Ляль­ки ву­ду для Пу­ті­на

Den (Ukrainian) - - Преc-клуб «дня» -

Ко­ли спі­ке­ра Дер­жав­ної ду­ми Ро­сії Сер­гія На­ри­шкі­на не пу­сти­ли до Фін­лян­дії на се­сію Пар­ла­мент­ської Асам­блеї ОБСЄ, у ньо­го з’яви­ло­ся ба­га­то віль­но­го ча­су, він ви­рі­шив зайня­ти­ся жур­на­лі­сти­кою і на­пи­сав ста­т­тю в «Ком­со­моль­ськую прав­ду» під на­звою «Уро­ки нрав­ствен­но­сти, за­бытые Ев­ро­пой». Якщо бу­ти то­чним, то жур­на­лі­сти­кою На­ри­шкін ви­рі­шив зайня­ти­ся не від­ра­зу пі­сля то­го, як йо­го не пу­сти­ли до Єв­ро­пи. Спо­ча­тку він по­жа­лів­ся на Єв­ро­пу Пу­ті­ну, з яким во­ни ра­зом вчи­ли­ся в шко­лі КДБ, і той на­ма­гав­ся при­со­ро­ми­ти пре­зи­ден­та Фін­лян­дії й пе­ре­ко­на­ти йо­го пу­сти­ти одно­ка­шни­ка на се­сію. І пре­зи­дент Фін­лян­дії на­чеб­то на­віть по­спів­чу­вав На­ри­шкі­ну, але зро­би­ти ні­чо­го не зміг, і На­ри­шкін за­ли­шив­ся ну­дьгу­ва­ти вдо­ма.

І ось від ну­дьги і від обра­зи на­пи­сав за­мі­тку в «Ком­со­мол­ку» про те, як Єв­ро­па втра­ти­ла мо­раль­ність. За­мі­тка ці­ка­ва тим, що до­зво­ляє за­зир­ну­ти у той світ, у яко­му жи­вуть ке­рів­ни­ки най­біль­шої за те­ри­то­рі­єю кра­ї­ни на пла­не­ті.

«На Єв­ро­пу че­кає низ­ка но­вих сер­йо­зних по­тря­сінь», — про­ро­кує На­ри­шкін. — «І ви­кли­ка­но це не чим ін­шим, як амо­раль­ною по­ве­дін­кою вла­ди ЄС». У чо­му по­ля­гає амо­раль­ність вла­ди ЄС, На­ри­шкін у сво­їй стат­ті кон­кре­тно не вка­зує, оскіль­ки і так зро­зумі­ло, що у лю­дей, які не пу­сти­ли до Єв­ро­пи Сер­гія Єв­ге­ні­йо­ви­ча На­ри­шкі­на, про­сто за ви­зна­че­н­ням не мо­же бу­ти ані со­ро­му, ані со­ві­сті. При­ро­дно, за та­ке без­чин­ство Єв­ро­па по­вин­на за­пла­ти­ти «низ­кою но­вих сер­йо­зних по­тря­сінь». Ось пу­сти­ли б На­ри­шкі­на на се­сію — і жи­ли б со­бі спо­кій­но.

Обви­ну­ва­чу­ю­чи Єв­ро­пу у втра­ті мо­раль­но­сті, На­ри­шкін на цьо­му не зу­пи­ня­є­ться і ро­бить свій вне­сок у осми­сле­н­ня при­чин кон­флі­кту в Укра­ї­ні. Ви­яв­ля­є­ться, все, що від­бу­ва­є­ться в цій кра­ї­ні, за­ду­ма­ли не ли­ше США, що й так бу­ло зро­зумі­ло, оскіль­ки в Ро­сії ко­жен знає, що США — дже­ре­ло всіх бід на пла­не­ті: від гло­баль­но­го по­те­плі­н­ня до за­смі­че­н­ня ка­на­лі­за­ції в де­яких бу­дин­ках мі­ста Урю­пін­ська. Але На­ри­шкін вста­но­вив, що у вій­ні, яка три­ває на пів­ден­но­му схо­ді Укра­ї­ни, вин­ні ті, «хто ро­зра­хо­ву­вав та­ким чи­ном вла­дна­ти спра­ви в сво­є­му єв­ро­пей­сько­му до­мі».

Спро­би вста­но­ви­ти ло­гі­чний зв’язок між вій­ною в Укра­ї­ні і «вла­дна­н­ням справ у єв­ро­пей­сько­му до­мі» при­ре­че­ні на про­вал, оскіль­ки тут ми сти­ка­є­мо­ся з ва­жли­вою осо­бли­ві­стю ми­сле­н­ня не ли­ше одно­го Сер­гія Єв­ге­ні­йо­ви­ча На­ри­шкі­на, але всіх тих, хто в сьо­го­дні­шній Ро­сії при­ймає ключові по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня. Ми­сле­н­ня та­ко­го ти­пу фран­цузь­кий фі­ло­соф Ле­ві-Брюль на­зи­вав пра­ло­гі­чним, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи цей тер­мін для ха­ра­кте­ри­сти­ки ми­сле­н­ня пер­ві­сних лю­дей. Уяв­ле­н­ня в цьо­му «пер­ві­сно­му ми­слен­ні» по­єд­ну­ю­ться іна­кше, ніж в го­ло­вах су­ча­сних лю­дей, во­ни не ви­ко­ри­сто­ву­ють за­ко­нів ло­гі­ки і не бу­ду­ють при­чин­но-на­слід­ко­вих зв’яз­ків.

За­кон пар­ти­ци­па­ції (при­че­тно­сті), за яким існує пра­ло­гі­чне ми­сле­н­ня та­ких лю­дей, як Сер­гій На­ри­шкін і Во­ло­ди­мир Пу­тін, озна­чає пря­мий зв’язок усьо­го з усім у сві­ті. Цей спіль­ний зв’язок оми­нає ло­гі­чні лан­цюж­ки та при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки і спи­ра­є­ться на «пря­мі», мі­сти­чні сто­сун­ки. То­му в кон­флі­кті в Укра­ї­ні вин­ні не «вві­чли­ві зе­ле­ні чо­ло­ві­чки», яких, як Пу­тін сам ви­знав пу­блі­чно, він на­пра­вив до Кри­му, а по­тім, як про це та­кож пу­блі­чно за­явив Гір­кін, і на Дон­бас, — як з’ясу­вав На­ри­шкін, пра­гне­н­ня лі­де­рів Єв­ро­пи за­ла­го­ди­ти свої спра­ви. І не лізь­те ви зі сво­єю ло­гі­кою до Сер­гія Єв­ге­ні­йо­ви­ча На­ри­шкі­на! Не­вро­жай став­ся не че­рез за­су­ху, а че­рез те, що ча­клун із су­сі­дньо­го пле­ме­ні зміг до­мо­ви­ти­ся зі злим ду­хом Лоа, а наш ча­клун ви­явив­ся п’яний, ле­да­чий і про­фне­при­да­тний. То­му не тре­ба за­йма­ти­ся ду­ро­ща­ми, на зра­зок під­ви­ще­н­ня куль­ту­ри зем­ле­роб­ства, а змі­цню­ва­ти ча­клун­ські ка­дри і вкла­да­ти­ся в роз­ви­ток бо­йо­вої ма­гії.

І бо­йо­ве ча­клун­ство за­пов­ни­ло весь по­лі­ти­чний та ме­дій­ний про­стір Ро­сії. У сво­їй по­пе­ре­дній стат­ті «Ра­ді­сне кар­ка­н­ня де­ка­нів», опу­блі­ко­ва­ній на сто­рін­ках «Дня» ти­ждень то­му, я опи­су­вав, як де­ка­ни Ігор Па­на­рін, Ві­та­лій Тре­тья­ков і по­лі­то­лог Во­ло­ди­мир Ле­пе­хін у ре­жи­мі нон-стоп про­ро­ку­ють роз­пад США і Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу.

Так от, з та­ких пе­ред­ба­чень, що сто­су­ю­ться кра­ху як За­хо­ду в ці­ло­му, так і мит­тє­вої за­ги­бе­лі окре­мих кра­їн, на 80—90% скла­да­є­ться кон­тент ро­сій­ських ЗМІ, які так чи іна­кше за­йма­ю­ться тим, що в Ро­сії сьо­го­дні че­рез не­по­ро­зу­мі­н­ня на­зи­ва­є­ться «ана­лі­ти­кою». По су­ті, це пра­кти­ка ча­клу­нів ву­ду, які з ме­тою по­гу­би­ти во­ро­га ви­го­тов­ля­ють йо­го ляль­ку і, встром­ля­ю­чи в цю ляль­ку гол­ки, спо­ді­ва­ю­ться та­ким чи­ном за­по­ді­я­ти су­по­ста­то­ві му­ки і смерть.

Оскіль­ки на ми­ну­ло­му ти­жні пі­шли у від­пус­тку го­лов­ні ро­сій­ські ток-шоу, тоб­то тим­ча­со­во за­кри­ли­ся основ­ні май­дан­чи­ки, де пра­кти­ку­ва­ли­ся бо­йо­ві ча­клу­ни, то ча­сти­на з них пе­ре­мі­сти­ла­ся в ін­тер­нет і дру­ко­ва­ну пре­су. Осо­бли­во ба­га­то та­ких ву­ду­їстів скон­цен­тро­ва­но на май­дан­чи­ку га­зе­ти «Изве­стия». По­лі­то­лог Пав­ло Свя­тен­ков, на­при­клад, за­кли­нав роз­па­сти­ся Ве­ли­ку Бри­та­нію. За­ймав­ся він цим у стат­ті «Ан­глий­ский во­прос испор­тил Бри­та­нию», опу­блі­ко­ва­ній 14.07.2015 ро­ку.

Тре­ба за­ува­жи­ти, що ця са­ма Бри­та­нія так са­мо без­від­по­від­аль­но ста­ви­ться до про­роцтв на­ших ча­клу­нів, як і США. Вже як ми спо­ді­ва­ли­ся на від­ді­ле­н­ня Шо­тлан­дії, ото б ра­дість бу­ла всьо­му ро­сій­сько­му по­лі­ти­чно­му і екс­пер­тно­му спів­то­ва­ри­ству. Але ж ні, не за­хо­ті­ли шо­тланд­ці від­ді­ля­ти­ся, за­ли­ши­ли­ся у Ве­ли­кій Бри­та­нії зі сво­ї­ми ві­скі і спі­дни­ця­ми, зі­псу­ва­ли нам свя­то. Однак на­ші бо­йо­ві ча­клу­ни не втра­ча­ють на­дії й про­дов­жу­ють встром­ля­ти гол­ки в кар­ту Бри­та­нії. Ось по­лі­то­лог Свя­тен­ков по­ба­чив свій шанс у пла­ні бри­тан­сько­го уря­ду: «Ан­глій­ські го­ло­си для ан­глій­ських за­ко­нів». Суть цьо­го пла­ну в то­му, аби на­ді­ли­ти обра­них від Ан­глії де­пу­та­тів па­ла­ти гро­мад пра­вом на­кла­да­ти ве­то на за­ко­но­про­е­кти, що сто­су­ю­ться Ан­глії з пи­тань охо­ро­ни здо­ров’я, осві­ти і фі­нан­сів.

Свя­тен­ков не при­хо­вує сво­їх на­дій: «Від­бу­ва­є­ться фе­де­ра­лі­за­ція Бри­та­нії. При­чо­му Бри­та­нія роз­па­де­ться на ре­гіо­ни за етні­чною озна­кою, що ду­же на­га­дує Ра­дян­ський Со­юз». Пам’ята­є­мо, Ві­та­лій Тре­тья­ков теж пов’язу­вав свої со­лод­кі ма­ре­н­ня з при­во­ду роз­па­ду Єв­ро­со­ю­зу, оскіль­ки в цих мрі­ях Єв­ро­со­юз йо­му зда­вав­ся ду­же схо­жим на СРСР. Він їх на­віть за но­ме­ра­ми на­зи­вав: ЄС № 1, це в йо­го ма­ре­н­нях так звав­ся СРСР, і ЄС № 2 — це вже ав­тен­ти­чний Єв­ро­со­юз у мі­сти­чно­му сві­ті Тре­тья­ко­ва.

Але най­го­лов­ні­шим бо­йо­вим ча­клу­ном Ро­сії смі­ли­во мо­жна вва­жа­ти пи­сьмен­ни­ка Оле­ксан­дра Про­ха­но­ва. Оскіль­ки Во­ло­ди­мир Соловйов пі­шов у від­пус­тку, Про­ха­нов ча­клу­вав в «Изве­сти­ях». У стат­ті «Ка­та­фалк для Украи­ны», опу­блі­ко­ва­ній в «Изве­сти­ях» 14.07.2015, Про­ха­нов хо­ває Укра­ї­ну за усі­ма пра­ви­ла­ми ча­клун­сько­го ри­ту­а­лу. При­во­дом для по­хо­ва­н­ня су­сі­дньої кра­ї­ни для Про­ха­но­ва ста­ла до­ля «Пів­ден­ма­шу».

Спо­ча­тку Про­ха­нов, як го­ди­ться, впа­дає в транс: «Ве­ли­кий за­вод, до­ро­го­цін­не ді­ти­ще вій­сько­во-про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу» то­що... Да­лі йде та­ка ода ра­ке­ті «Са­та­на», що ви­ни­кає по­бо­ю­ва­н­ня, що пи­сьмен­ник Про­ха­нов зго­рить від ко­ха­н­ня і жа­да­н­ня пря­мо за робочим столом.

І тут по­чи­на­є­ться плач по ве­ли­кій втра­ті, оскіль­ки не ви­пу­скає біль­ше «Пів­ден­маш» пре­кра­сну «Са­та­ну» і не­має те­пер Про­ха­но­ву на цій зем­лі ані ща­стя, ані спо­кою. А про Укра­ї­ну, що роз­лу­чи­ла пи­сьмен­ни­ка Про­ха­но­ва з йо­го ко­ха­ною, він пи­ше так: «Опу­ска­ю­чись на дно істо­рії, укра­їн­ська про­ми­сло­вість ста­не при­тул­ком для мор­ських черв’яків та по­хму­рих кра­бів».

Там, де за зви­ча­я­ми ча­клу­нів ву­ду тре­ба ви­пу­ска­ти пів­ня і від­ру­бу­ва­ти йо­му го­ло­ву, Про­ха­нов ста­вить кра­пку: «Про­ща­вай «Пів­ден­маш». Вкло­ня­ю­ся то­бі до зем­лі. Опла­кую те­бе. Я за­крив то­бі очі. Йду з не­по­кри­тою го­ло­вою. За тво­єю тру­ною — за ве­ли­че­зним чор­ним ка­та­фал­ком, у яко­му ле­жить Укра­ї­на». Амінь,.. тоб­то кі­нець ци­та­ти.

Те­пер, якщо зма­хну­ти з очей і вух ли­пку па­ву­ти­ну про­ха­нов­сько­го бісну­ва­н­ня і по­ди­ви­ти­ся в ре­аль­ний світ, мо­жна по­ба­чи­ти спов­на жи­вий «Пів­ден­маш», який ви­пу­скає тро­лей­бу­си, трам­ваї, ав­то­бу­си і тра­кто­ри. А ще мо­жна ді­зна­ти­ся про те, що по­рів­ня­но не­дав­но, 23.06.2015 ро­ку, з ко­смо­дро­му Ку­ру здій­сне­но успі­шний пуск єв­ро­пей­ської ра­ке­ти-но­сія «Ве­га», яка ви­ве­ла на орбіту ко­смі­чний апа­рат Sentinel-2А. А дви­гун ці­єї ра­ке­ти­но­сія спро­е­кто­ва­но і ви­ро­бле­но са­ме на то­му «Пів­ден­ма­ші», який з та­кою пом­пою бу­ло щой­но по­хо­ва­но пи­сьмен­ни­ком Про­ха­но­вим.

Бо­йо­ва ма­гія і ча­клун­ство ву­ду не­по­га­но ви­гля­да­ють у гол­лі­вуд­ських філь­мах. У су­ча­сно­му жит­ті кра­їн, у яких по­ши­ре­ні та­кі фор­ми ду­хов­них пра­ктик, це най­бі­дні­ші і най­не­ща­сли­ві­ші мі­сця на пла­не­ті. Як при­клад мо­жна на­ве­сти Га­ї­ті. Пу­тін­ський ре­жим ро­бить все, щоб Ро­сія ви­бра­ла са­ме цю тра­є­кто­рію сво­го ру­ху.

Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.