По­двій­ні стан­дар­ти

Мо­жли­во, на За­хо­ді хтось вва­жає, що вби­ва­ти єв­ре­їв у ка­шке­тах із ор­лом і сва­сти­кою — це не­пра­виль­но, а вби­ва­ти їх же у ка­шке­тах із чер­во­ною зір­кою — це нав­па­ки пра­виль­но

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Ін­тер­нет при­ніс чер­го­ве по­ві­дом­ле­н­ня на дав­но вже на­бри­длу те­му. От­же, ме­шкан­ка Віль­ню­са на ім’я Ра­му­не ви­ру­ши­ла у від­пус­тку до Пів­ден­ної Фран­ції, а там на неї че­кав спо­ді­ва­но-не­спо­ді­ва­ний сюр­приз. У фран­цузь­кій про­він­ції во­на ви­яви­ла крам­ни­чку, в якій про­да­ють при­кра­ше­ні ра­дян­ськи­ми та ро­сій­ськи­ми ем­бле­ма­ми то­ва­ри: «У мі­сце­во­сті, де жи­вуть зде­біль­шо­го фран­цу­зи, я ви­яви­ла ма­га­зин­чик ро­сій­ських то­ва­рів під на­звою «Пу­тін­ка». У ві­три­ні ма­га­зи­ну кра­су­ва­ли­ся аксе­су­а­ри, оздо­бле­ні сер­пом і мо­ло­том, а та­кож гер­бом Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. Осо­би­сто ме­не це обра­зи­ло: у двад­цять пер­шо­му сто­літ­ті ми все ще з пі­є­те­том ста­ви­мо­ся до кра­ї­ни, яка про­сла­ви­ла­ся ре­пре­сі­я­ми й від якої мо­їй кра­ї­ні не вда­ло­ся пі­ти без кро­во­про­ли­т­тя. І ще: ма­га­зин на­зва­ли на честь пре­зи­ден­та з та­кою одіо­зною ре­пу­та­ці­єю!». На зро­бле­но­му нею фо­то до­бре ви­дно, зокре­ма, фут­бол­ки з гер­бом СРСР та офі­цер­ський ка­шкет із чер­во­ною зір­кою...

А те­пер за­ми­сли­мось над тим, чи мо­жли­во десь у фран­цузь­кій про­він­ції зна­йти крам­ни­чку, яка віль­но тор­гує то­ва­ра­ми з на­цист­ською ем­бле­ма­ти­кою: фут­бол­ка­ми, фі­лі­жан­ка­ми, вій­сько­ви­ми ка­шке­та­ми? Пев­но, що ні. Бо її роз­не­суть якщо не мі­сце­ві жи­те­лі, то ту­ри­сти з Єв­ро­пи чи по­лі­ти­чні акти­ві­сти, які при­їдуть із ве­ли­ких міст. І пра­виль­но зро­блять. До­сить люд­ству ба­ви­ти­ся в то­та­лі­тар­ні со­ці­а­лі­зми рі­зних ґа­тун­ків, до­сить бра­ти за взі­рець тих чи ін­ших «ве­ли­ких во­ждів». І без то­го ба­га­то за­гроз для су­ча­сної ци­ві­лі­за­ції існує ни­ні — від еко­ло­гі­чних до гео­по­лі­ти­чних, від гло­баль­но­го по­те­плі­н­ня до не менш гло­баль­но­го ісла­міст­сько­го те­ро­ри­зму й не­о­то­та­лі­та­ри­зму. Але ра­дян­ська сим­во­лі­ка, по­при всі до­ку­мен­ти ПАРЄ та Єв­ро­пар­ла­мен­ту, схо­же, спри­йма­є­ться як озна­ка то­та­лі­тар­но­го ми­сле­н­ня і то­та­лі­тар­них дій да­ле­ко не всю­ди на За­хо­ді (пе­ре­д­усім там, ку­ди не ді­йшли ані тан­ки з чер­во­ни­ми зір­ка­ми, ані «вві­чли­ві лю­ди в зе­ле­но­му» зі щи­та­ми й ме­ча­ми на ем­бле­мах).

Утім, фран­цу­зи мо­жуть ска­за­ти: СРСР був на­шим со­ю­зни­ком у Дру­гій сві­то­вій вій­ні, без йо­го до­по­мо­ги бу­ло б зна­чно важ­че по­до­ла­ти на­ци­стів! Так, твер­дже­н­ня спра­ве­дли­ве, але з сут­тє­вим за­сте­ре­же­н­ням: це сто­су­є­ться пе­рі­о­ду пі­сля ве­ре­сня 1941 ро­ку (са­ме то­ді Ко­мін­терн дав на­каз мі­сце­вим ко­му­ні­стам не вва­жа­ти «віль­них фран­цу­зів» ге­не­ра­ла де Го­л­ля най­го­лов­ні­ши­ми во­ро­га­ми на­ро­ду Фран­ції). А до цьо­го бу­ла по­раз­ка фран­цузь­кої ар­мії влі­тку 1940-го, ко­ли на­го­до­ва­ні ра­дян­ським хлі­бом і м’ясом, на за­прав­ле­них ра­дян­ським бен­зи­ном тан­ках та ав­то­мо­бі­лях вояки вер­ма­хту за­хо­пи­ли Па­риж. Адже то­ді Ста­лін був офі­цій­ним дру­гом і фа­кти­чним со­ю­зни­ком, що бу­ло за­крі­пле­но від­по­від­ни­ми між­дер­жав­ни­ми уго­да­ми — і на­цист­ської Ні­меч­чи­ни, і фа­шист­ської Іта­лії. Ба біль­ше: як­би 1939-го не бу­ло під­пи­са­но Мо­сков­сько­го па­кту, ві­до­мо­го як пакт Мо­ло­то­ва — Ріб­бен­тро­па, то на­вряд чи Гі­тлер на­ва­жив­ся б роз­по­ча­ти сві­то­ву вій­ну. Бо ж не ли­ше та­єм­ні про­то­ко­ли, а й «від­кри­та» ча­сти­на цьо­го Па­кту свід­чи­ла про «зе­ле­не сві­тло», яке дав Ста­лін сво­є­му пар­тне­ру для агре­сії про­ти єв­ро­пей­ських дер­жав. Ось дру­га і че­твер­та стат­ті цьо­го Па­кту: «У ра­зі, якщо одна з До­го­вір­них Сто­рін ви­яви­ться об’єктом во­єн­них дій з бо­ку тре­тьої дер­жа­ви, дру­га До­го­вір­на Сто­ро­на не бу­де в жо­дній фор­мі під­три­му­ва­ти цю дер­жа­ву... Жо­дна з До­го­вір­них Сто­рін не бу­де бра­ти участь у яко­му-не­будь угру­пу­ван­ні дер­жав, яке пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но спря­мо­ва­не про­ти дру­гої сто­ро­ни».

http://www.hrono.ru/dokum/193_dok/1939ru_ge.php.

Іна­кше ка­жу­чи, Ста­лін га­ран­ту­вав Гі­тле­ру, що жо­дної до­по­мо­ги (на­віть мо­раль­ної) жер­тви на­цист­ської агре­сії від ньо­го не отри­ма­ють. Ба біль­ше: Гі­тлер отри­му­вав змо­гу роз­по­ча­ти «оста­то­чне ви­рі­ше­н­ня єв­рей­сько­го пи­та­н­ня», не по­бо­ю­ю­чись спіль­ної про­ти­дії ве­ли­ких дер­жав цьо­му (а бісну­ва­тий фю­рер не ро­бив та­єм­ни­ці зі сво­го на­мі­ру, пи­та­н­ня бу­ло тіль­ки в то­му, чи ви­се­ли­ти всіх єв­ро­пей­ських юде­їв ку­дись на Ма­да­га­скар, чи ви­мо­ри­ти їх го­ло­дом, чи зни­щи­ти в «та­бо­рах смер­ті»)...

Утім, як­би Гі­тлер без уго­ди зі Ста­лі­ним і на­пав на Поль­щу, то, ймо­вір­но, десь за три ти­жні йо­го авіа­ція і тан­ки ви­яви­ли­ся б не­боє­зда­тни­ми: ви­чер­па­ли­ся б за­па­си бен­зи­ну, сна­ря­дів та бомб, і то­ді поль­ська ка­ва­ле­рія в умо­вах осін­ньої сльо­ти мо­гла би зав­да­ти чи­ма­ло при­кро­щів гі­тле­рів­сько­му вій­ську. Але, як ві­до­мо, 17 ве­ре­сня 1939 ро­ку уда­ром у спи­ну поль­сько­му вій­ську Ста­лін ви­ру­чив Гі­тле­ра, не­без­під­став­но по то­му го­во­ря­чи про «дру­жбу, скрі­пле­ну кров’ю» між ра­дян­ським та ні­ме­цьким на­ро­да­ми...

Ін­ши­ми сло­ва­ми, на­віть справ­ді ней­траль­на по­зи­ція СРСР у 1939—1940-х ро­ках га­ран­ту­ва­ла би Францію від по­раз­ки і не до­зво­ли­ла би Дру­гій сві­то­вій вій­ні про­три­ва­ти дов­ше, ніж рік-пів­то­ра: ані ні­ме­цька еко­но­мі­ка за умов пов­ної бло­ка­ди біль­ше б не ви­три­ма­ла, ані ні­ме­цьке вій­сько (де­я­кі ге­не­ра­ли вже то­ді го­ту­ва­ли змо­ву про­ти Гі­тле­ра, але ці­ла низ­ка во­єн­них пе­ре­мог на­ци­стів, здо­бу­та за актив­ної під­трим­ки СРСР, під­не­сла ав­то­ри­тет фю­ре­ра на не­бу­ва­лу ви­со­ту — десь на рів­ні ни­ні­шньо­го рей­тин­гу Пу­ті­на...).

Утім, не тіль­ки цим «усла­вив­ся» СРСР. А як з при­від­со­тків ду­ше­н­ням ра­дян­ськи­ми вій­ська­ми на­ро­дних пов­стань у схі­дній Ні­меч­чи­ні 1953-го та в Угор­щи­ні 1956-го? І втор­гне­н­ням 1968-го до Че­хо­сло­вач­чи­ни та по­ва­ле­н­ня там за­кон­ної вла­ди? Чи пев­ні ко­ла є Єв­ро­пі (а йде­ться не ли­ше про ко­мер­сан­тів, а й про по­лі­ти­ків, при­чо­му не яки­хось до­сі існу­ю­чих ко­му­ні­стів-ста­лін­ців) вва­жа­ють, що то все ро­би­ло­ся пра­виль­но?

І на­ре­шті, ра­дян­ська ем­бле­ма­ти­ка — це сим­во­лі­ка ре­жи­му, який на осно­ві іде­о­ло­гі­чних по­сту­ла­тів здій­сню­вав ге­но­цид «контр­ре­во­лю­цій­них на­цій». Ли­ше один при­клад: вна­слі­док дій ста­лін­ської вла­ди під час Дру­гої сві­то­вої та в пер­ші по­во­єн­ні ро­ки за­ги­ну­ло при­бли­зно стіль­ки ж від­со­тків крим­ських та­тар, скіль­ки й єв­ре­їв Єв­ро­пи вна­слі­док дій гі­тле­рів­ської вла­ди...

А те­пер — ще одне по­ві­дом­ле­н­ня фа­кти­чно на ту са­му те­му. Ні­меч­чи­на на­го­ро­ди­ла по­друж­жя Бе­а­ту і Сер­жа Клар­сфель­дів Ор­де­ном По­ша­ни за їхні со­ро­ка­рі­чні зу­си­л­ля що­до при­тя­гне­н­ня до від­по­від­аль­но­сті на­цист­ських во­єн­них зло­чин­ців. Це­ре­мо­нія вру­че­н­ня ні­ме­цької дер­жав­ної на­го­ро­ди від­бу­ла­ся в ре­зи­ден­ції по­сла Ні­меч­чи­ни у Фран­ції в при­су­тно­сті дру­зів сім’ї та ко­лег по про­е­ктам збе­ре­же­н­ня пам’яті про Го­ло­кост. По­друж­жя ство­ри­ло ба­зу да­них на де­пор­то­ва­них ді­тей з єв­рей­ських сі­мей та усла­ви­ло­ся в 1970-х зав­дя­ки до­по­мо­зі в за­три­ман­ні ко­ли­шньо­го ге­ста­пів­ця Кла­у­са Барб’є, про­зва­но­го «ліон­ським м’ясни­ком» за осо­бли­ву жор­сто­кість до в’язнів. Чо­ло­вік нім­ке­ні Бе­а­ти Серж — за по­хо­дже­н­ням ру­мун­ський єв­рей, який пе­ре­їхав до Фран­ції; йо­го ба­тько за­ги­нув в Освєн­ци­мі під час Го­ло­ко­сту.

http://jewishnews.com.ua/ru/publication/germaniya_nagr adila_supruzheskuyu_paru_ohotnikov_na_natsistov

Що ж, ді­яль­ність по­друж­жя Клар­сфель­дів бу­ла ко­ри­сною та бла­го­ро­дною, і ви­со­ка на­го­ро­да ни­ми ціл­ком за­слу­же­на. Та існує ду­же сер­йо­зне «але»: у 1960-х цю ді­яль­ність під­три­му­вав адво­кат Хорст Ма­лер, один із ке­рів­ни­ків гру­пи лі­во­ра­ди­каль­них те­ро­ри­стів під на­звою «Rote Armee Fraktion», за­пе­клий ан­ти­се­міт і во­рог Дер­жа­ви Ізра­їль, а ни­ні Бе­а­тою Клар­сфельд опі­ку­є­ться пар­тія ні­ме­цьких нео­ко­му­ні­стів, що зве­ться «Die Linke» («Лі­ва»), теж ві­до­ма сво­ї­ми ан­ти­се­міт­ськи­ми та ан­ти­і­зра­їль­ськи­ми на­ста­но­ва­ми. І цю пар­тію ні­хто не пе­ре­слі­дує, її фра­кція за­сі­дає у Бун­де­ста­гу, ну, а про те, щоб ви­шу­ку­ва­ти та від­да­ва­ти під суд тих «сла­ве­тних ра­дян­ських че­кі­стів», які вби­ли під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни со­тні ти­сяч гро­ма­дян ни­ні­шніх дер­жав Єв­ро­со­ю­зу, вза­га­лі не йде­ться (а де­хто із ка­ра­те­лів і катів до­сі жи­вий). До ре­чі, в чи­слі ін­ших бу­ли зни­ще­ні й ти­ся­чі поль­ських єв­ре­їв, що опи­ни­ти­ся в СРСР; на­при­кін­ці черв­ня 1941 ро­ку пе­ред уте­чею зі Льво­ва «че­кі­сти», як ві­до­мо, «ро­зван­та­жи­ли» там­те­шні тюр­ми, пе­ре­бив­ши в’язнів; менш ві­до­мо, що до 10% з них бу­ли єв­реї, за­а­ре­што­ва­ні за «сіо­нізм», тоб­то за пра­гне­н­ня бу­ти са­ми­ми со­бою, а не ста­ва­ти «сов­ка­ми»...

Вар­то до­да­ти, що ор­га­ні­за­ція, в якій слу­жив ни­ні­шній пре­зи­дент Ро­сії, на честь яко­го на­зва­но крам­ни­цю у фран­цузь­кій гли­бин­ці, за кіль­кі­стю вби­тих у ХХ сто­літ­ті єв­ре­їв, по­сі­дає пе­ре­кон­ли­ве дру­ге мі­сце пі­сля «кон­то­ри» рей­хсфю­ре­ра Гімм­ле­ра. Чи, мо­жли­во, на За­хо­ді хтось вва­жає, що вби­ва­ти єв­ре­їв у ка­шке­тах з ор­лом і сва­сти­кою — це не­пра­виль­но, а вби­ва­ти їх же у ка­шке­тах із чер­во­ною зір­кою — так ма­ло бу­ти? І що ра­дян­ський ге­но­цид яки­хось там укра­їн­ців чи крим­ських та­тар не вар­тий то­го, що­би про ньо­го зга­ду­ва­ти у ХХІ сто­літ­ті?

Ме­ні вже на­бри­дло пи­са­ти на те­му по­двій­них стан­дар­тів ча­сти­ни європейців. Але до­ки ці стан­дар­ти існу­ють, при­пи­ня­ти свою спра­ву я не зби­ра­ю­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.