ПЕЙ­ЗАЖ у ста­ка­ні ка­ви

Де­кіль­ка се­кре­тів ори­гі­наль­них ілю­стра­цій — від ху­до­жни­ка Іл­лі Угні­вен­ка

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­рія ПРО­КО­ПЕН­КО, «День» Фо­то­ілю­стра­ції на­да­но Іл­лею УГНІВЕНКОМ

«Пер­со­на­жі са­мі по со­бі ні­чо­го не ви­рі­шу­ють. Все ви­рі­шує стан. Якщо стан є — чу­до­во, мо­жна на­віть не ма­лю­ва­ти ге­ро­їв. Якщо ста­ну не­має — жо­дні ге­рої не вря­ту­ють ро­бо­ти», — пе­ре­ко­на­ний Іл­ля Угнівенко. Ху­до­жник отри­мав ква­лі­фі­ка­ці­ю­ма­гі­стра на ка­фе­дрі книж­ко­вої гра­фі­ки На­ціо­наль­ної ака­де­мії обра­зо­твор­чо­го ми­сте­цтва та ар­хі­те­кту­ри в Ки­є­ві, брав участь у ми­сте­цьких ви­став­ках і фе­сти­ва­лях в Укра­ї­ні, Румунії та Гру­зії, ви­кла­дає ма­лю­ва­н­ня у сто­ли­чній ху­до­жній шко­лі для ді­тей. Не­що­дав­но в арт­цен­трі «Я Галерея» в Ки­є­ві Іл­ля про­чи­тав ле­кці­ю­про ство­ре­н­ня ге­роя. По­дія від­бу­ла­ся в ме­жах осві­тньо­го про­е­кту «Ві­кен­ди з ілю­стра­то­ра­ми», який ор­га­ні­зу­вав Клуб ілю­стра­то­рів Pictoric. Іл­ля Угнівенко да­вав по­ра­ди, де і як зна­хо­ди­ти фа­ктур­них пер­со­на­жів. «День» про­слу­хав ле­кцію ху­до­жни­ка і про­по­нує чи­та­чам ці­ка­ві­ші по­ра­ди і твор­чі ідеї ми­тця.

ЕКС­ПЕ­РИ­МЕН­ТУЙ­ТЕ...

Якщо не­має кон­кре­тно­го зав­да­н­ня, образ мо­жна зна­йти че­рез роз­бриз­ку­ва­н­ня фарб на па­пе­рі — по­тім мо­жна шу­ка­ти ге­ро­їв у пля­мах. Вла­сне, роз­бриз­ку­ва­ти мо­жна все, що зав­го­дно. Іл­ля по­ка­зав своє «чай­не без­ум­ство». Пля­ми від чай­них па­ке­ти­ків у ху­до­жни­ка ста­ють мав­па­ми, че­ре­па­ха­ми, гу­ба­ми. «Якось зім’яв па­пір, ки­нув у туш, а по­тім по­во­зив по гри­фе­лю— і ра­птом з’явив­ся За­єць, один із пер­со­на­жів «Алі­си в Кра­ї­ні чудес», — ді­ли­ться Іл­ля Угнівенко. — До ре­чі, тре­ба весь час урі­зно­ма­ні­тню­ва­ти те­хні­ки. Якщо за­зви­чай ма­лю­є­те олів­цем, по­ма­люй­те па­сте­л­лю».

Ху­до­жник лю­бить пра­цю­ва­ти з не­зви­чни­ми фа­кту­ра­ми. Ко­ли Іл­ля ви­рів­няв та від­ска­ну­вав із­се­ре­ди­ни фі­лі­жан­ку ка­ви, то по­став іно­пла­не­тний пей­заж... Але не слід по­кла­да­ти­ся ли­ше на ма­те­рі­ал. Ху­до­жник ра­дить тим, хто ма­лює, ре­гу­ляр­но за­йма­ти­ся ка­лі­гра­фі­єю, ви­пи­су­ва­ти якісь шри­фти хо­ча б раз на ти­ждень. Ру­ка від цьо­го стає більш вправ­ною.

Іл­ля має бло­кно­ти, в яких — на­швид­ку­руч за­ма­льо­ва­ні фі­гу­ри лю­дей, які ча­ю­ють, смі­ю­ться, мрі­ють, сваряться. «Хо­діть з бло­кно­том у ме­тро і ма­люй­те на­чер­ки з лю­дей. Кла­сно ма­лю­ва­ти якісь по­зи з фо­то, але по­рух, який при­вів у цю­по­зу, фі­ксу­є­ться ли­ше по­гля­дом», — ка­же ми­тець. Вза­га­лі, спо­сте­ре­жли­вість на ву­ли­ці ду­же цін­на. Облу­пле­на фар­ба на сті­ні, ско­ло­та це­гла, пля­ми бру­ду на ма­ши­ні в уяві ху­до­жни­ка, а по­тім і в йо­го ро­бо­тах, пе­ре­тво­рю­ю­ться на акул, ко­ней і фан­та­сти­чні пей­за­жі...

ДО­ВІР­ТЕ­СЯ ТЕ­ХНІ­ЦІ

Мо­но­ти­пія — одна з най­улю­бле­ні­ших те­хнік Іл­лі. Це — рі­зно­вид гра­фі­ки, ко­ли ма­лю­ють на глад­кій по­верх­ні, а по­тім пе­ре­но­сять зо­бра­же­н­ня на ар­куш па­пе­ру шля­хом при­ти­ска­н­ня. «Мо­но­ти­пія дає не­ру­ко­твор­ні текс­ту­ри, ефе­кти. Ко­ли ху­до­жник ма­лює ли­ше те, що ба­чить, йо­го ру­ка по­сту­по­во «за­ми­лю­є­ться». Ви по­чи­на­є­те все ма­лю­ва­ти одна­ко­во. Ко­ли те, яким бу­де ма­лю­нок, «ви­рі­шує» те­хні­ка, це ду­же на­пов­нює ро­бо­ти», — роз­по­від­ає Іл­ля Угнівенко.

За до­по­мо­го­ю­не­пе­ре­дба­чу­ва­ної мо­но­ти­пії (у ком­па­нії з гу­аш­шю) ху­до­жник ілю­стру­вав на­віть на­у­ко­вий текст. Не­ве­ли­кі ан­тар­кти­чні пей­за­жі з айс­бер­га­ми та ки­та­ми — це ма­люн­ки до книж­ки про ме­ди­ци­ну. На аб­стра­ктних кар­тин­ках не­ве­ли­ко­го роз­мі­ру мо­зок мо­же від­по­чи­ти — і текст, ма­буть, спри­йма­ти лег­ше.

Ге­ро­їв мо­жна зна­йти на­віть у «від­хо­дах ви­ро­бни­цтва». Якось ху­до­жник ство­рю­вав се­рію ро­біт про са­ди­бу Ка­ча­нів­ка із за­сто­су­ва­н­ням мо­но­ти­пії. Іл­ля зби­рав ошма­т­тя га­зе­тно­го па­пе­ру, яким при­би­рав на­дли­шки фар­би. Се­ред цьо­го ма­те­рі­а­лу тра­пля­ли­ся ці­ка­ві ре­чі, на­при­клад хи­мер­ні обра­зи еле­ган­тної лю­ди­ни­смер­ті й сум­но­го ко­ня.

СПО­ЧА­ТКУ — ДІЯ

Фан­та­сти­ка — улю­бле­на те­ма Іл­лі. Ху­до­жник, ко­ли на­вчав­ся у На­ціо­наль­ній ака­де­мії обра­зо­твор­чо­го ми­сте­цтва та ар­хі­те­кту­ри, ство­рив ілю­стра­ції до по­ві­сті Рея Бре­дбе­рі «Куль­ба­бо­ве ви­но» і до тво­ру бра­тів Стру­га­цьких «Важ­ко бу­ти бо­гом». «Лю­бив фан­та­сти­ку, до­ки не роз­ча­ру­вав­ся у ній. За­раз тро­хи ну­дно. Чи­тав ба­га­то ан­ти­у­то­пій. Рей Бре­дбе­рі, Ол­дос Га­кслі — силь­ні. Ін­ше тро­хи схо­же одне на одне. Але це не по­сла­блює мо­єї ува­ги до те­ми, — ді­ли­ться Іл­ля Угнівенко. — Фен­те­зі вже ці­ка­вить мен­ше, аніж ви­рі­ше­н­ня про­блем з на­льо­том фан­та­сти­ки. Є гар­ні опо­віда­н­ня у Ро­бер­та Ше­клі».

Чи­та­н­ня на­ди­хає ху­до­жни­ка. Але ва­жли­во від­сто­ро­ни­ти­ся від пер­со­на­жів і шу­ка­ти пев­ний стан, де­та­лі. «Стан, до пев­ної мі­ри, аго­нії, по­ту­жно­го ін­те­ре­су кра­ще гна­ти, — роз­мір­ко­вує Іл­ля Угнівенко. — Ме­ні ду­же хо­ті­ло­ся ство­ри­ти пер­со­на­жів до та­ко­го тво­ру, як «Важ­ко бу­ти бо­гом». По­чав ро­бо­ту — а пер­со­на­жі си­плю­ться. Ди­ви­шся на ге­ро­їв, чи­та­єш текст, але атмо­сфе­ри не від­чу­ва­єш. То­му ви­но­шу­вав про­ект де­кіль­ка ро­ків. Спо­ча­тку від­ки­нув зай­ві де­та­лі, при­брав пер­со­на­жів, і на пер­ший план по­ста­вив мі­сце дії — то­ді щось на­ро­ди­ло­ся. Ге­рої не пра­цю­ють са­мі по со­бі. До­ро­слу книж­ку ілю­стру­вав би тіль­ки зо­бра­же­н­ня­ми про­сто­ру і го­лов­но­го ге­роя. Ін­ших пер­со­на­жів мо­зок сам до­ма­лює».

ІЛ­ЛЯ УГНІВЕНКО. «У КА­ФЕ». ЗМІ­ША­НА ТЕ­ХНІ­КА

ПЕЙ­ЗАЖ ЗІ СТАКАНЧИКА ВІД КА­ВИ. РО­БО­ТА ІЛ­ЛІ УГНІ­ВЕН­КА «НА РІ­ЧЦІ». ЗМІ­ША­НА ТЕ­ХНІ­КА

ІЛ­ЛЯ УГНІВЕНКО. «ТВАРИННЕ ОБУ­РЕ­Н­НЯ». ЗМІ­ША­НА ТЕ­ХНІ­КА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.