Від Оле­кси Дов­бу­ша до Фан­ні Ка­план

Три істо­рії зйо­мок най­більш очі­ку­ва­них укра­їн­ських філь­мів цьо­го ро­ку

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­на СВЕНТАХ, «День», Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Ма­рія ВО­ЛО­ШИН, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Три істо­рії зйо­мок най­більш очі­ку­ва­них укра­їн­ських філь­мів цьо­го ро­ку

Ан­на СВЕНТАХ, «День»; Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ,

Ма­рія ВО­ЛО­ШИН, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Ча­сто ка­жуть, що укра­їн­ське кі­но — по­ля­ри­зо­ва­не: або аван­гард і кон­тр­куль­ту­ра, або жур­ли­вий на­ро­дний епос. І так три­ва­ти­ме, по­ки ау­ди­то­рія обго­во­рю­ва­ти­ме всьо­го два філь­ми на­шо­го ви­ро­бни­цтва на рік. Про­те є шанс, що си­ту­а­ція змі­ни­ться на кра­ще в но­вих умо­вах май­же пов­ної від­мо­ви від ро­сій­сько­го кі­но­про­ду­кту. При­найм­ні це мо­же ста­ти по­штов­хом до збіль­ше­н­ня мас­шта­бів ви­ро­бни­цтва сво­їх філь­мів. Цьо­го ро­ку Держ­кі­но від­но­ви­ло фі­нан­су­ва­н­ня за про­гра­мою ство­ре­н­ня та роз­по­всю­дже­н­ня на­ціо­наль­них філь­мів. Пер­ши­ми ко­шти отри­ма­ли філь­ми Та­ра­са Ткаченка «Гні­здо горлиці», Оле­ни Де­мья­нен­ко «Моя ба- бу­ся Фан­ні Ка­план», Юрія Ре­чин­сько­го «До дідь­ка», Іва­на Са­у­ткі­на «Ма­ксим Оса», а та­кож низ­ка ін­ших про­е­ктів. В агент­стві спо­ді­ва­ю­ться, що до кін­ця ро­ку отри­ма­ють фі­нан­су­ва­н­ня ще сім про­е­ктів.

На­то­мість, по­ки дер­жа­ва «шкре­бе по су­сі­ках», щоб зна­йти хоч тро­хи гро­шей на від­ро­дже­н­ня на­ціо­наль­но­го кі­не­ма­то­гра­фа, іні­ці­а­тив­ні ре­жи­се­ри са­мі зна­хо­дять ко­шти і йдуть зні­ма­ти кі­но. Одні­єї з най­гу­чні­ших істо­рій та­ко­го пла­ну був фільм «Мі­на», який бу­ло відзня­то в зо­ні бо­йо­вих дій на схо­ді Укра­ї­ни, і твор­ча ко­ман­да яко­го зби­ра­ла гро­ші на пос­т­про­да­кшн че­рез кра­уд­фан­дин­го­ву пла­тфор­му «Ве­ли­ка Ідея».

«День» зі­брав три рі­зні і сторії зйо­мок но­вих укра­їн­ських філь­мів.

«МОЯ БА­БУ­СЯ — ФА­НІ КА­ПЛАН»

Одним із най­більш очі­ку­ва­них філь­мів, які го­ту­ю­ться на за­мов­ле­н­ня Держ­кі­но, є, без­пе­ре­чно, стрі­чка «Моя ба­бу­ся — Фа­ні Ка­план» — хи­тро­спле­ті­н­ня су­ча­сно­го сві­ту, жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань та істо­рії ко­ха­н­ня і бо­роть­би уча­сни­ці ре­во­лю­цій­но­го ру­ху, чиє ім’я най­ча­сті­ше зга­ду­є­ться в кон­текс­ті за­ма­ху на жи­т­тя Ле­ні­на. Са­ме за це її без су­ду роз­стрі­ля­ли 1918 ро­ку. Зйом­ки три­ва­ли ще з по­ча­тку трав­ня ми­ну­ло­го ро­ку і на­ре­шті кі­но­шнє по­друж­жя — ре­жи­сер Оле­на Дем’янен­ко та сце­на­рист Дми­тро То­ма­шполь­ський — за­яви­ли про їхнє за­вер­ше­н­ня. Те­пер філь­му за­ли­ши­ло­ся ли­ше прой­ти етап пос­т­про­да­кши­ну, і мо­жна ви­хо­ди­ти на ве­ли­кі екра­ни. На­ра­зі, цей фільм із по­да­них трьох най­ближ­чий до фі­ні­шної пря­мої.

— Ре­жи­сер­ка філь­му Оле­на Дем’янен­ко прийня­ла, як на ме­не, ду­же му­дре рі­ше­н­ня — зня­ти в рі­зних ро­лях дру­го­го пла­ну не про­фе­сій­них акто­рів, а сво­їх ко­лег — ре­жи­се­рів. Так, роль Дми­тра Улья­но­ва зі­грав у її філь­мі Ми­ро­слав Сла­бо­шпи­цький, ба­тька Фан­ні грає Влад Тро­ї­цький, лі­ка­ря Гір­шма­на — Ро­ман Шир­ман. А на ро­лі по­лі­тув’язне­них Маль­цев­ської жі­но­чої ка­тор­ги Оле­на ви­рі­ши­ла за­про­си­ти пе­ре­ва­жно рі­зних ре­жи­се­рок, — роз­по­від­ає де­та­лі зйо­мок укра­їн­ська пи­сьмен­ни­ця і ре­жи­сер­ка Іри­на ЦІ­ЛИК, яка та­кож зні­ма­ла­ся у філь­мі «Моя ба­бу­ся — Фа­ні Ка­план». — Я ро­зу­мію, чим во­на ке­ру­ва­ла­ся: ма­лень­кі епі­зо­ди­чні ро­лі ви­ма­га­ють рад­ше то­чних ти­па­жів, ха­ри­зма­ти­чних обра­зів, за яки­ми про­гля­да­є­ться «Я» їхніх вла­сниць...

На ко­жно­му зні­маль­но­му май­дан­чи­ку зав­жди існує свій спе­ци­фі­чний мі­кро­клі­мат. В Оле­ни Дем’янен­ко атмо­сфе­ра на зйом­ках при­я­зна, ду­же жі­но­ча за сво­єю енер­ге­ти­кою, що й не див­но. Ме­ні як ре­жи­се­ру стра­шен­но ці­ка­во бу­ло спо­сте­рі­га­ти за тим пе­ре­ро­дже­н­ням, яке від­бу­ва­ло­ся що­ран­ку з усі­ма ге­ро­ї­ня­ми: при­їжджа­ють су­ча­сні ве­се­лі дів­чи­ська, зні­ма­ють свої шор­ти-май­ки­при­кра­си-по­ма­ди, вдя­га­ю­ться в ко­стю­ми з ін­шої епо­хи, хо­ва­ють смар­тфо­ни за ха­ля­ви сво­їх чо­бі­тків, роз­прям­ля­ють спи­ни, і ось — пе­ред то­бою вже жін­ки 1907 ро­ку, ко­жна зі сво­єю не­про­стою і зла­ма­ною об­ста­ви­на­ми біо­гра­фі­єю. Це та про­ста ма­гія, яка за­ча­ро­вує ме­не в кі­но чи не най­біль­ше.

В одно­му епі­зо­ді ме­ні до­ве­ло­ся вдяг­ти­ся в ко­жу­ха, ва­лян­ки і зі­гра­ти за­ко­цю­блу по­се­ред лю­тої си­бір­ської зи­ми ка­тор­жан­ку. І все це в плюс 30, ви ро­зу­мі­є­те. Ма­ло не роз­та­ну­ла сні­гу­ронь­ка, тя­гну­чи сан­ча­та з дро­ва­ми по­се­ред за­ме­тів із шту­чно­го сні­гу. В ін­шо­му ж епі­зо­ді, нав­па­ки, до­ве­ло­ся зні­ма­ти­ся в одній то­ню­сінь­кій ни­жній со­ро­чці і при цьо­му бра­ти участь в бій­ці — там ка­тор­жан­ки, ви­бі­га­ю­чи на­пів­го­ли­ми з ба­ні, б’ють гур­том зе­ка. Одним сло­вом, корисно зайвий раз по­бу­ва­ти в актор­ській шку­рі та від­чу­ти на со­бі, що та­ке ре­жи­сер­ські прим­хи.

Є де­що хи­мер­не в ре­а­лі­ях ни­ні­шньо­го укра­їн­сько­го кі­но, ко­ли Крим зні­ма­ють в Оде­сі, Пі­тер — в Ки­є­ві, Си­бір — на ДВРЗ, а ув’язне­ні си­бір­ської ка­тор­ги роз­мов­ля­ють по­між со­бою укра­їн­ською мо­вою. Але ж кі­но — це світ, в яко­му зна­йде­ться мі­сце для будь-яких умов­но­стей та істо­рій, якщо ці істо­рії роз­ка­за­ні та­ла­но­ви­то, зві­сно.

«ГНІ­ЗДО ГОРЛИЦІ»

Уже рік три­ва­ють зйом­ки філь­му «Гні­здо горлиці», на який та­кож дав­но очі­кує укра­їн­ська ау­ди­то­рія. Йо­го прем’єру бу­ло за­пла­но­ва­но ще на­ве­сні цьо­го ро­ку, але че­рез пев­ні об­ста­ви­ни (зде­біль­шо­го від­су­тно­сті фі­нан­су­ва­н­ня) про­цес три­ває до­сі. «Гні­здо горлиці» — це фільм про за­ро­бі­тчан­ку Да­ри­ну ре­жи­се­ра Та­ра­са Ткаченка. В осно­ві філь­му — одно­ймен­ний ро­ман чер­ні­ве­цько­го пи­сьмен­ни­ка Ва­си­ля Мель­ни­ка, ди­пло­ман­та «Ко­ро­на­ції сло­ва2012». У стрі­чці роз­по­від­а­є­ться про до­лю жін­ки, яка зму­ше­на по­ки­ну­ти рі­дну до­мів­ку і ви­ру­ша­ти на за­ро­бі­тки за кор­дон. Ло­ка­цій зйо­мок де­кіль­ка — Ви­жни­ця, Чер­нів­ці, укра­їн­ські Кар­па­ти та Ге­нуя (узбе­реж­жя Іта­лії). Роль го­лов­ної ге­ро­ї­ні Да­ри­ни, що са­ма з Бу­ко­ви­ни, ви­ко­нує укра­їн­ська актор­ка Рим­ма Зю­бі­на, яка, до сло­ва, ро­дом із За­кар­па­т­тя.

«Ко­ли при­їха­ла на зні­маль­ний май­дан­чик, че­ка­ла ме­не там «ба­ба На­стя», яка зда­ва­ла нам бу­ди­но­чки для зйо­мок. І від­ра­зу до ме­не — «Да­рин­ка, ну чи­сто то­бі Да­рин­ка», — при­га­дує Рим­ма Зю­бі­на. — Не бу­ло дня, щоб во­на не при­хо­ди­ла на май­дан­чик: зні­ма­є­мо ми чи не зні­ма­є­мо, в кадр за­хо­дить, роз­ці­лує, запитує: «Як ся ма­єш?» Са­ма во­на кіль­ка ра­зів сце­на­рій філь­му про­чи­та­ла і зі мною про мою ге­ро­ї­ню го­во­ри­ла».

Пар­тне­ром Рим­мі Зю­бі­ній, ви­ко­нав­цем одні­єї з го­лов­них ро­лей — чо­ло­ві­ка Да­ри­ни, був актор Ві­та­лій Лі­не­цький, який тра­гі­чно за­ги­нув улі­тку ми­ну­ло­го ро­ку. Че­рез це твор­ці філь­му му­си­ли пе­ре­пи­су­ва­ти фі­наль­ну куль­мі­на­цій­ну сце­ну. «Без Ві­та­лія не­мо­жли­во бу­ло зня­ти ні­як, це ма­ли бу­ти йо­го очі, йо­го емо­ції, пси­хо­тип роз­ра­хо­ва­ний на ньо­го... Не­да­рем­но са­ме він грав цю роль», — ка­же актор­ка.

За сло­ва­ми го­лов­ної ге­ро­ї­ні, два ти­жні про­жи­ва­н­ня зні­маль­ної гру­пи в Ви­жни­ці ство­ри­ло не­ймо­вір­ну атмо­сфе­ру. «Ми всі бу­ли, як одна сім’я. Іде­мо снідати — го­во­ри­мо про май­бу­тній день зйо­мок, обі­да­є­мо — про кі­но, і на ве­че­рі, і пі­сля ве­че­рі, і на­віть вно­чі — весь час про кі­но... При­кро тіль­ки, що наш фільм вже біль­ше ро­ку «за­мо­ро­же­ний», але єди­не ті­шить, що я зно­ву ма­ти­му мо­жли­вість по­вер­ну­ти­ся в атмо­сфе­ру ці­єї не­ймо­вір­ної зні­маль­ної гру­пи че­рез рік чи два», — ді­ли­ться Рим­ма Зю­бі­на.

Чо­му фільм на зи ва єть ся «Гні­здо горлиці»? За сце­на­рі­єм, на гро­ші, які Да­ри­на над­си­лає з Іта лії, її чо ло вік вдо ма бу дує при­ва­тний ма­є­ток для зе­ле­но­го ту­ри­зму під на­звою «Гні­здо гор­ли ці » . Те­ма за ро біт чан ст ва близь­ка чи не ко­жно­му укра­їн­цю, і ця те­ма, на жаль, є не­змін­но акту­аль­ною вже впро­довж ба­га­тьох ро­ків.

«Ма­ма за кор­до­ном, її донь­ка — ва­гі­тна і не знає, як ска­за­ти про це ба­тьку, а по­вер­та­ю­чись до­до­му, щоб ви­рі­ши­ти си­ту­а­цію, за­ро­бі­тчан­ка Да­ри­на ро­зу­міє, що ва­гі­тна са­ма — від іта­лій­ця... — час­тко­во роз­кри­ває сю­жет Рим­ма. — У на­шо­му су­спіль­стві та­ка істо­рія, як у «Гні­зді горлиці» — це скан­дал. А на­справ­ді Бог за­ро­див ще одне жи­т­тя... У нас є ду­же ба­га­то до­ку­мен­таль­них філь­мів та­кої те­ма­ти­ки про аб­со­лю­тно ре­аль­них лю­дей. І всі го­во­рять про те, що це бу­ло не­об­хі­дно — відзня­ти са­ме та­ке ігро­ве кі­но».

За­раз акто­ри до­би­ва­ю­ться (не без про­блем) віз в Іта­лію, де ма­ють зня­ти ще два се­зо­ни — лі­то та осінь, по­тім — ще ча­сти­на зйо­мок у Кар­па­тах. Тож на швид­ку прем’єру роз­ра­хо­ву­ва­ти не до­во­ди­ться. На жаль, ча­сто в укра- їн­ських філь­мів до­ля та­ка ж дов­га і ба­га­то­стра­ждаль­на, як і в сю­же­тах їхніх істо­рій...

«ОЛЕ­КСА ДОВ­БУШ — ЛЕ­ГЕН­ДА КАР­ПАТ»

А тим ча­сом цикл зйо­мок укра­їн­сько­го кі­но по­пов­ню­є­ться но­вин­ка­ми. На змі­ну філь­мам «Моя ба­бу­ся — Фа­ні Ка­план» та «Гні­здо горлиці», які за­раз на за­вер­шаль­но­му ета­пі про­да­кши­ну, при­йшла стрі­чка «Оле­кса Дов­буш — Ле­ген­да Кар­пат». Сьо­го­дні на Закарпатті зні­ма­ють фільм, який роз­криє одну із най­більш та­єм­них та ці­ка­вих сто­рі­нок на­шої істо­рії. Стрі­чка про «кар­пат­сько­го Робіна Гу­да» дасть змо­гу кі­но­ма­нам здій­сни­ти екскурс у XVIII ст. та роз­криє по­дро­би­ці з жи­т­тя і ді­яль­но­сті ва­таж­ка ви­зволь­но­го ру­ху опри­шків.

Оле­кса Дов­буш — ле­ген­дар­на по­стать, опо­ви­та мі­фа­ми. Cмі­ли­вець, який на­ма­гав­ся від­но­ви­ти со­ці­аль­ну спра­ве­дли­вість та за­хи­щав про­стих лю­дей від сва­ві­л­ля па­нів. Роль на­ро­дно­го ме­сни­ка у філь­мі ви­ко­нає лі­дер гур­ту «Дру­га рі­ка» Ва­ле­рій Хар­чи­шин. У стрі­чці по­ба­чи­мо й ін­ших му­зи­кан­тів гру­пи. Са­ме гур­ту «Дру­га рі­ка» до­ві­ри­ли і му­зи­чний су­про­від кі­но­кар­ти­ни. Їхня пі­сня «Хто, якщо не ти?», що вхо­дить до но­во­го аль­бо­му гур­ту Supernation, ста­не го­лов­ним са­унд­тре­ком до філь­му.

Про­дю­сер­ський центр «Ма­гнат-Ме­діа», який за­йма­є­ться зйом­ка­ми, пла­нує відзня­ти чо­ти­ри-п’ять се­рій. За сло­ва­ми кі­но­шни­ків, на те­ле­е­кра­нах істо­рія про на­ро­дно­го ме­сни­ка з’яви­ться 2016 ро­ку. Фільм зні­ма­ють за гро­ші ме­це­на­тів та спон­со­рів. Ре­жи­се­ром та спів­про­дю­се­ром філь­му став чер­ні­ве­цький під­при­є­мець Сер­гій СКОБУН. Пан Скобун роз­по­вів «Дню» про пе­ре­біг зйо­мок, як з’яви­ла­ся ідея філь­му, та на­скіль­ки при­ва­бли­вим для укра­їн­ських гля­да­чів є образ «кар­пат­сько­го Робіна Гу­да».

— Ідея філь­му з’яви­ла­ся під час роз­ко­пок фун­да­мен­ту одні­єї із бу­ді­вель у цен­трі Чер­нів­ців, — роз­кри­ває се­кре­ти Сер­гій Скобун. — Ми зна­йшли ар­ха­ї­чний пре­дмет, який, за оцін­ка­ми фа­хів­ців, є пам’яткою XVIII сто­лі­т­тя і, мо­жли­во, на­ле­жав са­мо­му Оле­ксі Дов­бу­шу. Ви­вча­ю­чи цю зна­хід­ку, ми озна­йо­ми­ли­ся з ін­фор­ма­ці­єю про жи­т­тя і до­лю ці­єї лю­ди­ни і ви­рі­ши­ли цю істо­рію екра­ні­зу­ва­ти. А Ва­ле­рій Хар­чи­шин — харизматичний, при­ва­бли­вий і не­се в со­бі та сво­їй твор­чо­сті укра­їн­ський іде­о­ло­гі­чний дух. Він іде­аль­но під­хо­див на цю роль.

Зні­маль­ний про­цес три­ває син­хрон­но і ве­се­ло. Акто­ри з лег­кі­стю пе­ре­вті­лю­ю­ться у свої обра­зи, як тіль­ки одя­га­ють ко­стю­ми. У бо­йо­вих сце­нах зброя в ру­ках до­дає їм во­йов­ни­чо­го ду­ху. Про­те тра­пля­ю­ться і син­ці та по­рі­зи. Так у одній зі сцен уда­ром ме­ча бу­ло трав­мо­ва­но го­лов­но­го ге­роя. Але це не змен­ши­ло йо­го ба­жа­н­ня зні­ма­ти­ся да­лі, а на­віть нав­па­ки. А якось на зні­маль­но­му май­дан­чи­ку ми по­ба­чи­ли лі­тньо­го чо­ло­ві­ка, який пев­ний час спо­сте­рі­гав за на­ми. Пі­зні­ше, про­хо­дя­чи повз, по­ба­жав нам до­бро­го здо­ров’я і зник за па­гор­бом. Пі­сля ньо­го не­бо пе­ре­ста­ло ве­ре­ду­ва­ти (пе­ред цим по­го­да змі­ню­ва­ла­ся що­пів­го­ди­ни). Чи це про­сто збіг, чи та­єм­ни­чі зна­н­ня на­шо­го по­до­ро­жньо­го, ми так і не зна­є­мо. Та по­при все твор­чий ко­ле­ктив на­ла­што­ва­ний на про­ду­ктив­ну ро­бо­ту. Нас всіх за­ря­джає енер­гія кар­пат­ських гір. Якщо ж го­во­ри­ти шир­ше — Укра­ї­ні та укра­їн­сько­му су­спіль­ству по­трі­бні ге­рої, зна­ко­ві лю­ди, з яких мо­жуть бра­ти при­клад укра­їн­ці, ри­си ха­ра­кте­ру яких бу­дуть взір­цем, а жит­тє­ві прин­ци­пи ви­кли­ка­ти­муть по­ва­гу і змо­жуть фор­му­ва­ти на­ціо­наль­ний дух.

КАДР ІЗ ФІЛЬ­МУ «ГНІ­ЗДО ГОРЛИЦІ»

КАДР ІЗ ФІЛЬ­МУ «МОЯ БА­БУ­СЯ — ФА­НІ КА­ПЛАН»

КАДР ІЗ ФІЛЬ­МУ «ОЛЕ­КСА ДОВ­БУШ — ЛЕ­ГЕН­ДА КАР­ПАТ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.