Озна­ки вто­ми від вій­ни

Май­коп­ські кон­тра­ктни­ки не хо­чуть во­ю­ва­ти в Укра­ї­ні

Den (Ukrainian) - - День Планети - Юрій РАЙХЕЛЬ

Схо­же, що в Ро­сії з’яв­ля­ю­ться озна­ки вто­ми від вій­ни. При цьо­му во­ни на­бу­ва­ють де­да­лі грі­зні­шо­го для вла­ди ха­ра­кте­ру. Опо­се­ред­ко­ва­но це ви­яв­ля­є­ться у пев­ній змі­ні то­ну про­па­ган­ди на фе­де­раль­них ка­на­лах і на­віть, на пер­ший по­гляд, у дрі­бни­цях. На­при­клад, по­сту­по­во зни­кли чи­слен­ні на­ме­ти, що сто­я­ли у мі­стах, для збо­ру так зва­ної гу­ма­ні­тар­ної до­по­мо­ги, а ре­аль­но гро­шей, про­ві­ан­ту і вій­сько­вої фор­ми для про­ро­сій­ських бо­йо­ви­ків на Дон­ба­сі. Ще одні­єю яв­ною озна­кою по­сту­по­вої змі­ни на­стро­їв у ро­сій­сько­му су­спіль­стві є істе­ри­чність Стрєл­ко­ва-Гір­кі­на, що де­да­лі по­си­лю­є­ться, і відверта кри­ти­ка по­лі­ти­ки Крем­ля, яка де­да­лі по­си­лю­є­ться. Ро­зу­мі­ють ді­я­чі та­ко­го шти­бу і ті, що сто­ять за ни­ми, що за­кри­т­тям про­е­кту Но­во­ро­сії спра­ва мо­же не обме­жи­ти­ся і про­цес на­бу­ває без­по­во­ро­тно­го ха­ра­кте­ру.

Скан­дал дов­ко­ла май­коп­ських кон­тра­ктни­ків принципово змі­нює вну­трі­шньо­по­лі­ти­чну си­ту­а­цію в Ро­сії і, як на­слі­док, у так зва­них ДНРЛНР. До ре­чі, у ро­сій­ських ЗМІ вже в обі­гу но­ва абре­ві­а­ту­ра — ДЛНР.

В ін­тер­нет-ви­дан­ні Га­зе­та.Ру з’явив­ся сенсаційний ма­те­рі­ал за під­сум­ка­ми вла­сно­го роз­слі­ду­ва­н­ня. У ньо­му йде­ться, що кіль­ка де­ся­тків кон­тра­ктни­ків з в/ч №22179 33-ї окре­мої мо­то­стрі­ле­цької бри­га­ди (Май­коп­ська роз­ві­ду­валь­на бри­га­да) вте­кли з по­лі­го­ну до Ро­стов­ської обла­сті, оскіль­ки зля­ка­ли­ся від­прав­ле­н­ня в Укра­ї­ну.

Ря­до­во­го Ана­то­лія Ку­дрі­на з Май­коп­ської роз­ві­ду­валь­ної бри­га­ди вже за­су­дже­но за са­мо­віль­не за­ли­ше­н­ня мі­сця слу­жби — йо­му да­ли пів­ро­ку ко­ло­нії-по­се­ле­н­ня. Ще двоє вій­сько­во­слу­жбов­ців пе­ре­бу­ва­ють під аре­штом, слід­ство що­до ре­шти кон­тра­ктни­ків, які са­мо­віль­но за­ли­ши­ли полігон, по­ки що три­ває. За сло­ва­ми юри­стів, сол­да­ти за­ли­ши­ли полігон «Ка­да­мов­ський» під Но­во­чер­ка­ськом у Ро­стов­ській обла­сті, оскіль­ки по­бо­ю­ва­ли­ся від­прав­ле­н­ня на вій­ну до Дон­ба­су. Окрім то­го, за свід­че­н­ням кон­тра­ктни­ків, на по­лі­го­ні во­ни пе­ре­бу­ва­ли в не­люд­ських умо­вах: не бу­ло ні хар­чів, ні во­ди, ко­па­ли ями і за­ко­пу­ва­ли, зби­ра­ли не­до­пал­ки, спа­ли на зем­лі, хо­лод не­стер­пний. Бу­ло це у жов­тні-ли­сто­па­ді ми­ну­ло­го ро­ку.

Як роз­по­вів Га­зе­ті.Ру ді­ю­чий вій­сько­вий, який по­про­сив не на­зи­ва­ти йо­го іме­ні, «був кі­нець жов­тня, уно­чі сто­я­ли мо­ро­зи, у всіх стра­шен­ний ка­шель. Дро­ва ку­пу­ва­ли за свій кошт, пря­мо у по­до­бі на­ме­ту па­ли­ли во­гни­ще. Най­тяж­че — від­су­тність во­ди, при­во­зи­ли одну ма­ши­ну на ку­хню, да­ва­ли ли­ше ку­холь чаю на день. При­їжджа­ли мі­сце­ві, про­да­ва­ли пля­шку мі­не­рал­ки за 100 руб. (близь­ко 42 грн. за то­ді­шнім кур­сом)».

За вер­сі­єю слід­ства, кон­тра­ктни­ки за­ли­ши­ли полігон «Ка­да­мов­ський», «не ба­жа­ю­чи пе­ре­но­си­ти тру­дно­щі й по­не­ві­ря­н­ня вій­сько­вої слу­жби». Те­пер усі ці кон­тра­ктни­ки — це кіль­ка де­ся­тків осіб — під слід­ством за ст. 337 КК РФ («Са­мо­віль­не за­ли­ше­н­ня ча­сти­ни», до п’яти ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі) і ст. 338 КК РФ («Де­зер­тир­ство», тер­мін до де­ся­ти ро­ків).

Ціл­ком мо­жли­во, що по­бу­то­ві про­бле­ми кон­тра­ктни­ків Май­коп­ської бри­га­ди так і за­ли­ши­ли­ся у ви­гля­ді тру­дно­щів вій­сько­вої слу­жби, як­би не пер­спе­кти­ва опи­ни­ти­ся в Укра­ї­ні у скла­ді так зва­них до­бро­воль­ців. Ре­кру­те­рам, що при­бу­ли у ча­сти­ну, обі­ця­ли по 8 тис. рублів на день, ве­те­ран­ський ста­тус (на­дає пра­во на чи­слен­ні піль­ги, жи­тло то­що) і ще ба­га­то чо­го. Про­те ба­га­то хто від­мо­вив­ся ста­ва­ти та­ки­ми до­бро­воль­ця­ми.

До то­го ждо­свід­че­ні лю­ди, що вже по­бу­ва­ли на Дон­ба­сі, одно­зна­чно по­ві­до­ми­ли, що ні­чо­го цьо­го не бу­де і з грі­шми ки­нуть, як ки­ну­ли їх де­що ра­ні­ше. У ра­зі по­тра­пля­н­ня в по­лон рі­дна дер­жа­ва від них від­мо­ви­ться, як це бу­ло з дво­ма роз­ві­дни­ка­ми. При цьо­му дер­жа­ва ро­сій­ська во­ліє про цих лю­дей не зга­ду­ва­ти. У ра­зі за­ги­бе­лі ро­ди­чам ви­пла­чу­ють пев­ну ком­пен­са­цію, до то­го жда­ле­ко не зав­жди і без за­зна­че­н­ня справ­жніх при­чин смер­ті. Аби в май­бу­тньо­му не ви­ма­га­ли пен­сій та ін­ших ви­плат, що на­ле­жать згі­дно із за­ко­ном у ра­зі за­ги­бе­лі на слу­жбі. Не див­на і на­віть за­ко­но­мір­на ре­а­кція кон­тра­ктни­ків. Во­ни по­ча­ли по­да­ва­ти ра­пор­ти на звіль­не­н­ня, але їх чи не при­йма­ли, чи во­ни десь гу­би­ли­ся. Ось то­ді й роз­по­ча­ла­ся по­валь­на вте­ча кон­тра­ктни­ків з по­лі­го­ну «Ка­да­мов­ський».

Пев­на річ, дер­жа­ва в осо­бі вій­сько­вої вла­ди по­ча­ла вживати за­хо­дів. За­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ТОВ «Пер­ший об’єд­на­ний со­юз юри­стів Ку­ба­ні» Те­тя­на Чер­не­цка, що пред­став­ляє ін­те­ре­си п’ятьох кон­тра­ктни­ків, про­ти яких по­ру­ше­но кри­мі­наль­ні спра­ви, роз­по­ві­ла «Га­зе­ті.Ru», що, за її ві­до­мо­стя­ми, йде­ться про де­ся­тки кри­мі­наль­них справ що­до вій­сько­во­слу­жбов­ців, які за­ли­ши­ли полігон. «Ко­ман­дир ча­сти­ни, по­ві­дом­ля­ють хло­пці, за­яв­ляє: вій­сько­во-слід­чий відділ не справ­ля­є­ться, стіль­ки кри­мі­наль­них справ, — ствер­джує Чер­не­цька. — Хло­пцям на­да­ють но­ме­ри 101, 137 у чер­зі на по­ру­ше­н­ня кри­мі­наль­них справ, отри­му­ють но­мер і че­ка­ють ви­кли­ку до слід­чо­го».

Су­дя­чи з офі­цій­ної ста­ти­сти­ки май­коп­сько­го гар­ні­зон­но­го су­ду, за пер­шу по­ло­ви­ну 2015 ро­ку за стат­тею 337 КК РФ ч. 4 («Са­мо­віль­не за­ли­ше­н­ня ча­сти­ни») ви­не­се­но 62 по­ста­но­ви. При цьо­му за по­пе­ре­дні п’ять ро­ків — з 2010 по 2014 рік — бу­ло ви­не­се­но май­же удві­чі мен­ше по­ста­нов, за­га­лом 35.

При цьо­му бру­таль­но по­ру­шу­ю­ться пра­ва кон­тра­ктни­ків, що пе­ре­бу­ва­ють під слід­ством. Га­зе­та.Ру на- во­дить за­яву сер­жан­та Пав­ла Тин­чен­ка на ім’я суд­ді Май­коп­сько­го гар­ні­зон­но­го вій­сько­во­го су­ду Мар­го­лі­на, який обрав йо­му за­по­бі­жний за­хід. У ньо­му, зокре­ма, йде­ться: «Озна­йо­мив­шись із по­ста­но­вою, ді­йшов ви­снов­ку, що в по­ста­но­ві не від­би­то мо­їх свід­чень що­до «не­ви­ко­на­н­ня на­ка­зу». Я не ви­ко­ну­вав зло­чин­но­го на­ка­зу, оскіль­ки не хо­тів іти про­ти при­ся­ги, яку я при­ймав, і не хо­тів бра­ти уча­сті в бо­йо­вих ді­ях на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Про­шу вне­сти це за­ува­же­н­ня до по­ста­но­ви су­ду». Сум­нів­но, що про­ха­н­ня сер­жан­та взя­ли до ува­ги.

Си­ту­а­ція ви­яви­ла­ся на­стіль­ки ре­зо­нан­сною, що вла­да спро­бу­ва­ла хоч якось змен­ши­ти мас­шта­би. Пред­став­ни­ки мі­ні­стер­ства обо­ро­ни спро­бу­ва­ли спро­сту­ва­ти на­ве­де­ну у стат­ті кіль­кість тих, хто за­ли­шив ча­сти­ну і полігон. Спра­ви по­ру­ше­но ли­ше що­до п’ятьох осіб. Як мо­ви­ться, ще не ве­чір. Сьо­го­дні п’ять, а зав­тра всі 60.

Тут мо­жна при­га­да­ти схо­жий скан­дал в Мур­ман­ській обла­сті , ко- ли сол­да­ти-кон­тра­ктни­ки дис­ло­ко­ва­ної там 536-ї окре­мої бе­ре­го­вої ра­ке­тно-артилерійської бри­га­ди вій­сько­вої ча­сти­ни 10544 всту­пи­ли у кон­флікт зі сво­їм на­чаль­ством, ді­знав­шись про мо­жли­вість від­прав­ле­н­ня у Укра­ї­ну. Як роз­по­вів ке­рів­ник пра­во­за­хи­сної ор­га­ні­за­ції «Гро­ма­дя­нин, пра­во, ар­мія» Сер­гій Кри­вен­ко, «зі слів вій­сько­вих, їм ка­за­ли про бо­йо­ві на­ка­зи, пов’яза­ні з пе­ре­ти­ном кор­до­нів. Ко­ли во­ни за­пи­та­ли про під­ста­ви, їм ска­за­ли: «Ба­тьків­щи­ну тре­ба лю­би­ти, там ро­сі­я­ни ги­нуть, і ви по­вин­ні їх за­хи­ща­ти». Про­те у Мур­ман­ську кон­тра­ктни­ків по­вер­ну­ли до місць по­стій­ної дис­ло­ка­ції і в Укра­ї­ну не від­пра­ви­ли. Бу­ли та­кі про­бле­ми і в То­льят­ті.

Звер­ні­мо ува­гу на вель­ми ва­жли­вий факт. Ма­те­рі­ал про май­коп­ських кон­тра­ктни­ків з’явив­ся у Га­зе­ті.Ру, яка ні­ко­ли не на­ле­жа­ла до опо­зи­цій­них. З дру­го­го бо­ку, прокрем­лів­ська пре­са, па­пе­ро­ва й еле­ктрон­на, ви­па­док на по­лі­го­ні про­і­гно­ру­ва­ла.

Ви­да­є­ться, що на­віч ви­плеск вель­ми істо­тних су­пе­ре­чно­стей у ви­щих еше­ло­нах ро­сій­ської вла­ди. Мо­жна лег­ко при­пу­сти­ти, що ке­рів­ни­ки Га­зе­ти.Ру, пу­блі­ку­ю­чи ма­те­рі­а­ли про мур­ман­ських і май­коп­ських кон­тра­ктни­ків, чу­до­во ро­зу­мі­ють мо­жли­ві наслідки та­ких дій. От­же, во­ни від­чу­ва­ють на­стіль­ки сер­йо­зну під­трим­ку і за­хист, що мо­жуть та­ке со­бі до­зво­ли­ти, або отри­ма­ли пря­му вка­зів­ку від вла­сни­ків ви­да­н­ня і тих, хто сто­їть за ни­ми. По­дії на по­лі­го­ні від­бу­ва­ли­ся во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку, а на­бу­ли роз­го­ло­су са­ме за­раз. На­вряд чи це ви­пад­ко­во.

Су­дя­чи з усьо­го, у мо­сков­ських ко­ри­до­рах вла­ди від­бу­ва­є­ться сер­йо­зне пе­ре­гру­пу­ва­н­ня сил, що впли­ва­ють на по­лі­ти­чний курс. Бу­кваль­но у рі­чни­цю тра­ге­дії зі зби­тим ма­ла­зій­ським лі­та­ком ми ста­ли свід­ка­ми яко­їсь не­при­ро­дної ми­ро­лю­бно­сті ДЛНР у ви­гля­ді одно­сто­рон­ньо­го так зва­но­го від­ве­де­н­ня важ­кої те­хні­ки. Не­да­ле­ко, всьо­го на три кі­ло­ме­три. Плюс з’ясов­ки, що три­ва­ють у ке­рів­ни­цтві се­па­ра­тист­ських утво­рень.

Схо­же, що Мо­сква зі­ткну­ла­ся з чер­го­вою без­ви­хід­дю у сво­їй по­лі­ти­ці. Обмі­ня­ти Іран на Укра­ї­ну не вда­ло­ся. Жо­дно­го осо­бли­во­го ста­ту­су Дон­ба­су у про­е­кті змін до укра­їн­ської Кон­сти­ту­ції не­має і не бу­де. Те, що є один ря­док у пе­ре­хі­дних по­ло­же­н­нях про де­я­кі ра­йо­ни, який за ви­зна­че­н­ням має тим­ча­со­вий ха­ра­ктер, ажні­як Мо­скву та її ма­ріо­не­ток вла­шту­ва­ти не мо­же.

Усе це при­зве­де до подаль­шо­го за­го­стре­н­ня вну­трі­шньої бо­роть­би у Крем­лі і про­гре­су­ю­чої вто­ми від вій­ни. На щось кар­ди­наль­не Пу­ти­ну все жна­важ ити­ся до­ве­де­ться. При­найм­ні, щоб уни­кну­ти подаль­шої вте­чі кон­тра­ктни­ків.

Ви­да­є­ться, що на­віч ви­плеск вель­ми істо­тних су­пе­ре­чно­стей у ви­щих еше­ло­нах ро­сій­ської вла­ди. Мо­жна лег­ко при­пу­сти­ти, що ке­рів­ни­ки Га­зе­ти. Ру, пу­блі­ку­ю­чи ма­те­рі­а­ли про мур­ман­ських і май­коп­ських кон­тра­ктни­ків, чу­до­во ро­зу­мі­ють мо­жли­ві наслідки та­ких дій. От­же, во­ни від­чу­ва­ють на­стіль­ки сер­йо­зну під­трим­ку і за­хист, що мо­жуть та­ке со­бі до­зво­ли­ти, або отри­ма­ли пря­му вка­зів­ку від вла­сни­ків ви­да­н­ня і тих, хто сто­їть за ни­ми. По­дії на по­лі­го­ні від­бу­ва­ли­ся во­се­ни ми­ну­ло­го ро­ку, а на­бу­ли роз­го­ло­су са­ме за­раз. На­вряд чи це ви­пад­ко­во

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.