ПРАВ­ДА ПЕ­РЕ­МА­ГАЄ

До 600-річ­чя стра­ти че­сько­го ре­фор­ма­то­ра Яна Гу­са

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ми­хай­ло КІРСЕНКО, про­фе­сор Ки­є­во-Мо­ги­лян­ської ака­де­мії спе­ці­аль­но для «Дня»

Ми­ну­ло­го ти­жня ми­ну­ло 600 ро­ків від дня стра­ти Яна Гу­са. По­се­ред май­да­ну на Ста­ро­му мі­сті в Пра­зі йо­го ста­туя, а за нею по­хи­ле­ні в без­на­дії по­ста­ті, по­руч ін­ші лю­ди, які вже по­чу­ли про­по­відь ма­гі­стра і по­ча­ли під­во­ди­тись. Обі­йшов­ши пам’ятник нав­ко­ло, мо­жна ба­чи­ти зброю в ру­ках пов­стан­ців і рі­шу­чість опо­ру. На за­хо­ді Єв­ро­пи то­ді ще па­ла­хко­ті­ла Сто­рі­чна вій­на, на Бал­ка­ни на­су­ва­лись осма­ни. Ве­ли­ке кня­зів­ство Ли­тов­ське з Поль­щею би­ло­ся про­ти Тев­тон­сько­го Ор­де­ну і змі­цню­ва­ло Смо­ленськ у скла­дно­му ма­нев­ру­ван­ні між Ве­ли­ким Нов­го­ро­до­мі Зо­ло­тою Ор­дою з її улу­са­ми Кри­мом і Мо­сквою. На цьо­му тлі то­чи­ли­ся су­пе­ре­чки між хри­сти­ян у бо­лі­сних по­шу­ках істи­ни і зла­го­ди.

Сту­дент, а зго­дом­ба­ка­лавр і ма­гістр, Ян Гус здо­був сан свя­ще­ни­ка, про­по­від­у­вав у ко­сте­лі св. Ми­ха­ї­ла і Ві­фле­єм­ській ка­пли­ці, був обра­ний де­ка­ном фа­куль­те­ту Віль­них Ми­стецтв і вре­шті ре­кто­ро­мКар­ло­ва уні­вер­си­те­ту. Ша­ну­валь­ник ідей ан­глій­сько­го тео­ло­га Джо­на Ві­клі­фа, він кар­тав стя­гу­ва­н­ня пла­тні за обря­ди і про­даж по­сад Цер­кви, ви­ма­гав ї ї скром­но­го жи­т­тя ко­штом за­мо­жних хри­сти­ян, за­пе­ре­чив пра­во грі­шних клі­ри­ків на­да­ва­ти та­їн­ства і про­ща­ти грі­хи, за­кли­кав всіх са­мо­стій­но ми­сли­ти за­мість слі­пої по­ко­ри до­гмам, за­су­див по­ру­ше­н­ня вла­дою бо­жих за­по­від­ей, об­сто­ю­вав май­но­ву спра­ве­дли­вість, ви­ма­гав за­са­дни­че до­шу­ку­ва­тись істи­ни на­віть з ри­зи­ком­для до­бро­бу­ту і жи­т­тя.

Гус ре­фор­му­вав че­ську абе­тку і пе­ре­кла­дав Бі­блію з ла­ти­ни. За

під­трим­ки ко­лег з Че­хії, Мо­ра­вії, Угор­щи­ни і Се­ми­гра­д­дя він до­міг­ся Ку­тно­гор­сько­го де­кре­ту від ко­ро­ля Ва­цла­ва IV, що в ке­ру­ван­ні уні­вер­си­те­том на­да­лі три го­ло­си на­ле­жа­ти­муть че­хам, а один — са­ксон­цям, ба­вар­цям і по­ля­кам. Не­вдо­во­ле­ні нім­ці пі­шли з Пра­ги й за­сну­ва­ли уні­вер­си­тет у Лей­пци­гу. Ар­хі­єпис­коп Зби­нєк Га­зен­бурґ, який ви­їхав з Пра­ги, на­звав Гу­са єре­ти­ком, від­лу­чив від Цер­кви, на­ка­зав спа­ли­ти йо­го тво­ри. Ри­м­обі­цяв від­пу­ще­н­ня грі­хів уча­сни­кам Хре­сто­во­го по­хо­ду про­ти Не­а­по­лю, Гус за цю бул­лу на­звав па­пу ан­ти­хри­стом. Той мар­но на­ка­зу­вав су­ди­ти не­слу­ха і на­клав ін­тер­дикт на мі­ста, що при­хи­стять Гу­са.

Со­бор у Кон­стан­ці на пів­ден­но­му за­хо­ді Ні­меч­чи­ни бу­ло скли­ка­но на по­до­ла­н­ня роз­ко­лу Цер­кви, яка ма­ла то­ді трьох па­пкон­ку­рен­тів. При­на­гі­дно бу­ло ви­кли­ка­но Гу­са. Ці­сар Жи­гмунт Лю­ксем­бурґ на­дав йо­му охо­рон­ну гра­мо­ту, але ви­я­ви­ло­ся, що без­пе­ка при­їзду не га­ран­тує не­до­тор­ка­но­сті. Гус спо­ді­вав­ся на дис­ку­сію, на­то­мість йо­го бу­ло зви­ну­ва­че­но і ув’язне­но в мо­на­сти­рі. Че­хи обу­ри­ли­ся. Ці­сар до­міг­ся не ви­зво­ле­н­ня, але при­лю­дно­го су­ду. Бра­нець пи­сав «Про по­ка­я­н­ня», «Про лю­бов до Бо­га», «Про трьох во­ро­гів лю­ди­ни», «Про смер­тний гріх», «Про шлюб» та ін­ші тво­ри. При­хиль­ни­ки на­да­ли йо­го тра­кта­ти De ecclesia, Contra Stanislaum, Contra Palecz і Contra occultum adversarium.

Дов­гі про­мо­ви дра­ту­ва­ли, і суд мар­но ви­ма­гав без­за­сте­ре­жно­го зре­че­н­ня, а Гус був ла­ден ра­до від­мо­ви­ти­ся від по­гля­дів, якщо хи­бність їх до­ве­де­но за Бі­блі­єю. Зви­ну­ва­че­н­ня з пи­тань ві­ри по­збав­ля­ло апе­ля­ції й адво­ка­та. Вре­шті 6 ли­пня 1415 ро­ку ма­гі­стра пе­ре­да­но мі­ській ра­ді для по­ка­ра­н­ня. На шля­ху він спів­ав про Ді­ву Ма­рію Christi virgo dilectissima, а востан­нє по­чув­ши про­по­зи­цію вря­ту­ва­ти­ся ка­я­т­тям, за­пе­ре­чив, що не чи­нив по­ми­лок, а від­вер­тав від грі­ха, за­кли­кає Бо­га в свід­ки і по­ми­рає в прав­ді Єван­ге­лія. Яна Гу­са спа­ле­но жив­цем­бі­ля бра­ми. За пе­ре­ка­зом, якась баб­ця спів­чу­тли­во до­ки­ну­ла хми­зу в ба­га­т­тя, аби мен­ше по­тер­пав, і му­че­ник мо­вив « О свя­та про­сто­та » («Sancta simplicitas»).

По­піл ки­ну­то в Рейн, аби за­по­біг­ти про­щі до мі­сця стра­ти. В Кон­стан­ці стра­че­но і Єро­ни­ма Празь­ко­го, дру­га Гу­са. Дав­но по­мер­ло­го Ві­клі­фа ви­зна­но єре­ти­ком, йо­го остан­ки спа­ле­но. Че­хи зби­ра­лись на го­рах, не­вдов­зі пов­стан­ці ви­ки­ну­ли уря­дов­ців з ра­ту­ші Но­во­го мі­ста в Пра­зі на спи­си на­тов­пу. Гу­си­ти ма­лю­ва­ли ке­лих на щи­тах-па­ве­зах, знак рів­но­сті па­стви з клі­ро­му при­ча­сті всіх під обо­ма ви­да­ми: ті­лом і кров’ ю Хри­ста. На пів­дні Че­хії во­ни збу­ду­ва­ли мі­сто Та­бор, на­зва від Фа­вор у Га­лі­леї, го­ри Пре­о­бра­же­н­ня Го­спо­дньо­го. Ян Жиж­ка, Про­кіп Го­лий та ін­ші геть­ма­ни зви­тя­жно чи­ни­ли опір Хре­сто­вим по­хо­дам , во­ди­ли пе­ре­мо­жні ар­мії че­рез Ні­меч­чи­ну і Поль­щу аж до Бал­ти­ки.

Ли­ца­рі Єв­ро­пи ті­ка­ли світ за очі, по­чув­ши за хма­рою ку­ря­ви ри­пі­н­ня бо­йо­вих во­зів і хо­рал бо­жих во­ї­нів-гу­си­тів Ktoћ jsъ boћн bojovnнci a zбkona jeho. (Цей спів до­сі лу­нає на вій­сько­вих уро­чи­сто­стях че­хів.) Син чер­ні­го­во-сі­вер­сько­го кня­зя Жи­ґмунт Ко­ри­бу­то­вич очо­лив гу­си­тів пі­сля смер­ті Жиж­ки. По­мір­ко­ва­ні ке­ли­шни­ки і ра­ди­ка­ли-та­бо­ри­ти не ма­ли по­ра­зок до бра­то­вбив­чої би­тви при Ли­па­нах 1434 ро­ку. Зго­дом­ко­роль- гу­сит Їр­жі (Юрій) з По­дє­брад ви­су­нув пер­шу ідею ко­ле­ктив­ної без­пе­ки в Єв­ро­пі. Мар­тін Лю­тер ша­но­бли­во вва­жав Яна Гу­са по­пе­ре­дни­ком про­те­стан­ти­зму. По­при роз­гром на Бі­лій Го­рі 1620 р. і Кон­тр­ре­фор­ма­цію, спіль­но­та Че­ських Бра­тів пле­кає вче­н­ня Гу­са.

Укра­їн­ські ко­за­ки зав­дя­чу­ють гу­си­там за­сто­су­ва­н­ням во­зо­вої обо­ро­ни (Wagenburg) і гар­мат у по­льо­вих би­твах, сло­вом­та­бір і прив­не­се­ним че­рез Поль­щу ти­ту­лом­ге­тьм ан. Та­рас Шев­чен­ко звав лю­бо­му­дром про­сві­тни­ка слов’ян­сько­го від­ро­дже­н­ня Пав­ла Йо­зе­фа Ша­фа­ри­ка, при­свя­тив йо­му по­е­му «Єре­тик» про Яна Гу­са і за­кли­кав слов’ ян ста­ти « до­бри­ми бра­та­ми і си­на­ми сон­ця прав­ди». Па­па Іван Пав­ло ІІ вбо­лі­вав зі стра­ти ре­фор­ма­то­ра, хо­ча тео­ло­ги вва­жа­ють не­прийня­тни­ми де­я­кі по­гля­ди Яна Гу­са.

Га­сло «Прав­да пе­ре­ма­гає» (pravda vítězí) з йо­го ли­стів є де­ві­зом штан­дар­ту пре­зи­ден­тів Че­хо­сло­вач­чи­ни і Че­ської ре­спу­блі­ки. Сво­бо­да дум­ки і чи­ну справ­ді вар­та са­мо­від­да­ної бо­роть­би.

ФО­ТО З САЙ­ТА STOWAWEIGH.COM

ПАМ’ЯТНИК ЯНУ ГУСУ, СТВО­РЕ­НИЙ ВІ­ДО­МИМ СКУЛЬ­ПТО­РОМ І ХУ­ДО­ЖНИ­КОМ ЛАДІСЛАВОМ ШАЛОУНОМ, ВСТА­НОВ­ЛЕ­НИЙ У ЧЕ­СЬКІЙ СТО­ЛИ­ЦІ В 1915 РО­ЦІ — ДО 500-РІЧ­ЧЯ РЕ­ФОР­МА­ТО­РА ТА ПРО­СВІ­ТИ­ТЕ­ЛЯ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.