Куль­ту­ра

Den (Ukrainian) - - Культура -

Це ін­терв’ю іні­ці­йо­ва­не ав­то­ром і ор­га­ні­за­то­ром про­е­кту-пла­тфор­ми Collegium musicum Lviv, ди­ри­ген­том, арт-ди­ре­кто­ром фе­сти­ва­лю «Бах Ма­ра­тон», за­снов­ни­ком ка­мер­но­го ор­ке­стру Collegium Musicum Lviv Іва­ном Оста­по­ви­чем. Йо­го спів­ро­змов­ни­ком став ле­ген­дар­ний пі­а­ніст і ди­ри­гент Ан­дрій Во­ло­ди­ми­ро­вич Гаврилов, який здо­був усе­сві­тню по­пу­ляр­ність у 1970-х як му­зи­чний вун­дер­кінд. За бре­жнєв­ських ча­сів, під час під­го­тов­ки до тур­не з Гер­бер­том фон Ка­ра­я­ном, у мо­ло­до­го пі­а­ні­ста пред­став­ни­ки КДБ ви­лу­чи­ли за­кор­дон­ний па­спорт, Гаврилов був під­да­ний при­му­со­во­му пси­хі­а­три­чно­му лі­ку­ван­ню і до­ма­шньо­му аре­шту, пе­ре­бу­вав під по­стій­ним спо­сте­ре­же­н­ням. Ан­дрію Гав­ри­ло­ву вда­ло­ся 1985 ро­ку за до­по­мо­гою по­дру­ги, донь­ки ра­дян­сько­го ви­со­ко­по­са­дов­ця, ви­їха­ти з ко­ли­шньо­го СРСР до Ан­глії. Остан­ні 15 ро­ків Ан­дрій Во­ло­ди­ми­ро­вич жи­ве у Швей­ца­рії, га­стро­лю­ю­чи по всьо­му сві­ту.

Ни­ні Гаврилов є одним із най­більш не­ор­ди­нар­них пі­а­ні­стів су­ча­сно­сті. Хо­ча йо­го твор­чість ви­кли­ка­ла су­пе­ре­чки, де­ко­ли го­стрі дис­ку­сії, але фа­хів­ці схо­дя­ться на то­му, що у фор­те­пі­ан­но­му ми­сте­цтві кін­ця ХХ — по­ча­тку XXI сто­лі­т­тя він — по­за сум­ні­вом — яви­ще сві­то­во­го мас­шта­бу. До ре­чі, А. Гаврилов не лю­бить, ко­ли йо­го на­зи­ва­ють пі­а­ні­стом. І не хо­че чу­ти на свою адре­су ком­плі­мент «вір­ту­оз». У йо­го ро­зу­мін­ні, пі­а­ніст — це слово, що ні­чо­го не го­во­рить, це про­сто ви­зна­че­н­ня лю­ди­ни, яка грає на фор­те­пі­а­но. А лю­ди­на, яка при­свя­ти­ла се­бе яко­мусь ви­ду ми­сте­цтва, — це ар­тист, і він по­ви­нен під­ні­ма­ти­ся над вузь­ки­ми ви­зна­че­н­ня­ми.

Гаврилов на­пи­сав ав­то­біо­гра­фію «Чай­ник, Фі­ра і Ан­дрій» (Tchainik, Fira and Andrey. — Washington: South Eastern Publishers, 2011), що охо­плює пе­рі­од жи­т­тя пі­а­ні­ста від за­кін­че­н­ня ЦМШ (1973 р.) до йо­го від’їзду з СРСР. У кни­зі на­ве­де­ні ма­ло­ві­до­мі факти жи­т­тя Мсти­сла­ва Ро­стро­по­ви­ча, Га­ли­ни Ви­шнев­ської, Свя­то­сла­ва Рі­хте­ра та ін­ших зна­ме­ни­то­стей, а та­кож ма­е­стро роз­мір­ко­вує над за­галь­ни­ми пи­та­н­ня­ми: про Ро­сію, яка впа­ла в «по­га­ну не­скін­чен­ність», про якийсь «осо­бли­вий шлях», про ци­кли, ко­ли ко­ро­ткі «по­жвав­ле­н­ня», «від­ли­ги» змі­ня­ли­ся дов­ги­ми по­хму­ри­ми пе­рі­о­да­ми ре­а­кції, ко­ли го­лов­ним змі­стом жи­т­тя стає при­гно­бле­н­ня і при­ду­ше­н­ня. Ав­тор із су­мом за­зна­чає, що на по­мил­ках ні­хто не хо­че вчи­ти­ся. Су­ча­сне ро­сій­ське су­спіль­ство то­пче­ться на мі­сці, гниє і за­го­ра­є­ться. Але зі свин­це­вою впер­ті­стю не хо­че по­ди­ви­ти­ся са­ме на се­бе, зі­бра­ти­ся і під­ня­ти­ся хо­ча б на одну схо­дин­ку. То­рік цю книж­ку ви­пу­сти­ло ви­дав­ни­цтво «СЛОВО/ SLOVO. До ви­да­н­ня до­да­є­ться диск із но­ктюр­на­ми Шо­пе­на, за­пи­са­ний Гав­ри­ло­вим спе­ці­аль­но для ці­єї пу­блі­ка­ції.

Про­по­ну­є­мо до ува­ги чи­та­чів «Дня» роз­ду­ми ма­е­стро про твор­чість і жи­т­тя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.