«Ро­сій­ська ім­пе­рія під ви­три­ва­лі­стю та му­дрі­стю Ки­їв­ської Ру­сі впа­де»

На­ро­дний де­пу­тат Ган­на ГО­ПКО за­про­си­ла Лі­тню шко­лу жур­на­лі­сти­ки «Дня» для спіл­ку­ва­н­ня до Ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди у за­кор­дон­них спра­вах

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Дми­тро ПЛАХТА, На­та­лія ШИМ­КІВ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»

Ви хо ван ка га зе ти « День » , як се бе на зи ває Ган на Гоп - ко, ста­ла ле­кто­ром Лі­тньої шко ли жур на ліс ти ки. Утім, це бу ла не тра ди цій - на зу стріч, а рад ше ви їз не за сі - дан ня. На за про шен ня від ві да ти ре дак цію, па ні Ган на зро би ла зу - стрі­чну про­по­зи­цію і са­ма за­про­си­ла сту ден там при їха ти до Вер хов - ної Ра­ди. Але перш ніж роз­по­ча­ла­ся зу стріч з на род ним де пу та том, для уча­сни­ків ЛШЖ бу­ла про­ве­де­на ек скур сія пар ла мен том. Біль - шість з сту ден тів ра ні ше ба чи ли Ра ду ли ше по те ле ба чен ню, те - пер — во ни от ри ма ли мож ли вість за зир ну ти все ре ди ну.

Ще у ве­сти­бю­лі при­мі­ще­н­ня у сту­ден­тів ви­ни­кли за­пи­та­н­ня. Ду­же вже «мо­зо­ли­ло» око ху­до­жнє пан­но «Кві­ту­ча со­ці­а­лі­сти­чна Укра­ї­на» із зо­бра­же­н­ням сер­пів та мо­ло­тів, чер­во­них пра­по­рів і п’яти­ку­тних зі­рок: «Чо­му ж цю кар­ти­ну, яка мі­стить еле­мен­ти ра­дян­ської ко­му­ні­сти­чної іде­о­ло­гії, до­сі не пе­ре­ро­би­ли на ін­ший, про­укра­їн­ський мо­тив?». За­кон про де­ко­му­ні­за­цію втра­чає вплив на те при­мі­ще­н­ня, де за ньо­го про­го­ло­су­ва­ли? Від­по­віді на це за­пи­та­н­ня мо­ло­ді жур­на­лі­сти так і не отри­ма­ли. Кон­флікт по­гля­дів та по­ко­лінь.

На­то­мість, при­па­ла до впо­до­би кар­ти­на Оле­ксія Ку­ла­ко­ва — «Дер­жа­во­тво­ре­н­ня». На по­ло­тні зо­бра­же­но істо­ри­чний мо­мент — 24 сер­пня 1991 р. Са­ме то­ді 350 де­пу­та­тів із 362- ох про го ло су ва ли за не за - ле­жність Укра­ї­ни. Окрім ге­ро­їв но­ві­тньої істо­рії, на кар­ти­ні зо­бра­же­но про від ні по ста ті ук ра їнсь ко го на ро ду: Бог да на Хмель ни­цько го, Іва­на Ма­зе­пу, Ми­хай­ла Гру­шев­сько го, ве лич них кня зів ча сів Ки - ївсь кої Ру сі, а та кож куль тур них ді ячів: Ле сю Укра їн ку, Та ра са Шев­чен­ка, Іва­на Фран­ка, Ми­ко­лу Го­го­ля та ін­ших.

Да­лі бу­ла зу­стріч з Ган­ною Го­пко. На­ро­дний де­пу­тат зу­стрі­ла го­стей у при­мі­щен­ні ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра ди у за кор дон них спра вах, який во­на очо­лює. По­при на­си­че­ний гра фік, па ні Ган на ви ді ли ла час, як во­на за­зна­чи­ла, для роз­мо­ви з «май­бу­тнім Укра­ї­ни».

«Зу­стрі­ти­ся з Ган­ною Го­пко — мо­ло­дим де­пу­та­том, яка зна­є­ться на між­на­ро­дній по­лі­ти­ці, бу­ло дав­нім мо­їм ба­жа­н­ням, — ка­же Ка­те­ри­на Садловська, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка. — Про па­ні Ган­ну я чу­ла ще від сво­їх ви­кла­да­чів. Вла­сне, Го­пко за­кін­чи­ла Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет за спе­ці­аль­ні­стю «жур­на­лі­сти­ка». Під час зу­стрі­чі па­ні Ган­на зга­ду­ва­ла про рі­дний уні­вер­си­тет і про мо­лодь, яка має бу­ду­ва­ти гро­ма­дян­ське су­спіль­ство. Во­на ба­чить це йо­го та­ким, яке від­по­від­ає за тих, ко­го при­ве­ло в Ра­ду. Це су­спіль­ство актив­не, зда­тне не тіль­ки по­кла­да­ти­ся на дум­ки ін­ших по­лі­ти­ків, а й на­вчи­тись чи­та­ти за­ко­ни. Ва­жли­ве пи­та­н­ня ви­хо­ва­н­ня на­ціо­наль­них еліт, спря­мо­ва­них на дер­жа­во­тво­ре­н­ня, а не тіль­ки на кар’єрний ріст та осо­би­сте зба­га­че­н­ня. Са­ме та­ких укра­їн­ців хо­че ба­чи­ти світ».

Зу стріч із лек то ром Ган ною Гоп ко охо пи ла ба га то на прям - ків — від пи тан ня між на род них сан к цій що до Ро сії че рез війсь ко - ву агре­сію в Укра­ї­ні до її резонанс но го го ло су ван ня за про ект змін до Кон­сти­ту­ції.

«МИ ПО­ВИН­НІ ЗА­ГНА­ТИ РО­СІЙ­СЬКУ ЕКО­НО­МІ­КУ В СТАН АБ­СО­ЛЮ­ТНОЇ ПРИ­РЕ­ЧЕ­НО­СТІ»

Ка­те­ри­на САДЛОВСЬКА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. І. Фран­ка: — Га­зе­та «День» від са­мо­го по­ча­тку кри­ти­ку­ва­ла «мін­ський фор­мат» пе­ре­го­во­рів, че­рез який ми фа­кти­чно опи­ни­ли­ся в «ди­пло­ма­ти­чно­му ко­тлі». Яким мо­же бу­ти наш подаль­ший план дій?

Ган на ГО­ПКО: — Мінсь кі до - мов ле нос ті — це той ва рі ант дип - ло ма тич ної ро бо ти, який бу ло за - про­по­но­ва­но сві­то­вою спіль­но­тою, яка чі­тко ро­зу­міє си­ту­а­цію в Укра­ї­ні. За всі­єї кри­ти­ки, яка існує що­до ньо­го, вар­то ро­зу­мі­ти, що по­ки аль­тер­на­ти­ви і «пла­ну Б» ні­хто не за­про­по­ну­вав. Але ми за­без­пе­чу­є­мо мир­ний про­цес, де­мон­стру­ю­чи сво­їм стра­те­гі­чним пар­тне­рам, що Укра­ї­на — на­дій­ний со­ю­зник. Ми ви­ко­ну­є­мо свої зо­бов’яза­н­ня та отри­му­є­мо до­да­тко­ві ко­зи­рі, щоб по­си­лю­ва­ти тиск на Ро­сію. Утім, ін­стру мен ти зов ніш ньої по лі ти ки цим не об ме жу ють ся. Сан к ції за - сто­со­ву­ють уже пі­сля то­го, як ди­пло ма тич ні зу сил ля не при но сять ба жа них ре зуль та тів. Ми ду же роз ра хо ву є мо на їх нє по си лен ня, і один із ва рі ан тів — це від клю - чен ня Ро сії від сис те ми SWIFT у ви­пад­ку по­ру­ше­н­ня нею до­мов­ле­но­стей.

Ми не та­кі на­їв­ні і пре­кра­сно ро­зу­мі­є­мо, що для ба­га­тьох кра­їн ЄС кри­за і вій­на в Укра­ї­ні еко­но­мі­чно ду­же зби­тко­ва. То­му ми ма­є­мо чі­тко зро­зу­мі­ти, як нам не втра­ти­ти ті­єї єд­но­сті, яка є в Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі. Тре­ба за­ли­ша­ти­ся прі­о­ри­те­том у зов­ні­шній по­лі­ти­ці що ЄС, то й США. Тре­ба ро­зу­мі­ти, що у сві­ті гло­баль­них про­блем Укра­ї­на не є топ-прі­о­ри­те­том. Якщо ми по­ди­ви­мо­ся на остан­ні ти­жні, то си­ту­а­ція в Гре­ції з ви­рі­ше­н­ням фі­нан­со­во­го пи­та­н­ня бу­ла прі­о­ри­те­тні­шою і для Мер­кель, і для ба­га­тьох ін­ших по­лі­ти­ків сві­ту. То­му нам ду­же ва­жли­во ста­ти біль­ше про­актив­ни­ми у по­ві­дом­лен­ні За­хо­ду, щоб за­раз во­ни бу­ли більш ви­мо­гли­ви­ми до Ро­сії.

Нам зі сво­го бо­ку зда­є­ться, що ми всім по­трі­бні. Однак за­раз ми у та ких ре алі ях, що нас прос то мо - жуть за­ли­ши­ти са­мих, ска­зав­ши: «Не хо­че­те мін­ський про­цес — мо­бі­лі­зо­вуй­те всіх ва­ших чо­ло­ві­ків і во юй те со бі на пря му » . Мінськ — це пев­ний ме­тод стри­му­ва­н­ня, по­ки у нас не­має зброї. 25 ро­ків на­шу дер жа ву до би ва ли та роз кра да ли. До війсь ко вої агре сії ніх то не був го то вий. Тож нам до сі по трі бен час, щоб під го ту ва ти ся до по тен - цій­них еска­ла­цій кон­флі­кту, зо­кре ма, мож ли во го по даль шо го війсь ко во го втор г нен ня. Не об хід - не очи­ще­н­ня ар­мії і си­ло­во­го бло­ку від аген тів, які пра цю ють про - ти Укра ї ни. Має від бу ва ти ся бо - роть­ба з ко­ру­пці­єю, ре­аль­не онов­ле­н­ня зброї і бу­дів­ни­цтво ар­мії.

Тре­ба цей час ви­ко­ри­ста­ти для то го, щоб до вес ти між на род ним пар­тне­рам, що тут є гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, аде­ква­тні лю­ди — і в пар­ла­мен­ті, і в уря­ді, і в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та. Їх ще не ба­га­то, але во­ни да­ють си­гна­ли про го­тов­ність змі­ню­ва­ти кра­ї­ну, а не про­сто про­дов­жу­ва­ти ста­рі тра­ди­ції об­кра дан ня дер жа ви. Це но ве по ко - лін ня на бу де ва ги і ра но чи піз но ста не ру ші я ми змін — дер жа во - твор­ця­ми. Та­ким чи­ном ми не до­зво ли мо За хо ду ки ну ти нас на - один­ці з Ро­сі­єю, бо на цьо­му ета­пі ці­на пи­та­н­ня мо­же бу­ти над­то ви­со кою. Мо же за прос то роз по ча ти - ся ре­аль­на еска­ла­ція з про­во­ка­ці­я­ми, на кшталт ін­ци­ден­ту в Му­ка­че­ві або те­ра­ктів у Льво­ві. Де­ста­бі­лі­за­ція роз­по­чне­ться по всій Укра­ї­ні че­рез ме­ре­жу пред­став­ни­ків ро­сійсь ких спец служб. Ви со бі уяв - ля­є­те цей ха­ос?

То­му тре­ба спо­ді­ва­ти­ся на дію санкцій. Я б по­ра­ди­ла при­га­да­ти при­клад Іра­ну. Ко­ли їм ого­ло­шу­ва­ли сан­кції, во­ни ка­за­ли, що їх ні­чо­го не лякає, і во­ни все ви­три­ма­ють. Але по­тра­пив­ши в еко­но­мі­чну ізо­ля­цію, з ча­сом во­ни зро­зумі­ли си­лу ці­єї пас­тки. І в Іра­ну від­бу­ло­ся по­кра­ще­н­ня від­но­син зі США та ЄС, адже во­ни хо­чуть, щоб з них зня­ли сан­кції. Тож на­ше зав­да­н­ня — тя­гну­ти час. Ми ма­є­мо за­гна­ти ро­сій­ську еко­но­мі­ку в стан аб­со­лю­тної при­ре­че­но­сті, ко­ли олі­гар­хи, які ото­чу­ють Пу­ті­на, та ре­шта зро­зу­мі­ють, що агре­сія про­ти Укра­ї­ни бу­ла їхньою най­біль­шою по­мил­кою. Ро­сій­ська ім­пе­рія під ви­три­ва­лі­стю та му­дрі­стю Ки­їв­ської Ру­сі впа­де.

Утім, це не мо­же про­сто так ста­ти­ся. Зда­ва­ло­ся, СРСР роз­пав­ся ду­же швид­ко, але це не так. До цьо­го мо­мен­ту про­хо­ди­ли де­ся­ти­лі­т­тя жа­хів, ре­пре­сій і го­ло­до­мо­рів. Ми ма­є­мо чі­тко ро­зу­мі­ти, що за­раз Укра­ї­на здо­бу­ває ре­аль­ний до­свід ви­рі­ше­н­ня кон­флі­ктів. По­при весь ске­псис, чи­ма­лу кіль­кість ма­ні­пу­ля­цій дов­ко­ла всьо­го цьо­го, у ме­не все одно за­ли­ша­є­ться ба­га­то опти­мі­зму. Нам не­об­хі­дно бу­ти му­дри­ми, а не гор­ла­ни­ти: « Нас зли­ва­ють » . Ми ма­є­мо зро­зу­мі­ти, як пра­виль­но до­мов­ля­ти­ся і ви­став­ля­ти свої умо­ви на­шим гео­по­лі­ти­чним пар­тне­рам, які мо­жуть ре­аль­но на­ти­сну­ти на Ро­сію. Тре­ба ро­би­ти так, щоб в Ро­сії зав­дя­ки па­ді­н­ням цін на на­фту і сан­кці­ям бу­ло все мен­ше ар­гу­мен­тів для за­ля­ку­ва­н­ня пар­тне­рів і еска­ла­ції кон­флі­кту в Укра­ї­ні.

«МІН­СЬКИЙ ФОР­МАТ» ДЕ-ФА­КТО ВЖЕ ДАВ­НО РОЗ­ШИ­РЕ­НО»

Ігор САМОКИШ: — Ба­га­то екс­пер­тів го­во­рять, що Укра­ї­ні тре­ба змі­ни­ти фор­мат пе­ре­го­во­рів, до­лу­чив ши США. Чи не мо же це бу ти ви хо дом, зва жа ю чи на те, що « мінсь кий фор мат » вже до вів свою не­ді­є­вість?

Г. Г.: — Це вже від бу ва єть ся. Зу­стрі­чі Кер­рі, ві­зи­ти Ну­ланд свід­чать про те, що « мінсь кий фор - мат», де-фа­кто, вже дав­но роз­ши­ре­но. Мо­жли­во, не бу­ло офі­цій­но­го ого ло шен ня, але пе ре ко на ти ся в цьо му мож на, по ди вив шись, хто до­по­ма­гає Укра­ї­ні, хто не ки­нув її сам- на- сам із агре со ром. На од но - му із за­сі­дань на­шо­го ко­мі­те­ту ми об го во рю ва ли ме ха ніз ми кон т ро - лю за між на род ною до по мо гою. Ще в трав­ні ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти над ме ха ніз ма ми про зо­рос ті, щоб ко­жен єв­ро, до­лар, ко­жен ва­гон ре­єс т ру вав ся, та що до них від бу ва - лась пуб лі ка ція зві тів на сай тах, до яких всі ма ли б до ступ. Те, як ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо до­по­мо­гу — це пи­та­н­ня до­ві­ри до нас.

У ви­рі­ше­н­ня си­ту­а­ції на схо­ді вже дав­но за­лу­че­но чи­ма­ло кра­їн. На­при­клад, ін­фор­ма­цій­на кам­па - нія — це си­ла-си­лен на рі­зних парт не рів. За раз в Укра ї ні пра цює май­же 380 рі­зних про­е­ктів мі­жна­ро­дної до­по­мо­ги на за­галь­ну су­му 3,8 млрд дол. Це най­рі­зно­ма­ні­тні­ша до­по­мо­га — на­при­клад, бро­не­жи ле ти для війсь ко вих, які бу ли на­да­ні уря­да­ми Ка­на­ди, Ав­стра­лії та Япо­нії че­рез про­гра­му ООН. За­раз три ва ють пе ре мо ви ни про озбро єн ня: ми ну ло го тиж ня де ле­га ція ук ра їнсь ких пар ла мен та рів зу­стрі­ча­ла­ся із офі цій­ни­ми пред­став­ни­ка­ми у США, Ка­на­ді.

За цей мі­сяць у нас бу­ло де­кіль­ка зу­стрі­чей з де­ле­га­ці­я­ми та го­ло­ва­ми ко­мі­те­тів за­кор­дон них справ і без­пе­ки із Есто­нії, Ли­тви, Поль­щі, Угор­щи­ни, під час яких ми на­ма га ли ся їх пе ре ко на ти, на скіль - ки ва­жли­ва для них ста­біль­ність в Укра­ї­ні. На­да­ю­чи гу­ма­ні­тар­ну до­по­мо­гу, во­ни ін­ве­сту­ють у се­бе ж. Іде­ться про ви­гі­дну спів­пра­цю, адже ми тут пов­но­прав­ні пар­тне­ри.

Мо­жна за­ну­рю­ва­ти­ся в ри­то­ри­ку, ве­ду­чи роз­мо­ви про Дру­гу сві­то­ву вій­ну, про те, як Гі­тлер ане­ксу­вав ча­сти­ну Че­хо­сло­ва­цької ре­спуб лі ки і до чо го це при зве ло. Мо­жна го­во­ри­ти і про Бу­да­пешт­ський ме мо ран дум. А та кож про 2008 рік, ко­ли Гру­зії та Укра­ї­ні не на­да­ли «Пла­ну дій що­до член­ства в НАТО » . Ана лі зу ю чи все це, ми по вин ні зро зу мі ти, що є пев ні ре - алії: не­об­хі­дно усві­до­ми­ти, які на­ші та­кти­чні кро­ки та яка за­галь­на стра те гія. Не об хід но під ра ху ва ти й зі­ста­ви­ти кіль­кість укра­їн­ських та ро­сій­ських сол­дат, на­ше озбро­є­н­ня, до­по­мо­гу та від­по­від­ні шан­си. Ли ше то ді зва жа ти на те, що нам на цьо му ета пі важ ли ві ше. А по­пу­лі­стам, які кри­чать, що во­ни вже дав­но ска­су­ва­ли б Мін­ські до­мов ле нос ті й за про по ну ва ли б ін - ший фор мат, хо чу ска за ти: я не впев­не­на, чи ма­ли б во­ни по­тім зу­стрі­чі з Мер­кель та ін­ши­ми по­лі­ти­ка­ми сві­ту.

«КРИ­ЗА РОЗ­ПО­ЧА­ЛА­СЯ З АНЕ­КСІЇ КРИ­МУ, І ЇЇ БУ­ДЕ ПО­ДО­ЛА­НО ТО­ДІ, КО­ЛИ УКРА­Ї­НІ ПО­ВЕР­НУТЬ ЇЇ ТЕ­РИ­ТО­РІЮ»

Дар’ я ТРАПЕЗНІКОВА, Ки - їв­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Т. Шев­чен­ка: — Як ви вва­жа­є­те, чо му Укра ї на не до сить на по - ле­гли­во бо­ре­ться за Крим у між­на­ро­дних су­дах, і чи вза­га­лі мо­жли­во по вер ну ти пів ос т рів у та кий спо­сіб?

Г. Г.: — Наш ко­мі­тет про­во­див слу­ха­н­ня «Стра­те­гія за­хи­сту на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів», одним із роз­ді­лів яких бу­ла «Пра­кти­ка між­на­ро­дних су­дів що­до ви­ма­га­н­ня ком­пен са ції збит ків че рез еко но міч ні втра ти пі сля не ле галь ної кри мі - наль ної анек сії Кри му » . Що до Кри­му, зокре­ма і наш ко­мі­тет, ро­бив де кіль ка звер нень до ООН, ОБСЄ про по­ру­ше­н­ня прав і сво­бод, у яких ми по­стій­но на­га­ду­є­мо, що Крим — це ча­сти­на Укра­ї­ни. У ре­зо­лю­ції ООН «Про те­ри­то­рі­аль­ну ці ліс ність Укра ї ни » , яку бу ло ухва ле но ще в бе рез ні 2014 ро ку, 100 кра­їн під­твер­ди­ли, що Крим — це ча­сти­на Укра­ї­ни. Ко­ли бу­ла 71ша річ ни ця де пор та ції кримсь ко - та тарсь ко го на ро ду, ми та кож ро­би­ли від­по­від­не звер­не­н­ня. Рі­зни­ми спосо­ба­ми ми по­стій­но на­га­ду­є­мо сві­то­вій спіль­но­ті про пів­острів.

Клю чо вий ме сидж на шо го ко - мі те ту, що та кож є мо­єю осо бис - тою по зи ці­єю, по ля гає в ін шо му. За сім мі­ся­ців ді­яль­но­сті ко­мі­те­ту у нас від­бу­ло­ся 250 про­то­коль­них зу­стрі­чей з най­рі­зно­ма­ні­тні­ши­ми де­ле­га­ці­я­ми, і на ко­жній із них ми зав­жди на­го­ло­шу­ва­ли, що сан­кції по тріб но прив’ язу ва ти до по вер - не­н­ня Кри­му Укра­ї­ні. Чо­му? То­му що кри за роз по ча ла ся з анек сії Кри му, і її бу де розв’ яза но то ді, ко­ли Укра­ї­ні по­вер­нуть її те­ри­то - рію. Так, оче вид но, ба га то хто в при­ва­тних роз­мо­вах ка­же, що по­вер­не­н­ня Кри­му за­раз, з огля­ду на си ту а цію на схо ді, ви гля дає не - мо­жли­вим. Однак не бу­ло тут де­ле­га­ції, яка це ска­за­ла вго­лос, тоб­то пу­блі­чно.

Що ж до від­нов­ле­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни на оку­по­ва­ні те­ри­то­рії, то ко­жен тут ба­чить рі­зні стра­те­гії. Мов­ляв, спо­ча­тку ре­ін­те­гра­ція та від нов лен ня Дон ба су. Уже за­раз фор­му­ю­ться і в ко­а­лі­ції, і се­ред гро мадсь ких ор га ні за цій та екс­пер­тів пла­ни що­до від­нов­ле­н­ня звіль­не­них те­ри­то­рій. Лю­дям, які жи вуть на схо ді Укра ї ни, ду же важ ли во по ка за ти, що ми бу де мо ін­ве­сту­ва­ти в них між­на­ро­дну гу­ма ні тар ну до по мо гу для від нов - ле­н­ня ін­фра­стру­кту­ри, і во­ни ста­ва­ти­муть успі­шни­ми. Це бу­де при­кла­дом, який їх на­ди­ха­ти­ме, адже змі ни від бу ва ти муть ся не десь у Ки­є­ві, а в них. Це бу­де до­да­тко­вою мо­ти­ва­ці­єю бу­ти ча­сти­ною Укра­ї­ни. Ду­маю, що і для Кри­му це бу­де по­ка­зо­вим, оскіль ки си­ту­а­ція там на­справ­ді жа­хли­ва. Ро­сій­ська вла­да не до­кла­дає зу­силь до то­го, щоб ті, хто пе ре бу ває під ро сійсь ким оку па цій ним управ лін ням, бу ли за до во ле ні, щоб си ту а ція там по - ліп шу ва ла ся. Кримсь кі ре алії — це по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни, ре­пре­сії, ціл ко ви та за бо ро на всіх ук ра­їнсь ких ка на лів та від сут ність мо­жли­во­сті роз­ви­ва­ти ту­ризм.

По­вер­не­н­ня Кри­му ба­га­то в чо­му за­ле­жить від успі­ху Укра­ї­ни на реш ті 92- х від сот ків ук ра їнсь кої те­ри­то­рії. По­трі­бно, щоб на­род по­ба чив ре аль ні при кла ди, ко ли за ґра­ти са­джа­ють ко­ру­пціо­не­рів ми-

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

« ПО­ХІД ДО ВЕР­ХОВ­НОЇ РА­ДИ БУВ ДЛЯ МЕ­НЕ НЕ­О­ЧІ­КУ­ВА­НИМ І ПРИ­ЄМ­НИМ, — ДІ­ЛИ­ТЬСЯ СВО­Ї­МИ ВРА­ЖЕ­Н­НЯ­МИ ПІ­СЛЯ ЕКС­КУР­СІЇ ДО ПАР­ЛА­МЕН­ТУ НА­ТА­ЛІЯ БЕЗВОЗЮК ( ОДЕ­СЬКИЙ НА­ЦІО­НАЛЬ­НИЙ УНІ­ВЕР­СИ­ТЕТ ІМЕ­НІ І. І. МЕ­ЧНИ­КО­ВА). — ВСЕ Ж ЦЕ БУ­ДІВ­ЛЯ, В ЯКІЙ УХВА­ЛЮ­ВА­ЛИ­СЯ ІСТО­РИ­ЧНІ РІ­ШЕ­Н­НЯ ДЛЯ УКРА­Ї­НИ. І, СПО­ДІ­ВА­Ю­СЯ, В ПЕР­СПЕ­КТИ­ВІ ВО­НА БУ­ДЕ АСО­ЦІ­Ю­ВА­ТИ­СЯ НЕ З СО­ЦІ­А­ЛІ­СТИ­ЧНИМ МИ­НУ­ЛИМ І НЕ­ПРО­ФЕ­СІЙ­НИМ ПАР­ЛА­МЕН­ТОМ, А З КЛЮ­ЧО­ВИ­МИ МО­МЕН­ТА­МИ В ІСТО­РІЇ СУ­ЧА­СНОЇ УКРА­Ї­НИ, ЯКІ ПРИ­ВЕ­ДУТЬ ЇЇ В РОЗ­РЯД РОЗ­ВИ­НЕ­НИХ КРА­ЇН»

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.