­му, що го­во­рив Па­на­рін, во­ни хо­ром від­мов­ля­ли­ся, оскіль­ки в США та­ке ко­мен­ту­ва­ти не­при­стой­но.

Важ­ко ска­за­ти, чи при­ки­да­є­ться де­кан Тре­тья­ков ідіо­том, ко­ли по­рів­нює ЄС з Ра­дян­ським Со­ю­зом і про­ро­кує цим по­лі­ти­чним суб’єктам спіль­ність до­лі, при­чо­му вва­жає, що при­чи­ни їх за­ги­бе­лі схо­жі. Тре­тья­ков жив у СРСР на­пе­ре­до­дні йо­го роз­па­ду й не міг не ба­чи­ти аб­со­лю­тно по­ро­жніх по­лиць ма­га­зи­нів. Тре­тья­ков ба­га­то й дов­го бу­вав у Єв­ро­пі й не мо­же не ба­чи­ти рі­зни­ці. Тре­тья­ков не мо­же не зна­ти, що Ра­дян­ський Со­юз був ство­ре­ний пе­ре­д­усім як со­юз вій­сько­во-по­лі­ти­чний, а ЄС — це су­то до­бро­віль­не й перш за все еко­но­мі­чне об’єд­на­н­ня су­ве­рен­них дер­жав, пра­во­ве й по­лі­ти­чне єд­на­н­ня Єв­ро­пи бу­ло про­ди­кто­ва­не на­сам­пе­ред еко­но­мі­чни­ми мо­ти­ва­ми. Утім, в кри­ти­чно­му ана­лі­зі текс­ту Тре­тья­ко­ва й на­справ­ді є щось не­при­стой­не, це як сер­йо­зно за­пе­ре­чу­ва­ти п’яній ма­я­чні.

Тим па­че що ро­сій­ський офі­ці­оз переповнений по­ді­бно­го ро­ду «ана­лі­ти­кою». Одно­ча­сно з апо­ка­лі­пти­чним про­гно­зом Тре­тья­ко­ва про до­лю ЄС у РІА «Но­во­сти» опу­блі­ко­ва­но та­кий же по­хму­рий прогноз Во­ло­ди­ми­ра Лє­пьо­хі­на про до­лю­Аме­ри­ки. Цей «ана­лі­тик» по­ді­бно до Па­на­рі­на та­кож не пер­ший рік на­кли­кає по­ги­бель на го­ло­ву аме­ри­кан­сько­го ор­ла. Ще пів­ро­ку то­му, 19.09.2014, він опу­блі­ку­вав ста­т­тю­під на­звою «Аме­ри­ка: аго­нія і ал­го­ритм кін­ця».

Але якщо Па­на­рін упев­не­ний, що США зги­нуть че­рез вну­трі­шні про­ти­річ­чя, то Лє­пьо­хін знає, що цей су­по­стат бу­де зни­ще­ний си­ла­ми Ро­сії. При цьо­му Лє­пьо­хін по­си­ла­є­ться на ав­то­ри­те­тне дже­ре­ло: «Прогноз що­до май­бу­тньо­го Аме­ри­ки ще на­при­кін­ці дев’яно­стих ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя був до­хі­дли­во до­ве­де­ний до пу­блі­ки ро­сій­ським ре­жи­се­ром Оле­ксі­єм Ба­ло­ба­но­вим — ву­ста­ми Да­ни­ла Ба­гро­ва в кі­но­філь­мі «Брат»: «Ско­ро всій ва­шій Аме­ри­ці кир­дик».

За­ру­чив­шись на­стіль­ки на­дій­ним до­ка­зом, Лє­пьо­хін пе­ре­хо­дить до опи­су кон­чи­ни США: «Сьо­го­дні скла­дно уяви­ти со­бі ро­сій­ський три­ко­лор або якийсь ін­ший єв­ра­зій­ський пра­пор на да­ху Ка­пі­то­лія у Ва­шинг­то­ні — так са­мо, як 1941 ро­ку в ла­вах зму­че­них чер­во­но­ар­мій­ців ні­ко­му й на дум­ку не мо­гло спа­сти, що че­рез якийсь час над рейх­ста­гом ма­йо­рі­ти­ме Чер­во­ний пра­пор. Але так бу­де». Цим про­ро­чим за­кли­на­н­ням Лє­пьо­хін за­вер­шив сво­ю­то­рі­шню«ана­лі­ти­ку». А ми­ну­ло­го ти­жня про­дов­жив похо­рон США у стат­ті: «США втра­ча­ють мо­раль­ний ав­то­ри­тет, а от­же, й лі­дер­ство». Лє­пьо­хін, яко­го на­ди­хнув здво­є­ний са­міт ШОС і БРІКС, що стар­тує в Уфі 8.07.2015, зно­ву про­ро­ку­ва­ти­ме: «США ста­ють не­ці­ка­ви­ми сві­ту. Одно­по­ляр­ний світ ого­лив своє зві­ри­не єство, а то­му втра­чає пер­спе­кти­ву».

Усі ці сло­ва й текс­ти мо­гли б ви­кли­ка­ти в най­кра­що­му ра­зі усмі­шку, як­би так ча­сто по­ді­бна ма­я­чня не бу­ла ке­рів­ни­цтвом до ма­рев­ної дії. Свя­щен­на ві­ра біль­шо­ви­ків у ле­нін­ську те­зу про за­гни­ва­н­ня й вми­ра­н­ня ка­пі­та­лі­зму, а та­кож про не­ми­ну­че тор­же­ство сві­то­вої ре­во­лю­ції зму­си­ла їх спо­ча­тку ди­ву­ва­ти­ся, чо­му «ні­ме­цькі про­ле­та­рі, одя­гне­ні в сол­дат­ські шинелі», про­дов­жу­ють во­ю­ва­ти про­ти Ре­спу­блі­ки Рад, ко­ли во­на ви­йшла з вій­ни, по­тім ди­ву­ва­ти­ся, ко­ли поль­ський про­ле­та­рі­ат не став ві­та­ти «кла­со­во­брат­ську» ар­мі­ю­Ту­ха­чев­сько­го, а на­ві­щось роз­бив її, здій­снив­ши «ди­во на Ві­слі». При­бли­зно та­кий же по­див від­су­тно­сті про­ле­тар­ської со­лі­дар­но­сті у ні­ме­цьких сол­да­тів у Дру­гій сві­то­вій став одні­є­юз при­чин роз­гу­бле­но­сті й на­дмір­них втрат Чер­во­ної аАр­мії 1941-го.

По­чи­на­ю­чи з 70-х над те­зою «за­гни­ва­н­ня й вми­ра­н­ня ка­пі­та­лі­зму» вже по­го­лов­но смі­я­ли­ся: «Він, гад, зві­сно, за­гни­ває, але який чу­до­вий за­пах!» Сьо­го­дні­шні «ана­лі­ти­ки», схо­же, геть по­збав­ле­ні по­чу­т­тя гу­мо­ру.

Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.