Оде­ський кі­но­фест:

Пер­ші ра­до­щі та роз­ча­ру­ва­н­ня

Den (Ukrainian) - - Культура - Сві­тла­на АҐРЕСТ-КОРОТКОВА

Це­ре­мо­нія від­кри­т­тя ОМКФ-2015 про­хо­ди­ла стро­го за сце­на­рі­єм, скла­да­є­ться з ци­тат ве­ли­ких кі­не­ма­то­гра­фі­стів. Від Чарль­за Спен­се­ра Ча­плі­на до Ан­дрія Тар­ков­сько­го, від Фе­де­рі­ко Фе­лі­ні до Сті­ве­на Спіл­бер­га. Цей до­сить ве­ли­кий «ци­та­тник» був би ціл­ком до­ре­чний, ко­ли йде­ться про те, що го­лов­ним на 10 днів у Оде­сі стає кі­но, але, ви­кла­де­не при­мі­тив­ною мо­вою Ві­ки­пе­дії, не­аби­як на­то­ми­ло гля­да­чів.

Зір­кою від­кри­т­тя став но­вий гла­ва обл­держ­адмі­ні­стра­ції обла­сті, Ми­ха­їл Са­а­ка­шві­лі. Оде­си­ти йо­го вель­ми ша­ну­ють — на­стіль­ки бур­хли­ви­ми і три­ва­ли­ми бу­ли при­зна­че­ні йо­му опле­ски. Він по­обі­цяв фе­сти­ва­ле­ві усі­ля­ку під­трим­ку і від­зна­чив не­оці­нен­ний вне­сок у роз­ви­ток куль­ту­ри Пор­то Фран­ко фе­сти­валь­ної ко­ман­ди, на чо­лі з Ві­кто­рі­єю Ті­гі­пко.

У про­ме­нях сла­ви гла­ви обл­дар­жа дмі­ні­стра­ції вда­ло­ся «по­грі­ти­ся» ві­це-прем’єро­ві з гу­ма­ні­тар­них пи­тань і мі­ні­стро­ві куль­ту­ри Укра­ї­ни, па­но­ві Ки­ри­лен­ко­ві, який не­о­чі­ку­ва­но при­їхав на цю це­ре­мо­нію. Що­прав­да, ова­ції змі­ни­ли­ся, ско­рі­ше, вві­чли­ви­ми опле­ска­ми, адже мі­ні­стер­ство в остан­ню мить все ж та­ки ви­ді­ли­ло фе­сти­ва­лю більш ніж скром­ну під­трим­ку — 150 тис. гри­вень. Го­лов­ний куль­тур­ре­гент кра­ї­ни за­пев­нив при­су­тніх у сво­їй щи­рій лю­бо­ві до кі­но. Про­те ди­ви­ти­ся на­віть фільм-від­кри­т­тя не став, по­їхав не­сти куль­ту­ру да­лі в ма­си.

А су­пер­зір­кою по­дії став не­зрів­ня­ний ан­глі­єць Майкл На­йман. Все­сві­тньо ві­до­мий ком­по­зи­тор і му­зи­кант-ви­ко­на­вець, ба­га­то­рі­чний со­ра­тник Пі­те­ра Грін­вея, на­го­ро­дже­ний ці­лим сон­мом пре­сти­жних сві­то­вих на­го­род. На це­ре­мо­нії йо­му бу­ло вру­че­но пер­ший «Зо­ло­тий Дюк» ОМКФ-2015 — за вне­сок у сві­то­вий кі­не­ма­то­граф. Як вдя­чність ма­е­стро сів до ро­я­ля і по­да­ру­вав це­ре­мо­нії еле­мент ча­рів­но­сті.

А на­сту­пно­го ве­чо­ра на По­тьом­кін­ських схо­дах, кі­но­по­ка­зи на яких ста­ли го­лов­ним фе­сти­валь­ним брен­дом, став­ся не­ймо­вір­ний твор­чо-енер­ге­ти­чний обмін. П’ятнад­ця ти­ти­сяч-на ау­ди­то­рія вста­ла, щоб при­ві­та­ти ма­е­стро Май­кла На­йма­на та йо­го му­зи­кан­тів. А він, низь­ко вкло­нив­шись пу­блі­ці, ді­став фо­то­апа­рат і сфо­то­гра­фу­вав її на пам’ять. Ма­е­стро та йо­го ор­кестр на­тхнен­но озву­чи­ли стрі­чку Дзи­ґи Вер­то­ва «Лю­ди­на з кі­но­апа­ра­том», яка є ен­ци­кло­пе­ді­єю кі­но­зна­хі­док. І зні­маль­них, і мон­та­жних. Апо­фе­о­зом ве­чо­ра став но­мер на біс» — ім­про­ві­за­ції ан­глій­ських му­зи­кан­тів на зна­ме­ни­ті ей­зен­ште йнів­ські ка­дри По­тьом­кін­ських схо­дів.

І по­плив­ло фе­сти­валь­не жи­т­тя сво­єю чер­гою, стро­го за гра­фі­ком, удень і вно­чі. Не опи­су­ва­ти­му де­таль­но ко­жен фільм. Хо­ча вже сьо­го­дні мо­жна ска­за­ти, що про­сте­жу­є­ться тен­ден­ція до мі­сти­ки, гро­те­ску, не­ви­прав­да­ної, хи­мер­ної обра­зно­сті, ін­ко­ли на­дмір­ної жор­сто­ко­сті. Ду­маю, жу­рі, на чо­лі з ві­до­мим фран­цузь­ким ре­жи­се­ром Жанн Ла­брюн бу­де не­про­сто. У ці дні вже бу­ло по­ка­за­но два укра­їн­ські філь­ми, пред­став­ле­ні не ли­ше в на­ціо­наль­ній, але й між­на­ро­дній про­гра­мі.

Пе­ре­тво­ре­н­ня лю­ди­ни на зві­ра в не­на­зва­них жорс­тких ре­а­лі­ях сьо­го­дні­шньо­го дня — го­лов­на сю­же­тна лі­нія філь­му Ана­то­лія Ма­те­шка «CUPTUM ( LAT. По­лон) » . Тут при­су­тня не­спо­ді­ва­на і вда­ла ро­бо­та Во­ло­ди­ми­ра Го­рян­сько­го. Отож, у ме­не до філь­му і йо­го твор­ців ви­ни­кло ба­га­то пи­тань, які ми спро­бу­є­мо ви­рі­ши­ти в бе­сі­дах з ни­ми, в на­сту­пних пу­блі­ка­ці­ях.

Ав­тор ін­шої укра­їн­ської стрі­чки « Пі­сня пі­сень » Єва Не­йман. Во­на яскра­во за­яви­ла про се­бе на фе­сти­ва­лі « Мо­ло­дість» ко­ро­тко­ме­траж­кою, а по­тім — філь­ма­ми «Бі­ля рі­чки» і «Бу­ди­нок із ба­што­чкою». Пер­ший, а осо­бли­во дру­гий філь­ми грі­ши­ли ба­га­тьма вто­рин­ни­ми ци­та­та­ми з Кі­ри Му­ра­то­вої. Звер­не­н­ня до твор­чо­сті Шо­лом-Алей­хе­ма все­ля­ло, але, на мій по­гляд, не ви­пра­вда­ло на­дію. На від­мі­ну від пер­шо­дже­ре­ла, стрі­чку пе­ре­об­тя­же­но дов­го­та­ми. Текст кла­си­ка на­чеб­то збе­ре­же­ний, але, див­ля­чись на екран, у ко­трий раз при­хо­дить твер­де пе­ре­ко­на­н­ня — сце­на­рій має пи­са­ти про­фе­сіо­нал-сце­на­рист, що, мо­жли­во, вбе­ре­же по­ста­нов­ни­ка від зай­во­го за­ну­ре­н­ня в при­ду­ма­ні ним обра­зи. Хо­ча, по­трі­бно від­да­ти на­ле­жне, зов­ні­шність ви­ко­нав­ців го­лов­них ро­лей, —і в ди­тин­стві, і в юно­сті — до­во­лі ми­ла. У Кар­ло­вих Ва­рах, де фе­сти­валь щой­но за­кін­чив­ся, кар­ти­на одержала на­го­ро­ду еку­ме­ні­чно­го жу­рі. Схо­же, кні­ксен у бік Укра­ї­ни. Але, спо­ді­ва­ю­ся, у філь­му бу­де про­ка­тна до­ля, оскіль­ки її актив­но під­три­мує один із про­від­них те­ле­ка­на­лів.

Га­даю, один із пре­тен­ден­тів на сер­йо­зний приз — фільм ро­сій­сько­го ре­жи­се­ра Оле­ксія Федорченка «Ян­го­ли ре­во­лю­ції». Але і з ним бу­де мо­жли­вість по­го­во­ри­ти, оскіль­ки він — член жу­рі на­ціо­наль­но­го кон­кур­су.

А на­ра­зі — фе­сти­валь три­ває...

ФО­ТО НА­ДА­НО ПРЕС-СЛУЖБОЮФЕСТИВАЛЮ

СУПЕРГІСТЬ ФЕ­СТИ­ВА­ЛЮ — КОМ­ПО­ЗИ­ТОР МАЙКЛ НА­ЙМАН

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.