«Бра­ти» по­спі­ша­ють на до­по­мо­гу

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­на БЕРЕЖНЮК, «День»

У Ки­є­ві во­лон­те­ри про­во­джа­ють до­до­му жі­нок та дів­чат тем­ни­ми про­вул­ка­ми

Во­лон­тер Ма­ксим Ма­ка­рен­ко вже три мі­ся­ці про­во­джає до­до­му не­зна­йо­мих дів­чат, які звер­та­ю­ться за до­по­мо­гою. Чо­ло­вік на­ле­жить до ру­ху «Брат за сестру», зо­на йо­го від­по­від­аль­но­сті — Го­ло­сі­їв­ський ра­йон. По­ки кіль­кість па­ня­нок, яких про­вів Ма­ксим, мо­жна пе­ре­ра­ху­ва­ти на паль­цях, але йо­го ро­бо­та вже за­слу­жи­ла схва­ле­н­ня.

«До­лу­чив­ся до ру­ху ще у кві­тні, ко­ли по­ба­чив лист від одні­єї жін­ки. У ньо­му йшло­ся про дії ма­ні­яка, який то­ді роз­гу­лю­вав на­шим ра­йо­ном. Ме­не обу­ри­ло, що та­кі ре­чі від­бу­ва­ю­ться, і я хо­тів якось до­по­мог­ти у бо­роть­бі з кри­мі­но­ген­ною си­ту­а­ці­єю в мі­сті. То­ді ді­знав­ся, що у Ки­є­ві зби­ра­ю­ться ство­ри­ти но­ву ор­га­ні­за­цію, і за­про­по­ну­вав свою до­по­мо­гу. Я про­вів ще зов­сім не­ба­га­то дів­чат. Спо­ча­тку во­ни ста­ви­ли­ся до во­лон­те­рів з пе­ре­сто­ро­гою, вза­га­лі ди­ву­ва­ли­ся, що та­ка ор­га­ні­за­ція існує. Але во­ни ли­ша­ли­ся за­до­во­ле­ни­ми, оскіль­ки жо­дної скар­ги ми не отри­ма­ли», — роз­по­від­ає Ма­ксим.

Офі­цій­но свою ро­бо­ту рух роз­по­чав у кві­тні, але пер­ша за­яв­ка на до­по­мо­гу при­йшла аж за мі­сяць. По­ки іні­ці­а­ти­ва не ма­со­ва, у ко­жно­му ра­йо­ні є ко­ор­ди­на­тор, що при­ймає за­яв­ки, та кіль­ка во­лон­те­рів- чо­ло­ві­ків, які го­то­ві за мо­жли­во­сті при­йти на до­по­мо­гу.

«Ця ідея ви­ни­кла, ко­ли я пра­цю­ва­ла у ма­га­зи­ні і за­ли­ша­ла­ся до­пі­зна, — роз­по­від­ає ор­га­ні­за­тор ру­ху Оле­на Ющен­ко. — По­стій­но ме­ні до­во­ди­ло­ся по­вер­та­ти­ся до­до­му близь­ко дев’ятої-де­ся­тої го­ди­ни ве­чо­ра. Я сто­я­ла на май­же без­лю­дній зу­пин­ці, хо­ди­ла тем­ни­ми ву­ли­ця­ми. Я ду­же шко­ду­ва­ла, що не­має по­руч лю­ди­ни, яка мо­гла б ме­не зу­стрі­ти. На­ве­сні я ви­пад­ко­во на­тра­пи­ла на ін­фор­ма­цію про те, що у кра­ї­нах пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру існує рух « Брат за сестру». Впер­ше він ви­ник у Санкт-Пе­тер­бур­зі три ро­ки то­му. Я за­ми­сли­ла­ся над тим, чо­му та­ко­го ру­ху до­сі не­має у Ки­є­ві. Адже жі­нок, які пі­зно по­вер­та­ю­ться до­до­му, ду­же ба­га­то. То­му я ви­рі­ши­ла ор­га­ні­зу­ва­ти йо­го са­ма. Я по­ча­ла ді­зна­ва­ти­ся, як він фун­кціо­нує, за яки­ми прин­ци­па­ми, по­спіл­ку­ва­ла­ся з ко­ор­ди­на­то­ра­ми у ін­ших мі­стах. По­тім про­ве­ла опи­ту­ва­н­ня у со­ці­аль­них ме­ре­жах що­до то­го, на­скіль­ки це акту­аль­но для жі­нок і на­скіль­ки чо­ло­ві­ки го­то­ві бра­ти у цьо­му участь. Ду­же ба­га­то жі­нок на­пи­са- ли про те, що це по­трі­бно, адже ба­га­то хто хо­дить вно­чі че­рез парк, про­ми­сло­ву зо­ну. Чо­ло­ві­ки зде­біль­шо­го ви­я­ви­ли го­тов­ність до­по­ма­га­ти, але де­я­кі по­ста­ви­ли­ся з пе­ре­сто­ро­гою, адже це щось но­ве та не­зро­зумі­ле для них».

Роз­по­чав­ся рух із Го­ло­сі­їв­сько­го ра­йо­ну, де за­раз най­біль­ше во­лон­те­рів та за­явок. Не­вдов­зі до­лу­чи­ли­ся і хло­пці з Обо­ло­ні. За­раз ру­хом охо­пле­ні пра­кти­чно всі ча­сти­ни мі­ста. На По­до­лі та у Дні­пров­сько­му ра­йо­ні, що­прав­да, по­ки не вда­ло­ся зна­йти жо­дно­го охо­чо­го до­по­мог­ти дів­ча­там. Але ту­ди го­то­ві ви­їжджа­ти пред­став­ни­ки ін­ших груп.

За­пит на до­по­мо­гу ба­жа­но оформ­ля­ти за день або хо­ча б за п’ять го­дин до са­мо­го про­во­джа­н­ня. Про­це­ду­ра йо­го оформ­ле­н­ня ду­же про­ста.

«Дів­чи­на за­пов­нює за­яв­ку, де вка­зує свої кон­та­кти, та над­си­лає її ко­ор­ди­на­то­ру у со­ці­аль­ній ме­ре­жі, — роз­по­від­ає Оле­на Ющен­ко. — Якщо уча­сни­ця не про­ти, її но­мер пе­ре­да­ють во­лон­те­ру, і во­ни ко­ор­ди­ну­ю­ться са­мо­стій­но. Якщо про­ти — во­на мо­же отри­ма­ти фо­то­гра­фію во­лон­те­ра. За­яв­ку вар­то по­да­ва­ти за­зда­ле­гідь, але ко­ли ви­па­док екс­тре­ний, дів­чи­на мо­же за­те­ле­фо­ну­ва­ти за на­шим но­ме­ром, і ми спро­бу­є­мо швид­ко зна­йти про­во­джа­ю­чо­го».

Ві­дбір во­лон­те­рів у слу­жбі ду­же ре­тель­ний. Па­ні Оле­на роз­по­від­ає, що при за­яв­ці во­ни на­ма­га­ю­ться пов­ні­стю пе­ре­ві­ри­ти осо­бу че­рез ме­ре­жу Ін­тер­нет, а та­кож кіль­ка ра­зів зу­стрі­ти­ся з пре­тен­ден­том, щоб зро­зу­мі­ти, чи справ­ді щи­ре йо­го ба­жа­н­ня до­по­мог­ти. По­слу­ги ор­га­ні­за­ції пов­ні­стю без­ко­штов­ні. Що­прав­да, дів­чи­на мо­же опла­ти­ти во­лон­те­ру ви­тра­ти на бен­зин, але якщо та­кої змо­ги не­має, їй все одно до­по­мо­жуть.

По­ки про іні­ці­а­ти­ву ві­до­мо не всім, адже ор­га­ні­за­ція не ко­мер­цій­на і не в змо­зі опла­ти­ти вла­сну ре­кла­му. То­му і за­явок на до­по­мо­гу не так ба­га­то. Про­те ор­га­ні­за­то­ри спо­ді­ва­ю­ться, що най­ближ­чим ча­сом їм вда­сться зна­йти ме­це­на­тів, ство­ри­ти шев­ро­ни, ви­ро­би­ти до­ку­мен­ти для во­лон­те­рів і пе­ре­тво­ри­ти­ся на справ­жню « ря­ту­валь­ну слу­жбу».

Усі, хто ба­жає до­лу­чи­ти­ся до іні­ці­а­ти­ви або по­про­си­ти про до­по­мо­гу, мо­жуть пи­са­ти у « Фейсбук»-гру­пу «Брат за сестру».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.