Но­та­тки ко­ри­сту­ва­ча Maxim Kantor (спів­то­ва­ри­ство «Со­ло із со­цме­реж... з ор­ке­стром»)

Ім­пе­рія дру­гої сві­жо­сті

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Мо­дним ста­ло слово «ім­пе­рія», з’яви­лось ви­зна­че­н­ня лю­ди­ни — «ім­пе­рець». Зда­є­ться, що це пе­ре­ко­на­н­ня. Але це не так. Остан­нє слово до­во­лі без­глу­зде. Ма­буть, пер­со­наж, який на­зи­ває се­бе «ім­пер­цем», вва­жає, що він ви­сту­пає за ве­ли­ке про­ти ма­лень­ко­го — а ін­ших ви­зна­чень да­ти ім­пе­рії ні­хто не мо­же.

Ту­га за ім­пе­рі­єю — спра­ва ін­фан­тиль­на, за­сно­ва­на на дрі­му­чо­му не­у­цтві. Жо­дної об’єд­нав­чої ідеї — еко­но­мі­чної або со­ці­аль­ної, на­віть дер­жав­ної ідеї — у кра­ї­ни Ро­сії за­раз не­має. І бу­ти не мо­же. І вже не бу­де.

За­мість ім­пер­ської іде­о­ло­гії — ві­не­грет із ту­ги за со­ці­а­лі­змом, із мрії про но­ве крі­па­цтво, з бі­ло­гвар­дій­ської ро­ман­ти­ки, з ба­жа­н­ня но­вої ро­сій­ської ари­сто­кра­тії і ре­ве­ран­сів у бік де­мо­кра­ти­чних сво­бод. І перш за все — з ком­пле­ксу не­пов­но­цін­но­сті.

Це на­віть не ві­не­грет. Це блю­во­та, ви­ки­ну­та від по­га­но пе­ре­ва­ре­но­го ві­не­гре­ту.

Ро­зі­бра­ти­ся, в чо­му суть ім­пе­рії — за­ра­ди чо­го в лю­дей стрі­ля­ють, на­ві­що дав­лять су­сі­дів, про що кри­чать — не мо­жуть.

Еко­но­мі­ка Ро­сії — па­ску­дна. Це фе­о­да­лізм без правил, із ту­гою за крі­па­цтвом і апе­ля­ці­я­ми до со­ці­а­лі­зму, який зра­джу­є­ться на ко­жно­му кро­ці. Со­ці­аль­не жи­т­тя — з ді­рою між бі­дни­ми і ба­га­ти­ми, що роз­пов­за­є­ться, — ще більш по­ха­бне. Дер­жа­ва, яка вру­чну управ­ля­є­ться дрі­бним прой­ди­сві­том, це вза­га­лі не дер­жа­ва.

По­бу­ду­ва­ти ім­пе­рію за­но­во, як і спо­ру­ди­ти з блю­во­тно­го ві­не­гре­ту сві­жі ово­чі — не­мо­жли­во.

Не­має ім­пе­рії. І ні­ко­ли біль­ше не бу­де.

Ска­жу коротко: ви плу­та­є­те ор­га­ні­чне зро­ста­н­ня ім­пе­рії і її шту­чне уяв­ле­н­ня. Ви плу­та­є­те Кар­ла Ве­ли­ко- го і Гі­тле­ра, Юлія Це­за­ря і Мус­со­лі­ні, Іва­на Гро­зно­го і Пу­ті­на. При­ро­дне зро­ста­н­ня ім­пе­рії мо­жли­ве в пев­них (ду­же ви­зна­че­них) еко­но­мі­чних і со­ці­аль­них та куль­тур­них умо­вах.

Пу­тін ні­чим не схо­жий на Іва­на і Пе­тра (хо­ча ті, за­зна­чу в дуж­ках, бу­ли амо­раль­ни­ми ти­па­ми) про­сто то­му, що він зро­бив ало­гі­чний для ім­пе­рії вчи­нок. Він усе, що за­ли­ша­ло­ся, роз­ва­лив, про­дав, за­клав, по­ста­вив на кон — за­ра­ди вла­ди, при­чо­му сво­єї, а не дер­жав­ної. Дер­жав­на вла­да — це за­кон. А Пу­тін — це спри­тник у ма­ли­но­во­му піджа­ку.

Ма­буть, цей пер­со­наж по­сла­ний, щоб угро­би­ти Ро­сію оста­то­чно. То­му що він ду­рень. Сво­го ча­су Кре­зу на­га­да­ли: «вій­сько пе­ре­йде рі­чку, і дер­жа­ва за­ги­не», а Крез не зро­зу­мів, що це про йо­го вій­сько і дер­жа­ву. Цар Крез пе­ре­йшов рі­чку, на­пав, за­ги­нув.

Сьо­го­дні в Ро­сії йде­ться про уяв­но­сті, зокре­ма про уяв­ну ім­пе­рію, — про уяв­не по­вер­не­н­ня до со­ці­а­лі­зму, про уяв­ний фа­шизм в Укра­ї­ні, про уяв­ну вій­ну, яка ве­де­ться з-під по­ли.

Ні Пе­тро, ні Іван, ні аме­ри­кан­ці у В’єтна­мі, ні фран­цу­зи в Ал­жи­рі не бре­ха­ли — але пря­мо го­во­ри­ли, що йдуть во­ю­ва­ти. А цей прой­ди­світ по­стій­но бре­ше. Це пси­хо­ло­гія дрі­бно­го опе­ра — по­тай­ки сти­бри­ти. Жо­дно­го ве­ли­ко­го пла­ну у ши­бе­ни­ка не­має, і бу­ти не мо­же. То­му що ру­ха­ти­ся дер­жа­ві ні­ку­ди. Не­має дер­жа­ви.

Це не «рух кра­ї­ни», а галь­ва­ні­за­ція ми­ну­лої ім­пер­ської величі за пов­но­го роз­ва­лу в еко­но­мі­ці і гі­пер­бо­лі­зо­ва­но­го роз­кра­да­н­ня та роз­ша­ру­ва­н­ня кла­сів.

Шахрай ду­має, що ім­пе­рії бу­ду­ють ни­шком, вкрав­ши у су­сі­да гри­ве­ник. Ідеї дер­жа­ви у цьо­го «лже-Іва­на» і «ква­зі-Пе­тра» не­має. Не­має ідеї ім­пе­рії, ро­зу­мі­є­те? І не бу­де.

Гро­ма­дя­ни, які па­фо­сно ве­ли­ча­ють се­бе «ім­пе­рі­я­ми». Будьте пиль­ні. Аку­ра­тно пе­ре­жо­вуй­те ві­не­грет, чи­тай­те бу­квар, не го­во­ріть дур­ниць.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.