ДЕЦЕНТРАЛIЗАЦIЯ: чо­ти­ри ри­зи­ки

Сьо­го­дні Кон­сти­ту­цій­ний Суд має опри­лю­дни­ти ви­сно­вок що­до змін до Основ­но­го За­ко­ну

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КА­ПСА­МУН, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

Ско­рі­ше, КСУза­твер­дить про­го­ло­со­ва­ні Вер­хов­ною ра­дою змі­ни до Основ­но­го за­ко­ну. При­найм­ні, пра­кти­ка по­пе­ре­дніх рі­шень цьо­го ор­га­ну — то­му під­твер­дже­н­ня. А да­лі на чер­зі зно­ву пар­ла­мент. Тіль­ки для по­зи­тив­но­го рі­ше­н­ня вже по­трі­бно бу­де кон­сти­ту­цій­на біль­шість го­ло­сів. А по­ки не при­пи­ня­ю­ться дис­ку­сії нав­ко­ло за­про­по­но­ва­них змін. І пи­та­н­ня не тіль­ки в осо­бли­во­му ста­ту­сі для окре­мих ра­йо­нів Дон­ба­су. Мо­ва йде та­кож про са­му де­цен­тра­лі­за­цію. Які тут не­без­пе­ки?

Пер­ша — стан вій­ни. На­справ­ді, про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що ко­ли ми ве­де­мо мо­ву про де­цен­тра­лі­за­цію, то чо­мусь в цьо­му кон­текс­ти всі го­во­рять про осо­бли­вий ста­тус ча­сти­ни Дон­ба­су. А яке це вла­сне має від­но­ше­н­ня до де­цен­тра­лі­за­ції? Від­по­відь по­ля­гає в Мін­ських угод. Це пас­тка, на яку укра­їн­ська вла­да по­па­ла­ся. То­му в ни­ні­шній си­ту­а­ції, аль­тер­на­ти­ви цим до­мов­ле­но­стям фа­кти­чно вже не­має. І в цьо­му про­бле­ма. Ми зму­ше­ні ви­ко­ну­ва­ти те, що під­пи­са­ли, на­віть якщо не­має зво­ро­тно­го ру­ху з бо­ку Крем­ля і йо­го ма­ріо­не­ток на Дон­ба­сі. Це ди­пло­ма­ти­чна вій­на Ро­сії про­ти Укра­ї­ни. Не ка­жу­чи вже про те, що в умо­вах справ­жньої вій­ни про­во­ди­ти де­цен­тра­лі­за­ції ду­же скла­дно.

«В те­о­рії я не про­ти де­цен­тра­лі­за­ції. Я під­три­мую ідею, що мі­сце­ву вла­ду тре­ба оби­ра­ти. Си­сте­ма при­зна­че­н­ня ре­гіо­наль­них чи­нов­ни­ків зго­ри, яка діє за­раз, не ду­же ефе­ктив­на, бо во­ни від­по­від­а­ють не пе­ред ви­бор­ця­ми, а пе­ред пре­зи­ден­том. Але не це тур­бує Ро­сію та Пу­ті­на. Во­ни про­сто хо­чуть зни­щи­ти Укра­ї­ну: ство­ри­ти ха­ос, де­ста­бі­лі­зу­ва­ти кра­ї­ну, зро­би­ти її не­при­ва­бли­вою для За­хо­ду, щоб там втра­ти­ли ін­те­рес, — вва­жає Де­від Крей­мер, ди­ре­ктор з пи­тань прав лю­ди­ни та де­мо­кра­тії Ін­сти­ту­ту Мак­кей­на ( radiosvoboda. org). — Спе­ці­аль­ний ста­тус та пра­во на са­мов­ря­ду­ва­н­ня ска­лі­чить Укра­ї­ну. За за­ду­мом Ро­сії, ав­то­но­мія «ЛНР» та «ДНР» по­кли­ка­на зі­рва­ти ін­те­гра­цію Укра­ї­ни до за­хі­дних стру­ктур. За­хід мав би не нав’ язу­ва­ти Укра­ї­ні ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод, а чі­тко за­яви­ти Ро­сії: уго­да не пра­цює і да­лі ти­сну­ти на Мо­скву сан­кці­я­ми, а Укра­ї­ну під­три­му­ва­ти збро­єю та фі­нан­са­ми. Нам тре­ба бу­ти на бо­ці укра­їн­ців, а не при­му­шу- ва­ти По­ро­шен­ка, Яце­ню­ка, бу­дья­ких лі­де­рів Укра­ї­ни. Ро­сія є агре­со­ром. Ста­ви­ти­ся до обох сто­рін одна­ко­во не мо­жна, бо це Ро­сія вдер­лась в Укра­ї­ну, а не нав­па­ки».

«США го­то­ві до­по­мог­ти Укра­ї­ні, а для цьо­го Укра­ї­на по­вин­на бу­ти вну­трі­шньо силь­ною і по­лі­ти­чно, і еко­но­мі­чно, — ко­мен­тує Курт Во­кер, ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор ін­сти­ту­ту Мак­кей­на з між­на­ро­дно­го лі­дер­ства (ukrainian.voanews.com). — А це по­трі­бно для цьо­го, щоб вла­да ма­ла су­спіль­ну під­трим­ку у бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю для змі­цне­н­ня сво­єї еко­но­мі­ки, щоб бу­ти при­ва­бли­вою для схі­дної Укра­ї­ни. Для цьо­го по­трі­бні еко­но­мі­чні ре­фор­ми, а як їх про­во­ди­ти це спра­ва укра­їн­ців. І спра­ва в де­цен­тра­лі­за­ції чи фе­де­ра­лі­за­ції — по­га­на. Во­на бу­ла нав’ яза­на Ро­сі­єю, щоб ство­ри­ти де­фа­кто не­за­ле­жну схі­дну Укра­ї­ну. Я не ду­маю, що хтось ін­ший окрім ро­сі­ян під­три­мує цю ідею».

Дру­га — по­си­ле­н­ня пов­но­ва­жень. Одни­ми з най­біль­ших на­рі­кань що­до за­про­по­но­ва­ної ре­фор­ми із са­мо­го по­ча­тку бу­ла кри­ти­ка на адре­су Пре­зи­ден­та, що це мо­но­по­лі­за­ція, а не де­цен­тра­лі­за­ція. Зокре­ма, мо­ва йшла про пра­во Гла­ви дер­жа­ви при­зу­пи­ня­ти ро­бо­ту мі­сце­вих рад і їхніх рі­шень, а та­кож кон­троль мі­сце­вої вла­ди че­рез під­кон­троль­них йо­му пре­фе­ктів.

«За­раз най­мен­ше го­во­ри­ться як раз про те, що ми мо­же­мо пе­ре­да­ти пов­но­ва­же­н­ня, від­по­від­аль­ність на мі­сця, а по­тім з’ясу­є­ться, що ці гро­ма­ди на­справ­ді не справ­ля­ю­ться зі сво­ї­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми, — кон­кре­ти­зує до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, за­ві­ду­вач від­ді­лу по­лі­ти­чних стра­те­гій НІСД Ма­ксим Ро­зум­ний. — В цьо­му є най­біль­ша не­без­пе­ка і це мо­же при­ве­сти до ко­ла­псу ін­фра­стру­кту­ри. То­ді во­ни за­бу­дуть чим во­ни ке­ру­ва­ли­ся, ко­ли при­єд­ну­ва­ли се­ло одне до ін­шо­го. То­ді по­чнуть роз­би­ра­ти­ся, що ж це бу­ла за де­цен­тра­лі­за­ція і чо­му за це вже ні­хто не від­по­від­ає. Ре­гіо­ни бу­дуть го­во­ри­ти, що за це має від­по­від­а­ти дер­жа­ва, а дер­жа­ва ска­же, що во­на ж пі­шла на зу­стріч ре­гіо­нам і за­про­ва­ди­ла де­цен­тра­лі­за­цію.

« Сьо­го­дні ми про­по­ну­є­мо де­цен­тра­лі­за­цію, бе­ру­чи за ба­зу область і ра­йон, а жо­дної фор­ми мі­сце­вої де­мо­кра­тії на рів­ні ра­йо­ну і обла­сті в за­ко­но­дав­стві не пе­ред­ба­че­но, — під­кре­слює по­лі­то­лог Ан­дрій Ду­да. — Гро­мад­ські слу- ха­н­ня пе­ред­ба­че­ні на рів­ні гро­ма­ди, за­галь­ні збо­ри гро­ма­дян за мі­сцем про­жи­ва­н­ня — скла­до­ві те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, мі­сце­ві іні­ці­а­ти­ви та­кож прив’язу­ю­ться до мі­сце­вої гро­ма­ди. Тож якщо ми хо­че­мо впро­ва­джу­ва­ти еле­мен­ти де­цен­тра­лі­за­ції на рів­ні обла­сті і ра­йо­ну, по­трі­бно пе­ред­ба­ча­ти і нор­ми мі­сце­вої де­мо­кра­тії. Якщо в нас клю­чо­вим еле­мен­том де­цен­тра­лі­за­ції ста­не гро­ма­да, ні­яких се­па­ра­ти­змів у нас не бу­де. До ре­чі, се­па­ра­тист­ські ру­хи — це не на­слі­док не­які­сної де­цен­тра­лі­за­цій­ної по­лі­ти­ки, яка від­бу­ва­ла­ся в тих чи ін­ших ме­жах, осо­бли­во в мі­стах обла­сно­го зна­че­н­ня, Се­ва­сто­по­лі та Кри­му. Се­ва­сто­поль був вза­га­лі най­більш фі­нан­со­во де­цен­тра­лі­зо­ва­ним ре­гіо­ном. Але це не до­по­мо­гло. А те, що від­бу­ло­ся в Лу­ган­ську та До­не­цьку — це зло­чин­не не­до­пра­цю­ва­н­ня цен­траль­них ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди — мі­ні­стерств, про­ку­ра­ту­ри і ін».

Тре­тя — пи­та­н­ня ре­сур­сів. Як ска­за­ла го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на, скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що ра­ні­ше, ко­ли в кра­ї­ні бу­ло біль­ше ре­сур­сів і ми ма­ли спо­кій­ну си­ту­а­цію, про де­цен­тра­лі­за­цію мо­ва не йшла, бо вла­да пра­гну­ла кон­тро­лю­ва­ти всі по­то­ки. Сьо­го­дні , ко­ли ре­сур­сів в кра­ї­ні ста­ло мен­ше, за­го­во­ри­ли про де­цен­тра­лі­за­цію.

«Ко­шти ре­гіо­нам і до цьо­го спла­чу­ва­ли, але пи­та­н­ня ку­ди ішли ті ко­шти? І що бу­де пі­сля то­го, як на­ста­не де­цен­тра­лі­за­ція і ці се­ли­щні го­ло­ви ні на ко­го не бу­дуть звер­та­ти ува­гу?, — під­ні­має пи­та­н­ня Ма­ксим Ро­зум­ний. — Те­пер во­ни ще й отри­ма­ють до сво­го роз­по­ря­дже­н­ня зе­мель­ний ре­сурс. Ко­ли ми цих лю­дей обе­ре­мо, як ко­та в мі­шку з при­бли­зни­ми уяв­ле­н­ня­ми про їхню ком­пе­тен­тність, че­сність, і во­ни май­же без­кон­троль­но змо­жуть цим ре­сур­сом ко­ри­сту­ва­тись, то й по­ди­ви­мось як во­ни бу­дуть ози­ра­тись на сво­їх одно­сель­ців. То­ді ви­пли­ве і ко­ру­пцій­ний, ті­ньо­вий чи кри­мі­наль­ний чин­ник. То­ді мо­же ви­яви­тись, що ре­сурс, який пе­ре­да­ний на ниж­чий рі­вень ста­не без­кон­троль­ним та роз­кра­де­ним».

«Ми за­бу­ва­є­мо, що де­цен­тра­лі­за­ція — це не тіль­ки пе­ре­да­ча пов­но­ва­жень, але й фі­нан­со­вих ре­сур­сів, тоб­то за­крі­пле­н­ня за мі­сце­ви­ми бю­дже­та­ми від­по­від­них ре­сур­сів, — на­го­ло­шує Ан­дрій Ду­да. — Тож мо­же ство­ри­ти­ся си­ту­а­ція, ко­ли мі­сце­ві бю­дже­ти бу­дуть ма­лень­кі, а пов­но­ва­жень бу­де ду­же ба­га­то. То­му має бу­ти принцип від­по­від­но­сті » .

Че­твер­та — не­без­пе­ка «мі­сце­вих князь­ків » . На при­кла­ді не­що­дав­ньо­го ін­ци­ден­ту в Му­ка­че­ві, вся кра­ї­на спо­сте­рі­га­ла як мі­сце­ві кла­ни з’ ясо­ву­ють сто­сун­ки. Хоч юри­ди­чно « елі­ти на мі­сцях » і не ма­ють ши­ро­ких пов­но­ва­жень, фа­кти­чно во­ни ни­ми ко­ри­сту­ю­ться. Чи не ви­йде так, що пі­сля кон­сти­ту­цій­ної ре­фор­ми ми ле­га­лі­зу­є­мо «мі­сце­вих князь­ків»?

« Про­бле­ма мі­сце­вої олі­гар­хії ве­ли­че­зна, на­віть в су­ча­сні си­сте­мі, яка є цен­тра­лі­зо­ва­ною, — ка­же Ан­дрій Ду­да. — Унас до­ста­тній рі­вень ор­га­нів за­галь­ної ком­пе­тен­ції — мі­сце­вих держ­адмі­ні­стра­цій, цен­траль­них ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди ( ЦОВВ), які ма­ють під­по­ряд­ку­ва­н­ня мі­ні­стер­ствам та ін­шим ор­га­нам ви­ко­нав­чої вла­ди, але на­віть в цій си­ту­а­ції змо­гли існу­ва­ти « мі­сце­ві князь­ки » . Унас ду­же ба­га­то спа­йок на рів­ні ра­йо­нів та обла­стей за уча­сті го­ло­ви РДА або мі­сько­го го­ло­ви з ке­рів­ни­ком УМВС, про­ку­ро­ром та суд­дею. Є де­кіль­ка спосо­бів бо­роть­би із «мі­сце­ви­ми князь­ка­ми». Не­об­хі­дно за­про­ва­ди­ти ін­сти­тут ро­та­ції ке­рів­ни­ків держ­адмі­ні­стра­цій, щоб во­ни не обро­ста­ли ко­ру­пцій­ни­ми зв’яз­ка­ми. А та­кож ство­ре­н­ня па­ра­лель­них стру­ктур в ЦОВВ, мо­жли­во, час­тко­во, у ком­пе­тен­ції НАБУ, які б до­зво­ли­ли по­си­ли­ти кон­троль за мі­сце­вим рів­нем са­мов­ря­дної та дер­жав­ної вла­ди. Окрім цьо­го, по­трі­бні ма­кси­маль­но роз­ви­ну­ті ін­сти­ту­ти гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, ма­кси­маль­но роз­ви­ну­ті про­це­ду­ри вра­ху­ва­н­ня по­зи­ції гро­ма­дян на мі­сце­во­му рів­ні. Одно­зна­чно тре­ба за­про­ва­ди­ти ін­сти­тут ре­фе­рен­ду­му і пе­ред­ба­ча­ти мо­жли­вість від­кли­ка­н­ня че­рез ре­фе­рен­дум про­ку­ро­рів, суд­дів, го­лів держ­адмі­ні­стра­цій і ке­рів­ни­ків ОМС. Та­кож він не мо­же бу­ти за­бло­ко­ва­ний на мі­сце­во­му рів­ні».

*** Без­умов­но, ре­фор­ми в Укра­ї­ні ма­ють про­во­ди­ти­ся. Однак, в ни­ні­шні скла­дні ча­си по­трі­бно бу­ти ду­же обе­ре­жни­ми. Та ж де­цен­тра­лі­за­ція в умо­вах слаб­кої дер­жа­ви мо­же бу­ти не­без­пе­чною. Якою б не бу­ла скла­дна гра, на пер­шо­му мі­сці по­вин­ні сто­я­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.