Які го­спо­да­рі мо­жуть при­йти на «бур­шти­но­вий май­дан­чик» Во­лин­сько­го По­ліс­ся?

Но­вий за­кон про ви­до­бу­ток «со­ня­чно­го ка­мі­н­ня» не при­му­сить «чор­них ста­ра­те­лів» пра­цю­ва­ти че­сно

Den (Ukrainian) - - Економіка - Пе­тро ЧЕЧЕЛЮК

Во­линь як при­кор­дон­на область — ба­тьків­щи­на укра­їн­ських «клон­дай­ків». На по­ча­тку 2000-х ро­ків область за­жи­ла сум­ної сла­ви укра­їн­ської во­тчи­ни знез акон­ної ле­га­лі­за­ції іно­ма­рок, вве­зе­них з-за кор­до­ну. Цьо­му мас­шта­бно­му кон­тра­бан­дно­му яви­щу да­ли на­зву «во­лин­сько­го клон­дай­ку», яке зав­дя­ки со­ці­аль­ним ме­ре­жам ста­ло ві­до­мим усьо­му сві­ту. Йо­го «піо­не­ра­ми» бу­ли мі­сце­ві про­ку­ро­ри та кри­мі­на­лі­тет, мі­лі­цей­ські стру­кту­ри і на­віть то­ді­шній го­ло­ва Во­лин­ської ОДА. Но­вий во­лин­ський «клон­дайк» на­зва­ли «бур­шти­но­вим». Від пер­шо­го він від­рі­зня­є­ться тим, що йо­го хо­чуть ле­га­лі­зу­ва­ти.

Бур­штин є і за­ли­ша­є­ться ці­ка­вим фе­но­ме­ном Во­ли­ні. Йо­го за­па­си по­ки що не­ві­до­мі, хоч на одній зопе­ра­тив­них на­рад го­ло­ва Во­лин­ської обла­сної дер­жав­ної адмі­ні­стра­ції Во­ло­ди­мир Гун­чик на­го­ло­сив, що «на те­ри­то­рії ре­гіо­ну за­па­сів бур­шти­ну — на чо­ти­ри мі­льяр­ди до­ла­рів» (хоч ци­фра жо­дни­ми до­слі­дже­н­ня­ми не під­твер­дже­на). За­га­лом, у За­хі­дно­му По­ліс­сі мо­жна зна­йти по­над 200 від­тін­ків за­кам’яні­лої смо­ли — від льо­до­во-про­зо­ро­го та мо­ло­чно-бі­ло­го до ме­до­во-ко­ри­чне­во­го і на­віть чор­но­го ко­льо­рів. Та­ке мо­жна ви­яви­ти ще тіль­ки в Ка­лі­нін­град­ській обла­сті (РФ). Йо­го вар­тість за­ле­жить від ко­льо­ру, про­зо­ро­сті, роз­мі­ру, на­яв­но­сті вну­трі­шніх трі­щин та «ін­клю­зів» — буль­ба­шок по­ві­тря, хвої, ли­стя, ко­мах і на­віть дрі­бних ящі­рок. За­га­лом же, кру­пний йо­го шма­ток ни­ні ко­штує до­рож­че, аніж зо­ло­то та­кої ж ва­ги.

«ЧОР­НИЙ» РИ­НОК «СО­НЯ­ЧНО­ГО» КА­МЕ­НЮ

Втім, як ві­до­мо, ви­до­бу­ток бур­шти­ну в Укра­ї­ні не про­пи­са­ний на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні. То­му при­кор­дон­ни­ки та мит - ни­ки по­стій­но за­три­му­ють лю­дей, які на­ма­га­ю­ться ви­вез­ти мі­не­рал за ме­жі кра­ї­ни. Та­ким чи­ном, за остан­ні кіль­ка мі­ся­ців бу­ло кон­фі­ско­ва­но по­над пів­тон­ни бур­шти­ну. А за да­ни­ми дер­жав­ної лі­со­вої охо­ро­ни Во­лин­сько­го обла­сно­го управ­лі­н­ня лі­со­во­го та ми­слив­сько­го го­спо­дар­ства (ВОУЛМГ) в обла­сті, кіль­кість ви­пад­ків не­за­кон­но­го до­бу­ва­н­ня бур­шти­ну вже дав­но ви­йшла на «про­ми­сло­ву» осно­ву. Так, якщо ми­ну­ло­го ро­ку бу­ло за­фі­ксо­ва­но п’ять по­ді­бних ви­пад­ків, і ли­ше на те­ри­то­рії ДП «Ма­не­ви­цьке лі­со­ве го­спо­дар­ство», то вже за п’ять мі­ся­ців ни­ні­шньо­го ро­ку бу­ло ви­яв­ле­но 23 та­ких ви­пад­ки на те­ри­то­рії трьох лі­со­вих го­спо­дарств. «13 трав­ня 2015 ро­ку на мі­сці не­за­кон­но­го ви­до бу­тку бур­шти­ну в 46-му квар­та­лі ДП «Ма­не­ви­цьке лі­со­ве го­спо­дар­ство» лі­со­вою охо­ро­ною спіль­но з пра­ців­ни­ка­ми Управ­лі­н­ня СБУ у Во­лин­ській обла­сті бу­ло за­три­ма­но 17 осіб, ви­лу­че­но 15 транс­порт­них за­со­бів, 5 по­ту­жних мо­то­помп, близь­ко 1200 ме­трів по­гон­них по­же­жних ру­ка­вів, ін­ше зна­ря­д­дя та ін­стру­мен­ти», — ствер­джує пер­ший за­сту­пник на­чаль­ни­ка Во­лин­сько­го обла­сно­го лі­со­во­го та ми­слив­сько­го го­спо­дар­ства Сер­гій Ше­ре­ме­та.

Там же за­зна­ча­ють, що ін­фор­ма­ція про ре­а­гу­ва­н­ня пра­во­охо­рон­них ор­га­нів по жо­дно­му із 23 ви­пад­ків не­за­кон­но­го ви­до­бу­тку бур­шти­ну у ВОУЛМГ і до­сі від­су­тня. А від­так ви­до­ви­ще, яке за­ли­ша­є­ться пі­сля не­ле­галь­но­го ви­до­бу­ва­н­ня бур­шти­ну, м’яко ка­жу­чи, ви­кли­кає сум. Адже йде­ться, що­най­мен­ше, про руй­на­цію ці­лі­сно­сті гео­ло­гі­чних пла­стів, збі­дне­н­ня бур­шти­но­вих надр, по­ру­ше­н­ня гі­дро­гео­ло­гі­чних умов на при­ле­глих те­ри­то­рі­ях, зни­ще­н­ня трав’яно­го по­кри­ву і ро­дю­чо­го ша­ру ґрун­ту, де­рев та кущів чи по­ру­ше­н­ня їхньої ко­ре­не­вої си­сте­ми, змі­ну бо­ло­тних біо­це­но­зів.

Бур­шти­но­ву ли­хо­ман­ку в обла­сті спро­во­ку­вав ті­ньо­вий се­ктор вна­слі­док низь­кої со­бі­вар­то­сті до­бу­ва­н­ня ці­єї до­ро­гої ко­ри­сної ко­па­ли­ни. Мі­зер­ні штра­фи не ля­ка­ють «чор­них ста­ра­те­лів», а пра­во­охо­рон­ні стру­кту­ри з ві­до­мих при­чин не ква­пля­ться убез­пе­чи­ти ре­гіон від «чор­них ста­ра­те­лів». Мі­сце­ва пре­са на­пов­не­на не спро­сто­ва­ни­ми, але й не до­ве­де­ни­ми зви­ну­ва­че­н­ня­ми, ні­би ви­до­бу­ток бур­шти­ну ку­ри­рує мі­лі­ція. Мо­жли­во, то­му пра­во­охо­рон­цям не вда­лось до­ся­гну­ти зна­чних змін до кра­що­го. Адже зло­чин­ні угру­по­ва­н­ня про­дов­жу­ють ді­я­ти зу­хва­ло й жор­сто­ко, з від­вер­тою зне­ва­гою до фор­маль­ної вла­ди.

Ре­зуль­та­ти ві­до­мі: в обла­сті існує «чор­ний» ри­нок «со­ня­чно­го ка­ме­ню», де ста­ра­те­лі­о­ди­на­ки (чи лан­ки) до­бу­ва­ють йо­го під­піль­но і про­да­ють за кор­дон чи тим, хто біль­ше за­пла­тить. Схе­ма опла­ти до­сить про­ста — ці­на ка­ме­ню на день зда­чі за мі­ну­сом «по­да­тків» за «дах». Але схе­му мо­жна змі­ни­ти на ко­ристь дер­жа­ви. На­при­клад, мо­жна від­сі­кти зга­да­ні «по­да­тки» і змі­ни­ти їх на опла­ту за екс­плу­а­та­цію зем­лі вла­сни­ка чи ко­ри­сту­ва­ча. У та­ко­му ра­зі, бур­штин іти­ме на пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства Укра­ї­ни з пов­ним опо­да­тку­ва­н­ням. Тим ча­сом «чор­ні ста­ра­те­лі» ствер­джу­ють, що ніч «ко­па­н­ня» їм об­хо­ди­ться від 500 до­ла­рів.

На опе­ра­тив­ній на­ра­ді 20 жов­тня 2014 ро­ку у Во­лин­ській ОДА на­чаль­ник Управ­лі­н­ня МВС у Во­лин­ській об лас ті Пет ро Шпи га за явив при­су­тнім, що «...в схе­мі не­за­кон­но­го ви­до­бу­тку бур­шти­ну на Во­ли­ні за­ді­я­ні як пред­став­ни­ки пра­во­охо­рон­них ор­га­нів, так і мі­сце­вої вла­ди, ще й ме­шкан­ці су­сі­дньої — Рів­нен­ської обла­сті. Уся ро­бо­та ду­же до­бре на­ла­го­дже­на, і зло­чин­ці ма­ють по­кро­ви­те­лів як і се­ред пред­став­ни­ків вла­ди, так і пра­во­охо­рон­ців. Зло­чи­ни ско­ю­ю­ться на те­ри­то­рії трьох сіль­ських рад — Гу­ти-Лі­сов­ської, Вов­чи­цької та Чор­то­рий­ської Ма­не­ви­цько­го ра­йо­ну». Пол­ков­ник мі­лі­ції, яко­му вже дав­но сни­ться ге­не­раль­ське зва­н­ня, пу­блі­чно зі­знав­ся у без­сил­лі сво­їх ко­лег і за­зна­чив, що бо­ро­ти­ся з не­ле­галь­ним ви­до­бу­тком бур­шти­ну скла­дно че­рез те, що пра­во­охо­рон­ним за­ко­но­дав­ством пе­ред­ба­ча­ю­ться над­то низь­кі штра­фи, спла­ти­ти які — не про­бле­ма для ко­па­чів. Він акцен­ту­вав, що «ко­па­чі є ли­ше пер­шою лан­кою в лан­цю­гу — да­лі йде оброб­ка бур­шти­ну, йо­го пе­ре­прав­ле­н­ня за кор­дон, про­даж у Поль­щі та ін­ших кра­ї­нах». Пра­во­охо­ро­нець лег­ко дав зро­зу­мі­ти, що бо­ро­ти­ся з цим яви­щем — це те ж, що бо­ро­ти­ся з каз­ко­вим Го­ри­ни­чем.

А 7 ли­пня у Во­лин­ській обла­сній про­ку­ра­ту­рі від­бу­ла­ся між­ві­дом­ча на­ра­да, на якій обго­во­рю­вав­ся стан про­ти­дії на Во­ли ні ор­га ні­зо ва ним фор - мам ко­ру­пції. Як во­ло­діє «бур­шти­но­вою» си­ту­а­ці­єю обла­сний про­ку­рор Дми­тро Че­пі­жак, свід­чить ци­та­та з йо­го ви­сту­пу: «Ре­тель­но­го вив­че­н­ня по­тре­бу­ють пи­та­н­ня за­кон­но­сті ко­ри­сту­ва­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми і лі­со­ви­ми зем­ля - ми, на яких ве­де­ться не­за­кон­ний ви­до­бу­ток бур­шти­ну, вста­нов­ле­н­ня при­чин від­су­тно­сті про­ти­дії їхньо­му по­ру­шен­ню з бо­ку вла­сни­ків і ко­ри­сту­ва­чів, не­при­ве­де­н­ня їх у при­да­тний для ви­ко­ри­ста­н­ня за ці­льо­вим при­зна­че­н­ням стан...» Ці­ка­ве са­ме по со­бі «откро­ве­ніє» про­ку­ро­ра про «від­су­тність про­ти­дії» з бо­ку ко­ри­сту­ва­чів. Як ві­до­мо, го­лов­ним ко ри­сту­ва­чем зе­мель­них угідь під лі­са­ми обла­сті є ВОУЛМГ. Чи­ни­ти про­ти­дію «чор­ним ста­ра­те­лям» не під си­лу так зва­ним си­ло­вим стру­кту­рам обла­сті, то ж чи мо­же чи­ни­ти якусь про­ти­дію лі­со­ва охо­ро­на ві­дом­ства? Або, ска­жі­мо, чи вхо­дить в обов’яз­ки лі­сів­ни­ків при­во­ди­ти «мі­ся­чні ланд­ша­фти» ко­ли­шніх лі­со­вих ма­си­вів «у при­да­тний для ви­ко­ри­ста­н­ня за ці­льо­вим при­зна­че­н­ням стан...», тоб­то про­во­ди­ти ре­куль­ти­ва­цію по­ні­ве­че­них зе­мель?

РИ­ЗИ­КО­ВА­НА ЛЕ­ГА­ЛІ­ЗА­ЦІЯ

На­ра­зі в пар­ла­мен­ті пе­ре­бу­ває за­ко­но­про­ект, який, за за­ду­мом йо­го ав­то­рів, по­ви­нен ви­рі­ши­ти про­бле­му не­за­кон­но­го ви­до­бу­тку бур­шти­ну на По­ліс­сі — № 1351-1 «Про ви­до­бу­ва­н­ня та ре­а­лі­за­цію бур­шти­ну», який ство­рить ме­ха­ні­зми для ле­га­лі­за­ції цьо­го бі­зне­су.

«Вер­хов­на Ра­да зро­би­ла пер­ший крок до ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми, ухва­лив­ши за­кон про бур­штин — до­брий він чи по­га­ний, не ва­жли­во. Так, ви­до­бу­тком ка­ме­ню по­вин­ні за­йма­ти­ся ко­му­наль­ні під­при­єм­ства мі­сце­во­го зна­че­н­ня... Та­ким чи­ном ми змо­же­мо на­пов­ню­ва­ти бю­джет», — за­явив на одно­му із за­сі­дань се­сії Во­лин­ської обла­сної ра­ди го­ло­ва Во­лин­ської ОДА Во­ло­ди­мир Гун­чик.

За­ко­но­про­ект пе­ред­ба­чає, що лі­цен­зії на роз­роб­ку ро­до­вищ бу­де по­ді­ле­но на ау­кціо­нах. Але існує ри­зик то­го, що за­ці­кав­ле­ні «ко­му­наль­ні» під­при­єм­ства мо­жуть їх лег­ко зі­рва­ти. На­при­клад, на ау­кціо­ні з’яв­ля­ться кіль­ка пов’яза­них між со­бою під­при­ємств, які по­го­дже­но «зі­гра­ють» на під­ви­щен­ні ці­ни, від­сі­ка­ю­чи, та­ким чи­ном, до­бро­со­ві­сних кон­ку­рен­тів. Адже в рам­ках ау­кціо­ну ці­на є не про­сто го­лов­ним, а й єди­ним кри­те­рі­єм ви­бо­ру пе­ре­мож­ця. Зма­га­ти­ся з під­став­ни­ми фір­ма­ми в цій схе­мі бу­де про­сто не­мо­жли­во.

Окрім цьо­го, від за­яв­ки на об’єкт до уча­сті в ау­кціо­ні мо­жуть прой­ти ро­ки. Ще скла­дні­ше при існу­ю­чих умо­вах ау­кціо­ну отри­ма­ти лі­цен­зію про­стій лю­ди­ні. І ви­хо­дить так, що на пер­ше мі­сце по­став­ле­но отри­ма­н­ня гро­шей від про­да­жу лі­цен­зій, а не роз­ви­ток га­лу­зі.

За­га­лом же, на­ра­зі є 11 пре­тен­ден­тів, які за­яви­ли про на­мі­ри отри­ма­ти погодження на ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми та їхнє вив­че­н­ня на Во­ли­ні, за­галь­на площа яких ста­но­вить по­над ві­сім ти­сяч ге­кта­рів. Зокре­ма, до Во­лин­ської обл­ра­ди на­ді­йшло ві­сім звер­нень від та­ких фірм­пре­тен­ден­тів що­до гео­ло­гі­чно­го вив­че­н­ня та до­слі­дже­н­ня роз­роб­ки ви­до­бу­тку бур­шти­ну.

Вар то та кож за зна чи ти, що прий нят тя за ко ну « про віль ний при нос бур ш ти ну » ста­не пош тов хом до різ­кої зм і - ни си ту а ції в кра щий бік, адже до зво лить ство ри ти сот ні ро бо чих місць для міс це во го на се лен ня, зня ти со ці аль не на­пру­же­н­ня в ра­йо­нах, де ста­ра­тель­ське до­бу­ва­н­ня «со­ня­чно го ка ме ню » — єди на мож - ли вість про дук тив ної ви роб - ни­чої ді­яль­но­сті.

Ха­ра­ктер­но, що в сфе­рі ко­ри­сту­ва­н­ня на­дра­ми Укра­ї­ни, як і у сфе­рі при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня в ці­ло­му, від­су­тня пра­кти­ка оцін­ки вар­то­сті прав вла­сно­сті на при­ро­дні об’єкти і вклю­че­н­ня їх до скла­ду не­ма­те­рі­аль­них акти­вів, бо роз­ро­бле­них ме­то­дик еко­но­мі­чної оцін­ки пра­ва, яке є не­ма­те­рі­аль­ною ка­те­го­рі­єю, що­до зга­да­них об’єктів, по­ки що не існує. Та­ке ста­но­ви­ще ускла­днює об’єктив­ну еко­но­мі­чну оцін­ку лі­цен­зій на пра­во во­ло­ді­н­ня й ко­ри­сту­ва­н­ня при­ро­дни­ми ре­сур­са­ми надр, що не від­по­від­ає умо­вам рин­ко­вої еко­но­мі­ки і при­зво­дить до сут­тє­вих втрат до­хо­дів дер­жа­ви.

У За­ко­ні та­кож за­про­по­но­ва­но, щоб упро­довж де­ся­ти ро­ків з мо­мен­ту на­бу­т­тя ним чин нос ті спец доз во ли на ко - рис ту ван ня на дра ми на да ва - ли­ся тіль­ки ко­му­наль­ним під­при­єм­ствам. Вар­то за­зна­чи­ти, що це усу­ває кон­ку­рен­цію, обме­жує пра­ва при­ва­тних осіб і ве­де до втра­ти бю­дже­тних над­хо­джень. Не ви­три­мує жо­дної кри­ти­ки нор­ма що­до мо­жли­вос ті от ри ман ня спец доз во лу на ко рис ту ван ня на дра ми без гір ни чо го від во ду, оскіль ки са ме в ньо му ви зна­че но за са ди охо ро ни пра ці на гір ни чих об’єктах.

Та­кож у за­ко­но­про­е­кті за­про­ва­дже­но обме­же­н­ня на віль­ний про­даж ви­до­бу­то­го бур­шти­ну шля­хом при­му­со­вої йо­го ре­а­лі­за­ції че­рез бір­жу. Про по­ну єть ся не про зо­рий по - ря­док ре­а­лі­за­ції, що не вра­хо­вує спе­ци­фі­ки бур­шти­ну як до­ро­го­цін­но­го ка­ме­ню ор­га­но­ген­но­го утво­ре­н­ня. 90% пло­щі ро­до­вищ бур­шти­ну займають лі­си, ви­до­бу­ток та­ких ко­ри­сних ко­па­лин по­тре­бує ви­руб­ки остан­ніх, що мо­же при­зве­сти до зна­чно­го не­га­тив­но­го впли­ву на дов­кі­л­ля. То­му ви­до­бу­ток має від­бу­ва­ти­ся з до­три­ма­н­ням за­галь­них про­це­дур ви­лу­че­н­ня площ та­ких зе­мель­них ді­ля­нок у го­лов­но­го ко­ри­сту­ва­ча, ре­куль­ти­ва­ції зе­мель, ком­пен­са­ції втрат лі­со­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва і зби­тків. Але в за- ко­но­про­е­кті за­про­по­но­ва­но та­кож на­да­ти пов­но­ва­же­н­ня ухва­лю­ва­н­ня рі­ше­н­ня що­до ви­лу­че­н­ня лі­со­вих і зе­мель­них ді­ля­нок не цен­траль­ним ор­га­нам вла­ди, а обла­сним. Ідея «пе­ре­да­чі вла­ди на мі­сця» за­га­лом по­хваль­на, про­те та­кі рі­ше­н­ня по­тре­бу­ють ці­лі­сно­го під­хо­ду до змін від­по­від­них нор­ма­тив- но-пра­во­вих актів, а не на­да­н­ня то­чко­вих пов­но­ва­жень що­до кон­кре­тних ви­пад­ків.

ЧЕР­ВО­НА КНО­ПКА ДЛЯ ДЕР­ЖА­ВИ

Утім, в іні­ці­а­то­рів до­бу­ва­н­ня бур­шти­ну від­су­тній облік осо­бли­во­стей гео­ло­гі­чної бу­до­ви ро­до­ви­ща в лі­сах обла­сті. Як ві­до­мо, у сві­ті не­має одна­ко­вих за сво­ї­ми ха­ра­кте­ри­сти­ка­ми по­кла­дів бур­шти­ну. Ко­жен з них має свої уні­каль­ні від­мін­но­сті. То­му твер­дже­н­ня про ве­ли­кі за­па­си бур­шти­ну без про­ве­де­н­ня ком­пле­ксних гео­ло­гі­чних ро­біт рад­ше схо­же на сен­са­цію. Від­но­сно то­чні їх оцін­ки мо­жна бу­де отри­ма­ти че­рез три­чо­ти­ри ро­ки, ко­ли бу­дуть про­ве­де­ні пер­ші до­слі­дже­н­ня най­більш пер­спе­ктив­них площ за умо­ви їх фі­нан­су­ва­н­ня. За ме­жа­ми дис­ку­сії в обла­сті по­ки що за­ли­ша­є­ться пи­та­н­ня про рен­та­бель­ність ро­до­ви­ща. Вре­шті-решт, чи­слен­ні спе­ку­ля­тив­ні й кон’юн­ктур­ні за­яви про за­па­си ви­кли­ка­ли під­ви­ще­ну ува­гу до про­бле­ми бур­шти­ну, при­хо­вав­ши при цьо­му ре­аль­ні про­бле­ми й під­мі­нив­ши со­бою її на­у­ко­ві та ге­о­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня. Ра­зом із тим, но­во­спе­че­ні при­ва­тні під­при­єм­ства, які ма­ють на­мір до­бу­ва­ти бур­штин, під­три­му­ють ні­чим не під­крі­пле­ну впев­не­ність, що за­па­си ве­ли­кі і їх ви­до­бу­ва­н­ня при­не­се по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти.

Вар­то пам’ята­ти й про те, що на бур­шти­но­вий май­дан­чик у будь-яко­му ра­зі мо­же при­йти но­вий го­спо­дар, зо­рі­єн­то­ва­ний тіль­ки на зня­т­тя «вер­шків». «До­чір­ні» стру­кту­ри май­бу­тніх ко­му­наль­них під­при­ємств, яким вла­да вру­чить «пер­шу скри­пку», ско­ри­ста­ю­ться цим по­тен­ці­а­лом ціл­ком і пов­ні­стю. Якщо ж го­во­ри­ти про те, яким чи­ном вар­то роз­по­ря­ди­тись по­кла­да­ми «со­ня­чно­го ка­ме­ню» в обла­сті й Укра­ї­ні, то са­ме сьо­го­дні не­об­хі­дно ви­ко­на­ти пев­ну дер­жав­ну ро­бо­ту, оскіль­ки від­су­тність та­ких дій сьо­го­дні мо­же зав­да­ти шко­ди зав­тра.

То­му дер­жа­ва, на те­ре­нах якої роз­мі­ще­ні по­кла­ди ко­ри­сних ко­па­лин, по­вин­на ма­ти «чер­во­ну кно­пку» для втру­ча­н­ня у ра­зі ви­ни­кне­н­ня за­гроз су­спіль­ним чи еко­но­мі­чним ін­те­ре­сам і дов­кі­л­лю. До то­го ж, ва­жли­во, щоб у пра­во­вій дер­жа­ві ця «чер­во­на кно­пка» за­сто­со­ву­ва­лась ли­ше в ци­ві­лі­зо­ва­ний спо­сіб — за до­по­мо­гою одно­зна­чних і ста­біль­них правил та при­пи­сів. Ви­дів на цю «кно­пку», су­дя­чи з «бур­шти­но­вих» по­дій в обла­сті й дер­жа­ві, не­має, і в близь­ко­му май­бу­тньо­му мо­же й не бу­ти.

ФО­ТО З САЙ­ТА LISVISNYK.COM.UA

ПІД­ПІЛЬ­НИЙ ВИ­ДО­БУ­ТОК БУР­ШТИ­НУ ЗАВ­ДАЄ ЗНА­ЧНИХ ЗБИ­ТКІВ ЯК БЮ­ДЖЕ­ТУ, ТАК І ПРИ­РО­ДІ. ВТІМ, ЗУ­ПИ­НИ­ТИ СЬО­ГО­ДНІ «КО­ПА­ЧІВ» ДУ­ЖЕ СКЛА­ДНО, АДЖЕ ШТРА­ФИ ЗА ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ ЗА­КО­НУ — ЗА­НАД­ТО НИЗЬ­КІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.