Бу­ко­ви­нець, яко­му аплодував світ

24 ли­пня ми­нає 120 ро­ків від дня на­ро­дже­н­ня опер­но­го спів­а­ка Оре­ста Ру­сна­ка

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­рія ВИ­ШНЕВ­СЬКА, Чер­нів­ці Фо­то з му­зею бра­ті­вРу­сна­ків

На­ро­див­ся знаменитий опер­ний спі­вак сві­то­во­го рів­ня у ба­га­то­ді­тній ро­ди­ні дрі­бних шля­хти­чів Ру­сна­ків у се­лі Ду­бів­ці, що на Кі­цман­щи­ні. Ба­тько Ма­но­лій Ру­снак слу­жив у цер­кві дя­ком і мав не­аби­які му­зи­чні зді­бно­сті, які успад­ку­ва­ли йо­го троє си­нів — Орест, Де­нис і Не­стор. Ко­ли під­ріс стар­ший син Орест, йо­го від­да­ли до дя­ків­ської шко­ли при Ре­зи­ден­ції ми­тро­по­ли­тів Бу­ко­ви­ни і Дал­ма­ції в Чер­нів­цях. По­тім він про­дов­жив на­вча­н­ня в Чер­ні­ве­цькій учи­тель­ській се­мі­на­рії, де був най­кра­щий хор. Пер­ша сві­то­ва вій­на за­ва­ди­ла 19-рі­чно­му Оре­сту за­кін­чи­ти се­мі­на­рію і за­ки­ну­ла обда­ро­ва­но­го юна­ка да­ле­ко від рі­дно­го до­му. Спо­ча­тку йо­го мо­бі­лі­зу­ва­ли до ав­стрій­сько­го вій­ська, в яко­му він слу­жив до роз­па­ду Ав­стро-Угор­ської ім­пе­рії.

У 1918—1920 рр. Орест Ру­снак брав участь у бо­йо­вих ді­ях укра­їн­ської ре­во­лю­ції на укра­їн­сько­поль­сько­му фронті, під час яких по­тра­пив у та­бір для ін­тер­но­ва­них на те­ри­то­рії Че­хії. Там з до­по­мо­гою то­ва­ри­шів Оре­сту вда­ло­ся за­ли­ши­ти вій­сько­ву слу­жбу і по­їха­ти до Пра­ги та всту­пи­ти до Празької кон­сер­ва­то­рії. Та­лант бу­ко­вин­ця при­вер­нув ува­гу про­фе­со­ра Его­на Фу­кса, і він по-ба­тьків­ськи опі­ку­вав­ся сво­їм учнем. Ще сту­ден­том кон­сер­ва­то­рії Оре­сту бу­ло до­зво­ле­но па­ра­лель­но з на­вча­н­ням спів­а­ти у Бра­ти­слав­ській опе­рі. По за­кін­чен­ні кон­сер­ва­то­рії са­ме про­фе­сор Егон Фукс до­клав чи­ма­ло зу­силь до під­пи­са­н­ня кон­тра­кту Оре­ста Ру­сна­ка з Ке­нігс­берзь­кою опе­рою, в якій йо­го ви­пу­скник 1924 ро­ку де­бю­ту­вав у «Бо­ге­мі» Дж. Пуч­чі­ні. Вже пер­ший ви­ступ спів­а­ка на про­фе­сій­ній сце­ні при­ніс йо­му ве­ли­ку по­пу­ляр­ність. Ні­ме­цька пре­са, зокре­ма «Ке­нігс­берг­цай­тунг», пи­са­ла: «Бу­рі опле­сків зі­брав ви­ступ Оре­ста Ру­сна­ка», «за­про­ше­н­ня Оре­ста Ру­сна­ка — ща­стя для те­а­тру», бо «цей спі­вак має справ­жнє «зо­ло­то» в гор­лі й сво­ї­ми ви­сту­па­ми при­но­сить сла­ву те­а­тру». Те­а­траль­на кри­ти­ка не ску­пи­ла­ся на бар­ви, опи­су­ю­чи над­зви­чай­ний го­лос та ве­ли­кі успі­хи улю­блен­ця пу­блі­ки, на­зи­ва­ла йо­го «укра­їн­ським Ка­ру­зо», «мо­ло­дим укра­їн­цем, який має Бо­гом да­ний те­но­ро­вий го­лос най­со­лод­шої зву­ко­вої при­на­ди».

Сво­їм пер­шим гу­чним успі­хом 30-рі­чний со­ліст Ке­нігс­берзь­кої опе­ри Орест Ру­снак одра­зу здо­був пра­во ви­сту­па­ти у та­ких ве­ли­ких пар­ті­ях, як Ра­уль у «Гу­ге­но­тах» Дж. Мейєр­бо­ра, Арнольд у «Віль­гель­мі Те­лі» Дж. Рос­сі­ні та ін. 1925 ро­ку Ру­снак одру­жу­є­ться з пле­мін­ни­цею ди­ре­кто­ра Ке­нігс­бер­сько­го опер­но­го те­а­тру Єли­за­ве­тою Гер­лах та їде до Мі­ла­на, щоб прой­ти гар­ну шко­лу іта­лій­сько­го співу і ви­вчи­ти мо­ву...

Не­зва­жа­ю­чи на ве­ли­кий успіх на сві­то­вій сце­ні й на лав­ри за кор­до­ном, Орест Ру­снак ду­же су­му­вав за Ба­тьків­щи­ною. Ку­ди б не за­ки­да­ла спів­а­ка до­ля, він ні­ко­ли не за­бу­вав сво­єї рі­дної Бу­ко­ви­ни і за пер­шої ж мо­жли­во­сті на­ві­ду­вав­ся у рі­дний край. 1926 ро­ку впер­ше дав ве­ли­кий кон­церт у Чер­нів­цях, який від­був­ся у за­лі Му­зи­чно­го то­ва­ри­ства. У пер­шій ча­сти­ні кон­цер­ту він спів­ав укра­їн­ські ком­по­зи­ції, а в дру­гій ви­ко­ну­вав кіль­ка ру­мун­ських пі­сень та арії з по­пу­ляр­них опер. Ві­дгу­ку­ю­чись про цю ми­сте­цьку по­дію, га­зе­та «Рі­дний край» пи­са­ла, що «це дов­го­о­чі­ку­ва­на на­го­да по­чу­ти го­лос до­ро­го­го зем­ля­ка, ні­жно­го со­ло­вей­ка, яким лю­бу­є­ться і не­зви­чай­но до­ро­жить весь ні­ме­цький і че­ський світ».

Удру­ге спі­вак при­їздив на Бу­ко­ви­ну 1928 р. і дав два кон­цер­ти у мі­сько­му те­а­трі. Окрім арій із опер Мо­цар­та, Пуч­чі­ні, До­ніц­це­ті, Гу­но, зву­ча­ли й пі­сні укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів М. Ли­сен­ка, С. Люд­ке­ви­ча, Д. Сі­чин­сько­го. Огля­да­чі мі­сце­вої пре­си від­зна­ча­ли, що Ру­сна­ків спів при­ніс «справ­жню ми­сте­цьку на­со­ло­ду на­віть най­ви­ба­гли­ві­шим слу­ха­чам. Усіх за­ча­ру­ва­ли йо­го ме­ло­дій­ний і м’який го­лос, тон­ке чу­т­тя та ясна ди­кція... За­хо­плен­ню пу­блі­ки не бу­ло меж. Спі­вак ішов зі сце­ни, за­си­па­ний кві­та­ми й опле­ска­ми». Втре­тє О. Ру­снак на­ві­дав­ся у рі­дний край 1931 ро­ку. На сце­ну си­па­ли­ся він­ки кві­тів. Зал на­пов­нив­ся ви­гу­ка­ми «Сла­ва»! А сам спі­вак по­ді­лив­ся сво­ї­ми вра­же­н­ня­ми від ви­сту­пу на шпаль­тах то­ді­шній га­зе­ті «Час»: «Ду­же за­до­во­ле­ний мо­ї­ми дво­ма кон­цер­та­ми і при­йо­мом, який ме­ні вла­шту­ва­ло укра­їн­ське сту­дент­ство... Ні­ко­ли не за­бу­ду ці най­кра­щі хви­ли­ни мо­го жи­т­тя». Оре­сту Ру­сна­ку щи­ро апло­ду­ва­ла не ли­ше рі­дна Бу­ко­ви­на, ви­да­тно­го спів­а­ка ра­до ві­та­ли Ки­їв, Хар­ків, Оде­са, Львів, Пол­та­ва, Дні­про­пе­тровськ, Ми­ко­ла­їв, За­по­ріж­жя,

Спі­вак мрі­яв да­ти кон­церт для сво­їх зем­ля­ків і 1935 ро­ку, але не до­ве­ло­ся. Тра­пи­ло­ся го­ре — по­мер­ла ма­ма. Ру­снак та­ки при­їхав на Бу­ко­ви­ну і про­був у рі­дно­му се­лі Ду­бів­ці мі­сяць. Це був остан­ній йо­го при­їзд...

До ніг ви­да­тно­го спів­а­ка сві­ту Оре­ста Ру­сна­ка кла­ли пи­шні кві­ти Ві­день і Пра­га, Бер­лін і Цю­ріх, То­рон­то і Мюн­хен, Дре­зден і Нью­Йорк... В ав­стрій­сько­му мі­сті Грац він був улю­бле­ним спів­а­ком пу­блі­ки і отри­мав зо­ло­тий ві­нок. В Єв­ро­пі та Аме­ри­ці йо­го на­зи­ва­ли не іна­кше, як «укра­їн­ським Ка­ру­зо». Фа­хів­ці вва­жа­ють, що осо­бли­во­го успі­ху О. Ру­снак до­сяг в опе­ре­ті Франца Ле­га­ра «Кра­ї­на усмі­шок». «У ро­лі ки­тай­сько­го прин­ца Coy Хонг він на­зав­жди за­ли­ши­ться в сер­цях слу­ха­чів», — пи­са­ли га­зе­ти. Йо­го гра спра­ви­ла ве­ли­че­зне вра­же­н­ня на са­мо­го ав­то­ра опе­ре­ти, Франц Ле­гар за­пла­кав від ра­до­сті та по­да­ру­вав спі­ва­ку свій пор­трет із на­пи­сом «Ви­да­тно­му ви­ко­нав­це­ві ро­лі».

З 1931 р. Орест Ру­снак спів­ав у Ба­вар­ській дер­жав­ній опе­рі, ди­ре­кція якої по­ста­ви­ла йо­му ви­мо­гу: пі­ді­бра­ти сце­ні­чне ім’ я з ні­ме­цьким акцен­том. То­ді спі­вак ви­рі­шив взя­ти ді­во­че прі­зви­ще дру­жи­ни — Гер­лах та ім’ я улю­бле­но­го ге­роя з опе­ри Пуч­чі­ні «Бо­ге­ма » Ру­дольф. Про­те ні­ме­цько­го гро­ма­дян­ства ви­да­тний бу­ко­ви­нець ні­ко­ли не при­ймав і все жи­т­тя вва­жав се­бе укра­їн­цем. Орест Ру­снак не по­ба­жав вли­ти­ся у ні­ме­цьку ра­су, хо­ча йо­го дру­жи­на й бу­ла нім­ке­нею... Не­зва­жа­ю­чи на це, Рейх та­ки на­го­ро­див йо­го ви­со­ким ти­ту­лом « ка­мер­зін­ге­ра » .

Біль­шу ча­сти­ну сво­го жи­т­тя ви­да­тний спі­вак зму­ше­ний був про­жи­ти да­ле­ко від рі­дної зем­лі, але він ні­ко­ли не переставав бу­ти укра­їн­ським спів­а­ком і ні­ко­ли не втрачав ду­хов­но­го зв’яз­ку зі сво­їм рі­дним кра­єм. Ве­ли­ка ту­га за Ба­тьків­щи­ною, не­спо­кій­не жи­т­тя на чу­жи­ні по­зна­чи­ли­ся на йо­го здо­ров’ї. Пі­сля за­кін­че­н­ня Дру­гої сві­то­вої вій­ни Орест Ру­снак ви­сту­пав пе­ред укра­їн­ськи­ми емі­гран­та­ми в та­бо­рах для так зва­них пе­ре­мі­ще­них осіб. Під час одно­го з них у спів­а­ка став­ся сер­це­вий на­пад. У сер­пні 1946-го Орест Ру­снак пе­ре­ніс ін­фаркт...

На за­про­ше­н­ня укра­їн­ської ді­а­спо­ри Орест їздив до Ка­на­ди та США. Ви­сту­пав у То­рон­то, Монреалі, Чи­ка­го, Нью-Йор­ку. Ця по­їзд­ка оста­то­чно пі­дір­ва­ла си­ли спів­а­ка, а здо­ров’я що­ро­ку по­гір­шу­ва­ло­ся. Йо­му до­ве­ло­ся по­ки­ну­ти ро­бо­ту в опер­но­му те­а­трі. Хво­ро­ба при­ку­ва­ла йо­го до ліж­ка, а 23 сі­чня 1960 ро­ку Орест Ру­снак ві­ді­йшов у Ві­чність...

Бу­ко­вин­ці пам’ята­ють і ша­ну­ють сво­го ви­да­тно­го зем­ля­ка. У йо­го рі­дно­му се­лі Ду­бів­ці від­кри­ли му­зей, де чи­ма­ло ма­те­рі­а­лів про жи­т­тя і ми­сте­цьку ді­яль­ність бра­тів Ру­сна­ків — Оре­ста й Де­ни­са, до ство­ре­н­ня яко­го най­біль­ше до­лу­чив­ся брат услав­ле­них те­но­рів Не­стор. Бі­ля ка­пли­чки на ву­ли­ці, що носить ім’я зна­ме­ни­тих бра­тів, збе­ріг­ся бу­ди­нок, ме­мо­рі­аль­на до­шка на яко­му по­ві­дом­ляє, що «на цьо­му мі­сці бу­ла хата, в якій на­ро­ди­ли­ся опер­ний спі­вак Орест Ру­снак та спі­вак-ди­ри­гент Де­нис Ру­снак». У Чер­нів­цях на «Алеї зі­рок» є зір­ка і бра­тів Ру­сна­ків. А в Кра­є­знав­чо­му му­зеї збе­рі­га­ю­ться кон­цер­тні афі­ші спів­а­ка та йо­го ли­сти до рі­дних.

ОРЕСТ РУ­СНАК — ФА­УСТ У ОДНО­ЙМЕН­НІЙ ОПЕ­РІ ШАР­ЛЯ ГУ­НО

АВТОГРАФ, ЯКИЙ СПІ­ВАК ЗА­ЛИ­ШИВ СВО­ЇМ ША­НУ­ВАЛЬ­НИ­КАМ ПІД ЧАС ОСТАН­НІХ ВІД­ВІ­ДИН БУ­КО­ВИ­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.