«Бу­ти єв­ро­пей­цем – це що­ден­на ро­бо­та»

Окса­на Па­хльов­ська та Яро­сла­ва Фран­че­ска Барб’єрі — про по­шу­ки со­лі­дар­но­сті в Укра­ї­ні і обна­дій­ли­ві зна­ки

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - На­та­лія БЕЗВОЗЮК, Со­фія РУ­СЬКИХ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки ви­хо­дить на фі­ні­шну пря­му, і в остан­ній по­не­ді­лок «лі­тньо­го ін­тен­сив­ну» від­бу­ла­ся тра­ди­цій­на зу­стріч з пи­сьмен­ни­цею, ла­у­ре­а­том Шев­чен­ків­ської пре­мії, куль­ту­ро­ло­гом, про­фе­со­ром Рим­сько­го уні­вер­си­те­ту «Ла Сап’єн­ца», ав­то­ром га­зе­ти «День» Окса­ною ПА­ХЛЬОВ­СЬКОЮ і її донь­кою Яро­сла­вою-Фран

че­скою БАРБ’ЄРІ. Пред­став­ни­ки ди­на­стії укра­їн­сько­го ге­нія Лі­ни Ко­стен­ко не впер­ше від­ві­ду­ють шко­лу, то­му роз­мо­ва три­ва­ла не­ви­му­ше­но і ці­ка­во.

Го­лов­ний ре­да­ктор га­зе­ти «День» Ла­ри­са Ів­ши­на пред­ста­ви­ла ле­кто­рів як чу­до­вих ав­то­рів, які ра­зом з Лі­ною Ко­стен­ко є «ін­те­ле­кту­ал­ка­ми трьох по­ко­лінь» і «го­стя­ми з май­бу­тньо­го». Роз­мо­ва ве­ла­ся про на­галь­ні те­ми: вій­ни на схо­ді Укра­ї­ни і її вплив на імідж кра­ї­ни у Єв­ро­пі, во­лон­тер­ство, роль ін­те­ле­кту­а­лів у від­ро­джен­ні дер­жа­ви, сте­ре­о­ти­пи гло­ба­лі­зо­ва­но­го сві­ту.

Ві­до­ма пи­сьмен­ни­ця, Окса­на Па­хльов­ська, те­пло при­ві­та­ла уча­сни­ків Лі­тньої шко­ли: «Це — ро­дин­на зу­стріч, у нас спіль­ний емо­цій­ний про­стір, про­стір ідей, на­дій. Го­лов­не, що ваш кон­тин­гент — це ядро май­бу­тньо­го. Ви — та­кож го­сті з май­бу­тньо­го. Ко­жна лю­ди­на, яка сьо­го­дні кри­ти­чно ба­чить світ і не бо­ї­ться ба­чи­ти йо­го ре­а­лії — гість з май­бу­тньо­го».

На фо­ні дра­ма­ти­чних про­це­сів в Укра­ї­ні Окса­на Па­хльов­ська по­мі­чає обна­дій­ли­ві зна­ки, але пе­ре­ко­на­на: щоб бу­ду­ва­ти єв­ро­пей­ську дер­жа­ву, не­об­хі­дно пра­цю­ва­ти що­дня: «За­раз Укра­ї­на пе­ре­бу­ває в екс­тре­маль­но­му істо­ри­чно­му ре­жи­мі. Єв­ро­май­дан, Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті — по­дія епо­халь­на, яка змі­нює істо­ри­чний курс Укра­ї­ни, гео­по­лі­ти­ку Єв­ро­пи, мі­няє ве­кто­ри де­мо­кра­ти­чної ци­ві­лі­за­ції. Впер­ше Укра­ї­на не ли­ше го­ло­са­ми кіль­кох ін­те­ле­кту­а­лів, які ча­сто гу­би­ли­ся, за­яви­ла про се­бе, а во­лею су­спіль­ства. На сьо­го­дні це основ­ний кри­те­рій де­мо­кра­тії, основ­ний обна­дій­ли­вий чин­ник. Це озна­чає, що в нас є кри­стал май­бу­тньо­го, який по­чи­нає ді­я­ти і да­ва­ти но­ву суб­стан­цію су­спіль­ства, — роз­по­від­ає ле­ктор. — Оскіль­ки всі яви­ща екс­тре­маль­ні, є не­без­пе­ка: мо­жна лег­ко змар­ну­ва­ти по­тен­ці­ал. Бу­ти єв­ро­пей­цем, бу­ду­ва­ти Єв­ро­пу в со­бі та нав­ко­ло — це що­ден­на ро­бо­та, пси­хо­ло­гі­чна, емо­цій­на. Тре­ба ве­сти діа­лог з Єв­ро­пою, пам’ята­ю­чи, якою во­на бу­ла ти­ся­чу ро­ків то­му і якою во­на про­е­кту­є­ться в май­бу­тнє».

В Єв­ро­пі май­же ні­чо­го не зна­ють про укра­їн­ську істо­рію, і до­ве­сти, що Укра­ї­на — не­за­ле­жна дер­жа­ва — важ­ко, вва­жає Яро­сла­ва-Фран­че­ска Барб’єрі: «На За­хо­ді тре­ба по­ясни­ти, що на­віть но­си­ти ма­лень­кий пра­пор на сум­ці — це не на­ціо­на­лізм, а на­ма­га­н­ня по­ка­за­ти, що кра­ї­на, з якої я по­хо­джу — не­за­ле­жний по­лі­ти­чний і куль­тур­ний про­стір. Є за­над­то ба­га­то сте­ре­о­ти­пів. Та­кож це — про­бле­ма знань, які да­ють в уні­вер­си­те­тах. Я вчи­ла­ся фі­ло­со­фії на ба­ка­лав­ра­ті, там був обов’яз­ко­вий курс су­ча­сної істо­рії. Ме­ні по­трі­бно бу­ло ви­вча­ти ди­на­стії з кін­ця XV сто­лі­т­тя всіх дер­жав Єв­ро­пи. Про Укра­ї­ну є ли­ше три ряд­ки про Бо­г­да­на Хмельницького. І це все. На ти­ся­чу сто­рі­нок ли­ше три ряд­ки і жо­дної ма­пи».

Дми­тро ПЛАХТА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка:

— Зу­стрі­чі з Окса­ною Па­хльов­ською че­кав з не­тер­пі­н­ням. Чо­му? Її кни­гу «Ave, Europa!» сво­го ча­су до­во­ди­ло­ся не про­сто про­чи­та­ти, а за­кон­спе­кту­ва­ти. Це — фун­да­мен­таль­на пра­ця про куль­тур­ну ре­ін­те­гра­цію Укра­ї­ни в Єв­ро­пу як пе­ред­умо­ву для її по­лі­ти­чної ін­те­гра­ції. Однак із 2008-го, ча­су ви­да­н­ня ці­єї кни­ги, на­ша дер­жа­ва за­зна­ла до­ле­но­сних змін. То­му бу­ло силь­не ба­жа­н­ня по­слу­ха­ти акту­аль­ні дум­ки Окса­ни Па­хльов­ської з огля­ду на сьо­го­де­н­ня. А її донь­ка Яро­сла­ва-Фран­че­ска Барб’єрі не про­сто до­пов­ню­ва­ла су­дже­н­ня ма­те­рі, а бу­ла окре­мим, пов­но­цін­ним і над­зви­чай­но ці­ка­вим ве­кто­ром у обго­во­рен­ні. Це все-та­ки два рі­зні по­ко­лі­н­ня. Зокре­ма, ім­по­ну­ва­ло те, як па­ні (не синь­йо­ри­та!) Яро­сла­ва­Фран­че­ска ілю­стру­ва­ла свої роз­ду­ми рі­зно­ма­ні­тни­ми при­кла­да­ми з вла­сно­го до­сві­ду на­вча­н­ня за кор­до­ном.

Те­тя­на ЛІТВІНЧУК, Київський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка:

— Роз­мо­ва про змі­ну обра­зу Укра­ї­ни за кор­до­ном, вхо­дже­н­ня укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри у сві­то­ву, су­ча­сну си­ту­а­цію у сфе­рі гло­баль­ної без­пе­ки та ба­га­то ін­шо­го бу­ла дов­гою, про­те час про­ле­тів не­по­мі­тно. Ме­не за­ці­ка­ви­ла дум­ка Окса­ни Па­хльов­ської, що во­лон­тер­ство — один з най­більш обна­дій­ли­вих зна­ків для Укра­ї­ни, адже в осно­ві де­мо­кра­тії ле­жить са­мо­ор­га­ні­за­ція су­спіль­ства. Ра­да, що зав­дя­ки Лі­тній шко­лі отри­ма­ла мо­жли­вість по­спіл­ку­ва­ти­ся з та­ки­ми ці­ка­ви­ми лю­дьми.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«ГА­ДАЮ, ЦЕЙ СОНЯХ — СИМ­ВОЛ ГА­ЗЕ­ТИ «День», НА­ШОЇ ПРА­ЦІ І СО­ЛІ­ДАР­НО­СТІ. ВИ­МІР ІН­ДИ­ВІ­ДУ­АЛЬ­НИЙ, ЯКИЙ ВО­ДНО­ЧАС ІНКОРПОРОВАНИЙ У СО­ЛІ­ДАР­НУ СТРУ­КТУ­РУ. ЦЕ — ПЕ­РЕ­МО­ЖНА ФОР­МУ­ЛА», — СКА­ЗА­ЛА ОКСА­НА ПА­ХЛЬОВ­СЬКА ПРО СИМВОЛІЧИЙ «ДИ­ПЛОМ» ЛЕ­КТО­РА ЛІ­ТНЬОЇ ШКО­ЛИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.