По­вер­не­н­ня в Єв­ро­пу

У На­ціо­наль­но­му за­по­від­ни­ку «Со­фія Ки­їв­ська» від­був­ся I Між­на­ро­дний фе­сти­валь ми­стецтв «Ан­на-фест»

Den (Ukrainian) - - Культура - Алі­са АНТОНЕНКО

Фо­рум був при­свя­че­ний по­ста­ті Ан­ни Яро­слав­ни. Про це по­ві­дом­ляє прес-слу­жба за­по­від­ни­ка. Го­лов­на ідея за­хо­ду — до­не­сти до укра­їн­ців, що ми не всту­па­є­мо в Єв­ро­пу, а по­вер­та­є­мось до неї.»У цьо­му сен­сі по­стать Ан­ни Яро­слав­ни най­більш по­ка­зо­ва, а її ба­тько, Яро­слав Му­дрий, був одним із пер­ших єв­ро­ін­те­гра­то­рів в істо­рі­ї­на­шо­ї­Ба­тьків­щи­ни», — за­зна­ча­ють ор­га­ні­за­то­ри.

У про­гра­мі фе­сти­ва­лю — пі­зна­валь­не дій­ство з яскра­вою ка­мер­ною сві­тло­му­зи­чною пре­зен­та­ці­єю про­е­кту ма­ке­та пам’ятни­ка Ан­ні Яро­слав­ні, май­стер-кла­си для ді­тей та до­ро­слих, кі­но­по­ка­зи, зу­стрі­чі з істо­ри­ка­ми, пи­сьмен­ни­ка­ми, акто­ра­ми, до­ти­чни­ми до те­ми Ан­ни Яро­слав­ни. Атмо­сфе­ра фе­сту бу­ла сі­мей­ною й бу­ла на­ці­ле­на на су­мі­сну ді­яль­ність ді­тей і ба­тьків, ро­дин­ний від­по­чи­нок. Та­кож пра­цю­ва­ла шко­ла ви­со­ко­го ети­ке­ту від Фран­цузь­ко­го ін­сти­ту­ту, де всі охо­чі змо­гли від­чу­ти се­бе трі­шки мо­нар­ха­ми й отри­ма­ти озна­ки ко­ро­лів­сько­ї­вла­ди.

На­га­да­є­мо, Ан­на Яро­слав­на за­ли­ши­ла гли­бо­кий слід в істо­рії Єв­ро­пи. ЇЇ на­зи­ва­ють пра­ма­тір’ю всіх фран­цузь­ких і на­віть єв­ро­пей­ських мо­нар­хів.

Шлюб Ан­ни з ко­ро­лем Фран­ції Ген­рі­хом І Ка­пе­тін­гом по­сів осо­бли­ве мі­сце у фран­цузь­ких ан­на­лах.

Він­ча­н­ня та ко­ро­на­ція Ан­ни ві­дбу­ли­ся на Трій­цю 19 трав­ня 1049 р. у ка­фе­драль­но­му со­бо­рі Рейм­са, де ко­ро­ну­ва­ли­ся фран­цузь­кі ко­ро­лі.

Під час це­ре­мо­нії, яку здій­снив ар­хі­єпис­коп Рейм­ський Гі де Ша­ті­льон, Ан­на за­при­ся­гла­ся на Єван­ге­лії, ко­тре при­ве­зла з Ки­є­ва.

Від­то­ді на Рейм­сько­му Єван­ге­лії, яке ста­ло ко­ро­на­цій­ним, при­ся­га­ли­ся всі фран­цузь­кі ко­ро­лі, аж до Лю­до­ви­ка XIV і Кар­ла Х.

Пі­сля смер­ті ко­ро­ля Ген­рі­ха Ан­на бра­ла участь у дер­жав­них спра­вах при ма­ло­лі­тньо­му си­но­ві — її ім’я сто­їть ра­зом з іме­нем си­на під чи­слен­ни­ми гра­мо­та­ми 1060-х рр.

Ці­ка­во, що на хар­ті­ї­Фі­лі­па Су­ас­сон­сько­му абат­ству (1063) збе­ріг­ся підпис Ан­ни, зро­бле­ний ки­ри­ли­цею: «Ан­на ръи­на», тоб­то «Ан­на ко­ро­ле­ва». Підпис пе­ре­дає ста­ро­фран­цузь­ку ви­мо­ву слів слов’ян­ськи­ми лі­те­ра­ми.

Час смер­ті та мі­сце по­хо­ва­н­ня Ан­ни не­ві­до­мі. За одні­єю вер­сі­єю, во­на по­вер­ну­ла­ся на Русь, за ін­шою — по­мер­ла у Фран­ці­їй бу­ла по­хо­ва­на в абат­стві Ві­льє, по­бли­зу Фор­те-Алепс.

Існує та­кож пе­ре­каз, ні­би­то Ан­на по­хо­ва­на в за­сно­ва­но­му нею мо­на­сти­рі св. Він­цен­та. Пам’ять про Ан­ну жи­ве у Фран­ці­ї­та в Укра­ї­ні до­ни­ні.

Ге­не­раль­ний ди­ре­ктор На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська » Не­ля Ку­ко­валь­ська під­кре­сли­ла: «Цей фе­сти­валь — ли­ше по­ча­ток. На­сту­пні фо­ру­ми бу­дуть при­свя­че­ні до­чкам Яро­сла­ва Му­дро­го — Ана­ста­сії, ко­ро­ле­ві Угор­щи­ни, Єли­за­ве­ті, ко­ро­ле­ві Нор­ве­гії. А ще — їхній ма­те­рі Ін­гі­герд. Ор­га­ні­зо­ву­ю­чи «Ан­на- фест», ми хо­че­мо ще раз на­га­да­ти: Укра­ї­на має пам’ята­ти своє ко­рі­н­ня. А Ки­їв­ська Русь бу­ла ве­ли­кою єв­ро­пей­ською дер­жа­вою і що ми, укра­їн­ці, — єв­ро­пей­ці»!

ФО­ТО З САЙ­ТА N.SOPHIAKIEVSKA.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.