Про про­ти­сто­я­н­ня ци­ві­лі­за­цій

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

«БЕЗ ЕФЕ­КТИВ­НОЇ ДІ­ЯЛЬ­НО­СТІ КО­МІ­ТЕ­ТУ З ПИ­ТАНЬ РОЗ­ВІД­КИ КРА­Ї­НА — БЕЗ ОЧЕЙ І БЕЗ ВУХ» Ігор СМЕ­ШКО: «Ми втра­ти­мо шан­си на пе­ре­мо­гу, якщо не на­ро­щу­ва­ти­ме­мо еко­но­мі­чний, вій­сько­вий та ін­фор­ма­цій­ний по­тен­ці­а­ли»

Пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті ми ста­ли свід­ка­ми по­ча­тку про­це­су пе­ре­за­ван­та­же­н­ня вла­ди, який три­ває й до­сі. На хви­лі за­галь­но­на­ціо­наль­но­го під­не­се­н­ня го­спо­да­ря­ми де­яких вла­дних ка­бі­не­тів ста­ли па­трі­о­ти, яким не зав­жди ви­ста­чає про­фе­сіо­на­лі­зму й до­сві­ду. Біль­ше то­го, ча­сто во­ни не ви­яв­ля­ють осо­бли­вої актив­но­сті й ро­зу­мі­н­ня і за­лу­чен­ні про­фе­сіо­на­лів. За­про­сив­ши то­рік ко­ли­шньо­го го­ло­ву СБУІго­ря Сме­шка до ро­бо­ти в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та (мав за­йма­ти­ся ство­ре­н­ням ко­мі­те­ту з пи­тань роз­від­ки при Пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ні), пра­цю­ва­ти йо­му фа­кти­чно так і не да­ли. Чо­му? Про це, а та­кож про ін­ші про­бле­ми в кон­текс­ті ро­бо­ти укра­їн­ських спец­служб, змі­ни до Кон­сти­ту­ції, вій­сько­во-ци­віль­ні адмі­ні­стра­ції, спів­пра­цю з НАТО уча­сни­ки Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки «Дня» го­во­ри­ли з ко­ли­шнім ке­рів­ни­ком СБУІго­рем СМЕШКОМ.

«ЯКЩО МИ БУ­ДУ­Є­МО ДЕ­МО­КРА­ТІЮ, ТО ОБОВ’ЯЗ­КО­ВО ТРЕ­БА ПЕ­РЕ­ДА­ВА­ТИ ЯКО­МО­ГА БІЛЬ­ШЕ ПОВ­НО­ВА­ЖЕНЬ НА МІ­СЦЯ»

Ві­кто­рія ПРИМАК,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— На­ра­зі в Кон­сти­ту­цій­но­му Су­ді три­ває роз­гляд змін до Основ­но­го За­ко­ну, які не­що­дав­но про­го­ло­су­ва­ла Вер­хов­на Ра­да. Як би ви про­ко­мен­ту­ва­ли за­про­по­но­ва­ні змі­ни? Які не­без­пе­ки існу­ють в кон­текс­ті де­цен­тра­лі­за­ції вла­ди?

Ігор СМЕ­ШКО:

— Ця ре­фор­ма пе­ре­зрі­ла: її тре­ба бу­ло про­во­ди­ти ще двад­цять ро­ків то­му. Те­пер нам до во дить ся це ро би ти в ста ні вій - ни. Якщо ми бу­ду­є­мо де­мо­кра­тію, то обов’ яз ко во тре ба пе ре да ва ти яко мо га біль ше пов но ва жень на міс ця. Де мо кра тія — це мак си - маль­но мо­жли­ва си­сте­ма мі­сце­во­го са мо вря ду ван ня, ви бор нос ті та транс­па­рен­тно­сті. Будь-яка бу­до­ва по­чи­на­є­ться з фун­да­мен­ту. В да­но­му ра зі це — пе ре да ча ши ро ких прав на мі­сця. Хто кра­ще знає, що тре­ба зро­би­ти в се­лі чи ра­йо­ні, ніж їх ні жи те лі? Під час ми ну лої зу - стрі чі Ял­тинсь кої єв ро пейсь кої стра те гії ви сту пав ду же зна ний про фе сор Чи казь ко го уні вер си те - ту, ла у ре ат Но бе лівсь кої пре мії 2007 ро­ку про­фе­сор Ро­джер Брюс Май ер сон. Він ска зав: « У вас в Укра­ї­ні за­кла­де­но си­стем­ну про­бле­му роз­по­ді­лу гі­лок вла­ди». У чо­му це по­ля­гає? Чи­нов­ни­ків — від гу бер на то ра до ке рів ни ків рай он­них дер жав них ад мі ніс т ра цій — при зна чає Пре зи дент. З дру го го бо­ку, бю­джет і фі­нан­си — в ру­ках Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів. Мі­сце­ва адмі­ніс т ра ція зо бов’ яза на сво їм по лі - ти­чним жи­т­тям Пре­зи­ден­то­ві, але не роз­по­ря­джа­є­ться фі­нан­са­ми.

Як мо­жуть обра­ні лю­ди зро­би­ти щось без фі нан сів, як що во ни за тис ну ті звер ху чи нов ни ка ми, яких ці­ка­вить, що про них у Ки­є­ві по­ду­ма­ють, а не те, що він тут го­во­рить? На­ша си­сте­ма біль­ше схо­жа на фе­одаль­ну, аніж на де­мо­кра­ти­чну, бо всі рі­ше­н­ня при­йма­ю­ться на го рі. Вза га лі, де мо кра тія — це ба­ланс ін­те­ре­сів і кон­троль з бо­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства над вла­дою, яка ево­лю­цій­но ру­хає краї ну впе ред. У нас же сьо год ні при вла­ді не­має жо­дної пар­тії, яка є де­мо кра тич ною не за фор мою та за на­звою, а по су­ті. Під ви­гля­дом де­мо­кра­тії ці по­лі­ти­чні си­ли все одно ви бу до ву ють ав то ри тар ну сис - те му управ лін ня. У дер жа ві має бу­ти під­грун­тя до існу­ва­н­ня на­ро­до­вла­д­дя. Три гіл­ки вла­ди по­вин­ні бу­ти роз­ді­ле­ні. Будь-яка спро­ба впли ва ти на су до ву чи пар ла - мент­ську вла­ду в кра­ї­ні чин­ної де­мо­кра­тії — це кі­нець кар’єри. Без­умов но, в Пре зи ден та як га ран та Кон с ти ту ції по вин ні за ли ши ти ся ва же лі впли ву, особ ли во під час вій ни. Але все ви рі шу єть ся кон крет ни ми людь ми та кон к рет ни ми спра­ва­ми.

«НА­ЗВА «ВІЙ­СЬКО­ВО-ЦИ­ВІЛЬ­НІ АДМІ­НІ­СТРА­ЦІЇ» Є, АЛЕ ЇХНІ КЕ­РІВ­НИ­КИ НЕ МА­ЮТЬ РЕ­АЛЬ­НИХ ВА­ЖЕ­ЛІВ ВПЛИ­ВУ»

Дар’я ТРАПЕЗНIКОВА,

Ки ївсь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. Т. Шев­чен­ка:

— Як ви вва­жа­є­те, чи ви­прав­до­вує се­бе та­ка фор­ма ор­га­ні­за­ції вла­ди на Дон­ба­сі, як вій­сько­во-ци­віль­ні адмі­ні­стра­ції, й чи ви­ко­ну­ють во­ни ті фун­кції, які на них по­кла­де­но?

І. С.: — Які ж це вій­сько­во-ци­віль­ні адмі­ні­стра­ції? За яким за­ко­но­дав­ством во­ни ді­ють? Там що, гу­бер­на­то­ро­ві під­по­ряд­ко­ва­ні вій­ська чи Мі­ні­стер­ство вну­трі­шніх справ? Мі­лі­ція в зо­ні бо­йо­вих дій не від­рі­зня­є­ться від зви­чай­ної мі­лі­ції. Вій­сько­ві ді­ють за сво­їм за­ко­но­дав­ством. Тоб­то на­зва є, але ва­же­лів впли­ву у гу­бер­на­то­рів з та­ки­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми не­має. Ми ча­сто чу­є­мо, що во­ни по­вин­ні бо­ро­ти­ся з кон­тра­бан­дою та ко­ру­пці­єю, але на­справ­ді це — зав­да­н­ня Го­лов­но­го управ­лі­н­ня СБУ. Вза­га­лі, ми з пер- шо­го дня у від­по­відь на від­кри­ту агре­сію Ро­сії пі­шли не по тій лі­нії —й у за­ко­но­дав­стві, й у пра­кти­чних ді­ях. На­при­клад, в. о. Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни ого­ло­сив час­тко­ву мо­бі­лі­за­цію, але це має озна­ча­ти, що на­стає осо­бли­вий пе­рі­од. За­кон «Про оборону Укра­ї­ни» го­во­рить, що тре­ба за­хи­ща­ти­ся. Там на­пи­са­но, що у ра­зі ого­ло­ше­н­ня осо­бли­во­го пе­рі­о­ду за­сто­со­ву­є­ться те­ри­то­рі­аль­на обо­ро­на, і Пре­зи­дент має пра­во ство­ри­ти Став­ку Вер­хов­но­го Го­лов­но­ко­ман­ду­ва­н­ня, робочим ор­га­ном якої є Ге­не­раль­ний штаб. Оборону має ве­сти не СБУ — пра­во­охо­рон­ний ор­ган, а Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни. По­ло­же­н­ня про Став­ку за­твер­джує Вер­хов­ний Го­лов­но­ко­ман­ду­вач — Пре­зи­дент. Там же опи­су­є­ться, як у та­ко­му ви­пад­ку ство­рю­ва­ти вій­сько­ві адмі­ні­стра­ції в ра­йо­нах, де ве­де­ться те­ри­то­рі­аль­на обо­ро­на. Цьо­го не бу­ло зро­бле­но. З юри­ди­чної то­чки зо­ру, бу­ло два шля­хи, які ми мо­гли обра­ти. Ми пі­шли за За­ко­ном «Про ан­ти­те­ро­ри­сти­чну ді­яль­ність». Хо­ча АТО на­справ­ді про­во­ди­ться в окре­мо­му мі­сці, при­мі­ще­н­нях, об’єктах транс­пор­ту та на при­ле­глих до мі­сця по­дії те­ри­то­рі­ях.

А як що го во ри ти глиб ше, то вза га лі іс нує сис тем на хво ро ба на - ших пра во охо рон них ор га нів і спец­служб, яка по­ча­ла­ся ще 2005 ро ку з пре зи дент ст ва Вік то ра Ющен­ка. Він по­чав пра­кти­ку­ва­ти по лі тич ні при зна чен ня на ке рів ні по са ди в спец служ би, пра во охо - рон ні ор га ни, си ло ві струк ту ри. А та кі лю ди ло яль ні не до на ції та Кон­сти­ту­ції, а до по­лі­ти­чної си­ли, яка йо го при зна чи ла. Хо ча за за - ко­ном вій­сько­вий не мо­же за­йма - ти ся по лі тич ною ді яль ніс тю. По - трі­бно збе­рег­ти про­фе­сіо­на­лів все­ре ди ні спец служб від та ко го по лі - тич но го ке рів ни ка, бо він при хо - дить і по чи нає змі ню ва ти всю вер - ти каль, по збав ля ю чись не ло яль - них йо­го по­лі­ти­чній си­лі слу­жбов­ців. Це по ча ло руй ну ва ти й пра во - охо рон ні ор га ни, й спец служ би. Про­фе­сіо­на­лізм цих служб ді­йшов до то го, що ми ста ли без за хис ни - ми. То му, ко ли від бу ли ся ві до мі по дії на схо ді, ніх то ні чо го вже не зби рав ся роз слі ду ва ти. У то му ж Слов’ янсь ку не бу ло жод ної « за - чис т ки » , бо на чаль ни ки там теш - ніх спец­служб не спро­мо­жні бу­ли про фе сій но ор га ні зу ва ти про цес.

Дар’я ДЯДЕНКО,

Одесь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. I. Меч ни ко ва:

— Ви­бу­хи, за­во­ру­ше­н­ня й роз­хи ту ван ня си ту а ції в Оде сі та ін - ших мі­стах Укра­ї­ни три­ва­ють. Як ви оці ню єте дії спец служб що до про­ти­дії та­ким яви­щам? Як має

пра­цю­ва­ти кон­тр­ро­звід­ка в та­ких об­ста­ви­нах?

І. С.: — Служ ба без пе ки то му й на зи ва єть ся спец служ бою, а не прос то пра во охо рон ним ор га ном, що по вин на пе ред ба ча ти та кі си - ту а ції й за по бі га ти про явам по ру - шен ня чин но го за ко но дав ст ва та зло чин ної ді яль нос ті. Якщо цьо го не від бу ва єть ся, то по стає пи тан - ня: ефек тив на спец служ ба чи ні? Пі сля Май да ну та справ ді се рйоз - них внут ріш ніх проб лем СБУ все­та ки більш- менш ста ла на ко ле са. Під час бой о вих дій во на, що мог - ла, те зро би ла. Що сто су єть ся контр роз від ки, то це — най силь - ні ший еле мент Служ би без пе ки. Фак тич но СБУ має бу ти на ці о - наль ною контр роз від кою.

«ТЕ, ЩО РО­СІ­Я­НИ ВІД­МОВ­ЛЯ­Ю­ТЬСЯ ВІД СПІВ­РО­БІ­ТНИ­КІВ ГРУ РФ, — ЦЕ СТА­РА ІСТО­РІЯ ПРО ІМ­ПЕ­РІЮ, ЯКА ЗА­ЛИ­ШИ­ЛА­СЯ ІМ­ПЕ­РІ­ЄЮ»

Iван КА­ПСА­МУН:

— Як ви, до ре­чі, про­ко­мен­ту­є­те те, що ро­сі­я­ни фа­кти­чно від­мов­ля­ю­ться від спів­ро­бі­тни­ків ГРУ РФ, які за­раз пе­ре­бу­ва­ють на на­ших те­ри­то­рі­ях?

І. С.:

— Те, що ро сі я ни від мов - ля ють ся від цих лю дей, — це ста - ра іс то рія про ім пе рію, яка за ли - ши ла ся ім пе рі­єю. Ро сія не ви знає то го, що ве де бой о ві дії на на шій те ри то рії. Сві то вій спіль но ті во на прос то ка же: « До ве діть! » А це, до ре­чі, теж ро­бо­та спец­слу­жби. І тут має бу ти за ді я на не тіль ки контр - роз від ка, а й слід ст во. Де ро бо та слід ст ва? Де до ка зи, що ми не прос то там щось пе ре хо пи ли? Де су до ві про це си? Про фе сі о на лізм на най­ви­що­му рів­ні тре­ба бу­ло ви­яв ля ти, роз по чав ши су ди та на - звав ши ре чі сво ї ми іме на ми для сві то вої спіль но ти.

На­та­лія БЕЗВОЗЮК,

Одесь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. I. Меч ни ко ва:

— У ЗМІ бу­ло чи­ма­ло ін­фор­ма­ції про ви ве зен ня ук ра їнсь ких вій­сько­во­по­ло­не­них в Ро­сію, зокре­ма в Че­чню. Чи є мо­жли­вість по­вер­ну­ти їх в Укра­ї­ну? Чи є вза­га­лі да ні що до то го, скіль ки на ших війсь ко вих пе ре бу ває в по ло ні, а скіль­ки зни­кло без­ві­сти?

І. С.:

— Якщо та­ка ін­фор­ма­ція є, то во­на, як мі­ні­мум, по­вин­на ма­ти гриф «ціл­ком та­єм­но». Я — не дер­жав­ний слу­жбо­вець, то­му нею не во­ло­дію. Без­умов­но, на­ші спец­служ би ма ють цим зай ма ти ся. За за­ко­но­дав­ством, це — сфе­ра ді­яль­нос ті роз від ки й контр роз від ки, але, щоб во­ни цим за­йма­ли­ся, пе­ред ни­ми тре­ба ста­ви­ти кон­кре­тні за вдан ня. Це пи тан ня тре ба ад ре­су­ва­ти се­кре­та­ре­ві РНБО. Він є ко­ор ди на то ром ді яль нос ті спец - служб і пра во охо рон них ор га нів і має мо­жли­вість про­кон­тро­лю­ва­ти по ста нов ку за вдань від по від ним служ бам, і пі сля ко ор ди на ції ді - яль­но­сті про­зві­ту­ва­ти пе­ред укра­їнсь ким на ро дом — що з цьо го при­во­ду зро­бле­но.

Ка­те­ри­на САДЛОВСЬКА,

Львівсь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. I. Фран ка:

— За ро­ки не­за­ле­жно­сті Ко­мі­тет з пи­тань роз­від­ки ство­рю­ва­ли і лі­кві­до­ву­ва­ли три­чі. Ви очо­лю­ва­ли цей ор­ган дві­чі — спо­ча­тку за ча­сів Ку­чми. 7 жов­тня 2014 ро­ку Пре­зи- дент По­ро­шен­ко ви­дав указ про Ко­мі­тет з пи­тань роз­від­ки, який ви очо­ли­ли. Про­те ста­ном на 27 сі­чня 2015 ро­ку цей указ втра­тив чин­ність. Чо­му за цей пе­рі­од ідею не бу­ло ре­а­лі­зо­ва­но?

І. С.:

— Я про­по­ну­вав три ва­рі­ан­ти ство­ре­н­ня цьо­го ко­мі­те­ту. Нор­ма­тив­но-пра­во­ва ба­за бу­ла го­то­ва, по­трі­бен був указ Пре­зи­ден­та про пер­со­наль­ний склад, а та­кож указ про ство­ре­н­ня апа­ра­ту за­без­пе­че­н­ня ко­мі­те­ту, бо це — го­лов­не. Він має бу­ти не­ве­ли­кий, але уком­пле­кто­ва­ний про­фе­сій­ни­ми офі­це­ра­ми, які зна­ють, як за­без­пе­чу­ва­ти пла­ну­ва­н­ня, кон­троль і ко­ор­ди­на­цію роз­ві­ду­валь­них опе­ра­цій за кор­до­ном. Та­кож по­трі­бно ви­зна­чи­ти кіль­кість апа­ра­ту і дже­ре­ла фі­нан­су­ва­н­ня та за­без­пе­че­н­ня. І остан­нє — за­твер­ди­ти ука­зом Пре­зи­ден­та по­ло­же­н­ня про ді­яль­ність цьо­го ко­мі­те­ту. Всі мої ва­рі­ан­ти не бу­ли за­твер­дже­ні, бо не бу­ло пре­зи­дент­сько­го рі­ше­н­ня. По­тім ство­ре­н­ня ко­мі­те­ту до­ру­чи­ли се­кре­та­рю РНБО. Я зав­жди го­во­рив, що без ефе­ктив­ної ді­яль­но­сті ці­єї стру­кту­ри кра­ї­на (тим біль­ше, яка пе­ре­бу­ває в ста­ні фа­кти­чної вій­ни) — це дер­жа­ва без очей і без вух, на­віть в бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю на ви­щих рів­нях вла­ди. Са­ме Ко­мі­тет з пи­тань роз­від­ки є тим ор­га­ном, який мо­же до­ку­пи зво­ди­ти ін­фор­ма­цію, отри­ма­ну з зов­ні­шніх ор­га­нів роз­від­ки, з кон­тр­ро­звід­ки, слу­жби фі­нан­со­во­го мо­ні­то­рин­гу, по­да­тко­вої слу­жби та ін­ших.

«НА ДИ­ПЛО­МА­ТИ­ЧНО­МУ НА­ПРЯМ­КУ МАВ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ ФОР­МАТ БУ­ДА­ПЕШТ­СЬКО­ГО МЕ­МО­РАН­ДУ­МУ»

Алі­на ВАВРИНЮК,

Чер­ні­ве­цький на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Ю. Федь­ко­ви­ча:

— Яким ви ба­чи­те сьо­го­дні ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту на Дон­ба­сі у сфе­рі ди­пло­ма­тії? На­скіль­ки мо­жли­ва ре­а­лі­за­ція Мін­ських до­мов­ле­но­стей з обох сто­рін?

І. С.:

— До­бре, що у нас є Мінськ, це кра­ще, ніж ні­чо­го. Але я пе­ре­ко­на­ний, що єди­ний прийня­тний фор­мат з то­чки зо­ру на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів Укра­ї­ни — це не «мін­ський», і на­віть не нор­манд­ський, це фор­мат Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. Із са­мо­го по­ча­тку ми по­вин­ні бу­ли по­сі­сти жорс­тку по­зи­цію. У цьо­му ме­мо­ран­ду­мі за­пи­са­но, що США, Ро­сія, Франція, Ве­ли­ко­бри­та­нія та Ки­тай га­ран­ту­ють те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність і не­до­тор­кан­ність на­ших кор­до­нів. То­му са­ме цей фор­мат по­ви­нен був пра­цю- ва­ти. За­хід має свої ін­те­ре­си, він не бу­де во­ю­ва­ти за нас, і ми не мо­же­мо йо­го в цьо­му зви­ну­ва­чу­ва­ти. Але ми по­вин­ні бу­ли ви­ма­га­ти і ро­би­ти все мо­жли­ве, щоб до­сяг­ти без­умов­но­го ви­ко­на­н­ня Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му. По­сів­ши по­зи­цію «За­хід не хо­че, то да­вай­те Мін­ську уго­ду», ми опи­ни­ли­ся зно­ву на про­кру­сто­во­му ло­жі че­рез на­шу не­про­фе­сій­ність у від­по­від­них сфе­рах ді­яль­но­сті. Але якщо ми на цьо­му на­по­ля­га­є­мо, то, без­умов­но, пред­став­ни­ки за­хі­дних кра­їн теж бу­дуть іти по най­мен­шо­му спро­ти­ву.

Су­то ди­пло­ма­ти­чни­ми за­со­ба­ми пе­ре­мог­ти на­ші про­бле­ми з Ро­сі­єю ми не змо­же­мо. У до­ктри­ні НАТО за­пи­са­но, що у сві­ті існує чо­ти­ри еле­мен­ти си­ли: еко­но­мі­чна, во­єн­на, ди­пло­ма­ти­чна, ін­фор­ма­цій­на. А ми тіль­ки за до­по­мо­гою ди­пло­ма­тії хо­че­мо ви­гра­ти, ко­ли про­ти нас застосовано всі чо­ти­ри еле­мен­ти. До­бре, що є Мін­ські до­мов­ле­но­сті. І якщо ми вже се­бе до­зво­ли­ли за­гна­ти в цю си­ту­а­цію, то тре­ба ро­би­ти все мо­жли­ве, але із за­лу­че­н­ням усіх чо­ти­рьох сил. У нас не бу­де шан­сів на пе­ре­мо­гу, якщо ми не бу­де­мо на­ро­щу­ва­ти еко­но­мі­чний та вій­сько­вий по­тен­ці­ал і якщо не на­вчи­мо­ся від­по­від­а­ти на ін­фор­ма­цій­ну вій­ну ін­фор­ма­цій­ною вій­ною.

«ЦЕ НЕ ЛИ­ШЕ ВІЙ­НА УКРА­Ї­НИ І РО­СІЇ — ЦЕ ВІЙ­НА ДВОХ ЦИ­ВІ­ЛІ­ЗА­ЦІЙ»

Ма­рія ГЕНИК,

Одесь кий на ці о наль ний уні вер си тет ім. I. Меч ни ко ва:

— На­скіль­ки ви сьо­го­дні під­три­му­є­те не­фор­маль­ні кон­та­кти з НАТО? Як оці­ню­є­те спів­пра­цю Укра­ї­ни з ці­єю ор­га­ні­за­ці­єю?

І. С.:

— Сво­го ча­су я був кіль­ка ра­зів і в Брюс­се­лі, і в Бер­лі­ні, і в Ри­мі. Кон­та­кти під­три­му­ю­ться, є не­ве­ли­чка не­уря­до­ва ор­га­ні­за­ція Центр стра­те­гі­чних до­слі­джень і ана­лі­зу, який я очо­люю. Ми ма­є­мо роз­га­лу­же­ні кон­та­кти з ко­ле­га­ми із ін­ших не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій. Весь цей час я ро­бив усе від ме­не за­ле­жне, щоб на За­хо­ді ма­ти під­трим­ку, то­му що за­раз ми три­ма­є­мо­ся ли­ше на ди­пло­ма­ти­чній під­трим­ці і еко­но­мі­чних сан­кці­ях. За­хід не дає нам по­ки сут­тє­вої до­по­мо­ги в озбро­єн­ні. Зро­зумі­ло, що він не хо­че ма­ти до­да­тко­вих про­блем. І ми не мо­же­мо ду­ма­ти, що якщо ми пе­ре­кла­де­мо на пле­чі За­хо­ду свої про­бле­ми, то він за нас їх ви­рі­шить. Тре­ба на­ро­щу­ва­ти свої еко­но­мі­чні, во­єн­ні, ін­фор­ма­цій­ні по­ту­жно­сті. Кон­та­кту­ю­чи з пред­став­ни­ка­ми за­хі­дних кра­їн, ду­же ва­жли­во пе­ре­ко­на­ти їх, що це не ли­ше вій­на Укра­ї­ни й Ро­сії, а вій­на двох ци­ві­лі­за­цій. Став­ка з бо­ку Ро­сії — не тіль­ки Укра­ї­на, а й ви­рі­шаль­не слово у єв­ро­пей­ських спра­вах, фа­кти­чно мо­жли­вість са­мим ви­рі­шу­ва­ти, у яко­му на­прям­ку ру­ха­ти­ме­ться Єв­ро­па. В цьо­му пла­ні я ба­га­то пра­цюю. Востан­нє був у Бер­лі­ні на за­про­ше­н­ня Фон­ду Фрі­дрі­ха На­у­ман­на за Сво­бо­ду, зу­стрі­чав­ся з ба­га­тьма ви­со­ко­по­са­дов­ця­ми з Бун­де­ста­гу. Ми ро­би­ли спро­бу пе­ре­ко­на­ти ні­ме­цьку елі­ту під­три­ма­ти на­шу кра­ї­ну в бо­роть­бі.

Укра­ї­на дві­чі ма­ла мо­жли­вість всту­пи­ти в НАТО. На по­ча­тку 1990-х, ко­ли ви­рі­шу­ва­ли пи­та­н­ня ядер­ної зброї. То­ді ми втра­ти­ли цю мо­жли­вість, бо від нас не бу­ло іні­ці­а­ти­ви. Вдру­ге — за ча­сів Ющен­ка 2008 ро­ку, ко­ли США нас під­три­му­ва­ли, але то­ді ми не про­во­ди­ли жо­дної ро­бо­ти з Ні­меч­чи­ною і Фран­ці­єю. З ни­ми тре­ба бу­ло ве­сти пе­ре­го­во­ри. За­раз Збі­гнєв Бже­зин­ський вже го­во­рить про те, що для Укра­ї­ни не­ре­аль­но бу­ти чле­ном НАТО. А Ярош, на­при­клад, за­яв­ляє, що нам не тре­ба вза­га­лі йти в Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чний альянс. Я з ве­ли­кою по­ва­гою став­лю­ся до ря­до­вих чле­нів «Пра­во­го се­кто­ру», тих па­трі­о­тів, які пе­ре­бу­ва­ють в зо­ні вій­сько­вих дій. Але ме­не ду­же на­сто­ро­жує ді­яль­ність по­лі­ти­чно­го кри­ла, яке у Ки­є­ві. Во­ни ро­блять за­яви, які є кон­тр­про­ду­ктив­ни­ми для на­ціо­наль­ної без­пе­ки дер­жа­ви. «Ура-па­трі­о­ти» мо­жуть ска­за­ти, що мо­жна ви­рі­ши­ти про­бле­ми, ви­вів­ши ти­ся­чі лю­дей на Май­дан. На­справ­ді ж це ли­ше по­си­лює де­стру­ктив­ні про­це­си і не до­по­ма­гає чин­ній вла­ді. Ке­рів­ни­цтво дер­жа­ви тре­ба кри­ти­ку­ва­ти, але не мо­жна да­ва­ти при­від во­ро­гам на між­на­ро­дно­му рів­ні ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти по­ді­бні за­яви для по­сла­бле­н­ня на­шої дер­жа­ви.

«У МЕ­НЕ НЕ­МАЄ СУМ­НІ­ВУ, ЩО Є ПРО­НИ­КНЕ­Н­НЯ РО­СІЙ­СЬКИХ СПЕЦ­СЛУЖБ У РА­ДИ­КАЛЬ­НІ НА­ЦІО­НА­ЛІ­СТИ­ЧНІ СТРУ­КТУ­РИ»

І. К.: — На­скіль­ки Кремль і ро­сій­ські спец­слу­жби мо­жуть кон­тро­лю­ва­ти або ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти па­трі­о­ти­чні й на­ціо­на­лі­сти­чні ор­га­ні­за­ції в Укра­ї­ні?

І. С.:

— Ме­ре­жа, я впев­не­ний, існує. І во­ни ма­ють на­ба­га­то біль­ше мо­жли­во­стей це ро­би­ти, ніж ми со­бі уяв­ля­є­мо. Без­умов­но, ра­ди­каль­ні ор­га­ні­за­ції — це пер­ше, ку­ди про­ни­ка­ють спец­слу­жби. У ме­не не­має жо­дно­го сум­ні­ву, що є про­ни­кне­н­ня в ра­ди­каль­ні на­ціо­на­лі­сти­чні, як во­ни на­зи­ва­ють, стру­кту­ри. Це ма­ло б не­по­ко­ї­ти пра­ців­ни­ків СБУ, зва­жа­ю­чи на по­тен­ці­ал і по­ту­жність ФСБ. Роз­па­ли­ти во­гонь до­сить лег­ко, осо­бли­во в цей час, пі­сля Май­да­ну. І якщо ра­ди­каль­ні еле­мен­ти за­раз по­чнуть за­кли­ка­ти ви­йти на тре­тій Май­дан — який ще біль­ший по­да­ру­нок мо­же бу­ти для Ро­сії? Бо тре­тій Май­дан вже бу­де озбро­є­ним. Не­кон­тро­льо­ва­на зброя бу­де чу­до­вим да­рун­ком для них. Са­ме то­му за­раз тре­ба ду­же обе­ре­жно ста­ви­ти­ся до ра­ди­ка­лів. Роз­хи­ту­ва­ти Май­дан по­пу­ліст­ськи­ми га­сла­ми — це ду­же не­без­пе­чно. Хо­чуть во­ни цьо­го чи ні, але це об’єктив­но грає на ру­ку ро­сій­сько­му ке­рів­ни­цтву.

Дми­тро ПЛАХТА,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I .Фран­ка:

— Ви во­ло­ді­є­те ін­фор­ма­ці­єю що­до при­су­тно­сті укра­їн­ських спец­служб на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях? Чи є у них мо­жли­вість ве­сти свою ді­яль­ність, зокре­ма пра­цю­ва­ти з на­се­ле­н­ням?

І. С.:

— За за­ко­на­ми «Про Слу­жбу без­пе­ки Укра­ї­ни» та «Про ро­зві­ду­валь­ні ор­га­ни», пря­мі обов’яз­ки цих служб — ма­ти там лю­дей, які шу­ка­ють для них ін­фор­ма­цію. Я спо­ді­ва­ю­ся, що спец­слу­жби все ж пра­цю­ють у цьо­му на­прям­ку. При­найм­ні, ке­рів­ни­ки зов­ні­шньої і во­єн­ної роз­від­ки в цих умо­вах зро­би­ли ма­кси­мум з то­го, що мо­гли. Їм би да­ти біль­ше під­трим­ки на най­ви­що­му рів­ні, за­пу­сти­ти ро­бо­ту Ко­мі­те­ту з пи­тань роз­від­ки. За­га­лом ру­ха­є­мо­ся в пра­виль­но­му на­прям­ку, але швид­кість не­аде­ква­тна си­ту­а­ції, в якій ми пе­ре­бу­ва­є­мо.

І. К.: — З одно­го бо­ку, тре­тій Май­дан — це не­без­пе­ка для кра­ї­ни. Та­кож ми ба­чи­мо, що на­віть пі­сля двох Май­да­нів лю­ди аб­со­лю­тно не за­до­во­ле­ні ці­єю вла­дою. Яка аль­тер­на­ти­ва ни­ні­шній си­ту­а­ції? Як сфор­му­ва­ти більш які­сну вла­ду?

І. С.:

— Де­мо­кра­тія по­вин­на бу­ду­ва­ти­ся зни­зу вверх. У ци­ві­лі­зо­ва­них кра­ї­нах, де існує де­мо­кра­тія, не­має по­лі­ти­ків, які б не при­хо­ди­ли зни­зу. У нас же з’яв­ля­ю­ться лю­ди, на­че з та­ба­кер­ки. Не хо­чу ні­ко­го обра­жа­ти, але не мо­жна пра­цю­ва­ти у на­ціо­наль­но­му пар­ла­мен­ті без ви­щої осві­ти та до­сві­ду. Вмі­н­ня гар­но го­во­ри­ти не­до­ста­тньо для на­ціо­наль­но­го пар­ла­мен­ту. Там го­лов­не зав­да­н­ня — ухва­лю­ва­ти за­ко­ни, які б пра­цю­ва­ли вже на осно­ві існу­ю­чо­го до­сві­ду. Для цьо­го тре­ба ма­ти хо­ро­шу осві­ту і си­стем­но ми­сли­ти, уяв­ля­ти, як це бу­де пра­цю­ва­ти. То­му звер­ніть ува­гу на мі­сце­ві ви­бо­ри, все з цьо­го по­чи­на­є­ться. За­раз на осно­ві змін до Кон­сти­ту­ції по пе­ре­да­чі пов­но­ва­жень на мі­сця ми по­вин­ні обра­ти про­фе­сій­них лю­дей. Тре­ба до­по­мог­ти, щоб при­йшли які­сні но­ві си­ли в мі­сце­ві ор­га­ни вла­ди, то­му що во­ни бу­дуть впли­ва­ти на на­сту­пні пар­ла­мент­ські ви­бо­ри.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.