Но­ві лю­ди для но­во­го кур­су

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

Ро­сій­ський те­ле­се­зон, що за­вер­шив­ся ти­ждень то­му, за­ли­шив післясмак су­ціль­но­го «дня ба­ба­ка», роз­тя­гну­то­го на пів­ро­ку. В Укра­ї­ні фа­ши­сти і ді­тей уби­ва­ють, а у нас Пу­тін і «Искан­де­ры». Єв­ро­па роз­ва­лю­є­ться під уда­ра­ми го­мо­се­ків і мі­гран­тів, а у нас Пу­тін і «Ар­ма­та». У США кри­за і смі­шний пре­зи­дент не­о­ко­вир­но­го ко­льо­ру, а у нас Пу­тін і Пе­ре­мо­га. Лі­бе­ра­ли з «п’ятої ко­ло­ни» на гро­ші дер­жде­пу за до­по­мо­гою санкцій хо­чуть ро­зва­ли­ти Ро­сію і про­да­ти її по шма­тках, а у нас Пу­тін, ім­пор­то­за­мі­ще­н­ня, БРІКС і «ду­хов­ные скре­пы». І так що­дня про­тя­гом пів­ро­ку. 24 го­ди­ни на до­бу. По всіх фе­де­раль­них те­ле­ка­на­лах, ін­форм­агент­ствах, на шпаль­тах га­зет і в ін­тер­не­ті. Одне і те са­ме. Те­ле­по­пу­ля­ція до ці­єї жуй­ки зви­кла і че­кає її про­дов­же­н­ня в но­во­му се­зо­ні осе­ні 2015 — лі­та 2016 ро­ків.

Про­те не факт, що пе­ре­лік ін­гре­ді­єн­тів жуй­ки за­ли­ши­ться тим са­мим. День ба­ба­ка мо­же при­пи­ни­ти­ся, оскіль­ки ро­сій­сько­го ба­ба­ка, який уявив се­бе ве­дме­дем, мо­жуть без­це­ре­мон­но роз­бу­ди­ти. Пер­ші поштовхи, зда­тні пе­ре­рва­ти со­лод­кий сон, ста­ну­ться вже во­се­ни цьо­го ро­ку. Пра­кти­чно не­ми­ну­чий три­бу­нал з роз­слі­ду­ва­н­ня при­чин за­ги­бе­лі «Бо­їн­гу» і но­ві сан­кції ста­нуть ви­кли­ком, на який в ме­жах ста­рої па­ра­ди­гми від­по­від­а­ти скла­дно. Все тіль­ки по­чи­на­є­ться. Спра­ва про вкра­де­ний Крим вже на шля­ху до Га­азь­ко­го три­бу­на­лу. На чер­зі роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів ке­рів­ни­цтва Ро­сії в ор­га­ні­за­ції вій­ни на те­ри­то­рії До­не­цької і Лу­ган­ської обла­стей Укра­ї­ни.

До цьо­го слід до­да­ти си­ту­а­цію в еко­но­мі­ці. Сан­кції ро­блять свою спра­ву, не­зва­жа­ю­чи на ги­ги­ка­н­ня «Искан­де­ров», «То­по­лей» та екс­пер­тів і де­пу­та­тів Дер­жду­ми, які до­лу­чи­ли­ся до них. Ре­аль­ні зар­пла­ти ро­сі­ян за пер­ше пів­річ­чя 2015 ро­ку зни­зи­ли­ся на 8,5%. Но­вий ви­ток санкцій при­зве­де до ще стрім­кі­шо­го спа­ду. Бо­льо­вий по­ріг ро­сі­ян справ­ді по­мі­тно ви­щий, ніж у європейців, але і він має свою ме­жу.

Бу­ло б вель­ми не­спра­ве­дли­во пі­до­зрю­ва­ти Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на в то­му, що він має якийсь план дій на ви­па­док усіх цих не­при­єм­но­стей. Жо­дних пла­нів у Пу­ті­на зро­ду-ві­ку не бу­ло.

«План» у Пу­ті­на ви­ни­кає мит­тє­во, йо­го під­ка­зує чин­на си­ту­а­ція. Ось Укра­ї­на від­вер­ну­ла­ся, за­ли­ши­ла Крим без на­гля­ду, а Пу­тін тут як тут. Схо­пив і втік. Ось і весь план Пу­ті­на. І це в си­ту­а­ції, ко­ли ані йо­му осо­би­сто, ані йо­го вла­ді ні­чо­го не за­гро­жу­ва­ло. На рів­но­му мі­сці. У си­ту­а­ції екс­тре­маль­ній по­ве­дін­ка Пу­ті­на мо­же ста­ти аб­со­лю­тно не­пе­ре­дба­чу­ва­ною. Осо­бли­ву не­без­пе­ку в зв’яз­ку із цим ста­но­вить той про­цес «за­мі­ще­н­ня елі­тних ша­рів», який став осо­бли­во по­мі­тний остан­нім ча­сом.

З де­яки­ми за­сте­ре­же­н­ня­ми мо­жна ска­за­ти, що три­ває про­цес «за­мі­ще­н­ня на­ро­ду». З Ро­сії ви­їжджа­ють осві­че­ні твор­чі лю­ди, но­сії ра­ціо­наль­но­го ми­сле­н­ня і на­ці­ле­ні на са­мо­ре­а­лі­за­цію. Вер­хів­ки цьо­го айс­бер­га, що від­пли­ває до чу­жих бе­ре­гів: тво­рець со­ці­аль­ної ме­ре­жі «ВКон­та­кте» Пав­ло Ду­ров, вла­сник ком­па­нії, що ви­ро­бляє одяг GloriaJeans, Во­ло­ди­мир Мель­ни­ков, гру­па топ-ме­не­дже­рів кор­по­ра­ції «Ро­сна­но», ве­ли­ка гру­па жур­на­лі­стів, які ви­їха­ли з Ро­сії. Ча­сти­на з них, на­при­клад, Єв­ге­ній Ки­се­льов, Са­вік Шу­стер, Ай­дер Му­джа­ба­єв, Пав­ло Шеремет, Ма­твій Га­на­поль­ський зна­йшли се­бе в Укра­ї­ні.

В умо­вах на­ро­ста­ю­чої не­ста­біль­но­сті на­зрі­ва­ють змі­ни й у тій ча­сти­ні вла­дної елі­ти, яка пра­гне го­во­ри­ти від іме­ні «пу­тін­ської біль­шо­сті». Ціл­ком імо­вір­но, що ми ще бу­де­мо із су­мом зга­ду­ва­ти про по­рів­ня­но не­шкі­дли­ві за­ко­но­дав­чі іні­ці­а­ти­ви і ми­лі дур­ни­ці, які го­во­ри­ли де­пу­та­ти Мі­зу­лі­на і Ярова, Железняк і Фе­до­ров, а та­кож про ті ку­ме­дні ди­ва­цтва, які ви­ро­бля­ли ста­рий ді­дусь Зю, дур­ний, але по-сво­є­му не­по­га­ний хло­пець, «де­сан­тник Сє­рьо­га», і, зви­чай­но, ру­дий кло­ун Ж, який ні­ко­ли не су­мує.

Під две­ри­ма Дер­жду­ми вже скре­бу­ться і ви­ють та­кі пер­со­на­жі, по­рів­ня­но з яки­ми всі ви­ще­зга­да­ні мо­жуть зда­ти­ся за­пе­кли­ми лі­бе­ра­ла­ми і бор­ця­ми за пра­ва лю­ди­ни. Ось, на­при­клад, 52% ро­сі­ян ті­єю чи ін­шою мі­рою по­зи­тив­но оці­ню­ють ді­яль­ність Ста­лі­на. Але в де­пу­тат­сько­му кор­пу­сі ша­ле­них­ста­лі­ні­стів май­же не­має, са­мі со­ром’язли­ві, які все біль­ше про «ефе­ктив­но­го ме­не­дже­ра з окре­ми­ми пе­ре­ги­на­ми». А от так, щоб «Ста­лін на­ше все», так ні. До но­во­го скли­ка­н­ня Дер­жду­ми має шан­си увійти гру­па ша­ле­них­ста­лі­ні­стів на чо­лі з Ми­ко­лою Ста­ри­ко­вим, лі­де­ром пар­тії «Ве­ли­кая Рос­сия» і ру­ху «Ан­ти­май­дан».

Увесь ми­ну­лий те­ле­се­зон ста­лі­ніст Ста­ри­ков не ви­ла­зив з те­ле­ві­зо­ра, за­ва­лив сво­ї­ми тво­рі­н­ня­ми всі книж­ко­ві ма­га­зи­ни. А оскіль­ки все, що він мо­же ска­за­ти і на­пи­са­ти, вже ска­за­но і пе­ре­ка­за­но, на­при­клад, у «Ко­ро­тко­му кур­сі істо­рії ВКП(б)», то Ста­ри­ков ви­га­дав чу­до­вий хід, до яко­го ні­хто до ньо­го не до­ду­мав­ся. На книж­ко­вих по­ли­цях ма­га­зи­нів з’яви­ла­ся «Пси­хо­ло­гія на­ро­дів і мас» Гу­ста­ва Ле­бо­на з пе­ре­дмо­вою Ми­ко­ли Ста­ри­ко­ва. При­чо­му сло­ва «пе­ред­мо­ва Ми­ко­ли Ста­ри­ко­ва» ви­не­се­ні на об­кла­дин­ку, а прі­зви­ще Ста­ри­ко­ва на­дру­ко­ва­не та­ким са­мим ке­глем, як і прі­зви­ще Ле­бо­на. Тоб­то чи­тач має ду­ма­ти, що книж­ку на­пи­са­ли ра­зом Ле­бон і Ста­ри­ков. Ну, як Ільф і Пе­тров, ра­зом.

Якщо на­щад­ки фран­цузь­ко­го пси­хо­ло­га, який на­пи­сав свій су­пе­ре­чли­вий, але вель­ми ці­ка­вий текст 120 ро­ків то­му, не вла­шту­ють пу­блі­чний скан­дал з при­во­ду зну­ща­н­ня над ім’ям сво­го пред­ка, нас най­ближ­чим ча­сом че­ка­ють ди­во­ви­жні книж­ко­ві но­вин­ки. Не­по­га­но ви­гля­да­ла б Бі­блія з роз­ло­гою пе­ре­дмо­вою і під­ряд­ко­вим пе­ре­кла­дом де­пу­та­та Лу­го­во­го або «Зло­чин і ка­ра» з ко­мен­та­ря­ми Гір­кі­на-Стрєл­ко­ва. Мо­жна по­ра­ди­ти Оле­ксію Ве­не­ди­кто­ву ви­да­ти ге­ге­лів­ську «На­у­ку ло­гі­ки» з ко­мен­та­ря­ми Ле­сі Ряб­це­вої.

Не менш ці­ка­ві по­ста­ті пря­му­ють у ро­сій­ську по­лі­ти­ку з ане­ксо­ва­но­го Кри­му. Мі­сце­вий про­ку­рор На­та­лія По­клон­ська не­що­дав­но ви­рі­ши­ла зро­би­ти пе­ре­во­рот в істо­ри­чній на­у­ці і за­ра­зом ви­пра­ви­ти май­бу­тнє Ро­сії. Во­на за­яви­ла, що зре­че­н­ня пре­сто­лу ро­сій­сько­го ім­пе­ра­то­ра Ми­ко­ли Дру­го­го не має юри­ди­чної си­ли. По­клон­ська знає, що оскіль­ки цей па­пі­рець під­пи­са­ний олів­цем, то і жо­дної юри­ди­чної си­ли не має. От як­би Ми­ко­ла Оле­ксан­дро­вич на­пи­сав за­яву «Пар­ке­ром», то ін­ша річ, а так це філь­чи­на гра­мо­та якась, а не зре­че­н­ня са­мо­держ­ця. Їй, що­прав­да, одра­зу ж від­по­вів член Ра­ди Фе­де­ра­ції Ко­стян­тин До­бри­нін, мов­ляв, не хви­люй­те­ся, ко­ха­на на­ша про­ку­рор­ша, все з цим зре­че­н­ням бу­ло окей, оскіль­ки ім­пе­ра­тор по жи­т­тю є Бо­жий по­ма­за­ник, то й ви­ро­бляє в цьо­му жит­ті все, що за­ма­не­ться. І зре­че­н­ня мо­же пи­са­ти тим, що під ру­ку тра­пи­ло­ся, хоч цвя­хом по за­лі­зу.

Але гро­мад­ську під­трим­ку і ви­сві­тле­н­ня в пре­сі ма­ла са­ме про­ку­рор По­клон­ська, а не се­на­тор До­бри­нін. Пу­блі­цист Єгор Хол­мо­го­ров у «Ве­стях» мит­тє­во під­хо­пив ідею пе­ре­тво­ре­н­ня Ро­сії на мо­нар­хію, а в «Еди­ной Рос­сии» на­би­ра­ють си­ли ідеї зро­би­ти По­клон­ську де­пу­та­том Дер­жду­ми від ці­єї пар­тії.

Ще один пер­со­наж но­вої хви­лі «елі­тної пу­тін­ської гвар­дії» Оле­ксандр Зал­до­ста­нов на прі­зви­сько «Хі­рург» остан­нім ча­сом та­кож не ви­ла­зить з но­вин. Ми­ну­ло­го ти­жня го­лов­не дер­жав­не ін­форм­агент­ство «РИА «Но­во­сти» по­ві­до­ми­ло, що «Но­чные вол­ки» 21 сер­пня ор­га­ні­зо­ву­ють у Се­ва­сто­по­лі па­трі­о­ти­чне байк-шоу. Як по­яснив «Хі­рург»: «Байк-шоу мі­сти­ти­ме осо­бли­ві сми­сли і по­си­ли не ли­ше ро­сі­я­нам, а і єв­ро­пей­цям». І да­лі «Хі­рург» роз­крив дже­ре­ло сво­го твор­чо­го на­тхне­н­ня: «Ідею шоу під­ка­за­ла си­ту­а­ція, що скла­ла­ся нав­ко­ло марш-кид­ка «На Бер­лін». Ста­ло ві­до­мо, що бай­ке­ри пред­став­лять гля­да­чам «свій по­гляд на Пе­ре­мо­гу крізь при­зму су­ча­сної істо­рії, де Пе­ре­мо­га з’яви­ться в обра­зі Хри­ста». Оскіль­ки «си­ту­а­ція, що скла­ла­ся нав­ко­ло марш-кид­ка «На Бер­лін», по­ля­га­ла в то­му, що «Хі­рур­га» і йо­го бан­ду про­сто ні­ку­ди не пу­сти­ли, то ідея «по­си­лу єв­ро­пей­цям» по-люд­ськи зро­зумі­ла. Не­зро­зумі­ло, що­прав­да, до чо­го тут Хри­стос...

Вся ця но­ва хви­ля пер­со­на­жів, які пря­му­ють у вла­дні стру­кту­ри й у лі­де­ри гро­мад­ської дум­ки, від­рі­зня­є­ться від ста­рих бій­ців пу­тін­ської біль­шо­сті кіль­ко­ма ре­ча­ми. По­пер­ше, во­ни всі є аб­со­лю­тни­ми нео­фі­та­ми, не ма­ють у ро­сій­ській по­лі­ти­ці жо­дно­го ко­рі­н­ня, що ро­бить їх пов­ни­ми від­мо­роз­ка­ми, зда­тни­ми аб­со­лю­тно на будь-яке ша­лен­ство. По-дру­ге, якщо ста­ра пу­тін­ська гвар­дія ра­ні­ше ма­ла якісь зв’яз­ки і за­чі­пки на За­хо­ді, то ці на За­хо­ді ні­чо­го не ма­ють, і в цьо­му сен­сі у них іму­ні­тет про­ти пер­со­наль­них санкцій. І по-тре­тє, всі ці лю­ди за пси­хо­ло­гі­чним скла­дом і сти­лем ми­сле­н­ня є кла­си­чни­ми екс­тре­мі­ста­ми на кшталт від­мо­роз­ків ІГІЛ. Са­ме та­ка гвар­дія по­трі­бна Пу­ті­ну в умо­вах, ко­ли він сам за­гнав се­бе в кут, і йо­го по­ве­дін­ка в на­сту­пні два ро­ки на­га­ду­ва­ти­ме па­ні­ку ска­же­ної тва­ри­ни.

Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.