Куль­ту­ра – в ін­фор­ма­цій­ній бло­ка­ді

На пі­кет під Ка­бмі­ном ви­йшов кол­ле­ктив На­ціо­наль­но­го га­зе­тно-жур­наль­но­го ви­дав­ни­цтва. В чо­му про­бле­ма?

Den (Ukrainian) - - Культура - Ель­ві­ра ЗАГУРСЬКА, те­а­тро­зна­вець

ВУкра­ї­ні існує обмаль ви­дань, орі­єн­то­ва­них на пи­та­н­ня куль­ту­ри. Сім із них — жур­на­ли «Укра­їн­ський те­атр», «Те­а­траль­но-кон­цер­тний Ки­їв», «Му­зи­ка», «Укра­їн­ська куль­ту­ра», «Пам’ятки Укра­ї­ни», га­зе­ти «Куль­ту­ра і жи­т­тя» та «Крим­ська сві­тли­ця» — ви­пу­скає На­ціо­наль­не га­зе­тно-жур­наль­не ви­дав­ни­цтво, яке під­по­ряд­ко­ву­є­ться Мі­ні­стер­ству куль­ту­ри. 23 ли­пня у ви­дав­ни­цтві від­бу­лась прес-кон­фе­рен­ція, де го­лов­ні ре­да­кто­ри цих ви­дань та упов­но­ва­же­ні пред­став­ни­ки тру­до­во­го ко­ле­кти­ву ви­сло­ви­ли свою по­зи­цію з при­во­ду кон­флі­кту з мі­ні­стер­ством, який з ко­жним днем на­би­рає все біль­ших обер­тів.

«ОСТА­Н­НЯ КРА­ПЛЯ»

Про­бле­ми по­ча­ли ви­ни­ка­ти вже з осе­ні ми­ну­ло­го ро­ку (ко­ли тру­до­вий ко­ле­ктив пе­ре­ве­ли на 4-ден­ний ро­бо­чий ти­ждень), за­го­стри­ли­ся з по­ча­тку ни­ні­шньо­го і до­ся­гли апо­гею у ли­пні. Для зов­ні­шньо­го спо­сте­рі­га­ча на­яв­ність та­ких про­блем бу­ла оче­ви­дна хо­ча б з то­го, що у 2015-у «тов­сті» жур­на­ли пе­ре­ста­ли ви­хо­ди­ти дру­ком.

«Остан­ньою кра­плею» в ча­ші тер­пі­н­ня бу­ло те, що 18 трав­ня сплив тер­мін кон­тра­кту ко­ли­шньо­го ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра Ро­ма­на Ра­ту­шно­го, але Мін­культ не ого­ло­сив кон­кур­су на по­са­ду й не ква­пив­ся при­зна­ча­ти ви­ко­ну­ва­ча обов’яз­ків. Тим ча­сом пан Ра­ту­шний пів­то­ра мі­ся­ці не від­да­вав пе­ча­тку й уста­нов­чі до­ку­мен­ти, про що бу­ло скла­де­но від­по­від­ний акт. Мін­культ втру­тив­ся у си­ту­а­цію ли­ше 2 ли­пня, і за три ти­жні кон­флікт ви­йшов за ме­жі за­зна­че­них уста­нов.

Ко­ли в тру­до­во­го ко­ле­кти­ву з’яви­ла­ся мо­жли­вість отри­ма­ти до­ступ до до­ку­мен­тів (в т.ч. і фі­нан­со­вих), від­кри­ла­ся шо­ку­ю­ча кар­ти­на: фа­кти­чно за рік ви­дав­ни­цтво до­ве­де­не до ру­ї­ни. При­чо­му на­віть як­би пра­ців­ни­ки й хо­ті­ли від­пра­ви­ти в друк дав­но під­го­тов­ле­ні ви­да­н­ня, у них би це не ви­йшло: адже, як ви­я­ви­ло­ся, по­пе­ре­днє ке­рів­ни­цтво «за­бу­ло» ого­ло­си­ти від­по­від­ний тен­дер...

Тож бу­ло іні­ці­йо­ва­не звер­не­н­ня від під­при­єм­ства як юри­ди­чної осо­би і від тру­до­во­го ко­ле­кти­ву до ві­це­прем’єр-мі­ні­стра — мі­ні­стра куль­ту­ри Укра­ї­ни В’яче­сла­ва Ки­ри­лен­ка з про­ха­н­ням за­для від­нов­ле­н­ня нор­маль­ної ро­бо­ти ви­дав­ни­цтва до мо­мен­ту ого­ло­ше­н­ня ре­зуль­та­тів кон­кур­су на за­мі­ще­н­ня ва­кан­тної по­са­ди ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра, як на­ле­жить за за­ко­ном, при­зна­чи­ти ви­ко­ну­ю­чим обов’яз­ків за­сту­пни­ка ди­ре­кто­ра з твор­чих пи­тань Ру­сла­на Оно­прі­єн­ка. Про­те 17 ли­пня ко­ле­ктив отри­мав ін­фор­ма­цію від ке­рів­ни­ка апа­ра­ту мі­ні­стер­ства про при­зна­че­н­ня в.о. ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ін­шої лю­ди­ни — Ма­зни­цько­го Бо­г­да­на Юрі­йо­ви­ча, при­чо­му зро­бле­но бу­ло це із по­ру­ше­н­ням чин­но­го за­ко­но­дав­ства. Тру­до­вий ко­ле­ктив та­ке при­зна­че­н­ня не під­три­мав, тим біль­ше, що жо­дно­го офі­цій­но­го до­ку­мен­ту з цьо­го при­во­ду у ви­дав­ни­цтві не отри­ма­ли. Єди­не, що є — фо­то­ко­пія, зро­бле­на на те­ле­фон: на­каз без під­пи­сів ані са­мо­го мі­ні­стра, ані упов­но­ва­же­них осіб...

Най­ці­ка­ві­ше те, що під час про­ве ден ня прес- кон фе рен ції на сай ті мі ніс тер ст ва на реш ті з’ яви лась ін - фор­ма­ція: про те, що «Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри про­во­дить від­кри­тий кон­курс на по­са­ду ге­не­раль­но­го ди­рек- то­ра дер­жав­но­го під­при­єм­ства «На­ці о наль не га зет но- жур наль не ви - дав ниц т во » ( на каз № 421 від 16.06.2015 ро ку « Про про ве ден ня кон­кур­сно­го від­бо­ру ке­рів­ни­ка Дер­жав­но­го під­при­єм­ства «На­ціо­наль­но го га зет но- жур наль но го ви дав - ни­цтва»). Ого­ло­ше­н­ня про кон­курс бу­де опу­блі­ко­ва­но в га­зе­ті «Літературна Укра­ї­на» ближ­чи­ми дня­ми». Чо­му рі­ше­н­ня, прийня­те біль­ше мі­ся ця то му, опри люд не не са ме за - раз? Оче вид но, аби за спо ко ї ти ко - ле­ктив та гро­мад­ськість — адже всі зу­си­л­ля Мі­ні­стер ства (у т.ч. і ко­мі­сії, на ді сла ної до ви дав ниц т ва 20 ли­пня) на­ра­зі спря­мо­ва­ні на те, аби зму си ти пра ців ни ків « не ви но си ти смі­т­тя з ха­ти».

Та­кож за­мість кон­стру­ктив­но­го діа­ло­гу з ко­ле­кти­вом йо­го про­сто за­ли­ши­ли без зар­пла­тні, що, при­ро­дно, спри­йма­є­ться як факт шан­та­жу та пси­хо­ло­гі­чно­го ти­ску. Як за­зна­чи­ла Оль­га Голинська (го­лов­ний ре­да­ктор жур­на­лу «Му­зи­ка» та го­ло­ва про­фко­му), не­ви­пла­та зар­пла­тні є пря­мим по­ру­ше­н­ням бю­дже­тно­го за­ко­но­дав­ства.

За сло­ва­ми Ру­сла­на Оно­прі­єн­ка, та­ке став­ле­н­ня Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри до по­зи­ції ви­дав­ни­цтва і за­га­лом до ро лі куль ту ро ло гіч ної пре си в дер­жа­ві сфор­му­ва­ло­ся не вчо­ра не за ка ден ції ані ни ніш ньо го, ані по пе - ред ньо го мі ніс т ра. Це си ту а ція, з якою ви дав ниц тво зі штов ху єть ся ба га то ро ків. Але са ме з по чат ку 2015-го ви­дав­ни­цтво ре­аль­но від­чу­ло на со­бі пре­синг з бо­ку по­са­дов­ців, які очо­лю­ють це ві­дом­ство. «На за­галь них збо рах ко лек тив на пи сав ли­ста па­ну Ки­ри­лен­ку, де ви­сло­вив не до ві ру за ступ ни ку ге не раль но го ди рек то ра Ана то лію Сє рі ко ву, і це бу­ло прин­ци­по­вим пи­та­н­ням, — ка­же Оно­прі­єн­ко. — Адже са­ме Сє­рі­ков фак тич но ке ру вав ви дав ниц т - вом, а пан Ра­ту­шний був при ньо­му «мер­твою ду­шею», ста­вив під­пи­си на усіх до­ку­мен­тах, в яких — бор­ги, зо бов’ язан ня, ве ли чез на кіль кість не від по від нос тей чин но му за ко но - дав­ству». Пра­ців­ни­ки ви­дав­ни­цтва зна­ють, про що ка­жуть: п’ять ро­ків то­му пан Сє­рі­ков уже ке­ру­вав ви­дав­ни­цтвом, і то­ді ви­да­н­ня так са­мо пе­ре­ста­ли ви­хо­ди­ти. Во­ни від­ро­ди­ли­ся ли­ше при ге­не­раль­но­му ди­ре­кто­ро­ві Оле­сі Бі­лаш — з дру­гої по­ло­ви­ни 2011 ро­ку...

«НЕ­МАЄ

ПЕ­РЕД­ПЛА­ТНИ­КІВ —

НЕ­МАЄ ПРО­БЛЕ­МИ!»

Мі ніс тер ст во та кож ста вить на карб ви­дав­ни­цтву, ні­би на­ра­зі ко­ле­ктив не пра­цює і не ви­ко­нує сво­їх обов’яз­ків. Але, як за­зна­чи­ла Оль­га Голинська (го­лов­ний ре­да­ктор жур­на­лу «Му­зи­ка» та го­ло­ва про­фко­му), елек трон ні ма­ке ти усіх жур на­лів го - то­ві, і як­би бу­ло про­ве­де­но тен­дер (про який по­пе­ре­днє ке­рів­ни­цтво... «за­бу­ло»), во­ни хоч сьо­го­дні опи­ни­ли­ся у дру­кар­ні; до то­го ж три­ває ро­бо­та над на­сту­пни­ми но­ме­ра­ми. За її сло­ва­ми, ін­фор­ма­цію про зве­де­ну кіль­кість пе­ред­пла­тни­ків три­ма­ли в та­єм­ни­ці, на­зи­ва­ли за­ни­же­ні ци­фри. Це ро­би­ло­ся, аби пе­ре­ко­на­ти всіх, в то­му чи­слі й гро­мад­ськість, що ці ви­да­н­ня ні­ко­му не по­трі­бні. «Не­має пе­ред­пла­тни­ків — не­має про­бле­ми! Що це, як не сві­до­ме ни­ще­н­ня куль­ту­ро­ло­гі­чної пре­си? — ка­же Голинська. — У Поль­щі жур­на­лів з му­зи­чної те­ма­ти­ки, які під­три­мує дер­жа­ва, близь­ко ДЕ­СЯ­ТКА. у Ро­сії — близь­ко пів­со­тні. У нас він один»...

Як за­зна­чив шеф-ре­да­ктор жур­на­лу «Пам’ятки Укра­ї­ни» Ігор Ги­рич, за ча­сів Яну­ко­ви­ча жур­нал ви­хо­див з пе­рі­о­ди­чні­стю 15 ви­пу­сків на рік. За пів­ро­ку у 2015-у ви­йшло 2 ви­пу­ски: «Ни­щи­ти на­ші ви­да­н­ня — за­зна­чив пан Ги­рич — це зло­чин. Осо­бли­во сьо­го­дні, ко­ли йде вій­на з Ро­сі­єю. Не­має укра­їн­ських ви­дань — не­має Укра­ї­ни. І оче­ви­дно те, що там, де не чи­та­ють укра­їн­ських ви­дань, там не­має Укра­ї­ни».

Йо­го під­три­мує Ру­слан Оно­прі­єн­ко: «Нам по­стій­но го­во­рять про те, що ми по­вин­ні ви­гра­ти ін­фор­ма­цій­ну вій­ну, по­вин­ні го­во­ри­ти про Укра­ї­ну, і в той же час та пре­са, яка має на­ле­жний фа­хо­вий рі­вень для цьо­го, ни­щи­ться. Я впев­не­ний в то­му, що чи­нов­ни­ки з мі­ні­стер­ства куль­ту­ри жо­дно­го ра­зу не про­чи­та­ли ні «Пам’ятки Укра­ї­ни», ні «Укра­їн­ську куль­ту­ру», ні ре­шту на­ших ви­дань. Про­сто то­му, що їм це не­ці­ка­во».

Го­лов­ний ре­да­ктор пор­та­лу «Куль­ту­ра» Лі­лі­а­на Фе­сен­ко за­зна­чи­ла, що бу­ло зни­ще­но стару вер­сію пор­та­лу, на яко­му зна­хо­див­ся ар­хів за де- кіль­ка ро­ків: «Пан Сє­ри­ков та пан Ра­ту­шний ви­рі­ши­ли, що зро­блять пор­тал, який пред­став­ля­ти­ме ви­дав­ни­цтво. А на­справ­ді, як з’ясу­ва­ло­ся, це був ба­зис пор­та­лу для ін­тер­нет-ма­га­зи­ну. За її сло­ва­ми, та­кож ви­я­ви­ло­ся, що у шта­ті ви­дав­ни­цтва є «мер­тві ду­ші» — на­при­клад, Ва­ле­рій Гри­цен­ко, ко­трий вже пів­ро­ку зна­хо­ди­ться за кор­до­ном, то­му що на ньо­го від­кри­то кри­мі­наль­ну спра­ву.

Мо­жна зга­да­ти ще та­ку «дрі­бни­чку», як пов­ну від­су­тність опа­ле­н­ня при­мі­ще­н­ня ви­дав­ни­цтва взим­ку: бу­ва­ли дні, ко­ли вран­ці в ка­бі­не­тах тер­мо­ме­три по­ка­зу­ва­ли 7 гра­ду­сів те­пла. В кра­ї­ні — вій­на, і всі це ро­зумі­ли, то­му ко­ле­ктив пра­цю­вав без будь-яких про­те­стів. Зокре­ма

Ро­бо­та жур­на­лі­ста вза­га­лі пе­ред­ба­чає мо­жли­ву зайня­тість 24 го­ди­ни на до­бу 7 днів на ти­ждень, то­му про­дов­жу­ва­ло­ся ви­сві­тле­н­ня по­дій, на­да­н­ня їм екс­пер­тної оцін­ки, до­по­мо­га ко­ле­гам. До то­го ж, весь твор­чий склад ви­дав­ни­цтва без­ко­штов­но ро­бив ма­те­рі­а­ли для га­зе­ти «Куль­ту­ра і жи­т­тя», то­му що де­кіль­ка чо­ло­вік в шта­ті га­зе­ти бу­ли про­сто не в змо­зі са­мі її ви­пу­сти­ти. Пра­цю­ва­ли спів­ро­бі­тни­ки ви­дав­ни­цтва і над при­ва­тним жур­на­лом «Ки­ев и не толь­ко» та йо­го ан­гло­мов­ною вер­сі­єю, які ста­ре ке­рів­ни­цтво «під­че­пи­ло» до «Те­а­траль­но-кон­цер­тно­го Ки­є­ва»... Тут вза­га­лі вар­то зга­да­ти, що ав­то­ри ста­тей го­но­ра­рів не отри­му­ють : го­но­рар­ний фонд бу­ло ска­со­ва­но ще у 2009 ро­ці ще з 2009 ро­ку, то­ді, ко­ли ви­дав­ни­цтвом знов-та­ки ке­ру­ва­ли пан Сє­рі­ков та йо­го ко­ман­да.

Окре­ме бо­лю­че пи­та­н­ня пов’яза­не із га­зе­тою «Крим­ська сві­тли­ця», ко­тра теж ви­пу­ска­є­ться ви­дав­ни­цтвом і на­ра­зі опи­ни­ла­ся на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії.

За сло­ва­ми Ру­сла­на Оно­прі­єн­ка, під час одні­єї із зу­стрі­чей із за­сту­пни­ком мі­ні­стра Ро­сти­сла­вом Ка­ран­дє­є­вим бу­ло по­став­ле­но ви­мо­гу не­гай­но звіль­ни­ти го­лов­но­го ре­да­кто­ра га­зе­ти і пе­ре­ве­сти ре­да­кцію до Ки­є­ва в тер­мін, який су­пе­ре­чить чин­но­му за­ко­но­дав­ству.

За­га­лом впро­довж ро­ку Мі­ні­стер­ство ствер­джу­ва­ло, що з га­зе­тою не­має зв’яз­ку, що з го­лов­ним ре­да­кто­ром не мо­жна на­ла­го­ди­ти кон­стру­ктив­но­го діа­ло­гу, на­віть ви­ни­кла ідея при­зна­че­н­ня но­во­го го­лов­но­го ре­да­кто­ра.

Однак на 23 ли­пня прес-кон­фе­рен­ції зв’язок з го­лов­ним ре­да­кто­ром «Крим­ської сві­тли­ці» Ві­кто­ром Ка­чу­лою бу­ло без жо­дних осо­бли­вих зу­силь на­ла­го­дже­но че­рез скайп. Він за­зна­чив, що «бо­роть­ба ре­да­кції — і за га­зе­ту, і за по­ва­гу до лю­дей, які пра­цю­ють в до­сить не­про­стих умо­вах, роз­по­ча­ла­ся ще біль­ше ро­ку то­му, ко­ли то­ді­шній мі­ністр куль­ту­ри Єв­ген Ні­щу­ка дав зго­ду на при­зна­че­н­ня на від­по­від­аль­ні по­са­ди у Ви­дав­ни­цтво тих осіб, які, зре­штою, і при­ве­ли до ці­єї кри­зи. Як пи­сав Остап Ви­шня, в лі­те­ра­ту­ру по­трі­бно вхо­ди­ти, скинувши че­ре­ви­ки. Щоб ке­ру­ва­ти та­ким ви­дав­ни­цтвом, по­трі­бно ту­ди за­хо­ди­ти з чи­сти­ми со­ві­стю та по­ми­сла­ми. Цьо­го нам за­раз ду­же не ви­ста­чає, осо­бли­во в Кри­му — на­шої укра­їн­ської духовної по­ту­ги.

ШТУ­ЧНО СТВО­РИ­ТИ ІН­ФОР­МА­ЦІЙ­НУ БЛО­КА­ДУ

— На усі ли­сти, які я впро­довж ро­ку пи­сав і ста­ро­му, і но­во­му мі­ні­стро­ві, не бу­ло від­по­віді. Ви ж ба­чи­те, що я є, що я — пе­ред ва­ми. Мо­ва не йде су­то про гро­ші — в на­шій крим­ській істо­рії ми пе­ре­жи­ва­ли гір­ші ча­си. Пе­ре­жи­ве­мо й це. Як­би на­справ­ді бу­ли здій­сне­ні спро­би ви­рва­ти звід­си га­зе­ту, що­би «під­кла­сти» її ближ­че до бю­дже­ту з мо­жли­ві­стю кра­сти гро­ші — ми би не від­да­ли її, бо це ча­стин­ка на­шо­го жи­т­тя. І в Кри­му є ду­же ба­га­то лю­дей, які є на­ши­ми чи­та­ча­ми. Позбавляти їх остан­ньої ін­фор­ма­цій­ної духовної прив’яз­ки до на­шої дер­жа­ви, до ма­те­ри­ка — це зло­чин. І ми че­сно і від­по­від­аль­но пра­цю­є­мо, не пропу­стив­ши на­шим ма­лень­ким скла­дом жо­дно­го но­ме­ра.

Рік то­му ви­дав­ни­цтвом при­йшли ке­ру­ва­ти ре­ван­ши­сти, які ще п’ять ро­ків то­му про­бу­ва­ли за­бра­ти «Сві­тли­цю» до Ки­є­ва і зни­щи­ти ко­ле­ктив. То­ді во­ни про­гра­ли, а пі­сля Май­да­ну для них ство­ри­ла­ся спри­я­тли­ва си­ту­а­ція. Ви­хо­дить, що пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті по­вер­ну­ли­ся не­гі­дни­ки і взя­ли­ся «ке­ру­ва­ти» куль­ту­рою. Як це мо­жна бу­ло допу­сти­ти? Як мі­ні­стри — і один, і дру­гий — уяв­ля­ють со­бі те, чим во­ни зо­бов’яза­ні ке­ру­ва­ти, де во­ни по­вин­ні по­ка­зу­ва­ти при­клад, де мо­раль є осно­вою з основ? Є дві ко­ло­саль­ні про­бле­ми — ко­ру­пція фінансова і ко­ру­пція мо­раль­на. Шту­чно ство­ри­ти ін­фор­ма­цій­ну бло­ка­ду, ого­ло­си­ти го­лов­но­го ре­да­кто­ра яки­мось не­аде­ква­тним, який уни­кає кон­та­ктів, не хо­че спіл­ку­ва­ти­ся... За­раз не ду­же по­їздиш з Кри­му до Ки­є­ва, а з та­ки­ми ке­рів­ни­чка­ми, ма­буть, і не вар­то спіл­ку­ва­ти­ся... Ко­ли ще бу­ла мо­жли­вість, ко­ли в Кри­му ще не по­ви­ми­ка­ли укра­їн­ських опе­ра­то­рів, я спіл­ку­вав­ся з паном Ра­ту­шним, і він то­ді ні­чо­го ме­ні не міг ска­за­ти, і ні­якої спро­би на­ла­го­ди­ти ро­бо­ту в оку­па­цій­них умо­вах не бу­ло здій­сне­но. Ми вря­ту­ва­ли, що змо­гли, з на­шо­го май­на, зна­йшли мі­сце, яке мо­жна на­зва­ти ре­да­кці­єю... На жаль, для то­го, що­би спри­я­ти нам, не бу­ло зро­бле­но ні­чо­го. Як з’ясу­ва­ло­ся, лег­ше бу­ло ство­ри­ти ота­ку бло­ка­ду, ма­хну­ти на нас ру­кою і ро­би­ти свої тем­ні спра­ви».

...Жур­на­лі­сти та пра­ців­ни­ки ви­дав­ни­цтва го­ту­ва­ли­ся за­да­ти під час прес-кон­фе­рен­ції низ­ку пи­тань офі­цій­ним пред­став­ни­кам Мі­ні­стер­ства, але ні­хто з них на за­про­ше­н­ня не від­гу­кнув­ся і ко­мен­та­рів не на­дав!

«Я ТЕ­БЕ ПО­РО­ДИВ, Я ТЕ­БЕ І ВБ’Ю!»

От­же, ви­ни­кла див­на си­ту­а­ція, ко­ли жур­на­ли та га­зе­ти, які за усіх ча­сів роз­ви­ва­ли­ся, ма­ли рі­зні пе­рі­о­ди, кра щі чи гір ші, але ви хо ди - ли, — у «но­вій» укра­їн­ській дер­жа­ві ні­ко­му не по­трі­бні.

Мін­культ, схо­же, ви­рі­шив ді­я­ти за прин ци пом: « Я те бе по ро див, я те бе й вб’ ю » ! Про те до « на род жен - ня» він має опо­се­ред­ко­ва­ну при­че­тність — на­при­клад, жур­на­ло­ві «Му­зи­ка» — 92 ро­ки, «Те­а­траль­но-кон­цер т но му Ки є ву » на ступ но го ро - ку — 79, «Укра­їн­ський те­атр» бу­ло за­сно­ва­но у 1917 ро­ці... На­віть най­мо лод шій « Кримсь кій світ ли ці » уже 23. Але за­раз, якщо си­ту­а­ція не змі нить ся, під ня ти ся не з ко лін — із зем лі — бу де ду же склад но. Як ри то рич но за пи тав на сам кі нець Ігор Ги­рич, «якщо 40-міль­йон­на на­ція не ма­ти­ме жур­на­ли про те­атр та му­зи­ку, на­ві­що то­ді існує мі­ні­стер­ство куль­ту­ри»?!

ФО­ТО ЮРІЯ ШКО­ДИ

27 ЛИ­ПНЯ КО­ЛЕ­КТИВ ВИ­ДАВ­НИ­ЦТВА ВИ­ЙШОВ НА ПІ­КЕТ БІ­ЛЯ КА­БІ­НЕ­ТУ МІ­НІ­СТРІВ УКРА­Ї­НИ, ЩОБ ДО­НЕ­СТИ СВОЮ ПО­ЗИ­ЦІЮ ДО ПРЕМ’ЄР-МІ­НІ­СТРА АР­СЕ­НІЯ ЯЦЕ­НЮ­КА ТА ВІ­ЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІ­НІ­СТРА — МІ­НІ­СТРА КУЛЬ­ТУ­РИ В’ЯЧЕ­СЛА­ВА КИ­РИ­ЛЕН­КА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.