Сам­чи­ки. Incognita

Цьо­го ро­ку ін­те­ле­кту­аль­ний мар­шрут, який пі­дго­ту­вав «День» для уча­сни­ків Лі­тньої шко­ли, про­йшов Хмель­нич­чи­ною

Den (Ukrainian) - - Тайм-ауr -

Обов’яз­ко­вий еле­мент ін­тен­сив­но­го лі­та від га­зе­ти «День» — по­до­ро­жі Укра­ї­ною. Цьо­го ро­ку шко­ля­рі ра­зом зі спів­ро­бі­тни­ка­ми ре­да­кції від­ві­да­ли не ду­же по­пу­ляр­не се­ред ту­ри­стів, але від то­го не менш ці­ка­ве мі­сце — дер­жав­ний істо­ри­ко­куль­тур­ний за­по­від­ник «Сам­чи­ки».

Му­зей-ма­є­ток на­при­кін­ці 90-х від­ро­ди­ла ро­ди­на Па­жим­ських: етно­граф, ла­у­ре­ат пре­мі­їі­ме­ні Бо­ри­са Во­зни­цько­го Оле­ксандр і йо­го син Бог­дан, які до то­го ж є від­да­ни­ми чи­та­ча­ми «Дня». Пі­сля зна­йом­ства з Па­жим­ським- стар­шим, Ла­ри­са Ів­ши­на за­про­по­ну­ва­ла сту­ден­там по­ба­чи­ти па­ла­цо­во-пар­ко­ве ми­сте­цтво не на кар­тин­ках, а в ре­аль­но­му жит­ті.

До­ро­гою до Сам­чи­ків ман­дрів­ни­ки по­ба­чи­ли кня­жий за­мок та ру­ї­ни Хре­сто­во­здви­жен­сько­го собору у Старокостянтинові — най­біль­шо­го з ше­сти хра­мів, за­кла­де­них Ва­си­лем-Ко­стян­ти­ном Острозь­ким. Ви­пад­ко­ве зна­йом­ство з отцем Гер­ма­ном, свя­ще­ни­ком су­сі­дньо­ї­цер­кви, роз­кри­ло пе­ред ни­ми ле­ген­ди і ре­аль­ні факти з істо­рі­ї­со­бо­ру. Ко­лись спо­ру­да бу­ла ча­сти­ною обо­рон­них укрі­плень, які за­хи­ща­ли во­ло­ді­н­ня Острозь­ких від на­па­дів во­ро­гів. За кіль­ка сто­літь тут осво­ї­ли­ся ін­ші «за­хи­сни­ки» — НКВД. Те­пер «во­ро­гів на­ро­ду» зни­щу­ва­ли на то­му мі­сці, де ко­лись був вів­тар хра­му. Мі­лі­ція пра­цю­ва­ла в цих сті­нах до 2003 ро­ку! Ко­ли на­ре­шті при­мі­щен­ню по­вер­ну­ли йо­го пер­вин­не зна­че­н­ня і від­слу­жи­ли пер­шу лі­тур­гію — на сті­нах про­я­ви­ли­ся бо­же­ствен­ні лики. Ни­ні в за­ли­шках собору іно­ді про­во­дять бо­го­слу­жі­н­ня, але, на жаль, ре­кон­стру­кці­єю ні­хто не за­йма­є­ться.

Зов­сім ін­ша кар­ти­на в Сам­чи­ках, екс­клю­зив­ну екс­кур­сію яки­ми шко­ля­рам про­вів ди­ре­ктор за­по­від­ни­ка Бог­дан Па­жим­ський. Він як ні­хто ін­ший знає про уні­каль­ність цьо­го мі­сця. Сам­чи­ків­ський ма­є­ток гар­мо­ній­но по­єд­нує в со­бі ар­хі­те­кту­ру кла­си­ци­зму з пар­ком в ан­глій­сько­му та час­тко­во фран­цузь­ко­му сти­лі. Го­ти­чна ли­по­ва алея, «сад у му­рах» та ін­ші ро­дзин­ки ан­сам­блю є ори­гі­наль­ним вті­ле­н­ням за­ду­му вла­сни­ків. Па­лац за кіль­ка сто­літь сво­го існу­ва­н­ня був і клу­нею, і клу­бом, і ні­ме­цькою тан­ко­вою шко­лою. Але, на ща­стя, біль­шу ча­сти­ну вну­трі­шньо­го убран­ства вда­ло­ся від­но­ви­ти. Най­яскра­ві­ший при­клад — єди­на збе­ре­же­на на те­ри­то­рі­ї­Украї ни япон­ська кім­на­та. Справ­жні ін­тер’єри пан­ських по­ко­їв ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють як май­дан­чик для зні­ма­н­ня істо­ри­чних філь­мів.

Але най­го­лов­ні­ший скарб Сам­чи­ків — лю­ди. І хоч їх не так ба­га­то як хо­ті­ло­ся б — всьо­го 13 пра­ців­ни­ків ра­зом з ди­ре­кто­ром, та ви­ко­ну­ють во­ни ко­ло­саль­ну ро­бо­ту, ко­тра по­тре­бує на­ба­га­то біль­шо­го ко­ле­кти­ву. Скла­дно уяви­ти, що на 18 га пар­ку пра­цює ли­ше 2 са­дів­ни­ки, один з яких ни­ні пе­ре­бу­ває в зо­ні АТО.

Ви­ве­сти Сам­чи­ки на та­кий рі­вень вда­ло­ся тіль­ки то­му, що лю­ди пра­цю­ють не з обов’яз­ку, а за по­кли­ка­н­ням ду­ші. Та ми не бу­де­мо від­кри­ва­ти усіх та­єм­ниць, адже у сві­жо­му но­ме­рі глян­це­во­го до­да­тку до га­зе­ти «День» «Мар­шрут №1» чи­тай­те ексклюзивний ре­пор­таж з найу­ні­каль­ні­шо­ї­то­чки на кар­ті Укра­ї­ни.

Ка­те­ри­на САДЛОВСЬКА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні I.Фран­ка:

— Ми при­їха­ли до Ки­є­ва втом­ле­ні, але ду­же ща­сли­ві. Ста­ро­ко­стян­ти­нів із зам­ком кня­зів Острозь­ких, цер­ква Свя­то­ї­Трій­ці тут же і па­ла­цо­во-пар­ко­вий ма­є­ток у Сам­чи­ках. Ця по­їзд­ка на Хмель­нич­чи­ну ста­ла для ме­не справ­ді одні­єю з най­кра­щих, адже здій­сни­лась дав­ня мрія — по­ба­чи­ти біль­ше куль­тур­но-істо­ри­чних на­дбань на­шо­ї­краї ни. Ди­вує ве­ли­чний парк, адже за­кла­де­ний він ще на по­ча­тку XVIII сто­лі­т­тя і від­то­ді збіль­шу­є­ться кіль­кість не­зви­чай­них де­рев. Тут і аме­ри­кан­ська ли­па, і кор­ко­ве де­ре­во, ко­ра яко­го, до ре­чі, м’яка. Щоб обі­йти парк, ма­буть, бу­де ма­ло і ці­ло­го дня. А сам ма­є­ток ди­вує ве­лич­чю і на­віть не ві­ри­ться, що там пев­ний час бу­ла шко­ла. Все стри­ма­но, ари­сто­кра- ти­чно. Цей мар­шрут від « Дня » обов’ яз­ко­во за­ли­ши­ться у мо­їй пам’ яті як щось каз­ко­ве, як від­кри­т­тя сто­рін­ки істо­рії. «День» на­ди­хає і на­ди­ха­ють лю­ди, та­кі як Па­жим­ські, бо бе­рег­ти і при­мно­жу­ва­ти — це їхній не­по­втор­ний стиль. Дя­кую за та­ку мо­жли­вість. Дя­кую за одну з мрій, яка здій­сни­ла­ся. Мар’яна ЧОРНIЄВИЧ, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Львів­ська по­лі­те­хні­ка»:

— Сам­чи­ки — пер­ли­на Хмель­нич­чи­ни! Чи ба­га­то лю­дей зна­ють про 18-ге­кта­ро­ву те­ри­то­рію кра­си? На жаль, ні. І то­му я маю ве­ли­ку ра­дість, що зав­дя­ки Лі­тній шко­лі змо­гла по­зна­йо­ми­ти­ся з цим мі­сцем осо- би­сто, по­ба­чи­ти йо­го не­по­втор­ність і уні­каль­ність не зі сто­рі­нок Ін­тер­не­ту, а на­жи­во! Це са­ме той ви­па­док, ко­ли вар­то один раз по­ба­чи­ти, щоб зро­зу­мі­ти, скіль­ки не­ві­до­мих, але над­зви­чай­но кра­си­вих місць є в на­шій кра­ї­ні! Ко­ли по­тра­пля­єш сю­ди, то ні­би опи­ня­є­шся в ін­шо­му сві­ті, де жін­ки хо­дять у пи­шних ви­шу­ка­них су­княх, чо­ло­ві­ки обов’яз­ко­во га­лан­тні і по­да­ють ру­ку при ви­хо­ді з ка­ре­ти, де вла­што­ву­ють при­йо­ми і світ­ські ве­чо­ри. При­їздіть у Сам­чи­ки, не­хай це мі­сце не бу­де Incognita, бо пре­кра­сне по­руч, вар­то ли­ше зна­йти на ньо­го час!

Дми­тро ПЛАХТА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні I. Фран­ка:

— На ета­пі ан­ке­ту­ва­н­ня май­бу­тніх «літньошколярів» опи­ту­ва­ли, в яко­му істо­ри­ко-куль­тур­но­му мі­сці Укра­ї­ни во­ни хо­ті­ли б по­бу­ва­ти і чо­му. Не впев­не­ний, чи хтось здо­га­ду­вав­ся то­ді, що цьо­го­рі­чний ін­те­ле­кту­аль­ний мар­шрут бу­де най­дов­шим, а, як на­слі­док, сво­го ро­ду ре­кор­дним, і то­му ду­же зна­ко­вим. Цьо­го­річ ми до­бра­ли­ся аж до Хмель­нич­чи­ни. Осо­би­сто ме­ні це ду­же ім­по­ну­ва­ло, адже цей край Укра­ї­ни для ме­не до­сі за­ли­шав­ся зов­сім не­зві­да­ним. Па­ла­цо­во- пар­ко­вий ан­самбль у Сам­чи­ках, без сум­ні­ву, за­слу­го­вує на не­аби­яку ува­гу. Ко­жен зна­йде тут щось для се­бе. По­ці­но­ву­ва­чам при­ро­ди бу­де до впо­до­би мі­сце­вий парк — не ви­пад­ко­во цю те­ри­то­рію в Сам­чи­ках жар­то­ма на­зи­ва­ють «ден­дро­пар­ком». Вам біль­ше ці­ка­ва ар­хі­те­кту­ра? За­ві­тай­те до ту­те­шньо­го му­зе­ю­са­ди­би. Сло­вом, роз­по­від­а­ти про мі­сце­ві куль­тур­но-істо­ри­чні пам’ятки мо­жна дов­го. То­му на­по­ле­гли­во ре­ко­мен­дую усім від­ві­да­ти цю кра­си­ву мі­сци­ну на Хмель­нич­чи­ні. Як то ка­жуть: кра­ще один раз по­ба­чи­ти, ніж сто ра­зів по­чу­ти.

Дя­ку­є­мо ту­ри­сти­чній ком­па­нії «Ор­на­мент» за до­по­мо­гу в ор­га­ні­за­ції екс­кур­сії!

Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, Дар’я ДЯДЕНКО, Лі­тня шко­ла

жур­на­лі­сти­ки «Дня» Фо­то Артема СЛІПАЧУКА, «День»

ВИ­ПАД­КО­ВЕ ЗНА­ЙОМ­СТВО З ОТЦЕМ ГЕР­МА­НОМ, СВЯ­ЩЕ­НИ­КОМ СУ­СІ­ДНЬОЇ ЦЕР­КВИ, РОЗ­КРИ­ЛО ПЕ­РЕД ШКО­ЛЯ­РА­МИ ЛЕ­ГЕН­ДИ І РЕ­АЛЬ­НІ ФАКТИ З ІСТО­РІЇ ХРЕ­СТО­ВО­ЗДВИ­ЖЕН­СЬКО­ГО СОБОРУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.