Про про­е­кти вла­ди та актив­ність гро­ма­ди

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Алі­на ВАВРИНЮК, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

У «сто­ли­ці» Бу­ко­ви­ни роз­ви­ва­ють середмістя, бу­ду­ють при­ту­лок для без­дом­них тва­рин і тво­рять но­ве, арт-ха­у­сне, ми­сте­цтво. А ще — ...не­за­кон­но ви­ру­бу­ють де­ре­ва і при­хо­ву­ють пу­блі­чну ін­фор­ма­цію.

На­дія БАБИНСЬКА-ВІР­НА, ко­ре­спон­дент Ін­сти­ту­ту ма­со­вої ін­фор­ма­ції, акти­віст ГО «Ні ко­ру­пції!»:

— За остан­ній мі­сяць у Чер­нів­цях від­бу­ло­ся ба­га­то по­дій, пов’яза­них із роз­ви­тком мі­ста. Зокре­ма, 18 черв­ня на пло­щі Фі­лар­мо­нії гро­ма­дя­ни обго­во­рю­ва­ли стра­те­гію роз­ви­тку цен­траль­ної йо­го ча­сти­ни. По­дія ви­кли­ка­ла пев­ну за­ці­кав­ле­ність, бі­ля стен­дів, де мо­жна бу­ло ді­зна­тись ба­га­то чо­го про рі­зні на­прям­ки і сто­ро­ни жи­т­тя Чер­нів­ців, зби­ра­ли­ся лю­ди, що­би обго­во­ри­ти на­пи­са­не, за­про­по­ну­ва­ти своє ба­че­н­ня.

Та­кож упро­довж черв­ня екс­пер­тна гру­па, акти­ві­сти і пред­став­ни­ки прав­лі­н­ня мі­ської ра­ди про­дов­жи­ли ро­бо­ту над змі­на­ми до ста­ту­ту те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди. Уже вда­ло­ся пред­ста­ви­ти на роз­суд гро­мад­сько­сті про­е­кти по­ло­жень що­до еле­ктрон­них петицій, зві­ту­ва­н­ня та мі­сце­вих іні­ці­а­тив. Уже в ли­пні ми за­вер­ши­ли ро­бо­ту над по­ло­же­н­ня­ми про гро­мад­ські слу­ха­н­ня і за­галь­ні збо­ри. На­ра­зі ро­бо­ти над змі­на­ми до ста­ту­ту — на фі­ні­шній пря­мій.

Зпо­га­но­го — не­до­бро­со­ві­сні під­при­єм­ці не­що­дав­но ви­ру­ба­ли де­ре­ва в пар­ку Жов­тне­во­му. Ми на­ра­зі че­рез суд до­би­лись від­кри­т­тя кри­мі­наль­но­го про­ва­дже­н­ня з цьо­го пи­та­н­ня, звер­ну­лись до про­ку­ра­ту­ри та мі­ської ра­ди, щоб до­го­вір із ци­ми під­при­єм­ця­ми бу­ло ро­зір­ва­но.

Та­кож існу­ють про­бле­ми з до­сту­пом до пу­блі­чної ін­фор­ма­ції. У ме­не три­ва­ють су­ди з Чер­ні­ве­цьким на­ціо­наль­ним уні­вер­си­те­том, що­би во­ни на­да­ли ко­пії де­кла­ра­цій про май­но та до­хо­ди. До­ве­ло­ся спо­ча­тку прой­ти апе­ля­цій­ний суд, бо наш окру­жний від­мо­вив­ся роз­гля­да­ти по­зов.

Ксе­нія ІЛЮК, го­ло­ва прав­лі­н­ня мі­жна­ро­дної ор­га­ні­за­ції AIESEC у Чер­нів­цях:

— Остан­нім ча­сом у Чер­нів­цях істо­тно по­жва­ві­ша­ла ро­бо­та з мо­лод­дю мі­ста, про­ве­де­но ко­ор­ди­на­цій­ну ра­ду, про­дов­же­но акцію «від­по­від­аль­ність по­чи­на­є­ться з ме­не», про­ве­де­но ба­га­то ці­ка­вих куль­тур­них за­хо­дів. Осо­би­сто для ме­не фа­ктор по­пу­ля­ри­за­ції актив­но­го жи­т­тя мо­ло­ді є за­по­ру­кою про­цві­та­н­ня мі­ста в май­бу­тньо­му.

За­пу­сти­ли про­ект зі ство­ре­н­ня ві­зу­аль­но­го брен­ду мі­ста, що спря­мо­ва­ний на під­ви­ще­н­ня йо­го при­ва­бли­во­сті для ту­ри­стів та ін­ве­сто­рів. По­вер­та­ю­чись до мо­єї без­по­се­ре­дньої ді­яль­но­сті, ска­жу: не­що­дав­но до на­шо­го мі­ста при­їха­ли 17 во­лон­те­рів від AIESEC, і на 19 ли­пня у нас за­пла­но­ва­но мас­шта­бний фе­сти­валь.

Та­кож за остан­ній мі­сяць на­ре­шті роз­по­ча­ли­ся ро­бо­ти на ві­чній ву­ли­ці Хмельницького, про яку в но­ви­нах зга­ду­ва­лось ча­сті­ше, ніж про щось ін­ше. Акти­ві­зу­ва­лись ГО, зі­бра­ли ко­шти для вста­нов­ле­н­ня спе­ці­аль­них стов­пів, щоб змен­ши­ти кіль­кість не­пра­во­мір­них пар­ку­вань. Про­во­ди­ли рі­зні акції, які по­пе­ре­джу­ва­ли й ін­фор­му­ва­ли гро­ма­дян про си­ту­а­цію з пар­ку­ва­н­ням ав­то­мо­бі­лів.

Ну, і не ду­же при­єм­ним є, ма­буть, те, що очіль­ни­ки мі­ста займають топ­по­зи­ції у рей­тин­гах най­бе­звід­по­від­аль­ні­ших ке­рів­ни­ків Укра­ї­ни. Та­кож не ра­ду­ють су­пе­ре­чки в дер­жав­них ор­га­нах, зокре­ма мі­ській ра­ді.

За цей мі­сяць я зі­ткну­ла­ся з від­кри­ті­стю рі­зних ін­сти­ту­цій на­шо­го мі­ста, що ме­не справ­ді по­ра­ду­ва­ло, але одно­ча­сно з їхньою бю­ро­кра­ти­за­ці­єю і за­кри­ті­стю до про­по­зи­цій та ва­рі­ан­тів по­кра­ще­н­ня їх ро­бо­ти.

Хри­стя ВЕН­ГРИ­НЮК, пи­сьмен­ни­ця:

— Зви­чай­но, го­лов­на куль­тур­на по­дія ро­ку в Чер­нів­цях — фе­сти­валь Meridian Czernowitz, який по­вер­нув мі­сто на єв­ро­пей­ську куль­тур­ну ма­пу. Про­те Чер­нів­ці й без фе­сти­ва­лю не всти­га­ють ну­дьгу­ва­ти за лі­те­ра­ту­рою, бо в Це­ла­нів­сько­му цен­трі, що­най­рід­ше, дві­чі на ти­ждень від­бу­ва­ю­ться пред­став­ле­н­ня кни­жок най­рі­зно­ма­ні­тні­ших ми­тців. Тут по­е­ти­чне слово лу­нає з ко­жно­го ку­то­чка, арт-ха­у­сне кі­но є не ли­ше ча­сти­ною ре­аль­но­сті, а йо­го мо­жна ба­чи­ти в «дзер­ка­лах» тих, хто хо­че по­ка­за­ти йо­го нам. Тут на да­хах ві­чно жи­ве ка­мін­на сова і, на­пев­но, вно­чі ожи­ває, за­зи­ра­ю­чи у ві­кно одно­го ху­до­жни­ка. В Чер­нів­цях мо­жна зу­стрі­ти лю­дей із зір­ка­ми Да­ви­да на по­ло­ви­ну гру­дей, з чор­ним гу­стим во­лос­сям та ву­са­тих жі­нок. Тут кров вли­ва­ла­ся і вли­ва­є­ться одна в одну. Ча­сом зда­є­ться, що тут зу­пи­нив­ся й час...

А на тих же кон­цер­тах ор­ган­ної му­зи­ки, які від­бу­ва­ю­ться в Чер­нів­цях що­не­ді­лі в ор­ган­но­му за­лі, я са­ма ме­ди­тую до та­ко­го ста­ну, що стаю ча­сти­ною му­зи­ки і про­сто від­ри­ва­ю­ся від ре­аль­но­сті. У то­му ста­ні пишуться най­кра­щі вір­ші. Вла­сне, мій по­е­ти­чний цикл «Вір­ші та му­зи­ка» при­свя­че­ний від­чу­т­тям, які на­ро­джу­ю­ться в ме­ні десь між сло­вом і но­тою...

Не мо­жу зга­да­ти без щи­ро­го за­хо­пле­н­ня про не­ймо­вір­ний ко­ле­ктив те­а­тру «Не­за­ле­жна те­а­траль­на ла­бо­ра­то­рія», який тво­рить у Чер­нів­цях зов­сім ін­ше ми­сте­цтво, аб­со­лю­тно но­ве, арт-ха­у­сне. Во­ни ста­ви­ли ви­ста­ви за тво­ра­ми Па­у­ля Це­ла­на, Іго­ря По­ме­ран­це­ва, а та­кож за мо­єю по­е­ти­чною збір­кою «Дов­гі очі».

Ще у Чер­нів­цях мо­жна ба­га­то спо­гля­да­ти чо­гось на­чеб­то на­ціо­наль­но­го, але ша­ро­вар­но­го, яке, втім, ко­ри­сту­є­ться під­трим­кою рі­зних спі­лок і дер­жав­них уста­нов. Але, щоб не псу­ва­ти со­бі нер­ви, про­сто не ві­дві­дую по­ді­бних за­хо­дів.

Ва­силь ГО­ШОВ­СЬКИЙ, во­лон­тер, бо­рець за пра­ва тва­рин:

— Зо­стан­ньо­го хо­ро­шо­го, що від­бу­ло­ся в Чер­нів­цях: мі­ська вла­да по­ча­ла спів­пра­цю­ва­ти з во­лон­те­ра­ми і до­по­ма­гає ре­а­лі­зо­ву­ва­ти ком­пле­ксні змі­ни у сфе­рі по­во­дже­н­ня з тва­ри­на­ми. Та­кож про­ве­де­но пі­дра­ху­нок без­при­туль­них со­бак спіль­но з Naturewatch. Обла­што­ва­но пер­ший в Укра­ї­ні май­дан­чик для ви­гу­лу тва­рин, про­во­ди­ться по­пу­ля­ри­за­ція сте­ри­лі­за­ції та чи­пу­ва­н­ня псів. По­стій­но три­ває ро­зда­ча цу­це­нят на рин­ках мі­ста. Це дає змо­гу при­ще­пи­ти лю­дям дум­ку, що без­по­ро­дна тва­ри­на ні­чим не гір­ша від по­ро­ди­стої, крім то­го, за неї не по­трі­бно пла­ти­ти. Про­во­дя­ться за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на під­ви­ще­н­ня від­по­від­аль­но­сті вла­сни­ків чо­ти­ри­ла­пих — при­би­ра­н­ня, те ж чи­пу­ва­н­ня (іден­ти­фі­ка­ція еле­ктрон­ним чи­пом), ва­кци­на­ція та сте­ри­лі­за­ція. Та­кож і да­лі три­ває бу­дів­ни­цтво при­тул­ку для без­дом­них тва­рин.

Про по­га­не — мі­ська ра­да зно­ву ро­зі­гра­ла тен­дер на без­по­во­ро­тне від­лов­лю­ва­н­ня тва­рин, при­чо­му ці­на від­лов­лю­ва­н­ня — 220 грн. Це озна­чає, що КП «Чер­нів­ці­спе­цко­мун­транс» мав «осво­ї­ти» близь­ко 1,2 млн гри­вень на без­по­во­ро­тне від­лов­лю­ва­н­ня тва­рин. 1300 тва­рин бу­ло б від­лов­ле­но й «ути­лі­зо­ва­но». Але зав­дя­ки втру­чан­ню во­лон­те­рів та про­ве­ден­ню де­мон­стра­ції бі­ля мі­ської ра­ди мер ви­рі­шив при­зу­пи­ни­ти від­лов­лю­ва­н­ня.

Ма­ри­на ЛІ­БА­НО­ВА, вла­сни­ця кни­гар­ні:

— Най­пер­ше зга­дую гро­мад­ський фо­рум «Ін­те­гро­ва­на кон­це­пція роз­ви­тку середмістя Чер­нів­ці». Це тіль­ки те­о­ре­ти­чна про­гра­ма, але якщо бо­дай ча­сти­ну цих пред­став­ле­них про­е­ктів бу­де ре­а­лі­зо­ва­но, жи­т­тя на­шо­го мі­ста змі­ни­ться на кра­ще.

Зва­жа­ю­чи на те, що ме­не най­біль­ше ці­ка­вить куль­тур­не жи­т­тя, то по­ді­бних по­дій за остан­ній мі­сяць справ­ді ви­ста­ча­ло. На­при­клад, зу­стріч із тер­но­піль­ським по­е­том із Нью-Йор­ка Ва­си­лем Махном. Ми зна­йо­мі вже па­ру ро­ків, йо­го по­е­зії ме­ні близь­кі й зро­зумі­лі. Це не про­сто укра­їн­ський по­ет — він яскра­ва осо­би­стість, лю­ди­на з «мо­го ча­су». І він теж лю­бить Чер­нів­ці.

Ще я познайомилася з Пав­лом Гу­ді­мо­вим та су­ча­сним ху­до­жни­ком Аль­бі­ною Яло­зою, ви­став­ка якої від­кри­лась одно­ча­сно на двох ви­став­ко­вих пло­щах — у ху­до­жньо­му му­зеї та га­ле­реї «Світ Арт». Бу­ли та­кож кон­церт Dakh Daughters, зу­стріч із Ро­ма­ном Скри­пі­ним із «Гро­мад­сько­го ТБ» з не­зро­зумі­лою нам про­гра­мою, свя­то-фе­сти­валь ре­кон­стру­кції в «Му­зеї під від­кри­тим не­бом».

Але най­ва­жли­ві­шим для ме­не ви­явив­ся « Ягі­дний фе­сти­валь » , який я са­ма при­ду­ма­ла і здій­сни­ла ра­зом із не­ве­ли­чкою ко­ман­дою з двох-трьох одно­дум­ців та уча­стю дру­зів, зна­йо­мих і зов­сім не­зна­йо­мих лю­дей. Це був наш де­бю­тний фе­сти­валь під де­ві­зом: «Сма­чна їжа, ра­ді­сний на­стрій, до­брі дру­зі». Ме­ні ду­же вті­шно, що він мав успіх і, на­пев­но, від­бу­де­ться зно­ву.

Ну, і ще одна зна­ко­ва по­дія: у ве­ли­ко­му дво­рі, в яко­му шість бу­дин­ків та дві ву­ли­ці й де я ме­шкаю 32 ро­ки, зро­би­ли ре­монт та про­кла­ли но­ві між­бу­дин­ко­ві про­їзди. Але, на жаль, за­ли­ши­ли не­за­кін­че­ною ро­бо­ту на де­яких ді­лян­ках, і то­му від­чу­ва­є­ться, що не­має від­по­від­но­го про­е­кту, все ро­би­ться спон­тан­но й без­від­по­від­аль­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.