Бо­ро­ти­ся «за», а не «про­ти»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Сте­пан ТРОХИМЧУК, про­фе­сор, го­ло­ва ЛОВ ВОВ

Ма­є­мо ста­ти єди­ною, мо­гу­тньою і не­здо­лан­ною на­ціо­наль­ною си­лою

Са­мі се­бе зво­ю­ва­ли...

Укра­їн­ська на­ція та її мо­ло­да ( й ду­же дав­ня) дер­жа­ва пе­ре­жи­ва­ють най­більш тра­гі­чні сто­рін­ки сво­єї істо­рії. Так вва­жа­ють ба­га­то на­ших гро­ма­дян і не без­під­став­но. Та чи впер­ше це? Та чи та­кі вже й тра­гі­чні по­дії на­шо­го ча­су? В на­шій істо­рії бу­ли ще чор­ні­ші, стра­шні­ші, тра­гі­чні­ші ча­си. Пи­сав же Та­рас Шев­чен­ко: «З Вас де­руть ре­мінь, а з них, бу­ва­ло, й лій то­пи­ли!». Зга­дай­те ча­си Ве­ли­кої Ру­ї­ни. Ве­ли­кий Го­ло­до­мор 1932—1933 ро­ків, без­пре­це­ден­тне і під­ле ни­ще­н­ня укра­їн­ської елі­ти у 30-ті ро­ки XX сто­лі­т­тя. На­ші ж ча­си на­про­чуд ге­ро­ї­чні, хоч і дра­ма­ти­чні, ща­сли­ві та ве­се­лі, хоч і де­що су­мо­ви­ті, та ду­же обна­дій­ли­ві, бо мо­жуть за­крі­пи­ти на ві­ки на­шу та­ку кри­хку не­за­ле­жність і пе­ре­да­ти на­щад­кам силь­ну, ба­га­ту й ща­сли­ву дер­жа­ву.

Го­сподь Бог по­да­ру­вав укра­їн­цям ба­га­ту зем­лю, все­лив у них ще­дру ду­шу, пра­цьо­ви­тість та лю­дя­ність, що зробило з них за­мо­жно­го го­спо­да­ря. Укра­їн­ці на сво­їй зем­лі зав­жди жи­ли за­мо­жно і ща­сли­во, крім 75 літ біль­шо­ви­цько­го кол­го­спно­го го­ло­до­мор­но­го яр­ма. Гі­пер­бо­лі­зо­ва­не по­чу­т­тя го­спо­да­ря пе­ре­ро­сло у них в ху­то­рян­ство, по­зба­ви­ло від­чу­т­тя гро­ма­ди, не ви­ро­би­ло по­трі­бної су­спіль- ної іє­рар­хії з силь­ною ари­сто­кра­ти­чною вер­хів­кою та осві­че­ною елі­тою. Зав­дя­ки чо­му во­ро­гам лег­ко бу­ло нас ошу­ка­ти, обма­ну­ти, за­во­ю­ва­ти і підкорити. Під­ве­ли нас ще й ін­ші ва­ди на­шо­го на­ціо­наль­но­го ха­ра­кте­ру: тер­пе­ли­вість, то­ле­ран­тність до во­ро­гів, по­чу­т­тя мен­шо­вар­то­сті, прив­не­се­на ззов­ні сов­ко­вість.

Ві­ко­вий ко­ло­ні­аль­ний гніт по­зна­чив­ся на укра­їн­ській на­ції, на її яко­сті та со­ці­аль­ній стру­кту­рі. Зай­ди зав­жди на­ма­га­ли­ся обе­зго­ло­ви­ти на­цію, зни­щи­ти або за­ма­ни­ти на свій бік елі­ту. І так від кри­зи і до кри­зи, від без­дер­жав­но­сті до псев­до­дер­жав­но­сті, з ве­ли­че­зни­ми люд­ськи­ми і ма­те­рі­аль­ни­ми втра­та­ми, на­ша на­ція то вми­ра­ла, то від­ро­джу­ва­ла­ся як той каз­ко­вий птах фе­нікс. Від­ро­ди­ла­ся пі­сля стра­шних во­єн і го­ло­до­мо­рів, без про­від­ни­ків і про­гра­ми дер­жа­во­тво­ре­н­ня, без упев­не­но­сті в со­бі і че­рез брак дер­жав­ни­цької іде­о­ло­гії та ба­жа­н­ня гро­ма­дян пра­цю­ва­ти на су­спіль­ні ін­те­ре­си.

По­трі­бний був зло­дій Ку­чма і зек Яну­ко­вич, щоб мі­цно ста­ти на­ро­до­ві на мо­зо­лі. Обма­ну­тий, обі­бра­ний, зне­ві­ре­ний на­род про­бу­див­ся, від­тво­рив свою втра­че­ну па­сіо­нар­ність ( на­ціо­наль­ну во­лю і рі­шу­чість), взяв­ся са­мо­туж­ки від­тво­рю­ва­ти ар­мію, обо­ро­ня­ти­ся від на­па­ду за­ро­зумі­ло­го зай­ди. Він ви­сто­яв, від­був­ся як на­ція, за­гу­дів, пі­шов упе­ред. Та не всьо­го то­го стра­шно­го, що на­гро­ма­джу­ва­ло­ся ві­ка­ми, вда­ло­ся від­ре­кти­ся...

Двад­цять чо­ти­ри ро­ки ми вов­ту­зи­мо­ся в те­не­тах са­мо­стій­ни­цько­го дер­жа­во­тво­ре­н­ня, ро­би­мо міль­йо­ни по­ми­лок, ні­як не мо­же­мо по­збу­ти­ся тав­ра мен­шо­вар­то­сті та мен­таль­но­сті сов­ка...

Остан­нє слово бу­де за на­ми, ко­ли ми пе­ре­мо­же­мо са­мих се­бе, за­ки­не­мо чва­ри, об’ єд­на­є­мо­ся нав­ко­ло дер­жав­но­го ке­рів­ни­цтва, яке ми са­мі обра­ли де­мо­кра­ти­чним спосо­бом. Ін­шо­го спосо­бу про­сто не­має, все ін­ше від лу­ка­во­го.

В укра­їн­сько­му су­спіль­стві то­чи­ться вій­на всіх про­ти всіх. Не­до­на­вче­ні по­лі­то­ло­ги, по­лі­ти­чні ви­ско­чки, астро­ло­ги і во­рож­ки, яв­ні та та­єм­ні аген­ти Пу­ті­на на­пе­ре­бій опльо­ву­ють укра­їн­ську на­цію та її про­від­ни­ків. Во­ни для цьо­го ви­ко­ри­сто­ву­ють ро­ди­мі мен­таль­ні ва­ди на­шої на­ції. Ще в ча­си Бо­г­да­на Хмельницького фран­цузь­кий ди­пло­мат так нас оха­ра­кте­ри­зу­вав: «Укра­їн­ці ду­же лю­блять оби­ра­ти свою вла­ду, щоб на дру­гий день по­чи­на­ти з нею во­ю­ва­ти».

Вій­на укра­їн­ців про­ти вла­сної вла­ди спри­чи­не­на тим, що про­тя­гом ві­ків на­ми ке­ру­ва­ли чу­жин­ці, їхнє вла­да­рю­ва­н­ня бу­ло жор­сто­ким і не­спра­ве­дли­вим. В укра­їн­ця вла­да зав­жди асо­ці­ю­ва­лась із зай­дою, який йо­го не­на­ви­дить, обди­рає, при­гні­чує і при­ни­жує. За­мі­нив­ши у вла­ді чу­жин­ців, на­ші до­мо­ро­ще­ні чи­нов­ни­ки, в основ­но­му ма­ло осві­че­ні і не фа­хо­ві, про­дов­жу­ють та­кий же спо­сіб вла­да­рю­ва­н­ня: зверх­ньо див­ля­ться на гро­ма­дя­ни­на, не по­ва­жа­ють йо­го, зму­шу­ють да­ва­ти ха­ба­рі, за­тя­гу­ють час, пи­та­н­ня ви­рі­шу­ють не­про­фе­сій­но...

На­ста­не лад у на­шій дер­жа­ві ли­ше то­ді, ко­ли у всіх дер­жав­них і гро­мад­ських уста­но­вах кри­ти­чної ма­си на­бе­руть па­трі­о­ти­чні та про­фе­сій­ні дер­жав­ни­ки, зда­тні при­ско­ре­но про­ве­сти ре­фор­ми, по­до­ла­ти ко­ру­пцію, зня­ти всі пе­ре­шко­ди для роз­ви­тку еко­но­мі­ки, зму­си­ти олі­гар­хів жи­ти і пра­цю­ва­ти за на­ши­ми за­ко­на­ми і че­сно пла­ти­ти по­да­тки. Але це мо­же на­ста­ти, ко­ли ми всі зро­зу­мі­є­мо при­чи­ни на­ших бід, по­бо­ре­мо са­мих се­бе, ста­не­мо єди­ною, мо­гу­тньою і не­здо­лан­ною на­ціо­наль­ною си­лою. Бо­ро­ти­ся по­трі­бно « за » , а не « про­ти», бо­ро­ти­ся за май­бу­тнє, опи­ра­ю­чись на свій істо­ри­чний до­свід, по­бо­рю­ва­ти во­ро­гів, а не сво­їх кон­ку­рен­тів. За­мість га­сла « Вій­на всіх про­ти всіх! » не­хай за­па­нує га­сло «Свій до сво­го по своє!». Ми пе­ре­мо­же­мо! Сла­ва Укра­ї­ні!!!

ФО­ТО АВ­ТО­РА

ЗРУЙ­НО­ВА­НИЙ БУ­ДИ­НОК МА­КСИ­МА РИЛЬ­СЬКО­ГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.