Про по­рів­ня­н­ня

18 ли­пня у США від­зна­ча­ють На­ціо­наль­ний день хот-до­га

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Цей день, на від­мі­ну від ба­га­тьох улю­бле­них аме­ри­кан­ця­ми га­стро­но­мі­чних свят, на­віть офі­цій­но за­твер­дже­но Тор­го­вою па­ла­тою ще 1957 ро­ку.

Істо­рія аме­ри­кан­сько­го хот-до­га ся­гає 1860 ро­ку, ко­ли ні­ме­цькі емі­гран­ти при­ве­зли із со­бою в цю кра­ї­ну те­хно­ло­гію при­го­ту­ва­н­ня осо­бли­вих бу­тер­бро­дів із тра­ди­цій­ни­ми со­си­ска­ми. Та­ка стра­ва при­па­ла до сма­ку аме­ри­кан­цям, а щоб не об­пі­ка­ти паль­ці, во­ни вдо­ско­на­ли­ли ре­цепт — по­ча­ли за­гор­та­ти со­си­ски у не­ве­ли­чку бу­ло­чку.

Ось та­ка істо­рія по­яви кла­си­чно­го хот-до­га. А ось що­до по­хо­дже­н­ня на­зви, то є де­кіль­ка вер­сій. Хот-дог бу­кваль­но пе­ре­кла­да­є­ться як «га­ря­ча со­ба­ка». За одні­єю із них, во­на при­йшла із сту­дент­ської го­вір­ки. Адже сту­ден­ти Йє­лю на­зи­ва­ли фур­го­ни тор­гов­ців со­си­ска­ми — «со­ба­чи­ми», бо по­руч зав­жди ча­ту­ва­ла зграй­ка бро­дя­чих пе­си­ків, яких при­ва­блю­вав за­пах їжі.

За ін­шою вер­сі­єю, на дум­ку про­фе­со­ра істо­рії Брю­са Крей­га, осно­вою по­яви та­кої на­зви є по­рів­ня­н­ня со­си­ски з та­ксою. Цю по­ро­ду со­бак у США, до ре­чі, та­кож при­ве­зли нім­ці. Ще 1934 ро­ку в га­зе­ті New York Herald бу­ло опу­блі­ко­ва­но ка­ри­ка­ту­ру із зо­бра­же­н­ням тор­гов­ця ву­ли­чною їжею, де се­ред бу­ло­чок із со­си­ска­ми та­кож ле­жав сен­двіч із та­ксою. А на­пис на ви­віс- ці був та­кий: « Ку­пуй­те чер­во­ні го­стрі та­ксо­по­ді­бні со­си­со­чки!»

Хай там як, але та­кси дій­сно схо­жі на со­си­ски. Хо­ча пер­ша моя зна­йо­ма су­сід­ська та­кса на ім’ я Ви­шня — геть не бу­ла со­си­ко­по­ді­бною. Якщо й по­рів­ню­ва­ти її з їжею, во­на ско­рі­ше бу­ла схо­жа на ко­тле­тку — вго­до­ва­на і не­по­во­ро­тка.

Пам’ятаю, як во­на при зу­стрі­чі пе­ре­вер­та­ла­ся на спи­ну щоб її по­гла­ди­ли, а по­тім не мо­гла пе­ре­вер­ну­ти­ся на­зад, мар­но пе­ре­би­ра­ю­чи ко­ро­тки­ми ла­пка­ми. Це бу­ла смі­хо­та, хо­ча те­пер я ро­зу­мію, як їй бу­ло важ­ко. Спо­ді­ва­ю­ся, во­на все ж сху­дла і змо­гла бі­га­ти, стри­ба­ти та на­со­ло­джу­ва­ти­ся сво­їм та­кся­чим жи­т­тям.

МА­ЛЮ­НОК АВ­ТО­РА Ан­на ГАВ­РИ­ЛЮК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.