Про іні­ці­а­ти­ви Пре­зи­ден­та

На які ре­зуль­та­ти очі­ку­ва­ти Укра­ї­ні від уча­сті Пе­тра По­ро­шен­ка в 70-й се­сії Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Цьо­го­рі­чна 70-та се­сія Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН за­пам’ята­є­ться ба­га­тьом ви­сту­па­ми пре­зи­ден­тів СШАі РФ, які про­де­мон­стру­ва­ли про­ти­ле­жне ба­че­н­ня ви­рі­ше­н­ня сві­то­вих про­блем, зокре­ма си­рій­ської кри­зи та ро­сій­ської агре­сії на Дон­ба­сі. Про це «День» уже де­таль­но пи­сав у ма­те­рі­а­лах за по­пе­ре­дні чи­сла.

У цьо­му кон­текс­ті сві­то­ви­ми ЗМІ мен­ше ува­ги при­ді­ля­лось ви­сту­пам лі­де­рам ін­ших дер­жав. Зро­зумі­ло, що для укра­їн­ських чи­та­чів ва­жли­во, з яки­ми іні­ці­а­ти­ва­ми по­їха­ла до Нью-Йор­ку укра­їн­ська де­ле­га­ція, і з яки­ми ре­зуль­та­та­ми во­на по­вер­не­ться звід­ти.

І тут тре­ба від­зна­чи­ти, що Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко про­де­мон­стру­вав не­аби­яку актив­ність. Не ра­ху­ю­чи чи­слен­ні дво­сто­рон­ні зу­стрі­чі на по­лях Ге­на­сам­блеї, він дві­чі ви­сту­пив із три­бу­ни ООН. Пер­шо­го ра­зу — у не­ді­лю вве­че­рі на са­мі­ті з прийня­т­тя ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку в рам­ках ГАООН. Адру­го­го — у вів­то­рок уве­че­рі на за­галь­них де­ба­тах 70-ї се­сії ГАООН. Крім то­го, у по­не­ді­лок зав­дя­ки вне­ску Укра­ї­ни у ми­ро­твор­чу ді­яль­ність гла­ві дер­жа­ви на­да­ли мо­жли­вість ви­сту­пи­ти на са­мі­ті з пи­тань ми­ро­твор­чо­сті.

Се­ред трьох цих ви­сту­пів Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни по-справ­жньо­му про­грам­ним був йо­го ви­ступ у вів­то­рок уве­че­рі. У сво­їй май­же пів­го­дин­ній про­мо­ві, яка кіль­ка ра­зів пе­ре­ри­ва­лась опле­ска­ми, і яку не слу­ха­ла ро­сій­ська де­ле­га­ція, По­ро­шен­ко ско­ри­став­ся мо­жли­ві­стю, щоб на­сам­пе­ред роз­кри­ти­ку­ва­ти ро­сій­ську агре­сію, а по­тім за­про­по­ну­ва­ти низ­ку іні­ці­а­тив.

Він зокре­ма за­зна­чив, як один із за­снов­ни­ків ООН 1945 ро­ку Укра­ї­на че­рез 70 ро­ків ста­ла жер­твою агре­сії з бо­ку «Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, су­сі­да, ко­ли­шньо­го стра­те­гі­чно­го пар­тне­ра, який ле­галь­но зо­бов’язав­ся під­три­му­ва­ти су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни».

По­ро­шен­ко на­звав агре­сію про­ти Укра­ї­ни мо­раль­ним те­стом для всьо­го ци­ві­лі­зо­ва­но­го сві­ту і за­кли­кав пе­ре­гля­ну­ти пра­во ве­то, яким ко­ри­сту­є­ться Ро­сія для бло­ку­ва­н­ня пи­тань, що сто­су­ю­ться Укра­ї­ни, яка ста­ла об’єктом ро­сій­ської агре­сії. «Зло­вжи­ва­н­ня пра­вом ве­то, ви­ко­ри­ста­н­ня йо­го як лі­цен­зії на вбив­ство є аб­со­лю­тно не­прийня­тним... Укра­ї­на ви­сту­пає за обме­же­н­ня пра­ва ве­то», — на­го­ло­сив Пре­зи­дент. За сло­ва­ми Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, ство­ре­н­ня між­на­ро­дних ми­ро­твор­чих сил, які б мо­гли при­не­сти мир, ста­бі­лі­зу­ва­ти си­ту­а­цію та зу­пи­ня­ти кро­во­про­ли­т­тя, та­кож бу­ло зу­пи­не­но са­ме че­рез по­бо­ю­ва­н­ня ро­сій­сько­го ве­то.

Він та­кож звер­нув­ся до Ге­на­сам­блеї із про­по­зи­ці­єю рі­шу­че за­су­ди­ти пов­но­мас­шта­бні ін­фор­ма­цій­ні вій­ни і про­па­ган­дист­ські кам­па­нії, а та­кож обго­во­ри­ти шля­хи про­ти­дії їм. За йо­го сло­ва­ми, ООН вар­то та­кож роз­по­ча­ти без­стро­ко­ву між­на­ро­дну кам­па­нію ти­ску на ро­сій­ську вла­ду, щоб зму­си­ти її не­гай­но звіль­ни­ти всіх укра­їн­ських гро­ма­дян, яких во­на утри­мує в за­ру­чни­ках.

Одні­єю з го­лов­них іні­ці­а­тив Пре­зи­ден­та, ого­ло­ше­ної з три­бу­ни ООН, є за­сну­ва­н­ня Між­на­ро­дно­го дня пам’яті жертв те­ро­ри­зму. «Я дій­сно ві­рю, що один з го­лов­них аспе­ктів бо­роть­би з те­ро­ри­змом — це збе­ре­же­н­ня пам’яті про жер­тви. І в зв’яз­ку з цим я про­по­ную, щоб 70-та се­сія Ге­не­раль­ної Асам­блеї роз­гля­ну­ла мо­жли­вість за­сну­ва­н­ня Між­на­ро­дно- го дня пам’яті жертв те­ро­ри­сти­чних актів», — ска­зав він.

Ін­ша йо­го іні­ці­а­ти­ва — у кві­тні 2016 ро­ку про­ве­сти спе­ці­аль­не за­сі­да­н­ня Ге­на­сам­блеї, при­свя­че­не трид­ця­тій рі­чни­ці Чор­но­биль­ської ка­та­стро­фи.

«ПО­РО­ШЕН­КО ПЕ­РЕ­ХО­ПИВ ІНІ­ЦІ­А­ТИ­ВУ Й РІЗ­КО РОЗ­КРИ­ТИ­КУ­ВАВ ПУ­ТІ­НА І РО­СІЮ ЗА ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ МІЖ­НА­РО­ДНО­ГО ПРА­ВА»

Оле­ксандр МОТИЛЬ, про­фе­сор по­лі­то­ло­гії Уні­вер­си­те­ту Рут­гарс, США:

— Ба­га­то ана­лі­ти­ків очі­ку­ва­ли, що Пу­тін ого­ло­сить ве­ли­кі но­ві ро­сій­ські

іні­ці­а­ти­ви. За­мість цьо­го йо­го про­мо­ва по­вто­ри­ла стан­дар­тні за­їждже­ні за­яви Крем­ля про від­да­ність між­на­ро­дним нор­мам, від­по­від­аль­ність За­хо­ду за всі бі­ди сві­ту і так да­лі. Йо­го про­по­зи­ція що­до ство­ре­н­ня мі­жна­ро­дної ан­ти­те­ро­ри­сти­чної ко­а­лі­ції не бу­де сприйня­та За­хо­дом, осо­бли­во зва­жа­ю­чи на йо­го кри­ти­ку За­хо­ду. У цьо­му сен­сі Пу­тін про­грав, оскіль­ки він змар­ну­вав мо­жли­вість про­де­мон­стру­ва­ти кон­стру­ктив­ний під­хід і ста­ти справ­жнім гло­баль­ним грав­цем. Зре­штою са­ме Ро­сія пе­ре­бу­ває в між­на­ро­дній ізо­ля­ції. За­мість то­го щоб три­ма­ти­ся як сві­то­вий дер­жав­ний ді­яч, Пу­тін по­во­див­ся як ски­глій і нев­да­ха.

Ви­ступ Оба­ми був чу­до­вим. Він по­вто­рив свої тра­ди­цій­ні по­гля­ди, що іде­а­ли по­вин­ні фор­му­ва­ти між­на­ро­дну по­лі­ти­ку, кри­ти­ку­ю­чи Пу­ті­на пра­кти­чно з ко­жно­го ва­жли­во­го пун­кту і во­дно­час на­го­ло­шу­ю­чи на від­да­но­сті СШАУкра­ї­ні. Оче­ви­дно, що Оба­ма не на­ла­што­ва­ний спів­пра­цю­ва­ти з Пу­ті­ним і до­по­ма­га­ти йо­му пе­ре­ста­ти бу­ти нев­да­хою.

По­ро­шен­ко пе­ре­хо­пив іні­ці­а­ти­ву і різ­ко роз­кри­ти­ку­вав Пу­ті­на і Ро­сію за по­ру­ше­н­ня між­на­ро­дно­го пра­ва, агре­сив­ну по­ве­дін­ку що­до сво­їх су­сі­дів, спри­я­н­ня те­ро­ри­зму то­що. Він ви­сту­пив до­бре, пред­ста­вив­ши Укра­ї­ну по­тер­пі­лою жер­твою, а Ро­сію агре­сив­ним ка­том. Він го­во­рив як пе­ре­мо­жець.

«ТРЕ­БА ДУ­МА­ТИ НАД ТИМ, ЯК ПЕ­РЕ­ВЕ­СТИ ПРА­ВИЛЬ­НІ РОЗ­МО­ВИ ПРО БО­РОТЬ­БУ З ГЛО­БАЛЬ­НИМ ЗЛОМ У ПРА­КТИ­ЧНІ ФОР­МИ»

Во­ло­ди­мир ОГРИЗКО, екс-мі­ністр за­кор­дон­них справ, Ки­їв:

— Ви­ступ Пре­зи­ден­та був чі­тким і роз­ста­вив кра­пки над «і», що­най­мен­ше з пи­та­н­ня, яке для нас є над­зви­чай­но га­ря­чим, а са­ме ро­сій­ська агре­сія. Все бу­ло на­зва­но чі­тко. І ду­же ва­жли­во, що са­ме у та­кій фор­мі ця ін­фор­ма­ція до­не­се­на до пред­став­ни­ків сві­то­вої спіль­но­ти. Цей ви­ступ був над­зви­чай­но своє­ча­сним. І на мою дум­ку, він до­по­мо­же нам у то­му, щоб світ кра­ще ро­зу­мів, що ж на­справ­ді ро­бить Ро­сія і до яко­го ци­ні­зму опу­стив­ся по­стій­ний член Ра­ди Без­пе­ки ООН — Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція.

Що мо­же бу­ти ре­зуль­та­том усіх ви­сту­пів Пре­зи­ден­та в ООН? Тут тре- ба за­зна­чи­ти, що Ге­на­сам­блея ООН про­ду­кує ре­зо­лю­ції. Їх ча­сто кри­ти­ку­ють за те, що во­ни не обов’яз­ко­во­го ха­ра­кте­ру і ли­ше бе­ру­ться до ві­до­ма. Це справ­ді так, і, з одно­го бо­ку, це не­га­тив у ді­яль­но­сті ГАООН, а з дру­го­го, тре­ба бра­ти до ува­ги, що сві­то­ва спіль­но­та звер­тає ува­гу на ті чи ін­ші те­ми, які ви­ни­ка­ють.

Якщо бу­де ре­а­лі­зо­ва­но про­по­зи­ції, що зву­ча­ли у ви­сту­пі Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка, то, вва­жаю, це бу­де теж ду­же по­зи­тив­ним на­слід­ком йо­го пе­ре­бу­ва­н­ня в Нью-Йор­ку. На­сам­пе­ред йде­ться про гло­баль­ну за­гро­зу те­ро­ри­зму, і тут справ­ді тре­ба ду­ма­ти над тим, як пе­ре­ве­сти пра­виль­ні роз­мо­ви про бо­роть­бу з гло­баль­ним злом у пра­кти­чні фор­ми.

Ду­же пра­виль­но, що Пре­зи­дент за­про­по­ну­вав уві­чни­ти пам’ять жертв те­ро­ри­зму. Це що­ра­зу звер­та­ти­ме ува­гу сві­то­вої гро­мад­сько­сті до ці­єї га­не­бної фор­ми су­ча­сної гі­бри­дної вій­ни і акти­ві­зо­ву­ва­ти­ме цю гро­мад­ськість на ви­ро­бле­н­ня яки­хось пра­кти­чних дій.

Та­кож до­бре, що Пре­зи­дент на­го­ло­сив на ва­жли­во­сті те­ми гло­баль­ної за­гро­зи еко­ло­гі­чно­го ха­ра­кте­ру. Якщо всі ми ра­зом не сха­ме­не­мо­ся, то ця те­ма не­за­ба­ром ста­не прі­о­ри­те­тною для всіх, бо бу­де по­став­ле­но під пи­та­н­ня пер­спе­кти­ву ви­жи­ва­н­ня люд­ства.

Ду­же ва­жли­вою є по­ру­ше­на гла­вою укра­їн­ської дер­жа­ви те­ма ре­фор­му­ва­н­ня Ра­ди Без­пе­ки ООН. Тут не­об­хі­дно, щоб ми на­ре­шті пе­ре­йшли від пра­виль­них за­кли­ків до бо­дай яки­хось кон­кре­тних дій. Усі ми ро­зу­мі­є­мо, що це над­зви­чай­но скла­дно. Але сьо­го­дні справ­ді га­не­бна по­лі­ти­ка Ро­сії під­штов­хує світ до прийня­т­тя яки­хось пер­ших рі­шень. Ду­же до­бре Франція за під­трим­ки Ме­кси­ки, а те­пер ще за під­трим­ки біль­ше ста кра­їн-чле­нів ООН, ви­ма­гає ре­фор­му­ва­ти РБ ООН в одній з її клю­чо­вих фун­кцій, а са­ме у пра­ві по­стій­них чле­нів на­кла­да­ти ве­то на ті чи ін­ші рі­ше­н­ня. По­пе­ре­ду, без­умов­но, ду­же дов­гий шлях і ду­же скла­дна бо­роть­ба, бо по­ки що не ви­дно єд­но­сті по­стій­них чле­нів з цьо­го пи­та­н­ня. Але ду­же ва­жли­во, що кра­ї­ни по­чи­на­ють ро­зу­мі­ти, і тут пра­виль­но ска­зав По­ро­шен­ко, що це не мо­же бу­ти ін­дуль­ген­ці­єю для зло­чи­нів і вбивств.

Про за­яву Пре­зи­ден­та що­до за­лу­че­н­ня ми­ро­твор­чих сил ООН. Тут все впи­ра­є­ться в по­лі­ти­чну во­лю тих са­мих чле­нів РБ ООН. Адже без їхньої зго­ди та­ке рі­ше­н­ня не мо­же бу­ти прийня­то. І ми зно­ву по­вер­та­є­мось до те­ми ре­фор­му­ва­н­ня Ра­дбе­зу як клю­чо­во­го ор­га­ну ООН. Аце одне з най­на­галь­ні­ших пи­тань сві­то­вої по­лі­ти­ки, бо іна­кше ООН пра­кти­чно під­ве­де ри­ску під сво­єю ді­яль­ні­стю. Ні­хто не ві­ри­ти­ме в стру­кту­ру, яка не вжи­ває ді­є­вих за­хо­дів і не ви­ко­нує по­ло­же­н­ня вла­сно­го ста­ту­ту. Че­рез не­ба­жа­н­ня де­яких кра­їн цей ста­тут пе­ре­тво­рю­є­ться на фі­кцію. То­му за­раз або ООН, справ­ді, по­чне са­ма ре­фор­му­ва­ти­ся, або не­вдов­зі пе­ре­тво­ри­ться в щось по­ді­бне до Лі­ги На­цій.

Про ви­ступ Пре­зи­ден­та ан­глій­ською мо­вою. У цій си­ту­а­ції ва­жли­во пря­мо і без­по­се­ре­дньо, на­віть ін­то­на­ці­я­ми, до­но­си­ти те, що ти хо­чеш ска­за­ти. Будь-який пе­ре­клад зав­жди гір­ший від ори­гі­на­лу. Уже до­ве­де­ний сто­лі­т­тя­ми факт, що ду­же ча­сто, зокре­ма в ООН, не бу­ває ду­же чі­тко- го до­три­ма­н­ня ори­гі­на­лу, хо­ча за цим усі слід­ку­ють.

То­му ке­рів­ни­ки дер­жав та урядів, які при­бу­ва­ють на Ге­на­сам­блею і які зна­ють ан­глій­ську чи фран­цузь­ку мо­ву, ді­ють аб­со­лю­тно пра­виль­но, ко­ли ви­го­ло­шу­ють свої про­мо­ви са­ме ти­ми мо­ва­ми, які є най­більш вжи­ва­ни­ми в пра­кти­чній пов­сяк­ден­ній ді­яль­но­сті ООН. І в цьо­му пла­ні ви­сту­па­ти ан­глій­ською — це ще раз де­мон­стру­ва­ти, що Укра­ї­на змі­ню­є­ться, що ке­рів­ни­цтво кра­ї­ни стає єв­ро­пей­ським, більш аде­ква­тним до то­го, що від­бу­ва­є­ться у сві­ті.

Про ви­ступ Пу­ті­на. Те, що ми по­чу­ли в про­мо­ві Пу­ті­на, мо­жна на­зва­ти по­вто­ре­н­ням тих за­галь­них ре­чей, які, на пре­ве­ли­кий жаль, не ма­ють ні­чо­го спіль­но­го з ре­аль­ні­стю. І, до ре­чі, Пре­зи­дент По­ро­шен­ко про це ду­же чі­тко го­во­рив у сво­є­му ви­сту­пі. При­кро, що для ро­сій­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки бре­хня і ци­нізм пе­ре­тво­ри­лись у кон­стан­ту. Во­ни ли­ше мі­ня­ють фор­му, а по су­ті за­ли­ша­ю­ться на­рі­жним ка­ме­нем са­мої зов­ні­шньої по­лі­ти­ки і то­го, як її по­да­ють. Це ме­не по­вер­тає до остан­ньо­го де­ся­ти­річ­чя ко­ли­шньо­го Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, ко­ли ми чу­ли аб­со­лю­тно те са­ме, ко­ли на чор­не го­во­ри­ли бі­ле, ко­ли зби­ва­ли не ма­лай­зій­ський, а ко­рей­ський лай­нер, і пи­са­ли про те, що лі­так по­ле­тів у бік мо­ря. Ав­сім бу­ло ві­до­мо, що йо­го бу­ло зби­то. Єди­не, чо­го я справ­ді не ро­зу­мію, чо­му з та­кою на­стир­ні­стю те­пе­рі­шнє ро­сій­ське ке­рів­ни­цтво ве­де кра­ї­ну до роз­ва­лу.

Про ви­ступ Оба­ми. Що­най­мен­ше, чі­тко­сті в по­зи­ції що­до Укра­ї­ни та Си­рії бу­ло пре­до­ста­тньо. Акцен­ти чі­ткі, зро­зумі­лі на­віть для тих, хто не за­йма­є­ться зов­ні­шньою по­лі­ти­кою. Спо­сіб по­да­чі ін­фор­ма­ції Оба­мою ви­гі­дно від­рі­зняв­ся від то­го, що ми ба­чи­ли під час ви­сту­пу Пу­ті­на. Спіл­ку­ва­н­ня зі слу­ха­ча­ми, а не бу­бо­ні­н­ня текс­ту, який іде під пе­ре­клад і до­во­лі по­га­но спри­йма­є­ться.

По­гля­ди на ключові ви­кли­ки су­ча­сно­сті обох лі­де­рів від­рі­зня­ли­ся кар­ди­наль­но. У до­по­віді пре­зи­ден­та США­справ­ді бу­ла щи­ра стур­бо­ва­ність, що є ре­чі, які ми по­вин­ні ви­рі­шу­ва­ти спіль­но, й бу­ли про­по­зи­ції та за­кли­ки по­ду­ма­ти, як нам це зро­би­ти. Аз бо­ку пре­зи­ден­та РФ бу­ла під­мі­на по­нять, ко­ли лу­на­ли за­кли­ки до бо­роть­би з те­ро­ри­змом, у той час як кра­ї­на са­ма є спон­со­ром і ор­га­ні­за­то­ром те­ро­ри­зму, яка є агре­со­ром і по­ру­шує всі нор­ми між­на­ро­дно­го пра­ва.

Під­су­мо­ву­ю­чи, ду­е­лі не ви­йшло, а ви­йшов чер­го­вий зов­ні­шньо­по­лі­ти­чний пшик у ви­сту­пі лі­де­ра Ро­сії. Утім, я не вва­жаю, що там роз­ра­хо­ву­ва­ли на те, що хтось із За­хо­ду про­ре­а­гує від­по­від­ним чи­ном. Во­ни чу­до­во ро­зу­мі­ють, що За­хід дав­но все ба­чить і оці­нює так, як во­но є. На мою дум­ку, го­лов­ним спо­жи­ва­чем усьо­го то­го, що бу­ло ска­за­но Пу­ті­ним у НьюЙорку, за­ли­ша­ла­ся ро­сій­ська вну­трі­шня ау­ди­то­рія, якій це по­да­но як чер­го­вий ша­ле­ний успіх ро­сій­ської ди­пло­ма­тії. Аце ж та са­ма бре­хня.

Я б по­ра­див ро­сій­ським ди­пло­ма­там, пе­ре­фра­зо­ву­ю­чи ві­до­му фра­зу Бо­ри­са Єль­ци­на: «Про­ки­нув­ся вран­ці, і по­ду­май, що ти зро­бив для Укра­ї­ни», — «Про­ки­нув­шись, тре­ба по­ду­ма­ти, чи не вар­то вже при­пи­ни­ти бре­хню».

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ЛА­ЗА­РЕН­КА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.