Ре­гіо­ни – по­за фо­ку­сом те­ле­ка­мер

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День», Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ та Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Чи до­по­ма­гає ТБ від­кри­ва­ти Укра­ї­ну, — дум­ка фа­хів­ців

Укра­їн­ці на­ре­шті ви­рі­ши­ли за­до­воль­ни ти свою за дав не ну по тре бу в са мо - пі­знан­ні, ви­рі­ши­ли по­ба­чи­ти свою кра­ї­ну і, вла­сне, се­бе. Від­по­від­аль­ність за те, що впро­довж та­ко­го три­ва­ло­го ча­су ця по­тре­ба пе­ре­бу­ва­ла у по­тен­цій­но­му ста­ні, за­ли­ша­ю­чись не­акту­а­лі­зо­ва­ною, зна­чною мі­рою ле­жить са­ме на ві­тчи­зня­но­му те­ле­ба­чен­ні. Вну­трі­шньо­укра­їн­ський кон­текст обме­жу­вав­ся що­най­біль­ше по­лі­ти­чни­ми ток-шоу. Без­пре­це­ден­тне ж куль­тур­не та істо­ри­чне ба­гат­ство ре­гіо­нів за­ли­ша­ло­ся по­за фо­ку­сом те­ле­ка­мер. Не­зна­н­ня сво­єї кра­ї­ни ста­ло пи­та­н­ням на­ціо­наль­ної без­пе­ки

За під­ра­хун­ка­ми екс­пер­тів, упро­довж пер­шої по­ло­ви­ни 2015 ро­ку вну­трі­шній ту­ризм в Укра­ї­ні зріс на 25%. І хо­че­ться ві­ри­ти, що спра­ва не ли­ше у кур­сі до­ла­ра й зни­жен­ні ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті. Укра­їн­ці на­ре­шті ви­рі­ши­ли за­до­воль­ни­ти свою за­дав­не­ну по­тре­бу в са­мо­пі­знан­ні, ви­рі­ши­ли по­ба­чи­ти свою кра­ї­ну і, вла­сне, се­бе. Від­по­від­аль­ність за те, що впро­довж та­ко­го три­ва­ло­го ча­су ця по­тре­ба пе­ре­бу­ва­ла у по­тен­цій­но­му ста­ні, за­ли­ша­ю­чись не­акту­а­лі­зо­ва­ною, зна­чною мі­рою ле­жить са­ме на ві­тчи­зня­но­му те­ле­ба­чен­ні. Укра­їн­ці ба­чи­ли на екра­нах Ро­сію, мен­шою мі­рою Аме­ри­ку, зов­сім трі­шки За­хі­дну Єв­ро­пу, але... май­же ні­ко­ли Укра­ї­ну. Вну­трі­шньо­укра­їн­ський кон­текст обме­жу­вав­ся що­най­біль­ше по­лі­ти­чни­ми ток-шоу. У кра­що­му ра­зі гля­да­чам по­ка­зу­ва­ли сто­ли­цю. Без­пре­це­ден­тне ж куль­тур­не та істо­ри­чне ба­гат­ство ре­гіо­нів за­ли­ша­ло­ся по­за фо­ку­сом те­ле­ка­мер. Не див­но, що зго­дом так ба­га­то лю­дей ку­пи­ли­ся на «стра­шил­ки», які про­ду­ку­ва­ла ро­сій­ська про­па­ган­да, вмі­ло ля­ка­ю­чи Дон­бас Галичиною і нав­па­ки. Не­зна­н­ня сво­єї кра­ї­ни ста­ло пи­та­н­ням на­ціо­наль­ної без­пе­ки. Про те, чи змі­ни­ла­ся си­ту­а­ція на екра­нах ни­ні, а та­кож про вла­сні те­ле­сма­ки, «Дню» в ме­жах тра­ди­цій­но­го опи­ту­ва­н­ня роз­по­ві­ли кра­є­знав­ці з рі­зних ре­гіо­нів Укра­ї­ни.

«КРА­Є­ЗНАВ­ЧІ ПРО­ГРАМ И МА­ЮТЬ БУ­ТИ ЦІ­КА­ВИ­МИ ДЛЯ МО­ЛО­ДІ»

Ру­сла­на МАНЬКОВСЬКА, за­сту­пник го­ло­ви На­ціо­наль­ної спіл­ки кра­є­знав­ців Укра­ї­ни, стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Iн­сти­ту­ту істо­рії Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни, кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук:

— Мій улю­бле­ний ка­нал — без­пе­ре­чно «Куль­ту­ра». Там ду­же ці­ка­ві пе­ре­да­чі ін­те­ле­кту­аль­но­го, дис­ку­сій­но­го пла­ну. Во­ни під­ні­ма­ють ві­чні те­ми. Це те­ле­ка­нал, який дій­сно від­обра­жає куль­тур­ний та ін­те­ле­кту­аль­ний про­стір Укра­ї­ни. Зокре­ма, хо­ті­ло­ся б від­зна­чи­ти ро­бо­ту Та­ма­ри Бойко. Во­на має ав­тор­ське пе­ро, під­ні­має ва­жли­ві про­бле­ми. У її філь­мах — над­зви­чай­но ці­ка­ві по­ста­ті, й хо­ча во­ни ві­до­мі, але від­кри­ва­ю­ться по-но­во­му. Хо­ті­ло­ся б, щоб та­кі фа­хів­ці, май­стри сво­єї спра­ви пра­цю­ва­ли на всіх ка­на­лах. Вва­жаю, що те­ле­ві­зій­ний про­дукт ка­на­лу «Куль­ту­ра» ма­ють по­ши­рю­ва­ти й ін­ші ка­на­ли — щоб він був до­сту­пним для ши­ро­ко­го за­га­лу. Та­кож див­лю­ся новини на Пер­шо­му, на ка­на­лі «24». На Пер­шо­му ще з’яви­ли­ся дис­ку­сій­ні пе­ре­да­чі. Юрій Ма­ка­ров, бу­ває, ці­ка­вих лю­дей за­про­шує.

Кра­є­зна­вча те­ма­ти­ка у те­ле­про­сто­рі при­су­тня, але, зви­чай­но, не­до­ста­тньо. Ці те­ми по­тре­бу­ють шир­шо­го ви­сві­тле­н­ня — ми ма­є­мо вдо­ско­на­лю­ва­ти ду­хов­ний стан на­шо­го су­спіль­ства. На­ціо­наль­на спіл­ка кра­є­знав­ців Укра­ї­ни пра­цює у ко­жній обла­сті, однак на екра­ні сво­го від­обра­же­н­ня це не зна­хо­дить. Але тре­ба від­да­ти на­ле­жне — ко­ли ми звер­ну­ли­ся до Дер­жав­но­го ко­мі­те­ту те­ле­ба­че­н­ня і ра­діо­мов­ле­н­ня у зв’яз­ку зі сто­річ­чям го­ло­ви Спіл­ки ге­роя Укра­ї­ни Пе­тра Тронь­ка, то во­ни від­гу­кну­ли­ся над­зви­чай­но актив­но. Три ка­на­ли по­ка­за­ли філь­ми «Жи­ти для лю­дей» і «Ви­да­тні укра­їн­ці». Це дій­сно при­єм­но.

Остан­нім ча­сом в ефі­рі з’яви­ли­ся пе­ре­да­чі на ту­ри­сти­чну те­ма­ти­ку, і це ду­же по­зи­тив­ний мо­мент. По­пу­ля­ри­зу­ю­ться зам­ки Укра­ї­ни, де­рев’яні цер­кви, окре­мі пам’ятки. Вже хо­ча б якісь кро­ки є. Однак не ви­ста­чає су­ча­сних фор­ма­тів. Та­кі про­гра­ми ма­ють за­ці­ка­ви­ти на­шу кре­а­тив­ну мо­лодь. Це той вік, ко­ли ще мо­жна за­кла­сти ін­те­рес до сво­єї істо­рії. По­тім ця лю­ди­на, якщо ста­не, на­при­клад, ар­хі­те­кто­ром, вже не бу­де за­бу­до­ву­ва­ти істо­ри­чну ча­сти­ну мі­ста, як це від­бу­ва­є­ться за­раз на По­до­лі. Є ба­га­то пе­ре­дач про му­зеї і му­зей­ні екс­по­на­ти, але, зно­ву ж та­ки, не ви­ста­чає кре­а­ти­ву. Во­дно­час окре­мі спро­би за­лу­ча­ти ін­фор­ма­цій­ні те­хно­ло­гії, ро­би­ти пе­ре­да­чі ди­на­мі­чни­ми вже зу­стрі­ча­ю­ться.

За­раз ду­же акту­аль­на про­бле­ма пе­ре­йме­ну­ва­н­ня ву­лиць. Ця те­ма актив­но обго­во­рю­є­ться гро­ма­дян­ським су­спіль­ством. Ми зна­є­мо, що в осно­ві про­це­су ле­жать гро­мад­ські слу­ха­н­ня, що гро­ма­да мо­же по­го­джу­ва­ти­ся чи не по­го­джу­ва­ти­ся із но­ви­ми на­зва­ми. Але перш ніж при­йма­ти рі- ше­н­ня, лю­ди за­ду­му­ю­ться: «Хто ця лю­ди­на? З ким пов’яза­на істо­рія на­шої ву­ли­ці? З яки­ми по­ста­тя­ми пов’яза­на істо­рія на­шо­го мі­кро­ра­йо­ну?» Все це та­кож акти­ві­зує ін­те­рес до кра­є­знав­ства. Лю­ди пра­гнуть по­вер­та­ти­ся до істо­рії сво­єї ма­лої Ба­тьків­щи­ни. Сьо­го­де­н­ня пов­ні­стю про­ся­кну­те кра­є­знав­ством! Са­ме то­му слід акти­ві­зу­ва­ти цей на­пря­мок, зокре­ма й на ТБ.

Окре ма проб ле ма — на ші пам’ятки. Їх тре­ба не про­сто опи­су­ва ти, а ря ту ва ти. Лю ди ка жуть: « Ну зник ла пам’ ят ка, і що? » А уявіть, як би у сі мей но му аль бо мі зни­кла фо­то­гра­фія ва­шої ба­бу­сі чи пра­ба­бу­сі. От ви жи­ве­те, пра­цю­є­те, але вже щось втра че но. Так са мо і для на ції. Якщо якась пам’ ят ка зни­кає — так, ми йде­мо да­лі, жи­т­тя три ває, — але якийсь ас пект, якась стру­на на­шо­го ду­хов­но­го зро­ста­н­ня десь пе­ре­ри­ва­є­ться. Са­ме то­му це так ва­жли­во.

На За­хо­ді існує тер­мін «лю­ди­на му зей но го ти пу » . Це озна чає, що гро ма дя ни ну з ди тин ст ва при щеп - лю­ють куль­ту­ру від­ві­ду­ва­н­ня му­зе- їв. Не див­но, що ста­ти­сти­ка від­ві­ду­ва­н­ня му­зе­їв у нас на­ба­га­то ниж­ча. Хо ча на ші му зеї ні чим не по сту па­ють ся за хід ним! ТБ і пре са ма ють по­ка­за­ти і до­не­сти це до за­га­лу.

«СЛІД РО­БИ­ТИ АКЦЕНТ НА ДИС­КУ­СІЙ­НИХ ПИ­ТА­Н­НЯХ»

Ва­силь МЕЛЬ­НИ­ЧЕН­КО, ди­ре­ктор На­вчаль­но-на­у­ко­во­го ін­сти­ту­ту істо­рії і фі­ло­со­фії Чер­ка­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Б. Хмельницького, кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук, го­ло­ва обла­сної Спіл­ки кра­є­знав­ців Укра­ї­ни, Чер­ка­си:

— Ни­ні на ТБ мо­жна по­ба­чи­ти ці­ка­ві про­гра­ми про ви­зна­чні пам’ятки та мі­сця Укра­ї­ни, про Чигирин, Со­фі­їв­ку, Кор­сунь-Шевченківський то­що. Про­те якщо го­во­ри­ти про кра­є­знав­чу те­ма­ти­ку за­га­лом, то на­ціо­наль­не те­ле­ба­че­н­ня ви­сві­тлює її епі­зо­ди­чно і фра­гмен­тар­но. На мою дум­ку, кра­є­знав­чий ком­по­нент як ва­жли­вий пі­зна­валь­ний та ви­хов­ний за­сіб ча­сто не­до­оці­ню­ють.

Хо­ті­ло­ся б отри­му­ва­ти із ТБ ін­фор­ма­цію про зви­чаї, тра­ди­ції ко­жно го ре гі о ну, ад же кож на об ласть має пев ну особ ли вість, своє рід ний ко­ло­рит. Ма­те­рі­аль­ній та ду­хов­ній куль ту рі на ші ЗМІ по вин ні при ді - ля ти біль ше ува ги. Укра ї ні по трі - бен образ кра­є­знав­ця-па­трі­о­та.

Якщо го­во­ри­ти про чер­ка­ський ре­гіон, то тут скла­ла­ся до­бра прак - ти­ка ви­сві­тле­н­ня кра­є­знав­чої те­ма­ти ки. Облас ний ка нал « Рось » має по стій ні руб ри ки, зок ре ма « Моя Чер ка щи на » , в ме жах яких да ють сло во ав то ри тет ним екс пер там, обго­во­рю­ють най­більш го­стрі про­бле­ми. Зокре­ма, за­пам’ята­ла­ся про­гра­ма про пер шу рай он ну іс то ри ко­кра­є­знав­чу кон­фе­рен­цію у Дра­бо­ві у трав ні цьо го ро ку, при свя че ну 150-річ­чю впро­ва­дже­н­ня зем­ства на Лі­в­обе­ре­жній Чер­ка­щи­ні.

На мою дум ку, щоб за ці ка ви ти гля да чів кра єз нав чи ми проб ле ма - ми, те­ле­ба­че­н­ня по­вин­но ро­би­ти акцент на дис­ку­сі­ях — щоб лю­ди рі­зно го ві ку та за ці кав лень мог ли ви­сло ви ти свою дум ку що до іс то рич - них місць і пам’яток Укра­ї­ни.

«ТБ МАЄ РОЗ­ПО­ВІД­А­ТИ ПРО НА­ДБА­Н­НЯ ВСІХ ОБЛА­СТЕЙ УКРА­Ї­НИ»

Ми­ко­ла МОСКАЛЮК, про­фе­сор Тер­но­піль­сько­го на­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту ім. В. Гна­тю­ка, до­ктор істо­ри­чних на­ук:

— Тер но піль сь кі ЗМІ не над то охо че ви світ лю ють кра єз нав чу те - ма­ти­ку. Як ви­ня­ток, ува­гу при­ді­ля­ють хі­ба що зам­кам, їх істо­ри­чно­му зна чен ню або книж кам, при свя че - ним кра­є­знав­ству. На жаль, на ре­гіо­наль­но­му те­ле­ба­чен­ні вар­тих ува­ги пе ре дач на цю те ма ти ку май же не має. Зде біль шо го див лю ся про - гра ми по лі тич но го та ін фор ма цій - но­го ха­ра­кте­ру.

Про­гра­ми про кра­є­знав­ство, які де­мон­стру­ють на на­ціо­наль­них ка­на­лах, теж не над­то хо­ро­шої яко­сті. Їх, без­умов­но, по­трі­бно по­кра­щу­ва­ти. Те ле ба чен ня має при ді ля ти біль­ше ува­ги цій те­ма­ти­ці, акцен­ту­ва­ти на про­бле­мах, які існу­ють сьо­год ні. На мою дум ку, ни ні ду же ва­жли­во до­слу­ха­ти­ся до по­зи­ції відо мих кра єз нав ців, час ті ше за про - шу­ва­ти їх у сту­дію. ТБ має роз­по­віда ти про на дбан ня всіх об лас тей Укра ї ни. Це важ ли во для май бут - ньо­го дер­жа­ви — на­сту­пні по­ко­лі­н­ня ма ють ви хо ву ва ти ся на на ці о - наль­ній пам’яті.

«ПСЕВДОНАУЦІ ТА ІДЕ­О­ЛО­ГІЇ — НЕ МІ­СЦЕ В ЕФІ­РІ»

Ві­та­лій ТКАЧ, кра­є­зна­вець, Рів­нен­щи­на:

— Те­ле­ві­зор ме­ні не по­трі­бен. Новини звик слу­ха­ти по ра­діо­ка­на­лах, а від­не­дав­на зна­хо­джу до­да­тко­ву ін­фор­ма­цію в Ін­тер­не­ті. Ін­ко­ли див­лю­ся ТБ в го­стях. Куль­тур­на скла­до­ва ефі­рів, на жаль, жо­дних по­зи­тив­них емо­цій не ви­кли­кає. Ча­сто ска­чую з Ін­тер­не­ту і пе­ре­гля­даю на­у­ко­во-по­пу­ляр­ні філь­ми ви­ро­бни­цтва укра­їн­ських ка­на­лів. На жаль, їхня кіль­кість за­га­лом не­ве­ли­ка. Є пи­та­н­ня й що­до яко­сті. Пе­ре­ко­на­ний, що про­гра­ми, які ма­ли б за­охо­чу­ва­ли гля­да­чів ці­ка­ви­ти­ся кра­є­знав­ством, на­сам­пе­ред по­вин­ні бу­ти по­збав­ле­ні псев­до­на­у­ки та іде­о­ло­гії, при­чо­му будь-якої. На жаль, ду­же ча­сто нам про­по­ну­ють про­дукт, в яко­му па­трі­о­ти­чної істе­рії зна­чно біль­ше, ніж ре­аль­но­сті і здо­ро­во­го глу­зду. Під мар­кою на­у­ки і куль­ту­ри по­да­є­ться при­мі­тив­на кон­спі­ро­ло­гія і псев­до­на­у­ко­ві по­бре­хень­ки. Ін­ший ва­жли­вий кри­те­рій — акту­аль­ність для су­ча­сної лю­ди­ни. Ду­маю, що сьо­го­дні гля­да­чам бу­ло б ці­ка­во по­чу­ти про про­бле­ми, які сто­я­ли пе­ред лю­дьми ми­ну­ло­го, про те, як їх вда­ва­ло­ся ви­рі­шу­ва­ти, про по­хо­дже­н­ня тих чи ін­ших ре­чей, що ни­ні нас ото­чу­ють. Ну і тре­тє, але не менш ва­жли­ве, — ори­гі­наль­ність. Пе­ре­ко­на­ний, що з цим про­блем не ви­ни­кне. І по­мен­ше б тої ту­жли­вої, пла­кси­вої му­зи­ки, що лу­нає пра­кти­чно в усіх істо­ри­ко-куль­тур­них філь­мах.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ПО­КА­ЗА­ТИ «ЖИ­ВУ» ІСТО­РІЮ УКРА­Ї­НИ — ОДНЕ ІЗ ЗАВ­ДАНЬ ПРО­Е­КТУ «МУ­ЗЕЇ ОН­ЛАЙН» САЙ­ТА «УКРА­Ї­НА INСOGNITA». ДО РЕ­ЧІ, ВЕ­ЛИ­КУ ПО­ПУ­ЛЯР­НІСТЬ ЗДО­БУ­ЛА ВІР­ТУ­АЛЬ­НА ЕКС­КУР­СІЯ ПА­ЛА­ЦОМ КИ­РИ­ЛА РО­ЗУ­МОВ­СЬКО­ГО В БАТУРИНІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.