Пе­ре­ма­га­ти че­рез «не мо­жу»

«День» по­ди­вив­ся, як хер­сон­ських при­кор­дон­ни­ків на­вча­ють ін­стру­кто­ри з Ізра­ї­лю і Гру­зії

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон, фо­то ав­то­ра

Центр під­го­тов­ки « Па­трі­от » від­гу­кнув­ся на про­ха­н­ня мо­біль­ної при­кор­дон­ної за­ста­ви « Хер­сон » про­ве­сти ко­ро­ткий курс за­нять на­ших бій­ців за стан­дар­та­ми ар­мії Ізра­ї­лю. Ін­стру­кто­ри Цен­тру ма­ють сер­йо­зний до­свід уча­сті у га­ря­чих то­чках і вже не пер­ший мі­сяць тре­ну­ють під­роз­ді­ли укра­їн­ських вій­сько­вих, які бе­руть участь в АТО. На Хер­сон­щи­ну во­ни за­ві­та­ли всьо­го на кіль­ка днів, то­му курс — по­си­ле­ний, а гра­фік — на­си­че­ний. Ко­ре­спон­дент « Дня » по­бу­вав на одно­му із тре­ну­вань.

ПО­ТРІ­БНА СИСТЕМНА РО­БО­ТА

Мо­біль­на при­кор­дон­на за­ста­ва ви­ко­нує ва­жли­ву фун­кцію на від­по­від­аль­ній ді­лян­ці кор­до­ну з Кри­мом. Бій­цям по­стій но тре ба бу ти на по го то ві, адже по три­во­зі мо­жуть під­ня­ти у будь-яку хви­ли­ну. По­ясню­ю­чи зна­че­н­ня ко­жно­го ви­ду тре­ну­вань, ін­стру­кто­ри мо­ти­ву­ють хло­пців тим, що ко­жна се кун да мо же вря ту ва ти жи­т­тя: вла­сне або дру­га. То­му ви мо га до ви ко нан ня — ви - кла­сти­ся на ма­кси­мум за мі­ні­мум ча­су. На сон усьо­го кіль­ка го­дин. Під­йом о сьо­мій і за­ня­т­тя до дру­гої но­чі. Від­то­чу­ють різ ні так ти ки ве ден ня бою, точ ність стріль би, ан ти - те ро рис тич ні за хо ди, за са ди, війсь ко ву ме ди ци ну, ру ко - паш ний бій, вмін ня чу ти, ба - чи­ти і при­йма­ти пра­виль­ні рі­ше­н­ня у кри­зо­ві мо­мен­ти.

Як роз­по­від­ає один з ізра­їль­ських ін­стру­кто­рів (зі зро­зумі­лих при­чин не на­зи­ва­є­мо ім’я), ко­ли по­ча­ла­ся вій­на на схо ді, на про хан ня рад ни ка мі ніс т ра МВС він тре ну вав бій ців ба таль йо ну « Дон бас » . Пі сля прой де но го кур су « ан - ти­те­ро­ру» він від­чув, на­скіль­ки важ ли ви ми для лю дей бу - ли ці за нят тя, які ба га тьом вря ту ва ли жит тя. « На віть за ко­ро­ткий тер­мін ми всти­га­ли осво їти важ ли­ві на­вич ки. Пі - сля До нець ко го ае­ро пор ту й ін ших га ря чих то чок хлоп ці нам дзво нять і дя ку ють. Це мо­ти­вує не по­кла­да­ти рук, хо­ча про­блем — ду­же ба­га­то, — роз по ві дає ін струк тор. — Ми во лон терсь кий Центр, то му за ле жи мо від під трим ки лю - дей, а ви­тра­ти на по­їзд­ки, ін­вен тар, спе ці аль ні при ла ди по­де­ку­ди ду­же ве­ли­кі. Ста­ра­є­мось зна­хо­ди­ти по­ро­зу­мі­н­ня з ко ман ди ра ми різ них рів нів, во­лон­тер­ськи­ми гру­па­ми» .

Що­до рів­ня під­го­тов­ки укра їнсь ких сол да тів, ін струк - тор по яс нює: « Зро зу мій те, в Ізра ї лі по чат ко вий курс три - ває шість мі ся ців, тут хлоп ці за­йма­ю­ться ма­кси­мум мі­сяць. Від по від но, і ре зуль та ти ін - ші, — ка­же ізра­їль­ський тре­нер. — На жаль, ми по­ба­чи­ли, що ця ро­бо­та не всім по­трі­бна. Бу­ває, бій­ці хо­чуть, за­про шу­ють, а ко­ман­ди­ри не йдуть на спів пра цю. Ма буть, бо ять ся втра ти ти ав то ри тет, бо час то не є про фе сі о на ла ми. Але ті, хто осво­ює ці кур­си, від­чу­ває се бе на ін шо му рів ні. Тут по - тріб на сис тем на ро бо та « зго - ри » , на рів ні мі ніс тер ст ва. І лан цюж ком до тих, хто хо че це ро­би­ти на мі­сцях. Та­кі лю­ди є. Щоб був на­каз, вій­сько­ві ним ке­ру­ва­ли­ся, а не ка­за­ли: хто ви та кі, ми не бу де мо це ви ко ну ва ти. Ми під го ту ва ли спец­про­гра­му, яку мо­жна вво­ди ти як курс під го тов ки для різ них під роз ді лів, під кон к - ре­тні зав­да­н­ня. Про­гра­му роз­ро бив гру зинсь кий ге не рал. Це наш най­до­свід­че­ні­ший ін­струк тор, який на вчав ся у США, Есто нії, Гру зії. За раз ми знай ш ли по ро зу мін ня з рад ни ком Пре зи ден та, який від по ві дає за си ло вий блок. Він усі ля ко спри­яє на шій ро - бо ті. Але це рад ше по зи тив - ний ви­па­док, ніж пра­ви­ло».

«ВАЖ­КО, АЛЕ РО­ЗУ­МІ­Є­МО — НЕ­ОБ­ХІ­ДНО»

Бій­ці з хер­сон­ської мо­біль­ної при кор дон ної за ста ви не при хо ву ють вдяч нос ті ін - струк то рам уже за пер ші дні ро­бо­ти. Хо­ча й спа­ли по кіль­ка го дин, вто ми ли ся, але зна­йшли по­ро­зу­мі­н­ня з тре­не­ра ми, ста ра ють ся ви кла да ти - ся на всі сто.

При кор дон ник Ва лен тин Че­сно­ков за­пи­сав­ся до військ­ко­ма­ту, щой­но по­ча­ла­ся вій­на на схо­ді. Але взя­ли йо­го в при­кор­дон­слу­жбу тіль­ки ми­ну­лої зи­ми. До цьо­го, та й ни­ні він — ак тив ний во лон тер, знає по - тре­би вій­сько­вих, їхні на­строї і рі­вень під­го­тов­ки. Го­во­рить, що чо­ти­ри дні та­кої під­го­тов­ки — ду же ма ло, але де які плю­си він уже ба­чить.

«Ми по­вин­ні рів­ня­ти­ся на най­кра­щі ар­мії сві­ту, на між­на­род ний до свід. То му по ча ли шу ка ти та ких ін струк то рів. Вдя­чні цен­тру «Па­трі­от», що во ни від гук ну ли ся. До ре чі, крім гру­зи­нів і ізра­їль­тян, се­ред них є й укра­їн­ці, які вже во­ло- ді­ють ти­ми ж на­ви­чка­ми, — го­во­рить Ва­лен­тин. — Пі­сля за­нять із тактичної стріль­би, роз­бо­ру де­яких «се­кре­тів», у ме­не май­же сто­від­со­тко­ві по­трап лян ня в мі шень. Ба га то ува ги при ді ля є мо і фі зич ній під­го­тов­ці. Важ­ко, але ро­зу­мі­є­мо, що це не­об­хі­дно. Наш під­роз­діл бо­йо­вий, ба­га­то хло­пців ма­ють від­зна­ки за участь у бо­йо­вих ді­ях. Ду­маю, для них і для всіх, хто ще не має по­ді­бно­го до­сві­ду, це ко­ри­сні за­ня­т­тя, які обов’яз­ко­во зна­до­бля­ться нам як вій­сько­вим лю­дям».

«ЯКЩО ТА­КІ ІН­СТРУ­КТО­РИ ПОТРАПЛЯТЬ У КО­ЖНИЙ ПІД­РОЗ­ДІЛ — ВИ­ГРАЄ ВСЯ КРА­Ї­НА»

Бо­єць мо­біль­ної за­ста­ви Дми­тро Мі­ла­єн­ко пі­шов слу­жи­ти пі­сля смер­ті си­на в Іло­вай­ську. Хо­ро­шу ви­со­ко­опла­чу­ва­ну ро­бо­ту і до­ма­шній ком­форт він про­мі­няв на вій­сько­ву спра­ву, бо вва­жає, що йо­го зна­н­ня з роз­роб­ки еле­ктро­ні­ки і ба­жан- ня за­сто­су­ва­ти їх тут мо­жуть при­не­сти ко­ристь дер­жа­ві. Та й пі­сля ро­дин­ної тра­ге­дії тре­ба бу­ло змі­ни­ти об­ста­нов­ку, бо «нер­ви не ви­три­му­ва­ли».

«Якщо та­кі ін­стру­кто­ри потраплять у ко­жен вій­сько­вий під­роз­діл, від цьо­го ви­грає вся кра­ї­на, а лю­ди, які про­йшли цей курс, змо­жуть пе­ре­да­ти до­свід і вря­ту­ва­ти не одне жи­т­тя, — вва­жає Дми­тро. — Нас ре­аль­но на­вча­ють пе­ре­ма­га­ти. Не зда­ти­ся і ге­ро­ї­чно за­ги­ну­ти, а по­до­ла­ти вто­му, біль, по­бо­ро­ти дум­ку «я не мо­жу», вста­ти і ви­ко­на­ти зав­да­н­ня. А якщо тре­ба —і з то­ва­ри­шем на пле­чах. Го­во­рять, що ра­дян­ські та­кти­ки за­ста­рі­лі, але, по су­ті, їх і не бу­ло, так, ли­ше для те­ле­про­гра­ми «Слу­жу Ра­дян­сько­му Со­ю­зу». Ко­ли я слу­жив, бу­ло всьо­го кіль­ка до­бре на­вче­них під­роз­ді­лів, ін­ша ча­сти­на ба­га­то­міль­йон­ної ар­мії за­йма­ла­ся го­спо­дар­чою ро­бо­тою. Тут ми вчи­мо­ся пра­цю­ва­ти на ма­кси­маль­ній ви­трим­ці. Роль і від­по­від­но жи­т­тя ко­жно­го бій­ця — ду­же ва­жли­ві. Це тре­ба до­бре за­сво­ї­ти, адже за­раз пе­ред на­шим вій­ськом сто­ять сер­йо­зні ви­про­бу­ва­н­ня».

Де таль ні шу ін фор ма цію про ді яль ність Цен т ру під го - тов ки « Пат рі от » і рек ві зи ти для во лон терсь кої до по мо ги мож на знай ти на сто рін ці Цен­тру в Facebook.

ІН­СТРУ­КТО­РИ ПРО­ПО­НУ­ЮТЬ ЗА­НЯ­Т­ТЯ З РУ­КО­ПА­ШНО­ГО БОЮ ЗА ІЗРА­ЇЛЬ­СЬКОЮ СИ­СТЕ­МОЮ «КРАВ-МА­ГА», А ТА­КОЖ ТРЕ­НУ­ВА­Н­НЯ ПЕРИФЕРІЙНОГО ЗО­РУ І СЛУ­ХУ, ЩОБ БІЙ­ЦІ В ЕКС­ТРЕ­МАЛЬ­НИХ УМО­ВАХ МО­ГЛИ ВІД­ЧУ­ТИ ЗА­ГРО­ЗУ З УСІХ БО­КІВ

УЖЕ ПІ­СЛЯ ПЕР­ШИХ ЗА­НЯТЬ ІЗ ВО­ГНЕ­ВОЇ ПІД­ГО­ТОВ­КИ ПРИ­КОР­ДОН­НИ­КИ МО­БІЛЬ­НОЇ ЗА­СТА­ВИ «ХЕР­СОН» ВІД­ЗНА­ЧА­ЮТЬ ВЛУ­ЧНІ РЕ­ЗУЛЬ­ТА­ТИ. «ПІ­СЛЯ РОЗ­БО­РУ ДЕ­ЯКИХ «СЕ­КРЕ­ТІВ» У МЕ­НЕ МАЙ­ЖЕ СТО­ВІД­СО­ТКО­ВІ ПО­ТРА­ПЛЯ­Н­НЯ В МІ­ШЕНЬ», — КА­ЖЕ ВА­ЛЕН­ТИН ЧЕ­СНО­КОВ (НА ФО­ТО ПРА­ВО­РУЧ)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.