Ко­му­ні­сти­чні ка­на­ли...

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

і за­кон про де­ко­му­ні­за­цію

ГО­ТО­ВІ ДО ПЕ­РЕ­ЙМЕ­НУ­ВА­Н­НЯ ВУ­ЛИЦЬ?

На ра­діо «Ве­сти» Ма­твій Га­на­поль­ський опи­ту­вав слу­ха­чів, як во­ни став­ля­ться до пе­ре­йме­ну­ва­н­ня ву­лиць і площ у Ки­є­ві. Зокре­ма, він за­пи­тав, чи зна­ють ки­я­ни, хто та­кий Мар­ко Бе­зру­чко, ім’ям яко­го хо­чуть на­зва­ти в сто­ли­ці ву­ли­цю, що ни­ні носить ім’я Ба­бу­шкі­на? Ні­хто не знав. Де­що вті­шає те, що й Ба­бу­шкі­на — біль­шо­ви­цько­го ді­я­ча, ні­чим не пов’яза­но­го з Укра­ї­ною, теж ні­хто не знав. А Мар­ко Бе­зру­чко — ге­не­рал-хо­рун­жий ар­мії УНР, який во­ю­вав за сво­бо­ду й не­за­ле­жність Укра­ї­ни, один із най­та­ла­но­ви­ті­ших укра­їн­ських ге­не­ра­лів. Він зі­грав ви­да­тну роль у роз- гро­мі Кін­ної ар­мії Бу­дьон­но­го в Поль­щі 1920 ро­ку. До цьо­го Бу­дьон­ний не знав по­ра­зок та­ко­го мас­шта­бу. Чер­во­ний ко­ман­дарм втік на схід. Кіль­ка со­тень йо­го вер­шни­ків ви­стро­ї­ли­ся ром­бом, в цен­трі ром­ба ру­хав­ся сам Бу­дьон­ний, йо­го штаб і РВС (Ре­во­лю­цій­на вій­сько­ва ра­да). Ко­ман­дарм ду­же бо­яв­ся по­тра­пи­ти в по­лон до поль­ських ула­нів. Те, що ста­ло­ся в їхній кра­ї­ні 1920 ро­ку, по­ля­ки на­зи­ва­ють «ди­вом на Ві­слі». Поль­ська пе­ре­мо­га, в яку ве­ли­че­зний вне­сок зро­бив і наш ге­не­рал, вря­ту­ва­ла Єв­ро­пу від біль­шо­ви­цької оку­па­ції. Те, що ки­я­ни не зна­ють сво­го зна­ме­ни­то­го ге­не­ра­ла, — не їхня про­ви­на. Це про­ви­на укра­їн­сько­го те­ле­ба­че­н­ня (в пер­шу чер­гу Пер­шо­го на­ціо­наль­но­го те­ле­ка­на­лу, при­віт па­но­ві Аласанія!), укра­їн­сько­го ра­діо, укра­їн­ських га­зет і жур­на­лів. І, зві­сно, ки­їв­ської мі­ської вла­ди, яка по­вин­на ве­сти кам­па­нію пе­ре­йме­ну­ва­н­ня в ком­пле­ксі з ши­ро­кою ін­фор­ма­цій­но-про­сві­тни­цькою кам­па­ні­єю. Чо­му вла­да ви­рі­ши­ла, що про­сві­та укра­їн­сько­го на­ро­ду — не її обов’язок? Якщо во­на укра­їн­ська — то її, якщо ан­ти­укра­їн­ська — то­ді, зві­сно, ін­ша річ.

Укра­їн­ська на­ціо­наль­на істо­рія, осо­бли­во пе­рі­о­ду ви­зволь­ної бо­роть­би в ХХ сто­літ­ті, знає без­ліч яскра­вих осіб, які до­сі не пред­став­ле­ні в на­шій то­по­ні­мії. На­при­клад, ге­ро­ї­чна й тра­гі­чна фі­гу­ра чу­до­во­го пол­ко­вод­ця Укра­ї­ни пол­ков­ни­ка Пе­тра Бол­бо­ча­на. Бол­бо­чан і йо­го ар­мія 1918 ро­ку здій­сни­ли стрім­кий пе­ре­мо­жний рейд від Хар­ко­ва до Ба­хчи­са­рая в Кри­му, за кіль­ка го­дин узяв­ши укрі­пле­н­ня на Пе­ре­ко­пі (які так важ­ко бра­ли і Ми­хай­ло Фрун­зе і Еріх фон Ман­штейн.) Цей рейд для нас сьо­го­дні вель­ми акту­аль­ний.

Уча­сник тих по­дій по­ру­чик Мон­ке­вич у сво­їй книж­ці «Слі­да­ми но­ві­тніх за­по­рож­ців» зга­ду­вав: «Ні­де укра­їн­ську ар­мію не зу­стрі­ча­ли з та­ким за­хва­том, як у мі­стах Кри­му». Так бу­ло й ві­рю, що так бу­де. Але для цьо­го не­об­хі­дно під­три­му­ва­ти ін­те­рес су­спіль­ства до ге­ро­ї­чних сто­рі­нок на­шої істо­рії. По­ки та­ко­го пра­гне­н­ня в на­шої вла­ди не спо­сте­рі­га­єть- ся. Мо­же, то­му, що їй са­мій ні­чим по­хва­ли­ти­ся на ни­ві ге­ро­ї­чних, та й про­сто пов­сяк­ден­них звер­шень?

ЧИМ НЕ­БЕЗ­ПЕ­ЧНІ ВИ­БО­РИ НА ДОН­БА­СІ

На ка­на­лі «112» ве­те­ран спец­служб ге­не­рал Бог­дан ска­зав, що спро­ба вла­ди дис­кре­ди­ту­ва­ти до­бро­воль­ців, зокре­ма «Пра­вий се­ктор», за­гро­жує на­ціо­наль­ній без­пе­ці. На дум­ку ге­не­ра­ла, хтось на­ші­птує пре­зи­ден­то­ві, й тут яв­но спла­но­ва­на опе­ра­ція з осла­бле­н­ня укра­їн­ської обо­ро­ни. До­бро­воль­ці — це озбро­є­ний на­род, і вла­да бо­ї­ться, що її не­вда­ла (м’яко ка­жу­чи) ді­яль­ність мо­же при­зве­сти до ще одно­го Май­да­ну. Щоб цьо­го уни­кну­ти, вла­ді слід не хи­тру­ва­ти й ін­три­гу­ва­ти, а про­во­ди­ти па­трі­о­ти­чну по­лі­ти­ку не на сло­вах, а на ді­лі.

До ре­чі, нар­деп (у ми­ну­ло­му) Свя­то­слав Олійник у сту­дії Са­ві­ка Шу­сте­ра на­га­дав, чим Укра­ї­на зав­дя­чує до­бро­воль­цям. На йо­го дум­ку, «Пра­вий се­ктор» вря­ту­вав Над­дні­прян­щи­ну. То­ді, на­при­кін­ці ве­сни 2014 ро­ку, се­па­ра­ти­сти бра­ли одне від­ді­ле­н­ня СБУ за ін­шим, один рай­від­діл МВС за ін­шим. А у нас, ска­зав Олійник, не бу­ло ні­чо­го, ли­ше до­бро­воль­ці. «ДНР» уже ві­ша­ла свої пра­по­ри за 40 кі­ло­ме­трів від Дні­про­пе­тров­щи­ни.

Свя­то­слав Олійник ви­го­ло­сив і зви­ну­ва­чу­валь­ний спіч з при­во­ду ни­ні­шньої вла­ди, яка до­сі не за­без­пе­чи­ла фронт усім не­об­хі­дним, зва­лив­ши все на во­лон­те­рів. Що­до по­дій у Му­ка­че­ві: дер­жа­ва є спіль­ни­ком кон­тра­бан­ди­стів і бан­ди­тів, де-фа­кто кон­тра­бан­да від­да­на вла­дою «по­трі­бним лю­дям», які си­дять у пар­ла­мен­ті й го­ло­су­ють «як на­ле­жить».

То на­ві­що їм про­па­гу­ва­ти зраз­ки ге­ро­ї­зму, са­мо­від­да­но­сті й без­ко­ри­сли­во­сті?

На ка­на­лі «112» ці­ка­ве ін­терв’ю дав нар­деп Ан­дрій Сен­чен­ко. На йо­го дум­ку, роз­вал пар­ла­мент­ської ко­а­лі­ції є вель­ми ймо­вір­ним. На за­не­по­ко­є­н­ня ве­ду­чих у сту­дії, що це по­зна­чи­ться на обо­ро­ні, Сен­чен­ко ска­зав, що ни­ні­шня ді­яль­ність вла­ди ду­же сла­бо пов’яза­на з обо­ро­ною кра­ї­ни.

Ду­же не­без­пе­чні сьо­го­дні бу­дья­кі ви­бо­ри на Дон­ба­сі (зокре­ма на під­кон­троль­них нам те­ри­то­рі­ях), оскіль­ки з’яви­ться ще одна трі­щи­на на кар­ті. І це на­ба­га­то стра­шні­ше для Укра­ї­ни, ніж роз­вал ко­а­лі­ції. На всьо­му Дон­ба­сі має бу­ти во­єн­ний стан, який ні­яких ви­бо­рів не пе­ред­ба­чає. Мін­ські уго­ди — це спо­сіб для За­хо­ду розв’яза­ти свої про­бле­ми за ра­ху­нок жит­тє­вих ін­те­ре­сів Укра­ї­ни. На­віть якщо во­ни бу­дуть ви­ко­на­ні на Дон­ба­сі не за­па­нує мир, а Крим не бу­де по­вер­ну­то. От­же, За­хід зно­ву ве­сти­ме бі­знес з Ро­сі­єю, а Укра­ї­на спли­ва­ти­ме кров’ю. На дум­ку Сен­чен­ка, най­стра­шні­ше, що вла­да не го­во­рить на­ро­до­ві прав­ду. Спо­ді­ва­ти­ся на цей склад Вер­хов­ної Ра­ди не мо­жна, там ли­ше чверть де­пу­та­тів ма­ють свою дум­ку й прин­ци­пи, ре­шта — пар­ла­мент­ський план­ктон. Го­лов­ний ви­сно­вок нар­де­па: в Укра­ї­ні роз­ви­ва­є­ться гли­бо­ка по­лі­ти­чна кри­за. Я зго­ден з Ан­дрі­єм Сен­чен­ком. На жаль, він пра­вий. Але вла­да по­во­ди­ться аб­со­лю­тно кон­тр­про­ду­ктив­но. Не хо­ди­ти­ме­мо да­ле­ко. На­ві­що тре­ба бу­ло вла­што­ву­ва­ти «би­тву сві­тів» у Чер­ні­го­ві? Що стра­шно­го б ста­ло­ся, як­би там на ви­бо­рах пе­ре­міг пан Кор­бан? Рі­вень ни­ні­шньої вла­ди аб­со­лю­тно не від­по­від­ає рів­ню істо­ри­чних ви­про­бу­вань, що ви­па­ли на до­лю Укра­ї­ни...

МА­ЛЮ­НОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.