«Дер­жа­ва по­вин­на під­пи­су­ва­ти уго­ди з га­лу­зя­ми, а не з бі­зне­са­ми»

На­ро­дний де­пу­тат Ві­ктор Кри­вен­ко роз­по­вів слу­ха­чам Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки «Дня» про про­бле­ми укра­їн­ської еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки

Den (Ukrainian) - - Економіка - Дми­тро ПЛАХТА, Ма­рія ГЕНИК, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Усфе­рі еко­но­мі­ки Укра­ї­ни не ви­ста­чає стра­те­гі­чно­го під­хо­ду й дов­го­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня. У цьо­му впев­не­ний за­сту­пник го­ло­ви ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни з пи­тань бю­дже­ту, на­ро­дний де­пу­тат від об’єд­на­н­ня «Са­мо­по­міч» Ві­ктор Кри­вен­ко. То­му по­лі­тик ви­сту­пає за пе­ре­хід на три­рі­чні бю­дже­тні пла­ни. Про це він за­явив під час зу­стрі­чі зі слу­ха­ча­ми Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки га­зе­ти «День». Та­кож го­во­ри­ли про ета­пи роз­ви­тку, які має прой­ти кра­ї­на, як при­ва­би­ти ін­ве­сто­рів та про до­свід су­сі­дніх дер­жав у роз­ви­тку еко­но­мі­ки...

Най­ці­ка­ві­ше із зу­стрі­чі — чи­тай­те у на­шій роз­мо­ві.

ПРИ­КЛАД ПО­БУ­ДО­ВИ ЕКО­НО­МІ­ЧНОЇ ПО­ЛІ­ТИ­КИ ДЛЯ УКРА­Ї­НИ

— Ве­кто­ри роз­ви­тку яких кра­їн мо­жу по­ста­ви­ти в при­клад на­шій дер­жа­ві? Сло­вач­чи­на, Поль­ща і Ту­реч­чи­на. На­при­клад, сло­ва­ки при­му­дря­ю­ться до­ту­ва­ти у схі­дних ре­гіо­нах до 50% від су­ми ін­ве­сти­цій. У них є три ін­стру­мен­ти: пла­та за ство­ре­н­ня ро­бо­чо­го мі­сця, по­да­тко­ві піль­ги і пря­ме по­вер­не­н­ня ка­пі­таль­них по­да­тків до 20% за два ро­ки. Де кра­ще бу­ду­ва­ти: на Закарпатті чи у Словаччині? Кра­ї­на з не­ща­сної агро-ту­ри­сти­чної дер­жа­ви за 20 ро­ків ста­ла но­ме­ром один за ви­ро­бни­цтвом ав­то­мо­бі­лів на ду­шу на­се­ле­н­ня в рік.

Тур­ки ло­ка­лі­зу­ва­ли близь­ко со­ро­ка ав­то­ви­ро­бни­ків. Во­ни та­кож до­ту­ють енер­ге­ти­ку у сво­їх ін­ду­стрі­аль­них пар­ках.

Я був у МВФ у бе­ре­зні і там мав роз­мо­ву з ко­ли­шнім прем’єром Поль­щі Ті­мо­ше­ви­чем. За­пи­тую: «А прав­да, що ви по­дов­жи­ли для сво­їх еко­но­мі­чних зон піль­ги до 2027 ро­ку?» Він ска­зав, що прав­да. За­пи­тую: «Як так? Ви кля­лись, ко­ли всту­па­ли в Єв­ро­со­юз, що — тіль­ки до 2017 ро­ку, і все». Він ка­же: «Ну, так ви­йшло».

ПРО ГЛО­БАЛЬ­НІ ВІЙ­НИ

— У сві­ті від­бу­ва­ю­ться три гло­баль­ні вій­ни. А в нас — чо­ти­ри, і тіль­ки в одній вій­ні ми від­чу­ва­є­мо се­бе суб’єктом. В усіх ін­ших Укра­ї­на — об’єкт. Іде вій­на за ін­ве­сти­ції. Аме­ри­кан­ці во­ю­ють за них все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Мер Чи­ка­го роз­дає піль­ги осо­би­сто «ай­ті­шни­кам», щоб тіль­ки пе­ре­ма­ни­ти їх до се­бе. Він роз­дає піль­ги штаб-квар­ти­рам ком­па­ній, щоб пе­ре­ма­ни­ти їх з ін­ших шта­тів. Та­кож у сві­ті є вій­на за ка­дро­ві та агро­мі­не­раль­ні ре­сур­си. Уже ство­ре­но дер­жав­ні агент­ства по­шу­ку та­лан­тів. І тре­тя вій­на — це вій­на за рин­ки, яку ми «про­фу­ка­ли» в СОТ і ЗВТ... Ми вже там по­на­би­ра­ли зо­бов’язань. Що­до зер­на все ду­же про­сто: з ньо­го мо­жна ви­го­то­ви­ти 44 ви­ди про­ду­ктів, із яких по­над 20 є бір­жо­ви­ми то­ва­ра­ми. Ко­жна тон­на зер­на — це 400 до­ла­рів до­да­ної вар­то­сті. Клі­тко­ви­ну, цу­кор мо­жна ви­тя­гу­ва­ти із зер­на — і це все пе­ре­ро­бні за­во­ди. За­раз в Укра­ї­ні бу­ду­є­ться, по-мо­є­му, два та­ких за­во­ди, по 100 міль­йо­нів до­ла­рів ін­ве­сти­цій, по 200 ро­бо­чих місць, а їх мо­же бу­ти ти­ся­ча.

Ми ні­чо­го не по­вин­ні від­пу­ска­ти з дер­жа­ви у ви­гля­ді си­ро­ви­ни. У цьо­му по­трі­бно під­хо­ди­ти ком­пле­ксно. За­раз тре­ба да­ти мо­жли­вість за­вез­ти обла­дна­н­ня, де­ше­ві кре­ди­ти, для цьо­го тре­ба якийсь банк роз­ви­тку, пев­ні ін­стру­мен­ти.

ПРО НЕ­ОБ­ХІ­ДНІСТЬ ТРИ­РІ­ЧНО­ГО БЮ­ДЖЕ­ТУ

— Усі пла­ну­ють. Ко­жна сім’я пла­нує своє жи­т­тя. А на­ша дер­жа­ва жи­ве дев’ яти­мі­ся­чни­ми пла­на­ми. Ми не пла­ну­є­мо, а десь із ве­ре­сня 2009 ро­ку не ви­ко­ну­є­мо бю­дже­ту — дефіцит. Усі нор­маль­ні кра­ї­ни сві­ту жи­вуть за більш дов­го­стро­ко­ви­ми пла­на­ми. У Єв­ро­со­ю­зі роз­ро­бля­ють бю­джет на сім ро­ків.

У при­ва­тній ком­па­нії зав­жди дру­га лю­ди­на — та, яка за­йма­є­ться рин­ком. На­то­мість на дер­жав­но­му під­при­єм­стві дру­гою лю­ди­ною за­зви­чай є та, яка роз­по­ря­джа­є­ться грі­шми, бо з нею ди­ре­ктор зран­ку си­дить і ста­вить га­ло­чки, за що пла­ти­ти. Так бу­ло і в нас, ко­ли Мін­фін «по­ла­мав» під се­бе Мі­ні­стер­ство еко­но­мі­ки в 1990-х ро­ках. Гро­шей не бу­ло, і, як на­слі­док, Мі­ні­стер­ство фі­нан­сів ста­ло го­лов­ним. А для ньо­го го­лов­не — зве­сти ба­ланс. За­раз во­ни вже ба­чать, що корову за­ли­ши­ло­ся хі­ба що за­рі­за­ти й по­ді­ли­ти шку­ру — ось во­ни і по­чи­на­ють са­мі го­во­ри­ти про те, що по­трі­бна фун­кція пла­ну­ва­н­ня. У Ту­реч­чи­ні держ­сек- тор —5%, а ор­ган пла­ну­ва­н­ня — 1200 осіб. У Пів ден ній Ко реї — 800 осіб. Я ве­ду до то­го, що всі за­йма­ю­ться стра­те­гу­ва­н­ням. У нас же, в кра­що­му ра­зі, цей про­цес роз­по­чне­ться з 2018 ро­ку. За­раз я бо­рю­ся, щоб пла­ну­ва­н­ня стар­ту­ва­ло з 2017 ро­ку.

ЧО­МУ ВА­ЖЛИ­ВИЙ ЗА­КОН ПРО МІ­СЦЕ­ВІ ВИ­БО­РИ

— Мо­же­мо втра­ти­ти схід і південь, адже «Опо­зи­цій­ний блок» та йо­му по­ді­бні ви­гра­ють всю «ма­жо­ри­тар­ку». У них уже від­пра­цьо­ва­на те­хно­ло­гія ку­пів­лі го­ло­сів. Во­ни зна­ють ко­жну квар­ти­ру. За­ли­ши­ла­ся вся ін­фра­стру­кту­ра Пар­тії ре­гіо­нів. Це озна­чає, що во­ни ві­зьмуть 50% за ма­жо­ри­тар­ни­ми окру­га­ми, якщо ста­ра си­сте­ма за­ли­ши­ться. А та­кож ві­зьмуть 20—30% за спи­ска­ми. Як на­слі­док, у ко­жній мі­сце­вій ра­ді во­ни ма­ти­муть біль­шість. У мо­є­му рі­дно­му Дні­про­дзер­жин­ську одно­зна­чно во­ни ма­ти­муть біль­шість. На­ші хи­трі спи­ски в тре­тьо­му за­ко­ні — це теж «ма­жо­ри­тар­ка». Однак за­галь­ний ре­зуль­тат обме­же­ний рей­тин­гом пар­тії...

ПРО ДЕ­ЦЕН­ТРА­ЛІ­ЗА­ЦІЮ

— Че­сно ка­жу­чи, я не ду­же під­три­мую ідею де­цен­тра­лі­за­ції. По-пер­ше, я при­хиль­ник пре­зи­дент­ської фор­ми прав­лі­н­ня. Вва­жаю, що пар­ла­мент­ська фор­ма на­ба­га­то слаб­ша, оскіль­ки до­сить ви­ма­ни­ти яку-не­будь пар­тію з ко­а­лі­ції, як все руй­ну­є­ться. По­глянь­те на Іта­лію, яка вже пе­ре­жи­ла 70 урядів. Ме­ні зда­є­ться, що ми біль­ше схо­жі на іта­лій­ців, ніж, на­при­клад, на нім­ців.

По-дру­ге, у нас ду­же низь­кий рі­вень мі­сце­вих де­пу­та­тів, осо­бли­во на пів­дні й на схо­ді, час­тко­во в цен­трі Укра­ї­ни. Якщо від­да­ти їм вла­ду... Во­ни то­чно гір­ші, аніж го­ло­ви адмі­ні­стра­цій. Там про­сто зграя дрі­бних ша­ка­лів та пі­ра­ній.

По-тре­тє, ми час­тко­во вже про­ве­ли де­цен­тра­лі­за­цію — від­да­ли гро­ші на мі­сця. За­раз ду­же ва­жли­во, щоб лю­ди «з ви­ла­ми» при­хо­ди­ли і пе­ре­вер­та­ли мі­сце­ві адмі­ні­стра­ції: ме­рію, обл­ра­ду. Не­хай лю­ди зна­ють, що тре­ба при­хо­ди­ти на ви­бо­ри. За­раз тре­ба з’ясу­ва­ти, що та­ке «гро­ма­дя­нин». Чи є пев­ні обов’яз­ки, щоб на­зи­ва­ти се­бе «гро­ма­дя­ни­ном», чи це про­сто «жит­тє­вий по­да­ру­нок»? Су­спіль­ство від­бу­де­ться че­рез екс­порт прав. Ко­ли ви ма­є­те пра­во на все, ви ста­є­те ін­фан­тиль­ни­ми. Ва­ми ду­же лег­ко ке­ру­ва­ти, бо ви ні­чо­го не хо­че­те ро­би­ти. Все-та­ки по­трі­бно, щоб з’яв­ляв­ся цей «білль про обов’яз­ки лю­дей». До ре­чі, за­раз Бог­дан Гав­ри­ли­шин по­чав за­йма­тись цим пи­та­н­ням.

Якщо лю­ди­на не го­ло­сує, во­на для ме­не не є гро­ма­дя­ни­ном. Ось у Ки­є­ві при­йшло на го­ло­су­ва­н­ня 22% лю­дей. Яке пра­во має ре­шта 75% на­зи­ва­ти се­бе ки­я­на­ми? З яко­го ди­ва ви мо­же­те пред’яв­ля­ти якісь пре­тен­зії?

ЯК ЗА­ЛУ­ЧИ­ТИ БІЛЬ­ШЕ ІНО­ЗЕМ­НИХ ІН­ВЕ­СТО­РІВ

— По-пер­ше, не тре­ба змі­ню­ва­ти пра­ви­ла еко­но­мі­чної гри. А ми са­мі по­гір­шу­є­мо по­да­тко­ві умо­ви. По-дру­ге, тре­ба зайня­тись по­лі­ти­кою лі­кві­да­ції не­рів­но­сті. Якщо в ко­гось із су­сі­дів кра­щі умо­ви що­до по­да­тків, сти­му­лів, нам слід під­тя­гу­ва­ти­ся. Тре­ба змі­ни­ти еко­но­мі­чну па­ра­ди­гму і зро­зу­мі­ти, що дер­жа­ва по­вин­на з рі­зни­ми га­лу­зя­ми під­пи­су­ва­ти фа­кти­чні уго­ди, щоб ми мо­гли кон­ку­ру­ва­ти. Що­до по­да­тків, щоб ми мо­гли кон­ку­ру­ва­ти: ви­да­но стіль­ки ро­бо­чих місць, скіль­ки по­да­тків — на­стіль­ки змен­шив­ся ім­порт, на­скіль­ки збіль­шив­ся рі­вень екс­пор­ту. А в са­мій га­лу­зі — сер­йо­зна кон­ку­рен­ція, пов­ний лі­бе­раль­ний ри­нок. Кон­ку­руй­те, хто як хо­че: при­ва­тна, дер­жав­на та іно­зем­на вла­сність. Однак усе­ре­ди­ну га­лу­зей дер­жа­ва не має пра­ва втру­ча­ти­ся.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.