Єв­ро­пей­ське чи ра­дян­ське,

Або Одна ман­дрів­ка Хар­ко­вом

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ТА­ХТА­У­ЛО­ВА, істо­рик, спе­ці­а­ліст із то­по­ні­мі­ки Хар­ко­ва

Ме­ні зав­жди по­до­ба­ло­ся роз­гля­да­ти гео­гра­фі­чні ма­пи. Ти ні­би ман­дру­єш кон­ти­нен­та­ми та кра­ї­на­ми, ві­дві­ду­єш сві­то­ві сто­ли­ці, про­гу­лю­ю­чись ста­ри­ми ву­ли­ця­ми. Са­ме до них, як до своє­рі­дно­го істо­ри­чно­го про­сто­ру, є сенс звер­ну­ти­ся. На­зви мі­ських ву­лиць — ур­ба­но­ні­ми — ба­га­то що мо­жуть роз­ка­за­ти. За­про­шую ра­зом зі мною, ша­нов­ний ман­дрів­ни­ку!

Ось ми ста­є­мо в са­мо­му сер­ці ста­ро­го мі­ста на Ми­ко­ла­їв­ській пло­щі. Із Уні­вер­си­тет­ської від­кри­ва­є­ться па­но­ра­ма на По­діл та За­ло­пань. Чи­слен­ні ву­ли­чки ре­мі­сни­ків: Чо­бо­та­рів, Ко­ца­рів, Ко­ва­лів, Шля­пни­ків, Дег­тя­рів. Да­лі Ри­бні ря­ди та Тор­го­ва площа. Шля­хи-до­ро­ги по­єд­ну­ють мі­сто із Су­ма­ми, Пол­та­вою, Ки­є­вом, Мо­сквою. Рі­здвя­на та Бла­го­ві­щен­ська, Пан­те­лей­мо­нів­ська та Ка­плу­нов­ська обов’яз­ко­во при­ве­дуть до ве­ли­чних хра­мів із зо­ло­ти­ми ма­ків­ка­ми. А ось тут то­чно жив пан пол­ков­ник у зам­ку, а тут — пан су­д­дя, а десь там, на око­ли­ці, жи­ли се­ля­ни Мо­ло­чні та Бор­зі. За ме­жа­ми ста­ро­го мі­ста, роз­ки­ну­ли­ся острів­ки-сло­бо­ди та ху­то­ри: Гон­ча­рів­ка, За­ї­ків­ка, Дов­га­лів­ка, Кло­чки. Так, ша­нов­ний ман­дрів­ник, ви ма­буть здо­га­да­ли­ся, що ми по­бу­ва­ли у ста­ро­му Хар­ко­ві.

А що ж мо­жна по­ба­чи­ти сьо­го­дні? Уні­фі­ко­ва­ні май­да­ни та ву­ли­ці Ле­ні­на, Ко­сі­о­ра, Пе­тров­сько­го, Ор­джо­ні­кі­дзе. Без­ліч менш ві­до­мих бу­дів­ни­ків ко­му­ні­зму, на кшталт Ми­ко­ли Кри­во­ма­зо­ва чи Яко­ва Те­ве­лє­ва. Чи­слен­ні уві­чне­н­ня Ве­ли­кої Ві­тчи­зня­ної вій­ни, ву­ли-

Pці мар­ша­лів та ге­ро­їв, вій­сько­вих з’єд­нань та сим­во­лів пе­ре­мо­ги. У біль­шо­сті ра­дян­ських міст мар­ке­ри ре­во­лю­ції, успі­хів со­ці­а­лі­сти­чно­го бу­дів­ни­цтва, пам’яті про Ве­ли­ку Ві­тчи­зня­ну вій­ну сфор­му­ва­ли то­по­ні­мі­чній ланд­шафт. Мі­ста ні­би по­зба­ви­ли сво­їх облич, при­та­ман­них ли­ше їм са­мо­бу­тніх рис. Зда­ва­ло­ся б, здо­бу­т­тя Укра­ї­ною не­за­ле­жно­сті від­кри­ло шлях до ви­віль­не­н­ня з цьо­го про­па­ган­дист­сько­го по­ло­ну. Справ­ді, під час по­до­ро­жі, на­при­клад, Льво­вом, стає зро­зумі­лим, що мі­сто ско­ри­ста­ло­ся сво­їм шан­сом по­збу­ти­ся комуністичного тя­га­ря. Але ця істо­рія не про Хар­ків. Де­мо­кра­ти­чно­го за­па­лу 1990-х ви­ста­чи­ло ли­ше на про­ща­н­ня зі Жда­но­вим, Дзер­жин­ським, Ури­цьким, та й то час­тко­во. При­бра­ли май­дан та ву­ли­цю Дзер­жин­сько­го, на­то­мість за­ли­ши­ли на­зву адмі­ні­стра­тив­но­го ра­йо­ну. Лі­кві­ду­ва­ли на­бе­ре­жну Ури­цько­го, про­те збе­ре­гли ву­ли­цю та про­ву­лок. Ли­ше два (!) то­по­ні­ми су­ча­сно­го Хар­ко­ва на­га­ду­ють нам про ва­жли­ві по­дії дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва в не­за­ле­жній Укра­ї­ні ? май­да­ни Сво­бо­ди та Кон­сти­ту­ції.

Не­зва­жа­ю­чи на де­кла­ра­ції збе­ре­же­н­ня істо­ри­чної са­мо­бу­тно­сті мі­ста, на­вряд чи мо­жна го­во­ри­ти про ор­га­ні­зо­ва­не по­вер­не­н­ня до істо­ри­чної то­по­ні­мі­ки. Сьо­го­дні кіль­кість істо­ри­чних ур­ба­но­ні­мів ста­но­вить тро­хи мен­ше 12% від за­галь­ної кіль­ко­сті. Ще близь­ко100 назв мо­жна по­вер­ну­ти.

У 2012 ро­ці площа Хар­ко­ва зро­сла на 4,5 ти­ся­чі ге­кта­рів. Якщо вас до­ля, ша­нов­ний ман­дрів­ни­ку, за­ки­не сю­ди, у так зва­ний Нью­Хар­ків, то ви то­чно зро­зу­мі­є­те, що опи­ни­ли­ся у ко­ли­шньо­му се­ли­щі Цир­ку­ни, бо сто­ї­те на Цир­ку­нів­ський ву­ли­ці, або у Ку­ли­ни­чах, або у За­тиш­ші. Ті­шить, що при­ді­ля­ла­ся ува­га у фор­му­ван­ні то­по­ні­мі­чно­го се­ре­до­ви­ща но­во­при­єд­на­них те­ри­то­рій з ура­ху­ва­н­ням фа­кто­ру на­ле­жно­сті до ху­то­ра, се­ли­ща або імен ко­ли­шніх вла­сни­ків цих зе­мель. Во­дно­час, у сьо­го­дні­шніх то­по­ні­мі­чних ре­а­лі­ях спо­сте­рі­га­є­ться не тіль­ки збе­ре­же­н­ня ра­дян­ської сим­во­лі­ки, а й збіль­ше­н­ня її кіль­ко­сті. На­при­клад, у 2012 ро­ці у Хар­ко­ві з’яви­ли­ся ву­ли­ця, на­зва­на на честь го­ло­ви Ра­днар­ко­му УСРР та оде­сько­го ВЧК Хри­сти­я­на Ра­ков­сько­го, а до ву­ли­ці Чер­во­но­ар­мій­ської до­да­ли одно­ймен­ний про­ву­лок.

Зви­чай­но, не тіль­ки ми­ну­лим жи­ве сьо­го­дні­шній Хар­ків. Ба­га­то сла­ве­тних імен услав­лю­ва­ли йо­го. Де­я­кі не­спра­ве­дли­во за­бу­ті. Не всім ви­ста­чає мі­сця у сим­во­лі­чно­му про­сто­рі мі­ста, адже йо­го й до­сі займають Чу­бар і По­сти­шев, Сім­над­ця­тий Партз’їзд та Дру­га П’яти­рі­чка. Тра­пля­ю­ться по­оди­но­кі но­мі­на­ції іме­на­ми Льва Лан­дау, Ле­ся Кур­ба­са, Ми­ко­ли Хви­льо­во­го. По­тро­ху з’яв­ля­ю­ться іме­на на­у­ков­ців, зокре­ма фі­зи­ків, фа­хів­ців із сіль­сько­го го­спо­дар­ства. Ді­я­чів ми­сте­цтва пред­став­ле­но шир­ше. Тут і ком­по­зи­тор Йо­сиф Ши­лін­гер, і ху­до­жник Ва­силь Єр­мі­лов, і один з піо­не­рів кі­не­ма­то­гра­фу Аль­фред Фе­де­цький та ін­ші. Зов­сім но­вим для Хар­ко­ва є мар­кер уві­чне­н­ня спортс­ме­нів — Ми­ко­ли Угра­ї­цько­го, Юрія Вен­ге­ров­сько­го... Во­дно­час, ву­ли­ці з ци­ми, по­за сум­ні­вом, сла­ве­тни­ми іме­на­ми роз­та­шо­ва­но на око­ли­цях, то­му їхнє символічне зна­че­н­ня для хар­ків’ян є не­зна­чним. Пе­ре­ва­жна ча­сти­на лю­дей вза­га­лі не здо­га­ду­ю­ться про те, що ці іме­на від­обра­же­ні на то­по­ні­мі­чній ма­пі Хар­ко­ва. Ма­буть, са­ме то­му го­ро­дя­ни жва­во про­по­ну­ють уві­чни­ти цих ді­я­чів у сим­во­лі­чно­му про­сто­рі мі­ста в рам­ках ви­ко­на­н­ня За­ко­ну «Про за­су­дже­н­ня ко­му­ні­сти­чної та на­ціо­нал-со­ці­а­лі­сти­чної (на­цист­сько­го) то­та­лі­тар­них ре­жи­мів в Укра­ї­ні та за­бо­ро­ни про­па­ган­ди їх сим­во­лі­ки». Ці про­по­зи­ції актив­но обго­во­рю­ють у Facebook-спіль­но­ті «Хар­ків­ська то­по­ні­мі­чна гру­па». Справ­ді, цей За­кон від­кри­ває ши­ро­кі мо­жли­во­сті не тіль­ки для по­вер­не­н­ня істо­ри­чної са­мо­бу­тно­сті Хар­ко­ва, а й до­зво­лить йо­му ста­ти по-справ­жньо­му єв­ро­пей­ським мі­стом з укра­їн­ським ко­ло­ри­том. Це ціл­ком ре­аль­но, ша­нов­ний ман­дрів­ник, ко­ли вла­да і гро­ма­да об’єд­на­ють свої зу­си­л­ля. На жаль, сьо­го­дні ці­єї єд­но­сті не спо­сте­рі­га­є­ться. Від хар­ків­ської вла­ди — ли­ше са­мі обі­цян­ки і жо­дних кон­кре­тних ме­ха­ні­змів для за­лу­че­н­ня гро­мад­сько­сті. Без втру­ча­н­ня акти­ві­стів на ма­пі Хар­ко­ва так і за­ли­ша­ться піо­нер Пав­лик Мо­ро­зов і те­ро­рист Сте­пан Хал­ту­рін, Ком­со­мол та Ра­дян­ська Ар­мія, «Олесь Бу­зи­на» 40-х ро­ків Яро­слав Галан та зять Кар­ла Мар­кса Поль Ла­фарг.

Ба­чи­те, ша­нов­ний ман­дрів­ни­ку, су­ча­сний Хар­ків — це вже не мі­сто ре­мі­сни­ків і ку­пців, цер­ков і до­ріг. Це мі­сто на­у­ки та осві­ти, ми­сте­цтва та ді­ло­вої актив­но­сті, однак по­збав­ле­не мо­жли­во­сті від­чу­ти це че­рез слово. Слово, що на­пи­са­но на не­ве­ли­чкій та­бли­чці, яке при­ве­де нас, ша­нов­ний ман­дрів­ни­ку, у но­вий Хар­ків. У йо­го сві­до­мо­сті бу­де Со­бор­ність та Не­за­ле­жність, сла­ве­тні по­ста­ті ми­тців, на­у­ков­ців та твор­ців укра­їн­ської на­ції та дер­жа­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.