Він про­йшов Де­баль­це­ве, Iло­вайськ, Мар’їн­ку...

24-рі­чний бо­єць 128-ї бри­га­ди за­ги­нув під час тан­ко­во­го бою...

Den (Ukrainian) - - Пам’ять - Там­та ГУГУШВІЛІ, Тер­но­піль

20кві­тня на Тер­но­піль­щи­ні по­хо­ва­ли за­ги­бло­го бій­ця 128-ї гір­сько-пі­хо­тної бри­га­ди Ми­хай­ла Гри­го­ри­ши­на. Во­їн за­ги­нув у зо­ні АТО на­при­кін­ці сі­чня, по­шу­ки ті­ла три­ва­ли кіль­ка мі­ся­ців. 17 кві­тня ті­ло при­ве­зли на Тер­но­піль­щи­ну.

Ми­хай­ло Григоришин на­ро­див­ся 28 кві­тня 1990 ро­ку. 24- рі­чний бо­єць не до­жив три мі­ся­ці до сво­го дня на­ро­дже­н­ня. Він про­йшов най­га­ря­чі­ші то­чки — Де­баль­це­ве, Іло­вайськ, Мар’їн­ку, До­нецьк.

« Ми­хай­ло Григоришин був мо­бі­лі­зо­ва­ний з Бор­щів­сько­го ра­йо­ну. Про­хо­див слу­жбу у 51- й окре­мій ме­ха­ні­зо­ва­ній бри­га­ді, по­ті­му 128-й окре­мій гір­сько-пі­хо­тній бри­га­ді. За­ги­нув 31 сі­чня цьо­го­річ, ге­ро­ї­чно за­хи­ща­ю­чи Ба­тьків­щи­ну. Хо­чу ви­сло­ви­ти ве­ли­ку по­дя­ку ба­тькам, які ви­хо­ва­ли та­ко­го па­трі­о­та і схи­ляю го­ло­ву пе­ред Ге­ро­єм, пе­ред ба­тька­ми і пе­ред всі­ма за­хи­сни­ка­ми Ві­тчи­зни, які за­ги­ну­ли, від­сто­ю­ю­чи Не­за­ле­жність Укра­ї­ни», — за­зна­чив Тер­но­піль­ський обла­сний вій­сько­вий ко­мі­сар, пол­ков­ник Во­ло­ди­мир Ка­тин­ський.

Олег Три­шак знав Ми­хай­ла Гри­го­ри­ши­на зі сту­дент­ських ро­ків. Са­ме з ним Ми­хай­ло спіл­ку­вав­ся по те­ле­фо­ну 31 сі­чня — у день, ко­ли обір­ва­ло­ся жи­т­тя бій­ця. « Ми ра­зомв­чи­ли­ся на юри­ди­чно­му фа­куль­те­ті в Чер­ні­ве­цько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Юрія Федь­ко­ви­ча. Це бу­ла хо­ро­ша лю­ди­на. Кра­щої лю­ди­ни за сту­дент­ських ро­ків я не знав, — ка­же Олег Три­шак. — Під час вій­ни він пе­ре­бу­вав у зо­ні про­ве­де­н­ня АТО. У ме­не від ньо­го остан­нє смс-по­ві­дом­ле­н­ня. Зі слів Ми­хай­ла, він був ку­ле­ме­тни­ком».

Ми­хай­ло за­ги­нув під час бою в се­ли­щі Чор­ну­хи­не, що на Лу­ган­щи­ні. « На пер­шо­му блок­по­сту №6, роз­та­шо­ва­но­му на краю Чор­ну­хи­но­го, ближ­че до тра­си Хар­ків — Ро­стов, укра­їн­ські вій­сько­ві стрі­ле­цькою збро­єю прийня­ли бій із тан­ка­ми, які на них йшли. За­ги­ну­ло одра­зу двоє хло­пців. Бу­ло де­кіль­ка по­ра­не­них, двоє бій­ців з їхньої по­зи­ції бу­ли кон­ту­же­ні. За на­шою ін­фор­ма­ці­єю, за­ги­нув ще один хло­пець. Але не зна­є­мо, як від­бу­ло­ся роз­пі­зна­н­ня » , — роз­по­від­ає ко­ор­ди­на­тор во­лон­тер­сько­го ру­ху Во­ло­ди­мир Явор­ський.

Щоб з’ясу­ва­ти до­лю та мі­сце­зна­хо­дже­н­ня укра­їн­ських вій­сько­вих, во­лон­те­ри, які до­бре зна­ють цю мі­сце­вість, від­тво­ри­ли всю кар­ти­ну бою. «Я до­бре знав і знаю всіх хло­пців, які прийня­ли цей бій. Не­о­дно­ра­зо­во до них їздив на бой- ові по­зи­ції. Оскіль­ки від­бу­ла­ся опе­ра­ція з від­хо­ду, ті­ла бій­ців за­ли­ши­ли­ся за лі­ні­єю во­гню. Мі­сце­вість, на якій ве­ли­ся бої, ме­ні бу­ла чі­тко ві­до­ма. Із 31 сі­чня на 1 лю­то­го ми від­тво­ри­ли пра­кти­чно всю кар­ти­ну бою і по­ча­ли з’ясо­ву­ва­ти до­лю хло­пців. Ми на­ве­ли кон­та­кти з усі­ма во­лон­тер­ськи­ми ру­ха­ми. Спіл­ку­ва­ли­ся із сіль­ським го­ло­вою Чор­ну­хи­но­го, він під­твер­див, що по­хо­вань на мі­сці не­має, і по­ло­не­них в Чор­ну­хи­но­му не бу­ло. Як з’ясу­ва­ло­ся, за­ги­блих бій­ців за­бра­ли в морг Лу­ган­ська», — ка­же Во­ло­ди­мир Явор­ський.

Усіх по­ра­не­них укра­їн­ських бій­ців во­лон­те­рам вда­ло­ся від­вез­ти на ко­ман­дний пункт під Чор­ну­хи­ним. Ті­ла за­ги­блих вій­сько­вих із Лу­ган­ська до Дні­про­пе­тров­ська пе­ре­да­ли у пер­шій по­ло­ви­ні бе­ре­зня.

По­хо­ва­ли Ми­хай­ла Гри­го­ри­ши­на у йо­го рі­дно­му се­лі Па­нів­ці Бор­щів­сько­го ра­йо­ну. Згі­дно з ука­зом Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, бій­ця Ми­хай­ла Гри­го­ри­ши­на по­смер­тно на­го­ро­ди­ли ор­де­ном «За му­жність» ІІІ сту­пе­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.