Гра прі­о­ри­те­тів...

На що пра­цює сто­ли­чна ме­рія — на бла­го ки­ян чи успіх ко­ру­пцій­них схем?

Den (Ukrainian) - - Економіка - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Во­стан­ні мі­ся­ці сто­ли­чні МАФи ста­ли об’єкта­ми по­ту­жних атак з бо­ку ме­рії мі­ста, яка спи­ра­є­ться на біль­шість Ки­їв­ра­ди. Але якщо ра­ні­ше ін­стру­мен­та­ми цих атак бу­ли пе­ре­д­усім ви­бір­ко­вий де­мон­таж і про­дов­же­н­ня пра­кти­ки по­двій­но­го опо­да­тку­ва­н­ня (зе­мель­ний по­да­ток, а ра­зом із тим так зва­ний па­йо­вий вне­сок на бла­го­устрій), то те­пер ме­рія пе­ре­йшла до пра­кти­ки то­таль­них заборон. У від­по­відь на ви­мо­гу вла­сни­ків МАФів до­зво­ли­ти про­да­ва­ти хо­ча б пи­во (яке те­пер за за­ко­ном є та­ким же ал­ко­голь­ним то­ва­ром, як і го­ріл­ка) впро­довж усі­єї но­чі, ме­рія за­твер­ди­ла нор­му, за якою кі­о­скам уза­га­лі за­бо­ро­не­но пра­цю­ва­ти вно­чі. Згі­дно з нею, «тим­ча­со­ві спо­ру­ди тор­го­вель­но­го, по­бу­то­во­го, со­ці­аль­но­куль­тур­но­го або ін­шо­го при­зна­че­н­ня в Ки­є­ві мо­жуть на­да­ва­ти свої по­слу­ги з 8.00 до 22.00 у бу­дні дні й з 8.00 до 23.00 у ви­хі­дні й свя­тко­ві дні». Вла­сне, до­зво­ле­ний час ро­бо­ти кі­о­сків ви­зна­че­но бу­ло ще рі­ше­н­ням Ки­їв­ра­ди від 4 ве­ре­сня 2014 р. № 62/62, а те­пер за­про­ва­дже­но в дію.

При цьо­му в ме­рії ні­хто з яко­гось ди­ва не по­мі­тив, що ці рі­ше­н­ня по­ру­шу­ють кон­сти­ту­цій­ні по­ло­же­н­ня про рів­но­прав­ність форм вла­сно­сті («Усі суб’єкти пра­ва вла­сно­сті рів­ні пе­ред за­ко­ном», а ви­ко­на­вча вла­да «за­без­пе­чує рів­ні умо­ви роз­ви­тку всіх форм вла­сно­сті»). Не звер­ну­ли ува­гу ті, хто го­ло­су­вав за то­таль­ну за­бо­ро­ну ні­чної ро­бо­ти кі­о­сків та ін­ших МАФів, і ті, хто за­про­ва­див ни­ні це рі­ше­н­ня в жи­т­тя, і на со­ці­аль­ні по­тре­би ки­ян — адже да­ле­ко не в усіх мі­кро­ра­йо­нах, а осо­бли­во в тих се­лах і се­ли­щах, які за остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя ста­ли скла­до­ви­ми сто­ли­ці, існу­ють ста­ціо­нар­ні ці­ло­до­бо­ві ма­га­зи­ни...

Хтось мо­же ска­за­ти, що це все — дрі­бни­ці, а го­лов­ним є те, що ме­рія зро­би­ла вже чи­ма­ло по­зи­тив­но­го для ки­ян. Але ж хі­ба є дрі­бни­цею пря­ме по­ру­ше­н­ня Кон­сти­ту­ції, по­мно­же­не на не­ба­жа­н­ня під­хо­ди­ти до пи­та­н­ня упо­ряд­ку­ва­н­ня ро­бо­ти тор­го­вих то­чок з огля­ду на ін­те­ре­си кон­кре­тних жи­те­лів мі­ста? Ба біль­ше: в Ін­тер­не­ті мож- на лег­ко зна­йти дум­ки як екс­пер­тів, так і «про­сто» ки­ян, що ме­рія і біль­шість Ки­їв­ра­ди ло­бі­ю­ють ін­те­ре­си ве­ли­ко­го бі­зне­су, пе­ре­д­усім ме­реж су­пер­мар­ке­тів. Ска­жі­мо, то­рік жур­на­лі­сти за­фі­ксу­ва­ли еле­ктрон­не ли­сту­ва­н­ня де­пу­та­тів-»уда­рів­ців», з яко­го ста­ло зро­зумі­ло, чо­му вла­дна біль­шість не го­ло­су­ва­ти­ме за рі­ше­н­ня про за­бо­ро­ну всім ма­га­зи­нам уно­чі тор­гу­ва­ти ал­ко­го­лем. «В ма­га­зи­нах одно­зна­чно нель­зя за­пре­щать. Wine House (ме­ре­жа ма­га­зи­нів з про­да­жу ви­на. — С.Г.) про­тив», — на­пи­сав то­ді де­пу­тат мі­ськра­ди Оле­ксій Пан­чук. І по­при грі­зні ре­плі­ки ме­ра та йо­го ото­че­н­ня, що, мов­ляв, «ми всім за­бо­ро­ни­мо вно­чі про­да­ва­ти ал­ко­голь», по­ки що об’єкта­ми атак є тор­го­ві па­віль­йо­ни та не­ве­ли­кі ні­чні ма­га­зи­ни. Втім, і з ці­ло­до­бо­ви­ми су­пер­мар­ке­та­ми не так про­сто: якщо їм за­бо­ро­ни­ти про­да­ва­ти вно­чі ал­ко­голь- ні на­пої (в прин­ци­пі, слу­шна ідея, але...), це ма­ти­ме не­о­дмін­ним на­слід­ком по­мі­тне по­до­рож­ча­н­ня всіх то­ва­рів — тре­ба ж якось бу­де по­кри­ти зби­тки від ці­єї за­бо­ро­ни і ви­тра­ти на пе­ре­бу­до­ву при­мі­ще­н­ня, щоб ал­ко­голь, як і в ра­дян­ські ча­си, пе­ре­бу­вав «під зам­ком» у за­бо­ро­не­ні го­ди­ни...

Я вже не ка­жу про не­ми­ну­чий роз­квіт «ті­ньо­вої» тор­гів­лі ал­ко­го­лем — хто пам’ятає ча­си ан­ти­ал­ко­голь­ної кам­па­нії 1985 — 1989 ро­ків, знає, про що мо­ва.

Але одна з го­лов­них при­чин усьо­го цьо­го дій­ства, ви­да­є­ться, по­ля­гає в то­му, що мі­ська вла­да зна­йшла до­да­тко­вий ре­сурс збіль­ше­н­ня над­хо­джень як у мі­ський бю­джет, так і на ра­хун­ки « по­трі­бних осіб » . Ви­яв­ля­є­ться, в сто­ли­ці за­раз близь­ко ти­ся­чі за­не­дба­них це­гля­них і шла­ко­бло­чних сміт­тє­збір­ни­ків і май­же стіль­ки ж уже зда­них в орен­ду. На­га­даю: п’ яти­по­вер­хо­ві « хру­щов­ки» в ко­жно­му дво­рі ма­ли та­кі ка­пі­таль­ні бу­до­ви, й не ли­ше во­ни, а й де­я­кі дев’ яти­по­вер­хів­ки; ме­шкан­ці бу­дин­ків са­мі зно­си­ли ту­ди і ви­ки­да­ли смі­т­тя. Смо­рід, осо­бли­во влі­тку, сто­яв бі­ля них гран­діо­зний, то­му пе­ре­хід у 1980- ті на сміт­тє­ві кон­тей­не­ри став у цьо­му сен­сі бла­гом. А по­ли­ше­ні сміт­тє­збір­ни­ки сто­я­ли без ді­ла, аж по­ки на них, уже на по­ча­тку 2000-х, не на­ки­ну- ли оком бі­зне­сме­ни та не по­ча­ли пе­ре­бу­до­ву­ва­ти на рі­зні крам­ни­чки і про­ду­кто­ві ма­га­зин­чи­ки, зокре­ма й ні­чні.

Рі­ше­н­ня що­до пе­ре­да­чі ре­шти сміт­тє­збір­ни­ків в орен­ду Ки­їв­ра­да ухва­ли­ла, в основ­но­му, ще то­рік у гру­дні. Те­пер сто­їть пи­та­н­ня про оста­то­чне ухва­ле­н­ня та вті­ле­н­ня в жи­т­тя цьо­го рі­ше­н­ня. Про­те звер­ніть ува­гу: за но­вих об­ста­вин вла­сни­ки па­віль­йо­нів і кі­о­сків ра­ді бу­дуть від­да­ти за ка­пі­таль­ні бу­до­ви будь-які при­сту­пні для них гро­ші, бо ін­шо­го ви­хо­ду ме­рія їм не ли­ши­ла. А те­пер за­ко­но­мір­не за­пи­та­н­ня: як при та­ко­му «ве­ли­ко­му пе­ре­се­лен­ні» тор­гів­лі з тим­ча­со­вих спо­руд до ка­пі­таль­них уни­кну­ти ко­ру­пції на ко­ристь тих, хто сто­я­ти­ме бі­ля роз­по­діль­чо­го кер­ма та бі­ля «ві­ко­нець», де ви­да­ва­ти­муть рі­зно­ма­ні­тні до­звіль­ні до­ку­мен­ти? І, знов-та­ки, чи вар­то ме­рії ді­я­ти та­ким чи­ном, щоб зму­шу­ва­ти по­кри­ва­ти пе­ре­сі­чних ки­ян зі сво­їх не над­то об’єм­них ки­шень не­ми­ну­че під­ви­ще­н­ня цін у ма­лих тор­го­вель­них то­чках?

Але тим мі­кро­ра­йо­нам, де сто­ять за­не­дба­ні спо­ру­ди та­ко­го ро­ду, мо­жна ска­за­ти, ще по­ща­сти­ло. А що ро­би­ти ки­я­нам там, де ані та­ких спо­руд, ані су­пер­мар­ке­тів не­має? Де їм ку­пу­ва­ти в ра­зі по­тре­би в ні­чний час про­ду­кти? Іде­ться-бо не тіль­ки про тих, хто за­зви­чай ку­пує ал­ко­голь і за­ку­ски; ав­тор цих ряд­ків і сам не раз хо­див — і взим­ку, і влі­тку — за рі­зно­ма­ні­тни­ми то­ва­ра­ми до ці­ло­до­бо­во­го ма­га­зи­ну близь­ко пів­но­чі, бла­го, що в кі­ло­ме­трі від до­му є тор­го­вель­на то­чка ме­ре­жі су­пер­мар­ке­тів. А як­би її не бу­ло? То ли­шав­ся би про­ду­кто­вий па­віль­йон­чик, який те­пер зму­ше­ний бу­де змі­ни­ти гра­фік. І ще одне за­пи­та­н­ня: ко­му на­ра­зі пі­ді­грає ме­рія?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.