Куль­тур­ний діа­лог над би­твою?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Вла­ді тре­ба ре­а­гу­ва­ти, ке­ру­ю­чись ви­щи­ми ін­те­ре­са­ми на­ції і дер­жа­ви, а не ін­стин­ктом утри­ма­н­ня в крі­слі за будь-яку ці­ну

З ці­ка­ві­стю озна­йо­мив­ся з дис­ку­сі­єю в ре­да­кції «Дня» про зав­да­н­ня куль­ту­ри в умо­вах ро­сій­ської агре­сії. Аб­со­лю­тно зго­ден з по­зи­ці­єю Юрія Ма­ка­ро­ва, який аде­ква­тно ро­зу­міє ни­ні­шню роль і зна­че­н­ня ро­сій­ської куль­ту­ри для Укра­ї­ни. Перш ніж го­во­ри­ти про діа­лог, тре­ба усві­до­ми­ти, що та­ке Укра­ї­на і укра­їн­ська куль­ту­ра для Ро­сії, для її осві­че­но­го кла­су. Для них на­ша на­ція, кра­ї­на, дер­жа­ва і куль­ту­ра — це пев­не істо­ри­чне не­по­ро­зу­мі­н­ня, па­то­ло­гія, від­хи­ле­н­ня від нор­ми. Нор­ма ж — це ба­жа­но пов­не, без за­ли­шку, роз­чи­не­н­ня укра­їн­ців, ї хньої куль­ту­ри, мо­ви, ідентичності в ро­сій­сько­му ім­пер­сько­му ка­за­ні. Ро­сій­ська куль­ту­ра ні­ко­ли не бу­ла ком­плі­мен­тар­ною що­до Укра­ї­ни, яка не­ймо­вір­но дра­ту­ва­ла її ді­я­чів (за рід­ки­ми ви­ня­тком) тим, що не хо­ті­ла го­во­ри­ти «по-люд­ськи» (тоб­то по-ро­сій­ськи), а чі­пля­ла­ся за свою мо­ву, свої зви­чаї і тра­ди­ції. Ро­сій­ська куль­ту­ра ні­ко­ли не вва­жа­ла укра­їн­ську рів­ною со­бі і з гні­вом і обу­ре­н­ням від­ки­да­ла всі спро­би та­ко­го рів­ня­н­ня в пра­вах і ста­ту­сі.

В Укра­ї­ні ж став­ле­н­ня до ро­сій­ської куль­ту­ри бу­ло раб­сько­ко­ло­ні­аль­ним, на неї ди­ви­ли­ся «зни­зу вго­ру», в оцін­ках слі­ду­ю­чи рим­ській фор­му­лі: « Або ні­чо­го, або хо­ро­ше». Хі­ба що Дми­тро Дон­цов і Ми­ко­ла Хви­льо­вий бу­ли зда­тні оці­ню­ва­ти її тве­ре­зо, вба­чав­ши в ній не тіль­ки есте­ти­чний фе­но­мен, але і по­ту­жний по­лі­ти­чний чин­ник ро­сій­ської екс­пан­сії. Ал­го­ритм тут про­стий: спо­ча­тку при­хо­дить ро­сій­ська куль­ту­ра, ро­сій­ська мо­ва, а вже за ни­ми — ро­сій­ські вій­ська. Ця куль­ту­ра не су­пе­ре­чи­ла ім­пер­ській по­лі­ти­ці Ро­сії, а швид­ше під­три­му­ва­ла її ( і за­раз під­три­мує).

ЗРАЗ­КО­ВО-ПО­КА­ЗО­ВИЙ ЛЯ­ПАС

Олек сандр Пуш кін був не ли - ше ви дат ним по етом, але й знач - ним ро сійсь ким ім персь ким ідео - ло­гом, який спов­на у ду­сі «Крим­наш» від­чу­вав бур­хли­ве за­хо­пле­н­ня від при­ду­ше­н­ня Поль­щі, за­во­ю­ва­н­ня Кав­ка­зу, будь-яких те­ри­то­рі­аль­них за­хо­плень і ду­же лю­ту­вав на За­хід, який на­ма­гав­ся цьо­му пе ре шкод жа ти ( зна ме ни тий вірш «Кле­ве­тни­кам Рос­сии»).

Пу­шкін ду­же спів­чу­вав кри­ва­во му при ду шен ню кав казь ких гор­ців і пи­сав із цьо­го при­во­ду ра­ді­сні вір­шо­ва­ні текс­ти, на­стіль­ки не­при­стой­ні з то­чки зо­ру гу­ма­ні­зму, що на віть йо го су час ник Вя - зем­ський був ви­му­ше­ний до­ко­ри­ти: « Сло во по эта не дол ж но пре - вра­ща­ться в сла­во­сло­вие ре­зни».

Діа лог мож ли вий ли ше між рів­ни­ми, який діа­лог мо­жли­вий з ти­ми, хто вва­жає те­бе істо­тою дру­го­го і тре­тьо­го ґа­тун­ку?

Про­ци­тую сло­ва Оле­га Та­ба­ко­ва, які є да­ле­ко не ли­ше осо­би­стою дум­кою ро­сій­сько­го ді­я­ча куль­ту­ри про укра­їн­ців: «Во­ни в яко­мусь сен сі убо гі. А за раз я зов сім та ку са­кра­мен­таль­ну дум­ку вам ска­жу. Бі да ж справ ж ня по ля гає в то му, що у всі ча­си їхні кра­щі пред­став­ни­ки ін­те­ле­кту, лі­те­ра­ту­ри — во­ни в по­рів­нян­ні з ро­сі­я­на­ми бу­ли десь на дру­гій або тре­тій по­зи­ції».

Ось та­кий зраз­ко­во-по­ка­зо­вий ля­пас на­шим ді­я­чам куль­ту­ри, які все ні як не мо жуть обій ти ся без « діа ло гу » з ти ми, хто їх гли бо ко зне­ва­жає, вва­жає « ун­тер­мен­ша - ми»-не­до­люд­ка­ми по­рів­ня­но з ро­сі я на ми «юбер­мен­ша­ми»-на­длю­дьми. Ну, в на­ших — це за­ли­шко­ві яви­ща, бо зви­кли­ся сво­го ча­су з ве­ли­че­зною вдя­чні­стю зби­ра­ти кри хіт ки з мос ковсь ко го сто лу у ви­гля­ді всі­ля­ких фе­сти­ва­лів, твор­чих кон­кур­сів, мі­ся­чни­ків і де­кад.

Мо жуть ска за ти, що це, мов - ляв, один Та ба ков та кий не хо ро - ший. За­ли­ште ілю­зії, так ми­слить аб со лют на біль шість ді ячів ро - сій­ської куль­ту­ри, на­у­ки, осві­ти, жур­на­лі­сти­ки то­що. Про­сто, ке­ру­ю­чись по­лі­тко­ре­ктні­стю, мов­чать, а Та­ба­ко­ва прор­ва­ло, і з ньо­го по­лі­зло «істин­но ро­сій­ське».

Мо жуть по ра ди ти узя ти з ро - сій­ської куль­ту­ри по­зи­тив і відкинути не­га­тив. Але будь-яка на­ціо­наль­на куль­ту­ра — яви­ще ці­лі­сне. Як у Пуш кі на від ок ре ми ти « Я пом ню чуд ное мгно ве нье... » від «Кле­ве­тни­кам Рос­сии», як у Сол­же ні ци­на від ок ре ми ти « Ар­хи пе - лаг ГУЛаг» від «Как нам обу­строить Рос­сию?»? До ре­чі, і своє жи­т­тя цей пи­сьмен­ник і ко­ли­шній по­літ­зек за­кін­чив вель­ми сим­во­лі­чно, роз пи ва ю чи чай з « вер ту ха - єм » — Пу ті ним. Так чи був сенс пи­са­ти «Ар­хи­пе­лаг»?

Сьо­го­дні ро­сій­ська куль­ту­ра не з на ми ( і ні ко ли не бу ла, що при - ро­дно, во­на не на­ша і не для нас), во на з Пу ті ним. Во на до по ма гає йо­му зни­щу­ва­ти і впо­ко­рю­ва­ти Укра­ї­ну, у то­му чи­слі і впли­ва­ю­чи на не стій кі міз ки « ук ра їнсь ких » лі­де­рів, штов­ха­ю­чи їх до ка­пі­ту­ля­ції і зра­ди, бо­я­гуз­тва і під­ло­ти.

ПРО КОР­ДОН... КУЛЬ­ТУР­НИЙ

Аб­со лют но пра­вий мос ковсь - кий пуб лі цист Дмит ро Шу ша рін: «Але при цьо­му одне слід ро­зу­мі­ти аб­со­лю­тно ясно: 89% під­трим­ки Пу ті на — ре аль ність. І ро сі я - нин, який за­су­джує на­пад Ро­сії на Укра­ї­ну, без­умов­но, ви­сту­пає про­ти сво­го на­ро­ду і про­ти всіх тра­ди­цій ро сійсь кої куль ту ри — від Пу­шкі­на до Брод­сько­го, від Іва­на Акса ко ва до Ге ор гія Фе до то ва » . Ось чо­му га­сло Ми­ко­ли Хви­льо­во­го «Геть від Мо­скви!» і ни­ні за­ли - ша­є­ться над­зви­чай­но акту­аль­ним. Нам по трі бен кор дон з агре со ром не ли ше фі зич ний, по лі тич ний і еко но міч ний, але й куль тур ний. Укра їнсь ка куль ту ра віч но бу де при­ре­че­на на дру­го­ря­дність і про­він­ці­аль­ність, по­ки не від­мо­ви­ться від рабсь кої орі єн та ції на ро - сій­ські зраз­ки. І ще. Що­до ме­то­дів бо роть би — « куль тур них » і « не - куль тур них » . Як го во рять фран - цу зи: « На вій ні — як на вій ні » . Тут хо­ро­ші всі спосо­би, які ве­дуть до пе­ре­мо­ги. А по­га­но все, що ве­де до по раз ки і лік ві да ції на шої кра ї ни. Якщо ж хтось із на ших куль тур них « мет рів » не зда тен обій тись без діа ло гу з куль ту рою агре­со­ра, то не­хай здій­снює йо­го в ін ди ві ду аль но му по ряд ку, не нав’ язу ю чи та кий всій на ції і не на ма га ю чись зро би ти свою по зи - цію дер жав ною по лі ти кою. Су дя - чи з усьо­го, для справ­жньої еман­си­па­ції укра­їн­ської куль­ту­ри зна - до­би­ться ще ба­га­то ча­су.

ПРО НЕ­ДО­ВІ­РУ ДО ВЛА­ДИ

По­вер­ні­мо­ся до на­ших те­ле­ка­на лів. На « 112 » доб ро во лець, бо - єць ба таль йо ну « Дон бас » Ми ро - слав Коп ти ло ді лив ся сво їм на бо - лі­лим, зокре­ма за­явив, що те, «чо­го хо ті ли лю ди на Май да ні, при ни­ні­шньо­му пре­зи­ден­то­ві не здійс нить ся » . Так, і в цьо му вся суть то го, що від бу ва єть ся. Бо єць за - зна чив, що ні чо го не мі ня єть ся, лю ди Яну ко ви ча си дять на сво їх мі­сцях, суд­ді-ха­бар­ни­ки не бо­я­ться від по ві даль нос ті ( за 1,5 ро ку ні­хто з суд­дів не був під­да­ний люст ра ції) — на ві що бу ла Ре во лю ція Гі­дно­сті?

Ба га то дій вла ди вра жа ю че схо жі на зра ду ( під пи са ли уго ди, що до Кри му елек т ро енер гія з Укра ї ни по да ва ти меть ся до 2019 ро­ку, от­же, як мі­ні­мум до 2019 ро­ку Крим не бу­де по­вер­не­но Укра­ї­ні!). На род все мен ше ві рить цій вла ді, усві дом лю ю чи її нік чем - ність, ко рис ли вість і го тов ність зда ва ти Укра ї ну. З ци ми людь ми на чо лі Укра ї на не має шан сів на пе­ре­мо­гу. Якщо во­ни го­то­ві на­віть Кон­сти­ту­цію пи­са­ти під ди­ктов­ку іно­зем­них дер­жав, то ку­ди ж да­лі? Пі сля 1945 ро ку Кон с ти ту цію Япо­нії пи­сав аме­ри­кан­ський ге­не­рал Ма кар тур, але ж Япо нія про­гра­ла вій­ну і бу­ла оку­по­ва­на, а ми, сла­ва бо­гу, вій­ну ще не про­гра­ли. На дум­ку ба­га­тьох фрон­то­ви­ків, в офі цій но му Ки є ві їх по стій но « зли ва ють » , увесь час йде « до го - вор няк » з Мос к вою і « ДНР » — «ЛНР».

На то му ж « 112 » Зо рян Шкі - ряк ду же за суд жу вав « Пра вий се­ктор» за по­дії в Му­ка­че­ві і ля­кав « мах нов щи ною » . Він, що прав да, за був ска за ти, що до цьо го штов - хає вла­да сво­єю ка­пі­ту­лянт­ською по­лі­ти­кою. Якщо вер­хів­ка бу­де й на да лі по кри ва ти не пра вед них суд­дів, про­ку­ро рів і мі­лі­ціо­не­рів, ха­бар­ни­ків, ма­фію і ко­ру­пцію, то на­род сам по­чне ро­би­ти те, що на - ле жить ро би ти вла ді. Сво го ча су, ко ли ук ра їнсь кий на род не мав дер­жа­ви і ар­мії, він ство­рив УПА, не ма­ю­чи спец служб, він ство рив СБ ОУН. Цей до свід не за бу тий і сьо год ні. Кри ти ки мо жуть ска за - ти — то­ді не бу­ло дер­жа­ви, а ни­ні во­на є. Так. Але ця дер­жа­ва не на­ле жить ук ра їнсь ко му на ро до ві, бу ду чи на справ ді влас ніс тю олі - гар­хі­чних кланів.

Цю ж про­бле­ма­ти­ку обго­во­рю­ва ли на ка на лі ICTV у про гра мі «Сво­бо­да сло­ва». З при­во­ду му­ка­чів­ських по­дій по­лі­то­лог Во­ло­ди­мир Фе сен ко за про по ну вав но ве ви зна чен ня — « анар хо-на ці о на - лізм » . Мож ли во, а хі ба « анар хо­ко­ру­пція» влас­ди кра­ще?

По лі то лог Ко чет ков ви знав, що вла да зда ла За кар пат тя в роз­по ряд жен ня кла нів Ба ло ги, Мед - вед­чу­ка та ін­ших.

Нар­деп Бо­ри­слав Бе­ре­за ви­сло­вив по­бо­ю­ва­н­ня, що де­цен­тра­лі­за­ція Укра ї ни за ре цеп та ми По ро - шен ка мо же ви яви ти ся дез ин тег - ра ці­єю, оскіль ки все мо же вий ти з-під кон­тро­лю.

До ре­чі, з при­во­ду Му­ка­че­ва на ра­діо «Ве­сти» пан Га­на­поль­ський про вів опи ту ван ня: ко му слу ха чі до­ві­ря­ють біль­ше «Пра­во­му се­кто­ру » чи цен т раль ній вла ді? Цен т - раль ній вла ді до ві ря ють 18%, а «Пра­во­му се­кто­ру» — 82%. Зро­зу­мі ло, що не стіль ки до ві ря ють «ПС», скіль­ки не­до­ві­ря­ють вла­ді, зне ва жа ють і, м’ яко ка жу чи, не лю­блять її. Вла­да, зви­чай­но, на це не звер тає ува ги, а да рем но. Яну - ко­вич теж не звер­тав...

«НІ ВІЙ­НИ, НІ МИ­РУ»

У сту дії Шус те ра нам « 112 » теж про­го­ло­су­ва­ли: «Ви вва­жа­є­те «Пра­вий се­ктор» бор­ця­ми за спра­вед ли вість чи зло чин ця ми? 65% вва жа ють бор ця ми, 35% зло чин - ця ми. А се ред жи те лів За кар пат - тя, якщо ві­ри­ти со­ціо­ло­гії Са­ві­ка Шу­сте­ра, 100% (!) на­се­ле­н­ня вва- жає «ПС» бор­ця­ми. Ну, на­вряд чи де­пу­тат Ла­ньо до­три­му­є­ться та­кої ж дум ки, зна чить, вже не 100%. Але ясно, що йде­ться про аб­со­лю­тну біль­шість.

На « 5- му ка на лі » теж об го во - рю ва ли фе но мен « Пра во го сек то - ра » . Нар деп Іван Він ник ( « Блок Пет ра По ро шен ка » ) , як зав ж ди, лю то за хи щав сво го « бюч но го » во­ждя. У нас ба­га­то по­лі­ти­ків ні­як не зро зу мі ють, що слу жи ти Укра­ї­ні і слу­жи­ти пер­со­ні — це не од не і те ж. Пер со ни при хо дять і йдуть, а Укра­ї­на, сла­ва бо­гу, за­ли­ша­є­ться. Ось і ко­лись ду­же по­пу­ляр­ний Юрій Лу­цен­ко, як зда­є­ться, роз­гу­бив увесь свій по­лі­ти­чний і мо­раль­ний ка­пі­тал, від­сто­ю­ю­чи ін­те­ре­си во­ждів, а не на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си Укра­ї­ни. Чо­го вар­та йо­го фра­за про те, що всі, хто ви­сту­пає за звіль нен ня Дон ба су і не ба жає рабсь ки слі ду ва ти Мінсь ким уго­дам ( убив чим для Укра ї ни!), по вин ні взя ти в ру ки зброю і йти на фронт. Йо­го вже по­ві­до­ми­ли в Ін­тер не ті, що, зви чай но, пі дуть, але не з цим Вер хов ним Го лов - но­ко ман ду ва чем. Скла да єть ся вра­же­н­ня, що в Укра­ї­ні усе більш близь кою стає гли бо ка по лі тич - на кри за унас лі док « Мінсь кої пас­тки»...

А на ка на лі NEWS ONE пред - став­ник «Пра­во­го се­кто­ра» Оле­ксій Бик за­явив, що «ПС» і Укра­ї­на в ці­ло­му ве­дуть дві вій­ни: пер- ша — про ти зов ніш ньо го во ро га, дру га — про ти ре жи му внут ріш - ньої оку­па­ції. Ни­ні­шні провладні кри ти ки « ПС » за бу ва ють, що як - би не ці ока ян ні бій ці, то По ро - шен­ко, Яце­нюк, Тур­чи­нов та ін­ші «бе­не­фі­ці­а­рії» Май­да­ну так до­сі і за­ли­ша­лись би в опо­зи­ції (як­би їх не спі­тка­ла до­ля Ти­мо­шен­ко і Лу­цен ка), а над ни ми до цьо го ча су во­ло­да­рю­вав би Яну­ко­вич під чуй­ним ке­рів­ни­цтвом Пу­ті­на.

Дми­тро Гор­дон у сво­є­му «Буль­ва рі » опуб лі ку вав звер нен ня гру - пи ге не ра лів ар мії і СБУ до Вер - хов­но­го го­лов­но­ко­ман­ду­ва­ча. Там є та­кі сло­ва: «Ми на­по­ля­га­є­мо на вве­ден­ні вій­сько­во­го ста­ну, на пе­ре ве ден ні еко но мі ки кра ї ни на вій­сько­ві рей­ки і мо­бі­лі­за­ції «ста­ри­ків»-офі­це­рів за­па­су (по­вір­те, їх ба­га­то і во­ни більш ніж мо­ти­во­ва - ні). Тіль­ки це до­зво­лить відкинути во­ро­га за укра­їн­ський кор­дон і ма­кси­мум за три мі­ся­ці по­вер­ну­ти пов­ний кон­троль над за­хо­пле­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми. Іна­кше сьо­го­дні­шня си­ту­а­ція «ні вій­ни, ні ми­ру» три­ва ти ме ро ка ми і по гу бить Укра ї - ну » . І ще. « При пи ніть крас ти на рів­ні Вер­хов­ної Ра­ди, Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та і Ка­бмі­ну, у вла­ди за вдан ня од не — зро би ти все для збе ре жен ня дер жав нос ті і ці ліс - но­сті Укра­ї­ни. Не мо­же­те? До по­ба­че­н­ня, є ін­ші».

Ста но ви ще ціл ком оче вид не. Тре­ба ре­а­гу­ва­ти, ке­ру­ю­чись ви­щи­ми ін те ре са ми на ції і дер жа ви, а не ін с тин к том утри ман ня сво­єї вла­ди за будь-яку ці­ну, на­віть ці­ною на­ціо­наль­ної ка­та­стро­фи.

Вла­ді тре­ба ре­а­гу­ва­ти, ке­ру­ю­чись ви­щи­ми ін­те­ре­са­ми на­ції і дер­жа­ви, а не ін­стин­ктом утри­ма­н­ня вкріс лі за будь-яку ці­ну

МА­ЛЮ­НОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Ігор ЛОСЄВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.