Зва­жа­ю­чи на тра­ди­ції

На­зві­мо на­ші мі­ста від­по­від­но до укра­їн­сько­го фор­мо­тво­ре­н­ня

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ана­то­лій КРАВЧЕНКО, кан­ди­дат те­хні­чних на­ук, Пав­ло­град

На тлі бур­хли­вих дис­ку­сій нав­ко­ло назв міст, які ба­га­то ро­ків то­ча­ться в укра­їн­сько­му су­спіль­стві, а осо­бли­во акти­ві­зу­ва­ли­ся остан­нім ча­сом, пі­сля ухва­ле­н­ня за­ко­нів про де­ко­му­ні­за­цію, хо­че­ться по­ді­ли­ти­ся дум­ка­ми з цьо­го при­во­ду.

Во­і­сти­ну, гі­дні по­ди­ву ті мас­шта­би ру­си­фі­ка­ції, що за­по­ло­ни­ла сві­до­мість на­ших гро­ма­дян, на­віть у на­ціо­наль­но-па­трі­о­ти­чно­му се­ре­до­ви­щі, адже при обго­во­рен­ні пи­тань пе­ре­йме­ну­ва­н­ня укра­їн­ських міст май­же від­су­тні про­по­зи­ції з на­да­н­ня назв мі­стам у вла­сне укра­їн­ській тра­ди­ції.

Те, що та­ка тра­ди­ція існу­ва­ла, ма­ла по­ши­ре­н­ня, а от­же, має пра­во на май­бу­тнє, мо­жна не сум­ні­ва­ти­ся. Ця тра­ди­ція по­ля­гає у най­ме­ну­ван­ні мі­ста від­по­від­но до норм на­шої мо­ви. Оскіль­ки укра­їн­ською мо­вою «мі­сто» — слово се­ре­дньо­го ро­ду, то і на­зва йо­го має зву­ча­ти від­по­від­но. Зро­зумі­ло, що та­ка тра­ди­цій­на фор­ма на­зви мо­же сто­су­ва­тись як мі­ста, так і се­ла, тоб­то будь-яко­го на­се­ле­но­го пун­кту.

Са­ма на­зва має мі­сти­ти від­по­відь на за­пи­та­н­ня, яке (або чиє) це мі­сто. Ось кон­кре­тні при­кла­ди: Апо­сто­ло­ве, Бар­він­ко­ве, Бе­ре­го­ве, Бе­ре­зне, Бі­ле­цьке, Бі­ло­гір­ське, Ва­ту­ті­не (1947 р.), Ва­хру­ше­ве (1954 р.), Вер­хів­це­ве, Вил­ко­ве, Ви­шне­ве, Гір­ське, Гло­би­не, Дні­про­ру­дне (1961 р.), Зо­ло­те, Кі­ров­ське(1954 р.), Пе­ре­ще­пи­не, Пе­тров­ське, Пів­ден­не, Рів­не, Ро­дин­ське (1950 р.), Сва­то­ве, Се­ли­до­ве, Сні­жне, Чер­во­но­за­вод­ське, Южне ( 1974 р.) а та кож міс то Кам’ян­ське (су­ча­сний Дні­про­дзер­жинськ). Як ви­дно з на­ве­де­но­го пе­ре- лі­ку міст, на­зва­них за дав­ньою тра­ди­ці­єю, на­віть за ра­дян­ських ча­сів та­ке пра­кти­ку­ва­лось: Ва­ту­ті­не і под. — рік най­ме­ну­ва­н­ня за­зна­че­но в дуж­ках. Всьо­го ав­тор на­вів 27 назв укра­їн­ських міст по­ді­бної фор­ми, шість із них з’яви­ли­ся, ко­ли при вла­ді бу­ли ко­му­ні­сти. Зві­сно, во­ни най­мен­ше пе­ре­йма­ли­ся пи­та­н­ням укра­їн­ської тра­ди­ції, про­сто на­зи­ва­ли чи пе­ре­йме­но­ву­ва­ли мі­сто, ви­хо­дя­чи зі сво­їх упо­до­бань, але збе­рі­га­ю­чи фор­му на­зво­утво­ре­н­ня.

Від­но­сну не­по­ши­ре­ність (на всю Укра­ї­ну — ли­ше 27 най­ме­ну­вань) по­ді­бної фор­ми най­ме­ну­ва­н­ня мо­жна по­ясни­ти про­це­са­ми ру­си­фі­ка­ції, ко­ли фор­мо­тво­ре­н­ня на зра­зок Віль­но­гірськ, Кі­ро­во­град та ін­ші ва­рі­ан­ти ро­сій­ських назв за­по­ло­ни­ли то­по­ні­мі­сти­чний про­стір Укра­ї­ни. То­му не див­но, що біль­шість про­по­зи­цій що­до но­вих назв укра­їн­ських міст ви­ра­же­но в по­ді­бних фор­мах — пе­ре­ва­жать «гра­ди», «гір­ськи», «сла­ви» то­що.

Але чи зав­жди так бу­ло? Крім на­ве­де­ної ви­ще ста­ти­сти­ки, ав­тор ви­я­вив, що у 20-ті ро­ки ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, в пе­рі­од так зва­ної укра­ї­ні­за­ції, та­ки існу­ва­ла, на­віть на офі­цій­но­му рів­ні, вла­сне укра­їн­ська тра­ди­ція іме­ну­ва­н­ня міст.

Під­твер­дже­н­ня цьо­го мі­сти­ться у ви­дан­ні М. Шу­брав­ської «Д. І. Явор­ни­цький. Жи­т­тя, фоль­кло­ри­сти­чно-етно­гра­фі­чна ді­яль­ність». — К. На­у­ко­ва дум­ка, 1972.

У цьо­му ви­дан­ні в ре­є­стрі дру­ко­ва­них праць Д. Явор­ни­цько­го на­ве­де­но дві йо­го пра­ці, ха­ра­ктер­ні са­ме укра­їн­ською фор­мою на­зви су­ча­сно­го мі­ста Дні­про­пе­тровськ. На­во­жу пов­ні­стю: 1. Акад. І. Явор­ни­цький. До істо­рії сте­по­вої Укра­ї­ни. Дні­про­пе­тров­ське. 1929. 2. Акад. Д. Явор­ни­цький. Шев­чен­ко і Рє­пін. — У кни­зі Пам’яті Шев­чен­ка. Дні­про­пе­тров­ське. 1939.

Мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок, що вла­сне укра­їн­ська тра­ди­ція най­ме­ну­вань міст та­ки існу­ва­ла, на­віть на офі­цій­но­му рів­ні, на­віть у пе­рі­од УСРР та УРСР, на­віть 1939 р.

От­же, ми, укра­їн­ці, зо­бов’яза­ні при най­ме­ну­ван­ні або при пе­ре­йме­ну­ван­ні міст до­три­му­ва­ти­ся укра­їн­ської тра­ди­ції. То­ді бу­де на­ба­га­то мен­ше пу­сто­по­ро­жніх дис­ку­сій або на­ма­га­н­ня по­вер­ну­ти мі­стам ім­пер­ські ро­сій­ські на­зви, що є не­при­пу­сти­мим.

Ось та­кі мої про­по­зи­ції: від­по­від­но до за­ко­ну Укра­ї­ни про де­ко­му­ні­за­цію, пе­ре­йме­ну­ва­ти мі­сто Кі­ро­во­град на Сте­по­ве. У цьо­му ра­зі на ма­пі Укра­ї­ни з’яви­ться мі­сто Сте­по­ве, центр сте­по­во­го краю, обла­сний центр Сте­по­вої обла­сті. Зву­чить коротко, ясно, сти­сло, ба­га­то в чо­му від­обра­жає суть цьо­го бла­го­да­тно­го краю. Та­кож бу­ло б вар­то пе­ре­йме­ну­ва­ти мі­сто Дні­про­пе­тровськ на Дні­про­ве. У цьо­му ра­зі збе­ре­же­ться зви­чна для ме­шкан­ців на­шо­го краю ско­ро­че­на на­зва мі­ста «Дні­про», яка мі­сти­ти­ме сти­слу ха­ра­кте­ри­сти­ку — це мі­сто на Дні­прі, центр Дні­пров­ської обла­сті.

Ду­же хо­че­ться спо­ді­ва­ти­ся, що мої про­по­зи­ції зна­йдуть під­трим­ку чи­та­чів ша­нов­но­го мною ви­да­н­ня — га­зе­ти «День», а та­кож жи­те­лів Кі­ро­во­гра­да і Дні­про­пе­тров­ська.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.