«Мін­ський ко­тел» «за­гер­ме­ти­зу­ва­ли»...

Ві­та­лій КА­СЬКО — про кон­флікт, не­ми­ну­чість ка­дро­вих змін та ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Учо­ра на­ро­дні де­пу­та­ти 288-ма го­ло­са­ми під­три­ма­ли по­ста­но­ву на­пра­ви­ти до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну

Упро­ку­рор­ський кон­флікт, який на­був роз­го­ло­су на всю кра­ї­ну, вже дві­чі був зму­ше­ний втру­ти­ти­ся Пре­зи­дент. Гра­дус про­ти­сто­я­н­ня гла­ва дер­жа­ви вко­тре знизив, але це не озна­чає, що кон­флікт ви­чер­па­ний. На­га­да­є­мо, йо­го при­чи­ною ста­ла спе­цо­пе­ра­ція ізоб­шу­ку у ка­бі­не­тах за­сту­пни­ка го­ло­ви Ге­не­раль­но­го слід­чо­го управ­лі­н­ня ГПУ Во­ло­ди­ми­ра Ша­па­кі­на і за­сту­пни­ка про­ку­ро­ра Ки­їв­ської обла­сті Оле­ксан­дра Кор­ній­ця, у яких бу­ло ви­лу­че­но ве­ли­кі су­ми гро­шей, ко­штов­но­стей та які пі­зні­ше бу­ло від­пу­ще­но під за­ста­ву. Спе­цо­пе­ра­цію сан­кціо­ну­ва­ли за­сту­пни­ки Ген­про­ку­ро­ра Да­вид Са­ква­ре­лі­дзе та Ві­та­лій Ка­сько. Пі­сля цьо­го, за сло­ва­ми остан­ніх, про­ти них бу­ло за­ве­де­но кри­мі­наль­ні спра­ви і по­чав­ся чи­ни­ти­ся тиск збо­ку пер­шо­го за­сту­пни­ка Ген­про­ку­ро­ра Во­ло­ди­ми­ра Гу­зи­ря. За сло­ва­ми гро­мад­ських акти­ві­стів зЦен­тру про­ти­дії ко­ру­пції, фа­кти­чно на бо­ці сво­го пер­шо­го за­сту­пни­ка ви­сту­пив і сам Ге­не­раль­ний про­ку­рор — Ві­ктор Шо­кін. Про­те пі­сля зу­стрі­чі з Пе­тром По­ро­шен­ком Са­ква­ре­лі­дзе та Шо­кін за­яви­ли, що кон­флі­кту вже не­має і во­ни «пра­цю­ють як одна ко­ман­да». Але зу­сьо­го ви­дно, що це про­ти­сто­я­н­ня не за­кін­че­но — про­сто зактив­ної фа­зи во­но пе­ре­йшло в ла­тен­тну фор­му.

Ві­та­лій Ка­сько, на від­мі­ну від Шо­кі­на, Гу­зи­ря і Са­ква­ре­лі­дзе, є но­вим облич­чям у да­но­му про­ти­сто­ян­ні. При­найм­ні про їх « ре­фор­ма­тор­ський тан­дем » зСа­ква­ре­лідз е актив­но і від­кри­то за­го­во­ри­ли бу­кваль­но ти­ждень то­му гро­мад­ські акти­ві­сти. Для то­го щоб біль­ше ді­зна­ти­ся про за­сту­пни­ка Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Ві­та­лія Ка­ська, по­дро­би­ці кон­флі­кту та йо­го ба­че­н­ня в ре­фор­му­ван­ні про­ку­ра­ту­ри, ми звер­ну­ли­ся до ньо­го за ін­терв’ ю. Ре­а­кція бу­ла швид­кою.

— Ваш по­гляд на по­дії, які від­бу­ва­ли­ся ізз атри­ма­н­ням Во­ло­ди­ми­ра Ша­па­кі­на та Оле­ксан­дра Кор­ній­ця. Як бу­ло ви­яв­ле­но ко­ру­пціо­не­рів та ви­рі­ше­но про­во­ди­ти спе­цо­пе­ра­цію? Хто знав про цю спе­цо­пе­ра­цію ізви­що­го ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви та ГПУ?

— На мо­мент, ко­ли по­чи­на­ло­ся да­не кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня, я пе­ре­бу­вав у від­ря­дже­ні за кор­до­ном. То­му по­чи­на­ли мої під­ле­глі з під­ле­гли­ми Да­ви­да Са­ква­ре­лі­дзе, ра­зом з пра­ців­ни­ка­ми СБУ. То­му цей мо­мент — ко­го ста­ви­ли до ві­до­ма, як по­чи­на­лась опе­ра­ція — ме­ні не­ві­до­мий. Я ви­йшов на ро­бо­ту у по­за­ми­ну­лий вів­то­рок і в про­це­сі під­го­тов­ки опе­ра­ції брав участь, але сво­їх під­ле­глих по­про­сив не на­зи­ва­ти прі­звищ. Я не хо­тів зна­ти, хто це, а про­сто по­про­сив опи­са­ти за­галь­ну фа­бу­лу. Ми по­ра­ди­ли­ся, я по­яснив їм, як кра­ще зро­би­ти, і во­ни це зро­би­ли. Опе­ра­ція по­ля­га­ла в то­му, що пра­ців­ни­ки СБУ та слід­чі і про­ку­ро­ри, які нам під­ле­глі, су­про­во­джу­ва­ли ха­бар, слід­ку­ва­ли за тим, хто у цьо­му за­ді­я­ний. Під час ці­єї опе­ра­ції ви­ни­кла на­галь­на не­об­хі­дність про­ве­де­н­ня об­шу­ків — для по­шу­ку май­на, здо­бу­то­го зло­чин­ним шля­хом. Вра­хо­ву­ю­чи, що це бу­ла не­ді­ля (5 ли­пня), бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня, щоб та­кий об­шук сан­кціо­ну­вав про­ку­рор, який ме­ні під­ле­глий. За­кон пе­ред­ба­чає та­ку мо­жли­вість у на­галь­них ви­пад­ках з подаль­шим звер­не­н­ням до су­ду, який має ви­зна­чи­ти, чи був ви­па­док на­справ­ді на­галь­ним і чи сан­кціо­ну­ва­ти в та­ко­му ви­пад­ку об­шук. Тож об­шу­ки ві­дбу­ли­ся, бу­ло зна­йде­но ве­ли­ку кіль­кість іно­зем­ної ва­лю­ти, ви­лу­че­но зо­бі­гу пре­дме­ти, в то­му чи­слі ре­чо­ви­ну, як ми пі­до­зрю­є­мо, нар­ко­ти­чну (з цьо­го при­во­ду за­раз про­во­дять екс­пер­ти­зу). На­сту­пно­го дня ми звер­ну­ли­ся до Пе­чер­сько­го су­ду зкло­по­та­н­ням що­до ле­га­лі­за­ції цих до­ка­зів. Суд ува­жно ви­слу­хав на­ші ар­гу­мен­ти, по­го­див­ся зни­ми і ле­га­лі­зу­вав їх. Та­ким чи­ном все, що бу­ло здо­бу­то за ре­зуль­та­та­ми цих дій, є за­кон­ним. Біль­ше то­го, та­кі ухва­ли, згі­дно з за­ко­ном, не під­ля­га­ють оскар­жен­ню. От­же, це ле­га­лі­зо­ва­ні до­ка­зи в кри­мі­наль­но­му про­ва­джен­ні.

— Яке від­но­ше­н­ня до ці­єї си­ту­а­ції має на­ро­дний де­пу­тат В’ яче­слав Кон­стан­ти­нов­ський, який чо­мусь ра­ні­ше, ніж прес­слу­жба ГПУ чи СБУ, ви­клав фо­то­гра­фії аре­шту ха­ба­рів?

— Я цьо­го не знаю, з ним не зна­йо­мий, і в ме­не не­має ні йо­го но­ме­ру те­ле­фо­ну, ні жо­дно­го йо­го кон­та­кту. Ду­маю, так са­мо і він не знає за­сту­пни­ка Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Ка­ська.

— Хто і чо­му від­кри­вав про­ти вас спра­ви? Чо­му Гу­зир та Шо­кін го­во­ри­ли, що та­кі спра­ви не ве­ду­ться?

— Чо­му го­во­ри­ли, що справ не­має — тре­ба за­пи­та­ти у тих, хто го­во­рив. Та­кі спра­ви дій­сно бу­ли. Спо­ча­тку кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня бу­ло по­ру­ше­но ні­би­то за фа­ктом за­хо­пле­н­ня дер­жав­ної бу­дів­лі, що є са­ме по со­бі аб­сур­дом, бо слід­чий ГПУ, який ку­дись за­хо­дить за сан­кці­єю про­ку­ро­ра на об­шук, не за­хо­плює дер­жав­ну бу­дів­лю. По-дру­ге, для скла­ду цьо­го зло­чи­ну по­трі­бно, щоб бу­дів­лю пов­ні­стю за­хо­пи­ли, там по­стій­но пе­ре­бу­ва­ли і т.ін. У да­но­му ра­зі про­ку­рор при­йшов про­во­ди­ти об­шук, за що і по­ру­ши­ли кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня — на­віть са­ма ква­лі­фі­ка­ція є див­ною. Під час про­ве­де­н­ня об­шу­ку, як по­ві­дом­ляв слід­чий, при­їхав в.о. Ген­про­ку­ро­ра Гу­зир, який від­би­рав у то­го по­свід­че­н­ня, звіль­няв слід­чо­го з ро­бо­ти і т.д. Все це теж ду­же ди­вує. По­тім бу­ло по­ві­дом­ле­н­ня, що жо­дно­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня не­має, що на­справ­ді не від­по­від­а­ло дій­сно­сті — пі­зні­ше, пі­сля зна­чно­го су­спіль­но­го ре­зо­нан­су, це кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за­кри­ли.

Про­те цим не обме­жи­ло­ся. Як з’ясу­ва­ло­ся пі­зні­ше, у рам­ках ін­шо­го кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня, яке не має жо­дно­го від­но­ше­н­ня до цих по­дій, по­ча­ли про­во­ди­ти пев­ні дії що­до пра­ців­ни­ків про­ку­ра­ту­ри, які бу­ли за­ді­я­ні в цій опе­ра­ції із за­три­ма­н­ня про­ку­ро­рів, яких пі­до­зрю­ють в ко­ру­пції. Пі­сля то­го я ді­знав­ся, зокре­ма зі ЗМІ, що до ре­є­стру вне­сли окре­ме кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня що­до слід­чих, про­ку­ро­рів, пра­ців­ни­ків СБУ та суд­дів за ні­би­то вчи­не­н­ня по­са­до­во­го зло­чи­ну. На жаль, на­ма­га­н­ня до­не­сти це до ві­до­ма ке­рів­ни­цтва, за­сту­пни­ків Ген­про­ку­ро­ра, які, як я ро­зу­мію, ку­ру­ва­ли це пи­та­н­ня, не да­ло ре­зуль­та­тів. То­му у ме­не не за­ли­ши­ло­ся ін­шо­го ви­хо­ду, окрім як звер­ну­ти­ся до гро­мад­сько­сті та по­про­си­ти про під­трим­ку. Бо слід­чі й про­ку­ро­ри, які за­йма­ю­ться ці­єю спра­вою, м’яко ка­жу­чи, бу­ли під сер­йо­зним ти­ском. Чо­му ці спра­ви по­ру­шу­ва­ли, чи во­ни за­кри­ті, як їх за­кри­ва­ли? Ми не ма­є­мо до­сту­пу до від­по­від­ей на ці за­пи­та­н­ня. Що­до остан­ньо­го я звер­тав­ся до Да­ви­да Са­ква­ре­лі­дзе, щоб ме­ні да­ли по­ста­но­ву про за­кри­т­тя — що це бу­ло за про­ва­дже­н­ня та як йо­го за­кри­ли. Бо на сло­вах во­но за­кри­те, а рі­ше­н­ня про це я не ба­чив.

— Ти­ском на слід­чих та про­ку­ро­рів бу­ло від­кри­т­тя про­ти них справ?

— Не тіль­ки це — до­ста­тньо бу­ло й ін­ших дій. На­ших про­ку­ро­рів ви­кли­ка­ли на слу­жбо­ве роз­слі­ду­ва­н­ня, слу­жбо­ву пе­ре­вір­ку, про­ве­де­н­ня яки­хось бе­сід, хо­ча це ви­гля­дає як втру­ча­н­ня у роз­слі­ду­ва­н­ня, яке три­ває.

— Пі­зні­ше Пре­зи­дент зу­стрі­чав­ся ізГен­про­ку­ро­ром Шо­кі­ним та йо­го за­сту­пни­ком Са­ква­ре­лі­дзе. Яко­го ха­ра­кте­ру бу­ли ці зу­стрі­чі?

— Я то­чно не знаю, яко­го ха­ра­кте­ру і про що там до­мов­ля­ли­ся, бо уча­сті у них не брав.

— Мо­жли­во, це спро­ба збо­ку гла­ви дер­жа­ви за­ми­ри­ти Шо­кі­на ізСа­ква­ре­лідз е?

— Ме­ні з да­є­ться, що Шо­кі­на і Са­ква­ре­лі­дзе не по­трі­бно бу­ло ми­ри­ти, оскіль­ки во­ни на­справ­ді ні­ко­ли не сва­ри­ли­ся. Не знаю, чо­му і у ко­го скла­ло­ся та­ке вра­же­н­ня. З дру­го­го бо­ку, бу­ло б див­но, як­би Пре­зи­дент став ви­рі­шу­ва­ти якісь су­пе­ре­чки чи про­це­су­аль­ні про­бле­ми, що ви­ни­ка­ють в ро­бо­ті про­ку­ро­рів, які у ци­ві­лі­зо­ва­ній єв­ро­пей­ській кра­ї­ні ма­ють бу­ти не­за­ле­жни­ми у сво­їй про­фе­сій­ній ді­яль­но­сті.

— На тлі кон­флі­кту, який ви­ник за­раз у ви­що­му ке­рів­ниц- тві ГПУ, які про­бле­ми сьо­го­дні існу­ють у цьо­му пра­во­охо­рон­но­му ор­га­ні? Ви­гля­дає все так, що Пре­зи­дент ви­дав два ман­да­ти: Шо­кі­ну — на утри­ма­н­ня вер­ти­ка­лі ГПУ і Са­ква­ре­лі­дзе — на змі­ну си­сте­ми. В ре­зуль­та­ті ви­ник ди­со­нанс між ста­ри­ми і но­ви­ми пред­став­ни­ка­ми си­сте­ми.

— Я був упев­не­ний до остан­ньо­го ча­су, що Шо­кін пред­став­ляє про­гре­сив­не кри­ло у Ген­про­ку­ра­ту­рі. Іна­кше я не по­го­див­ся б пра­цю­ва­ти у ньо­го за­сту­пни­ком. У ме­не є спе­ци­фі­чні по­гля­ди на пи­та­н­ня ді­яль­но­сті ГПУ, і він зав­жди при­слу­хав­ся до ар­гу­мен­тів та змі­ню­вав свою дум­ку, якщо я пе­ре­ко­ну­вав йо­го у зво­ро­тно­му. Тож не мо­жна ска­за­ти, що він є пред­став­ни­ком консервативної си­сте­ми. Тяж­че бу­ло зГуз ирем — із ним я ду­же ча­сто не міг зна­йти спіль­ної мо­ви у під­хо­дах до ро­бо­ти про­ку­ра­ту­ри. То­ді як Шо­кін до­ста­тньо гра­мо­тно ми­слить, і, як на ме­не, тут пи­та­н­ня в то­му, чи дій­сно мо­гла бу­ти зйо­го бо­ку під­трим­ка то­го, що від­бу­ва­ло­ся. Я спо­ді­ва­ю­ся, що він не знав і не під­три­му­вав цей тиск.

— Але ви звер­ну­ли­ся за під­трим­кою до гро­мад­сько­сті, яка за­раз актив­но ви­ма­гає від­став­ки Шо­кі­на.

— Єди­не, чо­го я хо­чу, — щоб слід­чі і про­ку­ро­ри бу­ли не­за­ле­жні, щоб на них не чи­нив­ся тиск і во­ни мо­гли нор­маль­но, принципово та на со­вість ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту. Пи­та­н­ня не в осо­би­сто­сті ке­рів­ни­ка ві­дом­ства, пи­та­н­ня у си­сте­мі ко­ор­ди­нат, яка має змі­ни­ти­ся.

— Хто сьо­го­дні в ГПУ пред­став­ляє ті си­ли, які ви­сту­па­ють за збе­ре­же­н­ня ста­рої си­сте­ми?

— Усе це умов­но і хтось мо­же на­зва­ти кон­сер­ва­то­ром ме­не. Є рі­зні по­гля­ди на про­бле­му, я мо­жу вва­жа­ти, що у ко­гось ста­рі ра­дян­ські по­гля­ди, а хтось, що у ме­не за­над­то про­гре­сив­ні. Ко­лись один ізген­про­ку­ро­рів, за яко­го я пра­цю­вав, по­про­сив ме­не ви­кла­сти свої по­гля­ди на ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри. Я опи­сав їх, а він ска­зав ме­ні, що я то­чно не бу­ду цим за­йма­ти­ся, бо та­кий під­хід зни­щить про­ку­ра­ту­ру. Але це бу­ла ли­ше ти­по­ва про­гре­сив­на єв­ро­пей­ська мо­дель про­ку­ра­ту­ри.

— Як за­раз від­бу­ва­є­ться про­цес ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри?

— Сьо­го­дні ( се­ре­да, 15 ли­пня) ду­же див­на си­ту­а­ція — на­був чин­но­сті но­вий За­кон про про­ку­ра­ту­ру, але він гі­по­те­ти­чно не мо­же бу­ти ре­а­лі­зо­ва­ний, бо до ре­а­лі­за­ції йо­го по­ло­жень сво­го ча­су не під­го­ту­ва­ли­ся. То­му бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня про змі­ни до цьо­го за­ко­ну, які пе­ред­ба­ча­ють ме­ха­нізм і ча­со­ві рам­ки йо­го ре­а­лі­за­ції. Вчо­ра ці змі­ни бу­ло опу­блі­ко­ва­но, і по­чи­на­ють ді­я­ти зав­тра. Сьо­го­дні ду­же див­ний день у ро­бо­ті про­ку­ра­ту­ри, ко­ли ні­хто не ро­зу­міє, якою нор­ма­тив­ною ба­зою во­на має ке­ру­ва­ти­ся і яка ле­гі­тим­ність ба­га­тьох про­ку­ро­рів. Ізз ав­тра­шньо­го дня по­чне­ться про­цес ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри. Але я не знаю, як він від­бу­ва­ти­ме­ться, оскіль­ки ка­дро­ві пи­та­н­ня, пи­та­н­ня ор­га­ні­за­ції ро­бо­ти на­ле­жать до ком­пе­тен­ції Гу­зи­ря. Пи­та­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри на­ле­жить до ком­пе­тен­ції Са­ква­ре­лі­дзе, який не має впли­ву на ви­рі­ше­н­ня ка­дро­вих пи­тань — на те, як бу­де роз­ви­ва­ти­ся ре­фор­ма про­ку­ра­ту­ри. Тож ме­ні са­мо­му ці­ка­во, як усе це на пра­кти­ці від­бу­ва­ти­ме­ться.

— Чи йти­ме­ться про ка­дро­ві змі­ни, зокре­ма й у ке­рів­но­му скла­ді ГПУ?

— Ка­дро­ві змі­ни обов’яз­ко­во бу­дуть. Що ж до ке­рів­ни­цтва, то я не знаю, але прийня­т­тя но­во­го за­ко­ну пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня но­вих під­роз­ді­лів і лі­кві­да­цію ста­рих. І на­ра­зі усі в очі­ку­ван­ні — що за­раз бу­де ство­ре­но, як во­но пра­цю­ва­ти­ме, ко­го при­зна­ча­ти­муть.

— Ва­ше ба­че­н­ня про­це­су ре­фор­му­ва­н­ня про­ку­ра­ту­ри?

— На­ше ба­че­н­ня по­ля­гає в то­му, про що го­во­рив Са­ква­ре­лі­дзе — тер­мі­но­во по­чи­на­ти фор­му­ва­ти че­рез кон­курс мі­сце­ві про­ку­ра­ту­ри. У нас за­мість по­над 800 ра­йон­них і мі­ських про­ку­ра­тур ство­рю­є­ться близь­ко 200 мі­сце­вих про­ку­ра­тур, які укру­пню­ю­ться, їх ке­рів­ни­ки та за­сту­пни­ки при­зна­ча­ю­ться за від­кри­тим кон­кур­сом. Будь-який прав­ник, який має пев­ний стаж ро­бо­ти, не ма­ю­чи ста­жу в про­ку­ра­ту­рі, має пра­во ба­ло­ту­ва­ти­ся, про­хо­ди­ти те­сти та бу­ти в ре­зуль­та­ті при­зна­че­ним на ці по­са­ди. Як на ме­не, це ве­ли­кий по­зи­тив, який дає змо­гу вли­ти сві­жу кров у ор­га­ни про­ку­ра­ту­ри. На пра­ців­ни­ків мі­сце­вих про­ку­ра­тур кон­кур­си є, але за­кри­ті — участь у них мо­жуть бра­ти ли­ше лю­ди здо­сві­дом ро­бо­ти у про­ку­ра­ту­рі. Тим не мен­ше, зблиз ько 8000 про­ку­ро­рів, які пра­цю­ва­ли на мі­сце­во­му рів­ні, має ли­ши­ти­ся близь­ко 5000. Це теж дасть змо­гу ві­ді­бра­ти най­кра­щих на кон­кур­сних ко­мі­сі­ях.

Цей етап ду­же ва­жли­вий, оскіль­ки у нор­маль­ній єв­ро­пей­ській про­ку­ра­ту­рі основ­на ро­бо­та ля­гає са­ме на

мі­сце­ві про­ку­ра­ту­ри, а не на Ге­не­раль­ну чи се­ре­дньо­го рів­ня. Са­ме на цьо­му рів­ні здій­сню­є­ться спе­ці­а­лі­за­ція, зби­ра­ю­ться до­ка­зи та від­бу­ва­ю­ться основ­ні су­до­ві про­це­си. То­му ду­же ва­жли­во, щоб це бу­ло зро­бле­но. Плюс, кон­кур­си про­во­дя­ться гла­сно — чле­ни кон­кур­сних ко­мі­сій — ві­до­мі лю­ди, за­лу­че­но гро­мад­ськість, до са­мо­го про­це­су та фі­нан­су­ва­н­ня за­лу­че­ні між­на­ро­дні до­но­ри. У ме­не ду­же ве­ли­кі на­дії, що ця лан­ка бу­де на­ле­жним чи­ном уком­пле­кто­ва­на і пра­цю­ва­ти­ме на­ба­га­то кра­ще, ніж ра­ні­ше. Да­лі про­цес пі­де до ре­гіо­наль­них про­ку­ра­тур та Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри. Але цьо­го не від­бу­де­ться за день — по­трі­бен пев­ний пе­рі­од. За цим пла­ном, на­при­кін­ці ро­ку ма­ють бу­ти пов­ні­стю сфор­мо­ва­ні мі­сце­ві про­ку­ра­ту­ри і ма­ють бу­ти обра­ні ор­га­ни про­ку­рор­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня вже за уча­стю но­вих пред­став­ни­ків.

— Як, на ваш по­гляд, має ви­рі­ши­ти­ся си­ту­а­ція зприз на­че­н­ням ан­ти­ко­ру­пцій­но­го про­ку­ро­ра? Екс­пер­ти вка­зу­ють на не­без­пе­ку то­го, що Пре­зи­дент зав­дя­ки від­по­від­ним ме­ха­ні­змам по­ста­вить на цю по­са­ду свою лю­ди­ну.

— Спе­ці­а­лі­зо­ва­ний ан­ти­ко­ру­пцій­ний про­ку­рор має бу­ти не­за­ле­жним. Якщо ця клю­чо­ва ви­мо­га не спра­цює — він не бу­де обра­ний на від­кри­то­му кон­кур­сі, а су­спіль­ство не по­ба­чить, що це гі­дний кан­ди­дат та гі­дний ан­ти­ко­ру­пцій­ний про­ку­рор, то­ді са­ма ідея ство­ре­н­ня Ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро по­мре. Ство­ре­н­ня НАБУ — це пер­ший, але не го­лов­ний крок. Клю­чо­ве — те, хто здій­сню­ва­ти­ме ке­рів­ни­цтво слід­ством — про­ку­рор. Якщо во­но здій­сню­є­ться як в Єв­ро­пі, то він знає про ко­жен крок, який ро­би­ться у спра­ві та на­прав­ляє роз­слі­ду­ва­н­ня, ке­рує ним — це роль ан­ти­ко­ру­пцій­но­го про­ку­ро­ра. Хоч яких би гар­них ви на­бра­ли детективів у НАБУ, ке­рів­ни­ків де­пар­та­мен­тів та екс­пер­тів, якщо ан­ти­ко­ру­пцій­ний про­ку­рор не бу­де не­за­ле­жним і про­фе­сій­ним, то са­ма ідея бу­де ціл­ко­ви­то спо­тво­ре­на.

— Чо­му ре­зо­нан­сні спра­ви в на­шій кра­ї­ні на­віть пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті не до­во­дя­ться до кін­ця? До­сі не по­ка­ра­но чи­нов­ни­ків ре­жи­му Яну­ко­ви­ча, тих, хто да­вав вка­зів­ки би­ти та роз­стрі­лю­ва­ти лю­дей на Май­да­ні? Не­що­дав­но із­кра­ї­ни втік Сер­гій Клю­єв, по­тім ізз апі­зне­н­ням у роз­шук ого­ло­си­ли Та­ба­чни­ка. За­сто­я­ла­ся спра­ва Єфре­мо­ва. Чо­му так від­бу­ва­є­ться?

— Це я мо­жу ко­мен­ту­ва­ти ли­ше зі сто­ро­ни, адже за весь час, до­ки я є за­сту­пни­ком Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра, ме­ні жо­дно­го ра­зу в обов’яз­ки не да­ва­ли слід­ство чи про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво. Впер­ше це від­бу­ло­ся за­раз, ко­ли Ген­про­ку­ро­ром Шо­кі­ним бу­ло ство­ре­но Ге­не­раль­ну ін­спе­кцію і по вузь­ко­му ко­лу справ що­до зло­чи­нів пра­ців­ни­ків про­ку­ра­ту­ри ме­ні на­да­ли в обов’яз­ки ку­ру­ва­ти про­це­су­аль­не ке­рів­ни­цтво у цих спра­вах. Я жо­дно­го дня не від­по­від­ав за слід­ство.

На­справ­ді зі слід­ством є ве­ли­кі про­бле­ми, які пов’яза­ні із тим, що по­стій­но змі­ню­ва­лись йо­го ку­ра­то­ри. Пи­та­н­ня та­кож до яко­сті слід­чих та про­це­су­аль­них ке­рів­ни­ків, да­ле­ко не всі зних го­то­ві пра­цю­ва­ти в но­вих ре­а­лі­ях за но­вим кри­мі­наль­ним про­це­сом. Це не ду­же про­сто і по­тре­бує ча­сом не­ор­ди­нар­них, ба­га­то­хо­до­вих рі­шень, а не тих рі­шень, які бу­ли мо­жли­ві за ко­де­ксом 1960 ро­ку. Тут по­трі­бні тре­нін­ги, пра­кти­ка та зміна сві­до­мо­сті. В цьо­му є ве­ли­ка про­бле­ма, яка на сьо­го­дні оста­то­чно не ви­рі­ше­на.

— Про­те укра­їн­ське су­спіль­ство пі­сля ре­во­лю­ції та вій­ни хо­че більш ра­ди­каль­них та швид­ких рі­шень що­до ко­ру­пціо­не­рів та зло­чин­ців.

— Ду­же ва­жли­во по­стій­но ко­му­ні­ку­ва­ти із­су­спіль­ством. Не ли­ше ство­рю­ва­ти ви­ди­мість та по­ка­зу­ва­ти раз на ти­ждень, що хтось зу­стрі­ча­є­ться з по­тер­пі­ли­ми у спра­вах що­до Май­да­ну, але щоб по­тер­пі­лі ви­йшли і мо­гли ска­за­ти, що во­ни від­чу­ва­ють справ­жнє ба­жа­н­ня слід­ства зна­йти тих, хто вчи­нив зло­чи­ни. Це на­зи­ва­є­ться пра­гне­н­ням, і ци­ми ка­те­го­рі­я­ми опе­рує Єв­ро­пей­ський суд зправ лю­ди­ни, ко­ли ви­вчає, чи бу­ло роз­слі­ду­ва­н­ня ефе­ктив­ним. У на­шій си­ту­а­ції вже був пер­ший дзві­но­чок — звіт мі­жна­ро­дної до­рад­чої гру­пи Ра­ди Єв­ро­пи про те, що бу­ли сер­йо­зні про­бле­ми в роз­слі­ду­ван­ні, вклю­ча­ю­чи пи­та­н­ня про­зо­ро­сті. Щоб ви­зна­чи­ти, на­скіль­ки си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся, тре­ба про­сто від­вер­то по­го­во­ри­ти зпо­тер­пі­ли­ми і їхні­ми пред­став­ни­ка­ми.

— За­раз­про­дов­жу­є­ться суд над убив­цею жур­на­лі­ста Гон­га­дзе — Пу­ка­чем. Ген­про­ку­ра­ту­ра відмовляється роз­слі­ду­ва­ти сен­са­цій­ні за­яви остан­ньо­го про шан­таж та за­ля­ку­ва­н­ня під час до­су­до­во­го та су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня з бо­ку пред­став­ни­ків про­ку­ра­ту­ри з до­зво­лу суд­ді Мель­ни­ка. Чо­му? Яка ва­ша оцін­ка ці­єї си­ту­а­ції? Чо­му про­тя­гом 15 ро­ків за­мов­ни­ки вбив­ства до­сі не покарані?

— Ме­ні важ­ко ко­мен­ту­ва­ти цю си­ту­а­цію. На­скіль­ки я пам’ятаю, якась ча­сти­на спра­ви що­до мо­жли­вої при­че­тно­сті до цьо­го зло­чи­ну ко­ли­шньо­го ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви — екс-пре­зи­ден­та Ку­чми й ін­ших ви­со­ко­по­са­дов­ців, роз­слі­ду­є­ться у Го­лов­но­му слідчому управ­лін­ні ГПУ — во­на не за­кри­та і там про­во­дя­ться якісь про­це­су­аль­ні дії що­до цьо­го. Чи пе­ре­ві­ря­ю­ться за­яви про тиск про­ку­ро­рів на Пу­ка­ча в рам­ках цьо­го чи окре­мо­го про­ва­дже­н­ня — я не маю до­сту­пу до ці­єї ін­фор­ма­ції.

За чин­ним за­ко­ном, якщо лю­ди­на за­яв­ляє про вчи­не­н­ня зло­чи­ну — а Пу­кач са­ме це і ро­бить, — у про­ку­ро­ра і слід­чо­го не­має аль­тер­на­ти­ви, він зо­бов’яза­ний вне­сти це до ре­є­стру і роз­по­ча­ти роз­слі­ду­ва­н­ня. Ін­ше пи­та­н­ня — не зав­жди все, що го­во­рять, під­твер­джу­є­ться, але про­ве­сти роз­слі­ду­ва­н­ня та ухва­ли­ти за­кон­не рі­ше­н­ня обов’яз­ко­во тре­ба. І якщо це не по­до­ба­є­ться по­тер­пі­ло­му або за­яв­ни­ку, є мо­жли­вість су­до­во­го за­хи­сту — мо­жна пі­ти до слід­чо­го суд­ді й до­ве­сти, що це рі­ше­н­ня ви­не­се­но пе­ред­ча­сно, не все до­слі­дже­но і т.ін. Але го­во­ри­ти, що не­має під­став про­во­ди­ти роз­слі­ду­ва­н­ня не­пра­виль­но.

Уза­га­лі, у цій спра­ві су­спіль­ству по­трі­бно про­де­мон­стру­ва­ти її кін­це­вий ре­зуль­тат. І якщо чо­мусь не бу­дуть при­тя­гну­ті до від­по­від­аль­но­сті всі осо­би, про яких не­о­дно­ра­зо­во го­во­ри­ли у ЗМІ та в су­ді, про­ку­ра­ту­ра має ви­йти та пе­ре­кон­ли­во по­ясни­ти су­спіль­ству, чо­му цьо­го не від­бу­ло­ся. По­ки це за­мов­чу­є­ться, су­спіль­ство за­ли­ша­ти­ме­ться не­за­до­во­ле­ним.

ДО­ВІД­КА «Дня»

Ві­та­лій КА­СЬКО — на­ро­див­ся 29 черв­ня 1976 ро­ку в мі­сті Льво­ві.

Пі­сля за­кін­че­н­ня се­ре­дньої шко­ли про­дов­жив на­вча­н­ня у Львів­сько­му дер­жав­но­му уні­вер­си­те­ті іме­ні Іва­на Фран­ка, який за­кін­чив із від­зна­кою 1998 ро­ку.

1998 ро­ку роз­по­чав ро­бо­ту в ор­га­нах про­ку­ра­ту­ри на по­са­ді слід­чо­го Львів­ської транс­порт­ної про­ку­ра­ту­ри. Із­черв­ня 1999 ро­ку по кві­тень 2002 ро­ку обі­ймав по­са­ди стар­шо­го слід­чо­го, за­сту­пни­ка на­чаль­ни­ка слід­чо­го від­ді­лу управ­лі­н­ня на­гля­ду за до­три­ма­н­ням за­ко­нів ор­га­на­ми, які про­во­дять опе­ра­тив­но-роз­шу­ко­ву ді­яль­ність, ді­зна­н­ня і до­су­до­ве слід­ство про­ку­ра­ту­ри Львів­ської обла­сті.

Із­кві­тня 2002 ро­ку по жов­тень 2005 ро­ку пра­цю­вав у цен­траль­но­му апа­ра­ті Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри Укра­ї­ни стар­шим про­ку­ро­ром від­ді­лів екс­тра­ди­ції та до­ру­чень, пра­во­вої до­по­мо­ги, між­на­ро­дно­го спів­ро­бі­тни­цтва, до­го­вір­но-пра­во­во­го від­ді­лу між­на­ро­дно­пра­во­во­го управ­лі­н­ня.

Ізжов­тня 2005 ро­ку по кві­тень 2007 ро­ку за­ймав­ся при­ва­тною адво­кат­ською пра­кти­кою.

Пі­сля по­вер­не­н­ня в ор­га­ни про­ку­ра­ту­ри зкві­тня 2007 ро­ку по гру­день 2010 ро­ку очо­лю­вав між­на­ро­дно-пра­во­ве управ­лі­н­ня Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри Укра­ї­ни.

У гру­дні 2010 ро­ку по­вер­нув­ся до вла­сної адво­кат­ської пра­кти­ки. Ізжов­тня 2013 ро­ку — пар­тнер і ке­рів­ник де­пар­та­мен­ту кри­мі­наль­но­го пра­ва Адво­кат­сько­го об’єд­на­н­ня «Ар­цін­гер».

Із2004 ро­ку є кон­суль­тан­том Ра­ди Єв­ро­пи та ін­ших між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій у сфе­рі кри­мі­наль­ної юсти­ції і за­хи­сту прав лю­ди­ни, зокре­ма з пи­тань за­сто­су­ва­н­ня Єв­ро­пей­ської кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни та осно­во­по­ло­жних сво­бод 1950 ро­ку і пра­кти­ки Єв­ро­пей­сько­го су­ду зправ лю­ди­ни. Віль­но во­ло­діє ан­глій­ською мо­вою. Є ав­то­ром та спів­ав­то­ром ба­га­тьох пу­блі­ка­цій із­про­бле­ма­ти­ки по­вер­не­н­ня зло­чин­них акти­вів, вза­єм­ної пра­во­вої до­по­мо­ги у кри­мі­наль­них спра­вах, про­ти­дії ка­ту­ва­н­ням та ін­шим фор­мам жор­сто­ко­го по­во­дже­н­ня, тор­гів­лі лю­дьми, за­хи­сту свід­ків то­що.

Із­трав­ня 2014 ро­ку Ка­сько В.В. при­зна­че­ний за­сту­пни­ком Ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Укра­ї­ни та за­твер­дже­ний чле­ном ко­ле­гії Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри Укра­ї­ни.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФО­ТО АНА­ТО­ЛІЯ МЕДЗИКА

2002 р. ТРА­ДИ­ЦІЇ, ЗА­КЛА­ДЕ­НІ ЛЕ­О­НІ­ДОМ КУ­ЧМОЮ В ПРА­ВО­ОХО­РОН­НИХ ОР­ГА­НАХ, ЗОКРЕ­МА В ПРО­КУ­РА­ТУ­РІ, ПУ­СТИ­ЛИ НА­СТІЛЬ­КИ ГЛИ­БО­КІ КО­РЕ­НІ, ЩО ВИ­КОР­ЧУ­ВА­ТИ ЇХ НЕ МО­ЖУТЬ НА­ВІТЬ ДВІ РЕ­ВО­ЛЮ­ЦІЇ

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ЛА­ЗА­РЕН­КА

2015 р. ЗМІ­НЮ­Ю­ТЬСЯ ПО­СТМАЙ­ДАН­НІ ГЕН­ПРО­КУ­РО­РИ, А СИ­СТЕ­МА ВСЕ ОДНО ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ СТА­РОЮ. АЛЕ НЕ ВСІ ОДНА­КО­ВІ В ПРО­КУ­РА­ТУ­РІ, Є ЛЮ­ДИ, ЯКІ БО­РЮ­ТЬСЯ ЗА ЗМІ­НИ ЗСЕ­РЕ­ДИ­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.