Декомунізація чи па­ро­дія на неї?

Існу­ва­н­ня де­яких ме­діа — як від­вер­те зну­ща­н­ня над укра­їн­ця­ми

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Денацифікація у За­хі­дній Ні­меч­чи­ні не в остан­ню чер­гу ста­ла мо­жли­вою то­му, що пі­сля 1945 ро­ку в «дра­ко­на про­па­ган­ди» бу­ло рі­шу­че ви­дер­то йо­го «зу­би» — на­цист­ські і про­на­цист­ські га­зе­ти (вклю­чно з ква­зі­лі­бе­раль­ним ти­жне­ви­ком Das Reich), жур­на­ли, книж­ко­ві ви­дав­ни­цтва, ра­діо­стан­ції, кі­но­сту­дії та те­ле­цен­три. І в подаль­шо­му си­лу за­ко­ну бу­ло спря­мо­ва­но на не­д­опу­ще­н­ня від­ро­дже­н­ня що­най­мен­ших про­я­вів на­цист­ської про­па­ган­ди у мас-ме­діа. Про­те не обі­йшло­ся без край­но­щів — ча­сом об’єкта­ми гро­мад­сько­го осу­ду та су­до­вих пе­ре­слі­ду­вань ста­ва­ли до­слі­дни­ки на­цист­сько­го ми­ну­ло­го, які на­ма­га­ли­ся об’єктив­но ви­сві­тли­ти, чо­го ж на за­гал ра­ціо­на­лі­сти­чні та ви­со­ко­куль­тур­ні нім­ці пі­шли за Гі­тле­ром. Але так чи так, го­лов­не бу­ло зро­бле­но пра­виль­но: «дра­ко­на» по­зба­ви­ли «зу­бів».

Декомунізація у Ро­сії ви­яви­ла­ся не­мо­жли­вою, оскіль­ки у комуністичного «дра­ко - на про­па­ган­ди» бу­ли ви­да­ле - ні аж ні­як не всі «зу­би». І хо­ча те­ле­ві­зій­ні ва­же­лі ком­пар­тія втра­ти­ла, за­ли­ши­ла­ся ле - нінсь ко- ста лінсь ка « Прав - да», за­ли­ши­ла­ся «Со­вет­ская Рос сия » , за ли шив ся жур нал « Боль ше вик » , він же « Ком - му нист » , він же ( оці ніть!) «Сво­бо­дная мысль». І, го­лов - не, за­ли­ши­ли­ся — хоч й ста - ли но мі наль но не за леж ни ми — всі ті ви дан ня, які бу ли про­па­ган­дист­ськи­ми ру­по­ра­ми то та лі тар но го ла ду, від «Ком­со­моль­ской прав­ды» до « Со вет ско го спор та » . Мов - ляв, чи­тач звик до цих назв, до ло го ти пів, до зоб ра жень ор­де­нів, яки­ми вла­да ці га­зе­ти на­го­ро­джу­ва­ла за актив­ну участь в ор га ні за ції Го ло до - мо ру та Ве ли ко го Те ро ру, не тре­ба йти всу­пе­реч ба­жа­н­ням чи­та­ча... То ж хі­ба див­но, що так лег ко в Ро сії від бу ло ся ста нов лен ня пу тінсь ко го не - ото та лі та риз му з йо го по єд - нан ням біль шо виз му та на - ци­зму, тим па­че що сам ВВП, за влуч ною фор му лою мос - ковсь ко го іс то ри ка Бо ри са Со ко ло ва, « є Ста лі ним і Гіт - ле­ром в одно­му фла­ко­ні»?

Укра­ї­на, на ща­стя, не Ро­сія, але, на жаль, не Ні­меч­чи­на, Поль­ща або Ли­тва. У нас ко­му­ні­сти не втри­ма­ли у сво­їх ру­ках жо­дно­го з тих ви­дань, які їм на­ле­жа­ли до 1991 ро­ку. Про­те пі­сля то­го, як КПУ в черв­ні 1993 ро­ку бу­ло від­нов­ле­но на з’їзді в До­не­цьку, во­на роз­гор­ну­ла по­ту­жну ме­ре­жу пар­тій­них і нав­ко­ло­пар­тій­них мас-ме­діа. За які гро­ші? Ясна річ, за ра­ху­нок член­ських вне­сків і ще­дрої до­по­мо­ги бла­го­дій­ни­ків.

Осо­бли­во ще­дри­ми ці бла­го дій ни ки ви яви ли ся пі сля по ма ран че вої ре во лю ції, ко - ли бу­ли ство­ре­ні ме­діа-гру­па « Го лос UA » та те ле ка нал « Гам ма » , який ра зом із Ін­тер нет- пор та лом, без плат - ною га зе тою та ін ши ми ЗМІ вві­йшов до скла­ду ці­єї ме­ді­а­гру­пи. Ке­рує остан­ньою дру­жи на лі де ра КПУ Пер та Си - мо нен ка Окса на Ва щен ко, а ди рек то ром « Гам ми » є син во­ждя ко­му­ні­стів Ан­дрій Си­мо нен ко. Влас ни ком усьо го цьо­го до­бра Ві­кі­пе­дія на­зи­ває го лов ну « чер во ну » ро ди ну Укра­ї­ни, хо­ча чи так во­но на­справ ді? Чи, мо же, справ ді лі дер КПУ та йо го ді ти та кі вправ­ні бі­зне­сме­ни, що «з по­ві­тря» зро­би­ли до­ста­тньо по­ту­жний ме­діа-хол­динг, який ви су ває їх у низ ку « мо лод - ших» олі­гар­хів?

Так чи інак ше, не зай ве зга да ти дав ні тра ди ції біль - шо­ви­ків. Ле­нін брав гро­ші на ре­во­лю­цію всю­ди, де міг: ска­жі­мо, в япон­ських та ні­ме­цьких ген шта бів під час во єн цих дер­жав із Ро­сі­єю (і це не вра хо ву ю чи « ко рис них іді о - тів » се ред ро сійсь ких ско ро - ба­га­тьків на кшталт Са­ви Мо­ро зо ва та се ред аме ри кансь - ких бан­кі­рів на взі­рець Яку­ба Шиф фа). Чи ма ла час т ка цих кош тів іш ла на га зе ти й жур­на­ли, які про­да­ва­ли­ся за сим­во­лі­чну ці­ну або роз­да­ва­ли­ся без­пла­тно (ні­чо­го не на­га дує з по лі тич ної прак ти ки остан­ніх ро­ків?) Си­ту­а­ція істо­тно змі­ни­ла­ся пі­сля здо­бу­т­тя біль шо ви ка ми дер жав ної вла ди: те пер зо ло тий за пас дер­жа­ви та не­злі­чен­ні «ре­кві­зо ва ні у бур жу їв » ба гат ст ва бу­ли в їхньо­му роз­по­ря­джен­ні для ство­ре­н­ня Ко­мін­тер­ну та спроб іні­ці­ю­ва­н­ня сві­то­вої ре­во­лю­ції. Над­по­ту­жні ко­му­ні­сти­чні мас-ме­діа (до га зет і жур на лів до да ли ся ра діо та кі но) ве ли про па ган ду ре во - лю­ції на весь світ. А за все за­до во лен ня щед ро пла тив Кремль, який не шко ду вав кош тів на під рив ну ді яль - ність.

Утім, був і ви­ня­ток — ма­буть, єди ний за всю іс то рію комуністичного ру­ху. У 1920 — 1930 іс ну вав про па ган - дист­ський «трест Віл­лі Мюн­цен бер га » , яко го на зи ва ли « чер во ним міль йо не ром » . Цей трест мав вла­сні кі­но­сту­дії, ра діо стан ції, де сят ки ба - га­то­ти­ра­жних га­зет і жур­на­лів по всьо­му сві­ту і да­вав чи­ма лий при бу ток. Але при цьо му во іс ти ну гран ді оз ний стар­то­вий ка­пі­тал 1920 ро­ку Мюн­цен­берг одер­жав від Ко­мін тер ну, яко му вір но слу - жив аж до під­пи­са­н­ня Па­кту Мо­ло­то­ва — Ріб­бен­тро­па. Подаль­ша до­ля цьо­го пер­шо­го й остан­ньо­го успі­шно­го топ-ме­нед же ра ко му ніс тич ної про - па­ган­ди по­вчаль­на: за рік пі­сля то­го, як він пу­блі­чно ви­сту пив про ти Ста лі на, Мюн - цен­бер­га бу­ло уби­то в оку­по - ва ній на цис та ми час ти ні Фран ції те ро рис тич ною гру - пою НКВД на чо лі з май бут - нім ше фом схід но ні мець кої «Шта­зі» Ері­хом Міль­ке...

Ін­ші ко­му­ні­сти­чні про­па­ган­ди­сти, які бу­ли но­мі­наль - ни ми гос по да ря ми ЗМІ на прос то рах від Ав ст ра лії до Гон­ду­ра­су, не сми­ка­ли­ся — й одер жу ва ли щед рі суб си дії з Мо­скви; втім, з 1960-х де­хто пе­ре­орі­єн­ту­вав­ся на Пе­кін...

Так- от: ду же ці ка во, в якій «тум­бо­чці», вра­хо­ву­ю­чи ко му ніс тич ні тра ди ції, бе ре гро ші на свої по тре би « со ці - аль но орі єн то ва на » , як во на се бе зве, ме діа- гру па « Го - ло­сUA». І ще одне: те­ле­ка­нал « Гам ма » за яв ляє, що біль - шість йо­го гля­да­чів, — мо­ло­ді та не ста рі лю ди ві ком від 14 до 49 ро­ків, як пра­ви­ло, ті, хто пра цює, або сту ден ти стар ших кур сів ви щих на - вчаль­них за­кла­дів, чо­ло­ві­ки та жін­ки із се­ре­днім, ви­ще се­ред ньо го та ви со ким рів нем до хо ду. Що ж, тут є з ко го бра­ти при­клад — з улю­бле­но­го ді­ти­ща Геб­бель­са зга­да­но­го вже ти­жне­ви­ка Das Reich й од но го з улюб ле них тво рінь Ста­лі­на «Ли­те­ра­тур­ной га­зе­ты » . По зір ний об’ єк ти візм, гос т ро та — і ли ше 10% роз - чи­не­ної між ін­ши­ми ін­гре­ді­єн­та­ми цих ви­дань від­вер­тої, але ви­шу­ка­но по­да­ної, а то­му ви­со­ко­ефе­ктив­ної бре­хні.

Не знаю, мо­жли­во, я по­ми­ля­ю­ся, але на­яв­ність у на­ших га зет них кі ос ках « Ком - со­моль­ской прав­ды в Украи­не » , а в те ле ефі рі — ка на лу «Гам­ма» (і так да­лі, і та­ке ін­ше — спи сок чи та чі « Дня » мо­жуть про­дов­жи­ти са­мі) ро­бить гуч но роз рек ла мо ва ну де ко му ні за цію від вер тим зну­ща­н­ням з укра­їн­ців.

ФО­ТО СЕР­ГІЯ ЛОЙ­КА

ЦЕ ФО­ТО РОЗ­МІ­СТИВ У СЕ­БЕ У «ФЕЙС­БУ­ЦІ» СЕР­ГІЙ ЛОЙ­КО, ПІД­ПИ­САВ­ШИ: «В ОКО­ПІ ПІД РО­СІЙ­СЬКИМ ВО­ГНЕМ РА­ЗОМ ІЗ РУ­СЛА­НОМ ГАНУЩАКОМ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.