Парк Гру­тас: за­по­від­ник епо­хи то­та­лі­та­ри­зму

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ві­та­лій ЦЕБРІЙ

У по­пу­ляр­но­му ли­тов­сько­му ку­рор­тно­му мі­сте­чку Дру­скі­нін­кай роз­та­шо­ва­но му­зей під від­кри­тим не­бом

Ли­тва ста­ла кра­ї­ною Єв­ро­со­ю­зу 2004 ро­ку і пі­шла кур­сом роз­ви­ну­тих єв­ро­пей­ських дер­жав упев­не­но і по­слі­дов­но. Її про­грес, по­рів­ня­но з ін­ши­ми ре­спу­блі­ка­ми ко­ли­шньо­го СРСР та Укра­ї­ною — в то­му чи­слі, оче­ви­дний, але цьо­му пе­ре­ду­ва­ла та­ка об­ста­ви­на: без­за­сте­ре­жна іде­о­ло­гі­чна від­мо­ва від ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го та своє­рі­дна лю­стра­ція істо­рії — ті­єї, яку, між ін­шим, і для ли­тов­ців, і для їхніх при­бал­тій­ських су­сі­дів, і для всіх нас бу­ло «на­пи­са­но» в Крем­лі. От­же, із «сов­ком», зі спад­щи­ною Ле­ні­на — Ста­лі­на по­кін­че­но. Але в одно­му мі­сці у Ли­тві існує своє­рі­дна «за­по­від­на зо­на».

*** Парк Гру­тас ство­ре­ний у по­пу­ляр­но­му в Ли­тві та за її ме­жа­ми ку­рор­тно­му мі­сте­чку Дру­скі­нін­кай. Одно­му за­мо­жно­му чо­ло­ві­ко­ві за­ма­ну­ло­ся на ку­пле­ній ним зем­лі, не над­то при­да­тній для ка­пі­таль­но­го бу­дів­ни­цтва, вла­шту­ва­ти му­зей під від­кри­тим не­бом. Пе­ре­д­істо­рія та­ка.

Ра­ні­ше по всій Ли­тві й у су­сі­дніх ре­спу­блі­ках де­мон­ту­ва­ли мо­ну­мен­ти і скуль­пту­ри не­на­ви­сно­го ра­дян­сько­го ре­жи­му. Але у зв’ яз­ку з від­су­тні­стю за­зна­че­но­го у від­по­від­них до­ку­мен­тах «вста­нов­ле­но­го по­ряд­ку їх збе­рі­га­н­ня» ці ста­туї за­ли­ши­ли­ся ва­ля­ти­ся на скла­дах і у дво­рах. 1998 ро­ку Мі­ні­стер­ство куль­ту­ри Ли­тви ого­ло­си­ло кон­курс, і всі вці­лі­лі пам’ятни­ки ра­дян­сько­го пе­рі­о­ду ви­ве­зли в мі­сте­чко Гру­тас. «Сим­во­ли епо­хи» ли­тов­ський ка­пі­та­ліст отри­мав без­ко­штов­но, утім, за­бу­ті й не­по­трі­бні пам’ ятни­ки ко­му­ні­сти­чним во­ждям отри­ма­ли «дру­ге жи­т­тя». У пар­ку Гру­тас зі­бра­но ве­ли­че­зну кіль­кість бю­стів, пам’ятни­ків, ба­ре­льє­фів Ле­ні­ну — Ста­лі­ну, ін­шим біль­шо­ви­цьким ді­я­чам все­со­ю­зно­го та мі­сце­во­го мас­шта­бу. Ці­ла епо­ха то­та­лі­та­ри­зму шо­стої ча­сти­ни сві­ту під на­звою СРСР тут пред­став­ле­на рі­зно­ма­ні­тно — не тіль­ки пам’ятни­ка­ми біль­шо­ви­цьким лі­де­рам. В імі­то­ва­них ба­ра­ках від­тво­ре­но весь та­бір­ний «ан­ту­раж» ГУ­ЛА­Гу. Бі­ля вхо­ду в парк вас че­кає ва­гон-»те­плу­шка» — та­ки­ми в Си­бір із рі­зних ре­спу­блік Со­ю­зу де­пор­ту­ва­ли ці­лі на­ро­ди. А зі сто­ро­жо­вих веж, че­рез ко­лю­чий дріт на вас див­ля­ться облич­чя « вер­ту­ха­їв- ав­то­ма­тни­ків», цих без­жаль­них охоронців си­бір­ських та­бо­рів. Ясна річ, тут це імі­та­ція. Зро­зумі­ло, що це всьо­го ли­ше ма­не­ке­ни... Але все одно стра­шно.

Ба­га­то мо­ну­мен­тів тут ма­ють свою, ча­сом уні­каль­ну істо­рію. На­при­клад, пам’ятник ра­дянсь- ко­му сол­да­то­ві-ви­зво­ли­те­лю. Він ба­га­то ро­ків про­сто­яв на одній із віль­ню­ських площ. Під час де­мон­та­жу все­ре­ди­ні йо­го зна­йшли ка­псу­лу з іме­на­ми бу­ді­вель­ни­ків. Ни­ми ви­яви­ли­ся... ні­ме­цькі вій­сько­во­по­ло­не­ні.

А ТИМ ЧА­СОМ У РО­СІЇ

У Ро­сії до 70-річ­чя Пе­ре­мо­ги у Дру­гій сві­то­вій вій­ні вста­нов­лю­ва­ли пам’ятни­ки і ме­мо­рі­аль­ні до­шки Йо­си­по­ві Ста­лі­ну. Зокре­ма, ме­мо­рі­аль­ну до­шку Ста­лі­ну по­ві­си­ли в мі­сті Ус­су­рійськ При­мор­сько­го краю РФ. Не­за­ба­ром пам’ятник Ста­лі­ну з’яви­ться і в мі­сті Да­ге­стан­ські Во­гні. З та­кою іде­єю ви­сту­пив мер Га­лім Га­лі­мов. У Кра­сно­яр­сько­му краї ко­му­ні­сти звер­ну­ли­ся до гу­бер­на­то­ра з про­ха­н­ням від­ве­сти мі­сце під уста­нов­ку «вже від­ли­то­го на на­ро­дні гро­ші» бю­ста Ста­лі­ну. До­ма­га­ю­ться уста­нов­ки та­ких пам’ятних зна­ків на вша­ну­ва­н­ня «ба­тька на­ро­дів» і в Ни­жньо­му Нов­го­ро­ді, Ма­ха­чка­лі, Ка­спій­ську, Пе­тер­бур­зі та Мо­скві.

Ко­ли ж ве­сти мо­ву про нас, на­шу істо­рію і на­ше май­бу­тнє, то на мою дум­ку, укра­їн­цям вар­то на­слі­ду­ва­ти при­клад ли­тов­ців. Чо­му б у Пол­та­ві, ска­жі­мо, не від­кри­ти свій парк — з ана­ло­гі­чним ме­мо­рі­аль­ним та іде­о­ло­гі­чним на­пов­не­н­ням? Без­ко­штов­но да­рую цю ідею тим, хто має в ду­ші па­трі­о­ти­чні по­чу­т­тя і ко­шти, що­би вті­ли­ти її. «Про­су­ну­ті» під­при­єм­ці на цьо­му змо­гли б зро­би­ти не­по­га­ний бі­знес...

А ТИМ ЧА­СОМ У ЛИ­ТВІ

У Ли­тві про­дов­жу­ють гну­ти свою лі­нію що­до за­ли­шків іде­о­ло­гії то­та­лі­та­ри­зму, ви­ра­же­них у мо­ну­мен­таль­ній про­па­ган­ді міст та сіл ці­єї кра­ї­ни. Ва­жли­вою по­ді­єю в Ли­тві, без­сум­нів­но, не­що­дав­но ста­ла лі­кві­да­ція скуль­птур­них ком­по­зи­цій на віль­ню­сько­му Зе­ле­но­му мо­сту. Опо­зи­цій­ні ви­да­н­ня з цьо­го при­во­ду ви­бу­хну­ли ці­лою зли­вою яду­чих ре­плік. Мов­ляв, про які на­галь­ні про­бле­ми — про без­ро­бі­т­тя і го­стрий дефіцит ква­лі­фі­ко­ва­них пра­ців­ни­ків у кра­ї­ні, спад ви­ро­бни­цтва то­що, — ще мо­жна го­во­ри­ти ? Яке по­вто­ре­н­ня до­лі Гре­ції? Ра­дян­ські скуль­пту­ри — ось, мов­ляв, для ли­тов­сько­го уря­ду пер­шо­ря­дна про­бле­ма дер­жа­ви! Зві­сно, іні­ці­а­то­ри зне­се­н­ня бронзових фі­гур на го­ре­зві­сно­му мо­сту очі­ку­ва­ли по­ді­бної ре­а­кції. Їм не впер­ше чу­ти, що во­ни бу­цім­то да­ють при­во­ди для зви­ну­ва­чень у то­му, що во­ю­ють із вла­сною істо­рі­єю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.