Гро­ші про­ти... де­пре­сії

Про осно­ви кар­ди­наль­них со­ці­аль­них пе­ре­тво­рень в угор­сько­му мі­сте­чку Кі­швар­да

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Упри­кор­дон­ній Кі­швар­ді (до­слів­но — Ма­лій Фор­те­ці) бу­вав чи не ко­жен дру­гий за­кар­па­тець. Та й чи­ма­ло мі­стян Ки­є­ва, Дні­про­пе­тров­ська, До­не­цька, Льво­ва, їду­чи на бі­знес-фо­ру­ми, у ту­ри­сти­чні ман­дрів­ки чи шо­пінг до Бу­да­пе­шта, Ві­дня, Мюн­хе­на, Лю­бля­ни, вин­ні фе­сти­ва­лі Еге­ра і То­кая, тер­ма­ли Гой­ду­со­бо­сло, ли­жні ку­рор­ти ав­стрій­ських та сло­вен­ських Альп, адрі­а­ти­чне узбе­реж­жя Хор­ва­тії та Чор­но­го­рії, ро­блять тут свою пер­шу єв­ро­зу­пин­ку, аби обмі­ня­ти ва­лю­ту, за­пла­ти­ти за про­їзд ав­то­ба­ном, по­пов­ни­ти у при­до­ро­жньо­му «ТЕСКО» до­ро­жні при­па­си.

Ще до­не­дав­на це про­він­цій­не мі­сто в тра­ди­цій­но де­пре­сив­но­му ре­гіо­ні Угор­щи­ни не пре­тен­ду­ва­ло на обна­дій­ли­ву пер­спе­кти­ву. Про­те впро­довж кіль­кох остан­ніх ро­ків во­но по­мі­тно при­че­пу­ри­ло­ся, на­віть з’ явив­ся шарм ре­спе­кта­бель­но­сті. Зва­жа­ю­чи на гря­ду­щу де­цен­тра­лі­за­цію вла­ди в Укра­ї­ні, ви­рі­шив ви­пи­та­ти у пол­гар­ме­ште­ра (мі­сько­го го­ло­ви) Кі­швар­ди Ті­бо­ра ЛЕЛЕСІ

ре­це­пти ефе­ктив­ної ор­га­ні­за­ції ро­бо­ти мі­сце­вої вла­ди.

ПРО ГРО­ШІ І РО­БО­ТУ

«У сі­чні 2011 ро­ку, ко­ли я став ме­ром мі­ста, дефіцит мі­сько­го бю­дже­ту ста­но­вив 2,4 млрд фо­рин­тів (7 717 тис. єв­ро згі­дно з ни­ні­шнім кур­сом), і ми на­віть бу­ли зму­ше­ні бра­ти по­зи­ку в бан­ку, аби ви­пла­ти­ти зар­пла­ту осві­тя­нам, — ка­же пан пол­гар­ме­штер. — Зго­дом угор­ський уряд прийняв над­зви­чай­но від­по­від­аль­не і на­два­жли­ве для роз­ви­тку кра­ї­ни рі­ше­н­ня про кон­со­лі­да­цію і спи­са­н­ня дер­жбор­гів усіх угор­ських ре­гіо­нів, чим по­ря­ту­вав еко­но­мі­чно де­пре­сив­ні те­ри­то­рії. Ду­же по­с­при­яв і то­го­ча­сний де­пу­тат пар­ла­мен­ту, а ни­ні мі­ністр роз­ви­тку те­ри­то­рій пан Шо­стак, який по­хо­дить із Кі­швар­ди і вбо­лі­ває за роз­ви­ток сво­го краю. Та­ким чи­ном ми отри­ма­ли мо­жли­вість по­чи­на­ти свою ді­яль­ність пра­кти­чно з ну­ля, але за умо­ви, що не допу­сти­мо де­фі­ци­ту бю­дже­ту».

Однак по ря ту нок від уря ду — спра­ва одно­ра­зо­ва, а на­да­лі гро­ма­ді слід бу­ло на­вчи­ти­ся са­мій за­ро­бля­ти гро­ші. Для цьо­го взя­ли­ся роз­ви­ва­ти еко­но­мі­ку, їзди­ли до Бу­да­пе­шта в по шу ках ін вес то рів. Ни ні у 17- ти сяч но му міс ті фун к ці о ну ють фі лії ком па нії « Дже не рал елек т - рик » , на якій зай ня то близь ко 1 000 пра­ців­ни­ків, над­су­ча­сна фа­бри ка з об роб ки ку ря чо го м’ яса «Ма­стер Гуд», ко­тра по­ста­чає свою про­ду­кцію у цен­траль­ну Єв­ро­пу та Ка­зах­стан (а до­не­дав­на і в Укра­ї­ну), під при єм ст во з ви роб ниц т ва галь - мів них ко ло док для ав то мо бі лів про від них ма рок, ли вар ний цех із ви го тов лен ня ча вун них ка мі нів, спиртзавод. «Зві­сно, як­би був пок - ла­де­ний кі­нець зброй­но­му ро­сій­сько- ук ра їнсь ко му кон ф лік ту, ми б ма ли на ба га то кра щі мож ли вос ті для спів пра ці з ук ра їнсь ким біз не - сом», — ка­же Т. Лелесі.

А на­ра­зі мі­ська скар­бни­ця на­пов­ню­є­ться по­да­тком на ви­ро­бни­чу ді­яль­ність існу­ю­чих під­при­ємств. Це — 2% від за­галь­но­го обо­ро­ту. В ре­зуль­та­ті мі­сто має про­фі­цит бю­дже­ту у 500 млн фор. (1608 тис. єв­ро).

ПРО ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКІ ГРАН­ТИ

Однак для кар­ди­наль­них змін і цих гро­шей бу­ло не­до­ста­тньо, то­му бу­кваль­но з пер­ших днів при­хо­ду па­на Т. Лелесі в ме­рію бу­ло ство­ре­но спе­ці­аль­ну стру­кту­ру, обов’яз­ком якої є від­сте­же­н­ня та участь пра­кти­чно в усіх без ви­ня­тку гран­тах Єв­ро­со­ю­зу. У ре­зуль­та­ті сьо­го­дні у Кі­швар­ді ре­а­лі­зу­є­ться з де­ся­ток рі­зно­пла­но­вих про­е­ктів на за­галь­ну су­му 14 млрд фор. (45 млн єв­ро). Отри­ма­ні гран­то­ві ко­шти ре­аль­но пра­цю­ють на роз­ви­ток ін­фра­стру­кту­ри мі­ста, і це ви­дно бу­кваль­но на ко­жно­му кро­ці. Най­пер­ше зро­би­ли ре­монт до­ріг, осу­ча­сни­ли ди­тса­док, со­ці­аль­ний центр, про­ве­ли ка­пі­таль­ну ре­кон­стру­кцію ме­рії, бу­ді­вель та усі­єї пі­шо­хі­дної зо­ни цен­тру мі­ста з фон­та­ном та ко­лон­кою пи­тної во­ди, кві­тни­ка­ми, ве­ло­пар­ков­ка­ми, зве­ли пар­кінг і гро­мад­ський ту­а­лет. Не менш ва­жли­ви­ми для фун­кціо­ну­ва­н­ня мі­сько­го го­спо­дар­ства ста­ли мо­дер­ні­за­ція си­сте­ми від­ве­де­н­ня сті­чних вод, осві­тле­н­ня, вста­нов­ле­н­ня со­ня­чних ко­ле­кто­рів. На їхньо­му Кор­зо я за­ува­жив ка­пі­таль­но від­ре­став­ро­ва­ні ста­рі бу­дів­лі. Ви­яв­ля­є­ться, у них ко­лись ме­шка­ли ро­ми. Їх пе­ре­се­ли­ли у но­во­збу­до­ва­ні квар­ти­ри, а ви­віль­не­ні при­мі­ще­н­ня не при­ва­ти­зу­ють, а роз­мі­стять у них кон­фе­ренц-хол, го­тель для по­че­сних го­стей, ви­став­ко­вий зал... Окре­ма те­ма — обла­шту­ва­н­ня гро­мад­сько­го цен­тру для ро­мів, три­ва­ють мас­шта­бні ро­бо­ти й із мо­дер­ні­за­ції лі­кар­ні, у по­ло­го­во­му від­ді­лен­ні якої по­ба­чи­ло світ чи­ма­ло ма­лень­ких за­кар­па­тців.

ПРО ОСВІ­ТУ

«Кі­швар­да є куль­тур­ним і ко­мер­цій­ним цен­тром усьо­го ре­гіо­ну. Нав­ко­ло неї на від­ста­ні до 15 км про­жи- ває 60 тис. на­се­ле­н­ня, а тро­хи да­лі — усі 100 тис., — роз­по­від­ає мер. — У са­до­чках і шко­лах мі­ста ви­хо­ву­є­ться і на­вча­є­ться 7 тис. ді­тей, із них — тре­ти­на мі­ські, а ре­шта — з нав­ко­ли­шніх сіл, зв’яза­них із мі­стом до­бре роз­ви­ну­тою си­сте­мою до­ріг та ав­то­бу­сно­го спо­лу­че­н­ня, то­му з при­їздом на ро­бо­ту та на­вча­н­ня, на­да­н­ня тер­мі­но­вої ме­ди­чної до­по­мо­ги не­має жо­дних про­блем».

Три ро­ки то­му в Угор­щи­ні змі­ни­ли си­сте­му фі­нан­су­ва­н­ня осві­ти. Ра­ні­ше бу­ло нор­ма­тив­не фі­нан­су­ва­н­ня — кво­та на одно­го учня. Кі­швар­да бу­ла у важ­кій си­ту­а­ції, бо 70% шко­ля­рів — ме­шкан­ці нав­ко­ли­шніх сіл, а фа­кти­чні ви­да­тки по­кри­вав мі­ський бю­джет. Те­пер шко­ли і са­до­чки со­лі­дар­но фі­нан­су­ють і ті на­се­ле­ні пун­кти, ді­тки яких на­вча­ю­ться та ви­хо­ву­ю­ться у Кі­швар­ді, а за­кла­ди Кле­белс­бер­га (Ку­но Кле­белс­берг — ре­фор­ма­тор угор­ської осві­ти 20-х ро­ків ХХ ст. — Авт.) від­сте­жу­ють, щоб освіта в усіх за­кла­дах бу­ла які­сною, а всі учні ма­ли рів­ні мо­жли­во­сті.

...МЕ­ДИ­ЦИ­НУ

«Го­во­ря­чи про ме­ди­чне об­слу­го­ву­ва­н­ня, слід роз­рі­зня­ти дві ре­чі: утри­му­ва­н­ня лі­кар­ні та на­да­н­ня основ­них ме­ди­чних по­слуг жи­те­лям», — ка­же Т. Лелесі. Основ­не ме­доб­слу­го­ву­ва­н­ня — це си­сте­ма сі­мей­них лі­ка­рів. Мі­сто по­ді­ле­но на 8 се­кто­рів, до яких «при­пи­са­ні» жи­те­лі, однак ко­жен пра­цю­ю­чий гро­ма­дя­нин, який пла­тить со­ці­аль­ні вне­ски, має пра­во са­мо­стій­но обра­ти со­бі сі­мей­но­го лі­ка­ря з ін­шо­го ра­йо­ну. Лі­кар отри­мує зар­пла­ту за­ле­жно від кіль­ко­сті за­ре­є­стро­ва­них у ньо­го клі­єн­тів. Основ­не об­слу­го­ву­ва­н­ня пов- ні­стю фі­нан­су­ють дер­жав­ні фон­ди, а не мі­ський бю­джет. Зви­чай­но, існує й при­ва­тна медицина.

Цен­траль­на лі­кар­ня Кі­швар­ди — те­ма окре­мої роз­мо­ви. Роз­ра­хо­ва­на во на на об слу го ву ван ня більш ніж пів­міль­йо­на ам­бу­ла­тор­них хво­рих ледь не усі­єї пів ніч но- схід ної Угор­щи­ни. «Клі­ні­ка має до­бру ре­пу­та­цію да­ле­ко за ме­жа­ми сво­го ре­гіо­ну, то­му, крім угор­ських па­ці­єн­тів, об­слу­го­вує чи­ма­лу кіль­кість жи­те­лів із су­сі­дніх обла­стей Укра­ї­ни та Румунії — в основ­но­му За­кар­па­т­тя й Тран­сіль­ва­нії», — ка­же го­лов­ний лі кар за кла ду Ім­ре Гар ша ні. Пан Ім­ре не при­хо­вує, що лі­ку­ва­н­ня гро­ма­дян-іно­зем­ців при­но­сить клі­ні­ці со­лі­дний до­хід, то­му для зру­чно­сті па­ці­єн­тів тут взя­ли на ро­бо­ту фа­хів­ців, які во ло ді ють ук ра їнсь кою та ру­мун­ською мо­ва­ми. Клі­ні­ка за­без- пе­че­на усім не­об­хі­дним для ви­со­ко­ефе­ктив­но­го лі­ку­ва­н­ня і ре­а­бі­лі­та - ції. Та, не­зва­жа­ю­чи на це, ни­ні тут від бу ва ють ся мас ш таб ні ро бо ти з осу­ча­сне­н­ня обла­дна­н­ня та роз­ши­рен ня спек т ру на дан ня мед пос луг. Гро­ші, і не­ма­лі, ви­ді­лив для цьо­го, зві­сно, Єв­ро­со­юз.

...І ДО­СТОЙ­НУ СТА­РІСТЬ

Ще один со­ці­аль­ний об’єкт мі­ста — Центр до­зві­л­ля для лю­дей по­хи­ло­го ві­ку. Йо­го від­ві­ду­ють за­га­лом до 170 лі­тніх го­ро­дян не­за­ле­жно від со­ці­аль­но­го ста­ту­су і фі­нан­со­вих мо­жли­во­стей, бо це, пе­ре­дов­сім, май­дан­чик для спіл­ку­ва­н­ня. Во­ни ма­ють мо­жли­вість спів­а­ти в хо­рі, отри­ма­ти по­слу­ги ма­са­жи­ста, пе­ру­ка­ря, май­стра пе­ди­кю­ру, по­чи­та­ти книж­ки, по­спіл­ку­ва­ти­ся з ро­ве­сни­ка­ми за ча­єм, при­го­ту­ва­ти со­бі сма­же­ни­ну на ман­га­лі, по­обі­да­ти за сим­во­лі­чну пла­ту, а хто то­го по­тре­бує — прийня­ти ван­ну, по­пра­ти та ви­пра­су­ва­ти со­бі одяг.

Не­зва­жа­ю­чи на до­во­лі роз­ви­ну­ту, як для та­ко­го мі­сте­чка, ін­ду­стрію, рі­вень без­ро­бі­т­тя у мі­сті ста­но­вить 8— 10%. За­сту­пник ме­ра Жо­зе­фі­на Надь роз­по­від­ає, що в остан­ні ро­ки не­зайня­тих шир­ше за­лу­ча­ють до гро­мад­ських ро­біт із бла­го­устрою мі­ста, на роз­чис­тку ка­нав, до­став­ку до со­ці­аль­ної ку­хні ово­чів від фер­ме­рів, ро­бо­ту на під­при­єм­стві з ви­го­тов­ле­н­ня де­ко­ра­тив­ної бру­ків­ки для мо­ще­н­ня тро­ту­а­рів. За це ме­рію кри­ти­кує опо­зи­ція (у мі­ськра­ді 12 де­пу­та­тів, з них 9 від про­вла­дної пар­тії ФІ­ДЕС і 3 опо­зи­ціо­не­ри), однак та вва­жає, що та­кий спо­сіб бо­роть­би з без­ро­бі­т­тям зна­чно ефе­ктив­ні­ший, ніж ви­пла­та суб­си­дій, ко­ли лю­ди ні­чо­го не ро­блять.

ВЕ­ЛИ­КЕ МАЙ­БУ­ТНЄ «МА­ЛОЇ ФОР­ТЕ­ЦІ»

Кі­швар­да має чи­ма­ло міст-по­бра­ти­мів, зокре­ма за­кар­пат­ське Му­ка­че­ве, у про­це­сі під­го­тов­ки — уго­да з при­кар­пат­ським Га­ли­чем. Від­но­си­ни з Му­ка­че­вом — істо­ри­чні. «У мі­ста над Ла­то­ри­цею хо­ро­ші мо­жли­во­сті для пра­це­вла­шту­ва­н­ня, ба­га­то ва­жли­вих куль­тур­ни­цьких акцій, фе­сти­ва­лів, які об’єд­ну­ють лю­дей і ство­рю­ють до­брий на­стрій го­ро­дя­нам. Ми за­хо­пле­ні тим, як за­кар­па­тці від­ре­став­ру­ва­ли свій за­мок, зро­би­ли йо­го ві­зи­тів­кою мі­ста. Бе­ру­чи з них при­клад, ми теж бе­ре­мо­ся за від­нов­ле­н­ня на­шої істо­ри­чної та куль­тур­ної спо­ру­ди — зам­ку, де бу­де­мо про­во­ди­ти рі­зно­ма­ні­тні фе­сти, — ка­же Т. Лелесі. — Роз­та­шу­ва­н­ня Кі­швар­ди над­зви­чай­но ви­гі­дне — во­на за 60 км від кор­до­ну з Ру­му­ні­єю, 26 — з Укра­ї­ною і за 36 від Сло­вач­чи­ни. Влі­тку на тер­маль­ні во­ди що­ден­но при­їздить 4—5 тис. лю­дей, у т.ч. з Укра­ї­ни і Сло­вач­чи­ни. Древ­ній за­мок, тер­ма­ли, близь­кість кор­до­ну, у близь­кій пер­спе­кти­ві су­ча­сний спор­тцентр, ве­ло­до­ріж­ка — чу­до­ві умо­ви для ре­кре­а­ції, які да­ють нам до­бру на­го­ду для за­кла­да­н­ня пер­шо­о­снов три­ва­ло­го роз­ви­тку мі­ста. І ми це обов’яз­ко­во зро­би­мо!»

Зол­та­на ЛЕНД’ЄЛ, мі­ський го­ло­ва Му­ка­че­во­го:

— Істо­рія на­шо­го мі­ста має ба­га­то спіль­но­го з на­шим угор­ським по­бра­ти­мом Кі­швар­дою. Най­пер­ше — ми дав ні су сі ди, на ші міс та ма ють схо­жу істо­рію, ар­хі­те­кту­ру, схо­жою впро­довж ба­га­тьох ро­ків бу­ла і за­ли­ша­є­ться тра­ди­цій­на зайня­тість на - ших го­ро­дян.

Впро­довж остан­ніх ро­ків пред­став ни ки Кіш вар ди є по стій ни ми уча­сни­ка­ми на­шої що­рі­чної Мі­жна - ро­дної кон­фе­рен­ції з пи­тань роз­ви­тку ви но роб ст ва та ту риз му в при - кор­дон­но­му ре­гіо­ні. Плі­дною є спів­пра ця на вчаль них за кла дів у про - гра мах об мі ну ста жу ван ня шко ля - рів та вчи­те­лів у між­на­ро­дних лі­тніх мов них та бо рах, зу стрі чі сту - дент­ської мо­ло­ді.

Під час обо­піль­них ві­зи­тів ми обмі ню є мо ся до сві дом осу час нен ня місь ко го гос по дар ст ва. Від не дав на Кі­швар­да по­мі­тно при­че­пу­ри­ла­ся і, як роз по ві дав ме ні мій ко ле га пан Ті­бор Лелесі, не в остан­ню чер­гу за ра­ху­нок ко­штів єв­ро­пей­ських фон­дів. Їхній до­свід у цій пло­щи­ні є для нас вель­ми цін­ним, а кон­суль­та­ції з за лу чен ня та ви ко ри стан ня єв ро - пей­ських фон­дів для ре­а­лі­за­ції рі­зно­ма­ні­тних со­ці­аль­них та про­мо­цій­них про­е­ктів — пер­спе­ктив­ни­ми. Пер­ші при­кла­ди ви­ко­ри­ста­н­ня та - ко­го до­сві­ду уже ма­є­мо — За­кар - па­тсь ка об лас на ди тя ча лі кар ня, спіль­но з лі­кар­нею Кі­швар­ди, отри­ма­ла фі­нан­су­ва­н­ня з фон­дів ЄС для ре­а­лі­за­ції низ­ки про­е­ктів у сфе­рі по­ліп шен ня умов та якос ті на дан ня ме­ди­чно­го об­слу­го­ву­ва­н­ня. Ва­жли­вою є мо­жли­вість про­хо­дже­н­ня пра­кти­чно­го ста­жу­ва­н­ня та обмі­ну до­сві­дом лі­ка­рів, су­ча­сни­ми ме­то­ди­ка ми ре абі лі та ції та лі ку ван ня ді - тей, зокре­ма не­мов­лят.

Сьо­го­дні для Му­ка­че­во­го осо­бли­во акту­аль­ним є за­про­ва­дже­н­ня су­ча­сних те­хно­ло­гій для за­без­пе­че­н­ня очис­тки пи­тної во­ди та ка­на­лі­за­цій­них сто­ків, і спо­ді­ва­є­мо­ся, що до­свід і спів­пра­ця з на­ши­ми угор­ськи­ми су­сі­да­ми по­с­при­я­ють нам.

Р.S. Ав­тор ви­слов­лює по­дя­ку Ге­не­раль­но­му кон­суль­ству Угор­щи­ни в Ужгороді за спри­я­н­ня в ор­га­ні­за­ції під­го­тов­ки ма­те­рі­а­лу.

Ва­силь ІЛЬНИЦЬКИЙ, спе­ці­аль­но для «Дня», Кі­швар­да, Угор­щи­на Фо­то ав­то­ра

МИ ЗА­ХО­ПЛЕ­НІ ТИМ, ЯК ЗА­КАР­ПА­ТЦІ ВІД­РЕ­СТАВ­РУ­ВА­ЛИ СВІЙ ЗА­МОК, ЗРО­БИ­ЛИ ЙО­ГО ВІ­ЗИ­ТІВ­КОЮ МУ­КА­ЧЕ­ВО­ГО. ЗА ЇХНІМ ПРИ­КЛА­ДОМ МИ ТЕЖ БЕ­РЕ­МО­СЯ ЗА ВІД­НОВ­ЛЕ­Н­НЯ НА­ШОЇ ІСТО­РИ­ЧНОЇ ТА КУЛЬ­ТУР­НОЇ СПО­РУ­ДИ — ЗАМ­КУ (НА ФО­ТО. — РЕД.), ДЕ ПРО­ВО­ДИ­ТИ­МЕ­МО РІ­ЗНО­МА­НІ­ТНІ ФЕ­СТИ», — ГО­ВО­РИТЬ Т. ЛЕЛЕСІ

ЗГІ­ДНО З ВИ­МО­ГА­МИ ЗА­КО­НО­ДАВ­СТВА, У КО­ЖНО­МУ УГОР­СЬКО­МУ МІ­СТЕ­ЧКУ З НА­СЕ­ЛЕ­Н­НЯМ ПО­НАД 10 ТИС. ОСІБ МАЄ БУ­ТИ ДИ­ТСА­ДОК, В ЯКО­МУ Є ГРУ­ПИ ДЛЯ МА­ЛЮ­КІВ ВІ­КОМ ВІД 6 МІ­СЯ­ЦІВ, А ТА­КОЖ ДЛЯ ДІ­ТОК З ОСО­БЛИ­ВИ­МИ ПО­ТРЕ­БА­МИ. У КІ­ШВАР­ДІ ТА­КИЙ СА­ДО­ЧОК НА­ЗИ­ВА­Є­ТЬСЯ «КО­ЛИ­СКА», І В ШЕ­СТИ ЙО­ГО ГРУ­ПАХ ВИ­ХО­ВУ­ЮТЬ 68 ДІ­ТЕЙ З МІ­СТА ТА ОКРУ­ГИ. ДВА РО­КИ ТО­МУ СА­ДО­ЧОК ЗА КО­ШТИ ГРАН­ТУ ЄВ­РО­СО­Ю­ЗУ ПОВ­НІ­СТЮ РЕ­КОН­СТРУ­Ю­ВА­ЛИ

ТІ­БОР ЛЕЛЕСІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.