Ні­жин­ські ре­корд­смен­ки

«День» по­спіл­ку­вав­ся з ви­пу­скни­ця­ми, які на­бра­ли 200 ба­лів ЗНО з трьох пре­дме­тів, про успіх і укра­їн­ську осві­ту

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­на БЕРЕЖНЮК, «День»

Цьо­го­рі­чне ЗНО ма­ло ряд но­во­вве­день, які увесь час кри­ти­ку­ва­ли вчи­те­лі та ви­пу­скни­ки: тест з укра­їн­ської мо­ви та лі­те­ра­ту­ри по­єд­на­ли з дер­жав­ною під­сум­ко­вою ате­ста­цію, з’явив­ся оці­но­чний по­ріг здав/не здав. Ди­ре­ктор Укра­їн­сько­го цен­тру оці­ню­ва­н­ня яко­сті осві­ти Ігор Лі­кар­чук не­о­дно­ра­зо­во пу­блі­ку­вав на сво­їй сто­рін­ці у ме­ре­жі Facebook не­за­до­во­ле­ні ли­сти від осві­тян, які ствер­джу­ва­ли, що не­за­ле­жне те­сту­ва­н­ня не дає об’єктив­но­го ре­зуль­та­ту, не до­зво­ляє ді­тям роз­кри­ти­ся, чи й по­над те — за­ва­жає всту­па­ти до ви­шів.

Справ­ді, че­рез вве­де­н­ня по­ро­го­во­го ба­лу, за сло­ва­ми Іго­ря Лі­кар­чу­ка, май­же 9% цьо­го­рі­чних абі­ту­рі­єн­тів сту­ден­та­ми так і не ста­нуть, во­дно­час, змен­ши­ла­ся і кіль­кість «від­мін­ни­ків». Зда­ти ЗНО на 200 ба­лів цьо­го­річ змо­гли ли­ше двоє ви­пу­скни­ків. Ми­ну­ло­го та­ких бу­ло п’яте­ро. Ці­ка­во, що оби­дві цьо­го­рі­чні ре­корд­смен­ки — уче­ни­ці ні­жин­ських шкіл і пла­ну­ють пов’яза­ти своє май­бу­тнє з про­фе­сі­єю, яка до­по­ма­га­ти­ме лю­дям.

«ГО­ЛОВ­НА МОЯ ПЕ­РЕ­ВА­ГА — ГАР­НА МО­ТИ­ВА­ЦІЯ»

Те­тя­на Сма­га на «від­мін­но» зда­ла те­сту­ва­н­ня з укра­їн­ської мо­ви, біо­ло­гії та хі­мії. Дів­чи­на — пе­ре­мо­жни­ця ба­га­тьох кон­кур­сів та олім­пі­ад, що­прав­да, зде­біль­шо­го гу­ма­ні­тар­но­го спря­му­ва­н­ня. Всту­па­ти дів­чи­на пла­нує до Він­ни­цько­го на­ціо­наль­но­го ме­ди­чно­го уні­вер­си­те­ту. Те­тя­на дав­но по­ста­ви­ла со­бі за ме­ту ста­ти лі­ка­рем та впер­то йшла до неї ко­жно­го дня.

«Го­лов­на моя пе­ре­ва­га — це гар­на мо­ти­ва­ція, — роз­по­від­ає Те­тя­на. — Са­ме во­на при­ве­ла ме­не до та­ко­го ре­зуль­та­ту. Ко­жно­го ран­ку я про­ки­да­ла­ся і зна­ла, що від то­го, як я за­раз пра­цюю, за­ле­жить те, яким бу­де моє май­бу­тнє. То­му я до­кла­да­ла ба­га­то зу­силь. Ра­ні­ше, ко­ли я ще бра­ла участь в олім­пі­а­дах, ме­ні зда­ва­ло­ся, що успіх при­хо­дить до ме­не, ко­ли я си­джу на че­твер­тій пар­ті бі­ля ві­кна. Я май­же зав­жди там сі­да­ла і май­же зав­жди пе­ре­ма­га­ла. Але по­тім я зро­зумі­ла, що все за­ле­жить не від то­го, де ти си­диш, а від то­го, що у те­бе «під ка­пе­лю­хом». Та­кож ду­же ва­жли­ва для ме­не під­трим­ка ба­тьків. Га­даю, від них та­кож ба­га­то в чо­му за­ле­жав мій успіх».

До те­сту­ва­н­ня дів­чи­на го­ту­ва­ла­ся ще з де­ся­то­го кла­су. То­ді Те­тя­на по­ча­ла пра­цю­ва­ти з ре­пе­ти­то­ром з біо­ло­гії, оскіль­ки цей пре­дмет, на дум­ку дів­чи­ни, один із най­більш об’єм­них у шкіль­ній про­гра­мі. Уже в оди­над­ця­то­му кла­сі во­на по­ча­ла до­да­тко­во ви­вча­ти й ін­ші ди­сци­плі­ни. За­га­лом, Те­тя­на за­до­во­ле­на си­сте­мою ЗНО і впев­не­на, що за­раз во­на най­кра­ще до­по­ма­гає університетам ві­ді­бра­ти гі­дних сту­ден­тів.

«Ме­ні не зда­є­ться, що ЗНО — пов­ні­стю об’єктив­ний ме­тод оцін­ки знань. Але я ро­зу­мію, що сьо­го­дні він є най­більш прийня­тним. Зві­сно, те­сти — це ло­те­рея. Мо­жна зна­ти ду­же ба­га­то, але не­мо­жли­во зна­ти все та пе­ред­ба­чи­ти, що то­бі тра­пи­ться. Зав- жди є ню­ан­си, які ми­мо­хіть ви­пу­ска­єш з по­ля зо­ру. Де­я­кі пи­та­н­ня мо­жна і вга­да­ти, як по­ща­стить. Не ви­клю­чаю, що десь по­ща­сти­ло і ме­ні, хо­ча, я ба­га­то пра­цю­ва­ла», — під­су­мо­вує дів­чи­на.

Те­тя­ну ча­сто за­пи­ту­ва­ли, чо­му з та­ки­ми зна­н­ня­ми во­на не ви­їжджає на на­вча­н­ня за кор­дон, при­мі­ром, у Поль­щу, яка ста­ла най­більш по­пу­ляр­ним на­прям­ком се­ред укра­їн­ських ви­пу­скни­ків. Са­ма Те­тя­на не про­ти на­вча­ти­ся в Єв­ро­пі, але го­лов­не, на що дів­чи­на звер­тає ува­гу, — це якість осві­ти.

«Я пе­ре­ко­на­на, що освіта у Поль­щі не кра­ща, ніж в Укра­ї­ні, а мо­же, на­віть по­сту­па­є­ться. Єди­на пе­ре­ва­га — ком­форт у на­вчан­ні. Але рів­ня знань це не сто­су­є­ться. Зві­сно, у Ні­меч­чи­ні чи Фран­ції освіта кра­ща, але ба­тьки не мо­жуть за­раз ма­те­рі­аль­но за­без­пе­чи­ти ме­ні на­вча­н­ня там. Однак, я не жал­кую про це. Пе­ре­ко­на­на, що рі­вень ме­ди­чної осві­ти у нас ду­же ви­со­кий. У Він­ни­цько­му уні­вер­си­те­ті на­вча­ю­ться сту­ден­ти зі 110 кра­їн сві­ту. При­їздять на­віть із Ізра­ї­лю. Ні для ко­го не се­крет, що ізра­їль­ська медицина — одна із кра­щих у сві­ті. Якщо їхні лі­ка­рі на­вча­ю­ться у нас — це про щось свід­чить. Якщо на­да­лі ма­ти­му мо­жли­вість на­вча­ти­ся за кор­до­ном — я її, зві­сно, ви­ко­ри­стаю, але пра­цю­ва­ти хо­чу ли­ше в Укра­ї­ні».

Май­бу­тнім ви­пу­скни­кам Те­тя­на ра­дить не від­кла­да­ти під­го­тов­ку у да­ле­ку скри­ню, обов’яз­ко­во звер­та­ти ува­гу на по­пе­ре­дні зав­да­н­ня, а та­кож за­ли­ша­ти зай­ві дум­ки та хви­лю­ван- ня за две­ри­ма ка­бі­не­ту, ко­ли при­хо­диш на тест.

«НА УСПІХ БЕЗ ЗНАНЬ СПО­ДІ­ВА­ТИ­СЯ НЕ ВАР­ТО»

Ва­ле­рія Глад­ка «від­зна­чи­ла­ся» у ма­те­ма­ти­ці, хі­мії та біо­ло­гії. Дів­чи­на та­кож зда­ва­ла і укра­їн­ську мо­ву, за яку осо­бли­во хви­лю­ва­ла­ся, але і там отри­ма­ла заслужених 196. Ці­ка­во, що Ва­ле­рія пра­кти­чно не за­йма­ла­ся до­да­тко­во. Дів­чи­на до­бре вчи­ла­ся у шко­лі, і отри­ма­них знань їй ціл­ком ви­ста­чи­ло.

« Ме­ні до­по­ма­га­ли у під­го­тов­ці шкіль­ні вчи­те­лі, — роз­по­від­ає Ва­ле­рія. — До ре­пе­ти­то­ра я хо­ди­ла тіль­ки з укра­їн­ської мо­ви. Я дав­но їзди­ла на олім­пі­а­ди з пре­дме­тів, які зда­ла на 200 ба­лів, то­му до­бре їх зна­ла і осо­бли­вої під­го­тов­ки не по­тре­бу­ва­ла. У ме­не бу­ли зді­бно­сті до цих ди­сци­плін змал­ку, ко­ли по­ча­ла ви­вча­ти — во­ни ме­не за­ці­ка­ви­ли, і я са­ма на­ма­га­ла­ся ді­зна­ва­ти­ся біль­ше. Біо­ло­гія ме­ні осо­бли­во по­до­ба­ла­ся з ди­тин­ства, на­віть мої улю­бле­ні книж­ки бу­ли про тва­рин. Але прі­о­ри­те­тною для ме­не зго­дом ста­ла хімія».

Кіль­ка днів то­му Ва­ле­рія по­да­ла до­ку­мен­ти до Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка на хі­мі­чний фа­куль­тет. Дів­чи­на пла­нує пов’яза­ти своє май­бу­тнє з на­у­кою та за­йма­ти­ся ор­га­ні­чною хі­мі­єю, зокре­ма, хо­че пра­цю­ва­ти над ство­ре­н­ням ме­ди­ка­мен­тів від склад- них хво­роб. Що­прав­да, для та­кої кар’єри Укра­ї­на — не най­пер­спе­ктив­ні­ше мі­сце.

«За­раз я пла­ную здо­бу­ва­ти осві­ту в Укра­ї­ні, але, мо­же, зго­дом вда­сться ви­їха­ти на ро­бо­ту за­кор­дон, — ді­ли­ться Ва­ле­рія. —Я б хо­ті­ла сер­йо­зно за­йма­ти­ся на­у­кою, в на­шій кра­ї­ні пер­спе­ктив для на­у­ков­ців я не ба­чу. Ро­бо­та є, але гро­ші на до­слі­дже­н­ня не на­да­ють. То­му, щоб се­бе пов­ні­стю ре­а­лі­зу­ва­ти, до­ве­де­ться шу­ка­ти ви­хід. По­ки я не ду­же до­бре во­ло­дію ан­глій­ською, але на­ма­га­ю­ся удо­ско­на­лю­ва­ти свої зна­н­ня».

На дум­ку Ва­ле­рії, си­сте­ма ЗНО до­сить вда­ла. Для то­го, щоб зда­ти тест, по­трі­бно зна­ти ма­те­рі­ал, а про­сте ве­зі­н­ня без знань не дасть ви­со­ко­го ре­зуль­та­ту. «Ме­ні си­сте­ма ЗНО по­до­ба­є­ться. Щоб зда­ти йо­го, по­трі­бно справ­ді до­кла­да­ти зу­силь, адже це зов­сім не ме­ха­ні­чна ро­бо­та. Зві­сно, є ймо­вір­ність то­го, що ти щось вга­да­єш, але якщо по­га­но орі­єн­ту­є­шся у ма­те­рі­а­лі — це не вря­тує. Я знаю лю­дей, які спо­ді­ва­ли­ся на те, що вга­да­ють. Їхня кіль­кість ба­лів не ду­же ви­со­ка, якщо во­ни вза­га­лі зда­ли. Зро­зумі­ло, якщо ти хо­чеш всту­пи­ти до хо­ро­шо­го ви­шу — на успіх без знань спо­ді­ва­ти­ся не вар­то», — роз­мір­ко­вує дів­чи­на.

Щоб до­бре зда­ти тест, на дум­ку Ва­ле­рії, по­трі­бна си­сте­ма­ти­чна під­го­тов­ка. Крім то­го, дів­чи­на ра­дить ду­ма­ти ло­гі­чно, на­віть якщо не мо­жеш при­га­да­ти від­по­віді. Адже, якщо ти вчив, то ді­йти до пра­виль­но­го рі­ше­н­ня у те­бе шан­сів зна­чно біль­ше, ніж вга­да­ти.

ФО­ТО З ОСОБИСТОГО АРХІВА ТЕ­ТЯ­НИ СМАГИ

ТЕ­ТЯ­НА СМА­ГА

ФО­ТО З ОСОБИСТОГО АРХІВА ВА­ЛЕ­РІЇ ГЛАД­КОЇ

ВА­ЛЕ­РІЯ ГЛАД­КА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.