На сце­ні тіль­ки жін­ки!

Із 2 по 6 жов­тня в Ки­є­ві від­бу­ва­ти­ме­ться те­а­траль­ний ма­ра­фон «Ма­рія»

Den (Ukrainian) - - Культура - Ал­ла ПІДЛУЖНА, те­а­тро­зна­вець

Уже вдва­над­ця­те Між­на­ро­дний те­а­траль­ний фе­сти­валь жі­но­чих мо­но­драм «Ма­рія» про­хо­ди­ти­ме в На­ціо­наль­но­му те­а­трі ім. І. Фран­ка (на Ка­мер­ній сце­ні). Цей фо­рум уні­каль­ний, бо на ньо­му своє ми­сте­цтво пред­став­ля­ють ви­клю­чно жін­ки-актри­си, до то­го ж тіль­ки ті, які пра­цю­ють у жан­рі мо­но­ми­сте­цтва. За­по­ча­тку­ва­ла фест ві­до­ма укра­їн­ська актри­са Ла­ри­са Ка­ди­ро­ва. І при­свя­ти­ла цю ми­сте­цьку акцію пам’яті ле­ген­дар­ної май­стри­ні сце­ни Ма­рії Зань­ко­ве­цької. Для Ка­ди­ро­вої твор­чість ле­ген­ди укра­їн­сько­го те­а­тру ста­ла чи не най­ва­жли­ві­шою у вла­сній твор­чо­сті! До­ля по­да­ру­ва­ла Ла­ри­сі Ми­ко­ла­їв­ні мо­жли­вість ви­хо­ди­ти на кін у Львів­сько­му те­а­трі ім. М.Зань­ко­ве­цької в обра­зі ви­да­тної актри­си по­над 20 ро­ків по­спіль! Від­то­ді Л. Ка­ди­ро­ва зро­би­ла осо­би­стість Зань­ко­ве­цької ду­хов­ним ета­ло­ном для се­бе, при­кла­дом слу­жі­н­ня сце­ні. Як і її ку­мир, во­на вва­жає сво­єю твор­чою мі­сі­єю про­слав­ля­ти укра­їн­ський те­атр на сві­то­вих те­ре­нах. Із цьо­го ба­жа­н­ня ви­ни­кла ідея ство­ре­н­ня та­ко­го фе­сти­ва­лю, в рам­ках яко­го своє ми­сте­цтво мо­гли б по­ка­за­ти актри­си з рі­зних кра­їн. Уча­сни­ки «Ма­рії» та­кож про­во­дять ці­ка­ві дис­ку­сії про при­ро­ду актор­ської твор­чо­сті, рі­зно­ма­ні­тність спосо­бів сце­ні­чної ре­а­лі­за­ції, на­прям­ки сві­то­вих ми­сте­цьких шкіл. Яким бу­де цьо­го­рі­чний фе­сти­валь, «Дню» роз­по­ві­ла ав­тор і ди­ре­ктор «Ма­рії» Ла­ри­са КА­ДИ­РО­ВА:

— Ме­тою фе­сти­ва­лю є йо­го осно­во­по­ло­жна ідея — пле­ка­н­ня, куль­ти­ву­ва­н­ня та пред­став­ле­н­ня мо­жли­во­стей уні­вер­саль­ної мо­ви те­а­тру, вша­ну­ва­н­ня пам’яті Ма­рії Зань­ко­ве­цької, по­пу­ля­ри­за­ція кра­щих сві­то­вих здо­бу­тків ви­ко­нав­ської май­стер­но­сті актрис, спри­я­н­ня актив­ній ін­те­гра­ції укра­їн­сько­го те­а­тру до сві­то­во­го те­а­траль­но­го про­це­су. У про­сто­рі «Ма­рії» ви­ру­ва­ти­ме атмо­сфе­ра, за ви­сло­вом Ка­мю, «без­пе­рерв­но­го на­пру­же­но­го зв’яз­ку між го­рем і кра­сою, між лю­бов’ю та не­са­мо­ви­тою твор­чі­стю, між не­стер­пною са­мо­тні­стю та ба­гат­ством люд­ським, між від­мо­вою та зго­дою».

Цьо­го­рі­чна афі­ша при­свя­че­на твор­чо­му діа­ло­гу куль­тур Укра­ї­ни та Поль­щі, свя­тку­ва­ти­ме­мо 250 ро­ків існу­ва­н­ня Поль­сько­го те­а­тру. Чим для ме­не є поль­ський те­атр, в яко­му, як у кра­плі во­ди, жи­ве Те­атр як ка­те­го­рія ми­сте­цтва? Це мі­кро­сю­же­ти (кон­та­кти актор­ські) і ме­га­сю­же­ти (ко­жний актор як пси­хо­фі­зи­чний рух), ха­ра­ктер­ний стан по­ди­ву пе­ред сві­том і сво­їм вла­сним бу­т­тям у ньо­му, ім­про­ві­за­ція (як де­мон­стра­ція актор­ських мо­жли­во­стей пе­ред гля­да­ча­ми), са­ме жи­т­тя (як не­пе­ре­дба­чу­ва­ний та на­пру­же­ний про­стір) та зав­жди ви­шу­ка­но обла­што­ва­ний сце­ні­чний про­стір. Поль­ський те­атр — це ме­жа ми­ну­ло­го і су­ча­сно­го Те­а­тру, це зна­н­ня за­хі­дної та схі­дної сти­лі­сти­ки ми­сте­цтва. Ле­кси­ка поль­сько­го те­а­тру ба­га­та, ори­гі­наль­на та ви­ра­зна, що­прав­да, іно­ді ви­тон­че­ний ре­жи­сер­ський за­дум під­мі­няє вну­трі­шню енер­гію дум­ки і по­чу­т­тя, але сце­но­гра­фія зав­жди ви­рі­зня­є­ться чи­сто­тою, гра­фі­чні­стю, іде­аль­ні­стю лі­ній. Поль­ський те­атр — азар­тне, роз­ку­те, ім­про­ві­за­цій­не, віль­не, жи­ве ви­до­ви­ще з осо­бли­вою вну­трі­шньою ві­бра­ці­єю, яка ство­рює фан­том­ність, по­е­ти­чність, по­ві­тря­ність... Поль­ський те­атр — це ви­шу­ка­на, фі­лі­гран­на актор­ська те­хні­ка, це есте­ти­чна, го­фма­ні­ан­ська, фі­ло­соф­ська, іро­ні­чна ре­жи­сер­ська те­хні­ка. До Ки­є­ва при­їдуть поль­ські ми­тці — актор Ма­те­уш Но­вак із Лю­блі­на з ви­ста­вою «Спе­ре­ду та зза­ду» К. Зби­шев­сько­го, ре­жи­се­ри Збі­гнев Хша­нов­ський та Ста­ні­слав Мєль­ські, про­фе­сор Вар­шав­сько­го ін­сти­ту­ту те­а­тру Ан­на Ку­лі­гов­ська-Ко­же­нєв­ська. Гля­да­чі по­ба­чать ви­ста­ви укра­їн­ських актрис із Ки­є­ва, За­по­ріж­жя, Дро­го­би­ча, Льво­ва, а та­кож з Угор­щи­ни та Бі­ло­ру­сі. На тра­ди­цій­ній на­у­ко­во-ми­сте­цькій кон­фе­рен­ції «Ма­гія актор­ства» ро­з­гля­не­мо аспект — діа­лог куль­тур (Укра­ї­на — Поль­ща). Пра­цю­ва­ти­муть ці­ка­ві виставки.

Ві­дзна­чи­мо юві­лей­ні да­ти — 170-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня ко­ри­фея укра­їн­сько­го те­а­тру Іва­на Кар­пен­ка-Ка­ро­го та 100-річ­чя ви­да­тно­го акто­ра, «Бер­ку­та» кар­пат­ських гір Ва­си­ля Сим­чи­ча. Го­стем фе­сти­ва­лю бу­де Ко­ло­мий­ський те­атр ім. І.Озар­ке­ви­ча, на сце­ні яко­го пра­цю­вав Сим­чич. Те­атр по­ка­же свою остан­ню прем’єру — ви­ста­ву «Ан­ни­чка» за тво­ром Іва­на Озар­ке­ви­ча. Та­ким чи­ном, про­сто­ро­во й емо­цій­но зав’яжу­ться в ча­сі по­ста­ті Кар­пен­ка-Ка­ро­го, Зань­ко­ве­цької та Сим­чи­ча.

— Як оці­ню­є­те ва­жли­вість та­кої ми­сте­цької акції в час, ко­ли Укра­ї­на пе­ре­жи­ває скла­дні по­лі­ти­чні по­дії?

— Ме­ні зда­є­ться, що са­ме у важ­кі ча­си для дер­жа­ви ми по­вин­ні гур­ту­ва­ти­ся і під­но­си­ти на­ше ми­сте­цтво на ви­со­ту, якої во­но вар­те. На Ка­мер­ній сце­ні ім. Дан­чен­ка ці­єю акці­єю ми обе­рі­га­є­мо ідею на­ціо­наль­ної куль­ту­ри, ро­би­мо ре­аль­ні кро­ки до єд­на­н­ня з єв­ро­пей­ським куль­тур­ним про­сто­ром, до ін­те­гра­ції укра­їн­сько­го те­а­тру в сві­то­ві ми­сте­цькі про­це­си. Спіл­ку­ва­н­ня зба­га­чує, на­ро­джує впев­не­ність, спри­яє біль­шим мо­жли­во­стям, ро­бить нас більш від­кри­ти­ми і зро­зумі­ли­ми для ін­шо­го сві­ту. Наш фе­сти­валь — бла­го­дій­на акція, всі, хто ба­жає, слу­ха­ють, чують, ба­чать, спри­йма­ють бо­лі, чу­т­тя Укра­ї­ни та Єв­ро­пи. Мо­ва — ду­ша на­ції, і на на­шо­му фо­ру­мі зву­ча­ти­муть мо­ви рі­зних кра­їн — Укра­ї­ни, Поль­щі, Бі­ло­ру­сі та Угор­щи­ни.

Час плин­ний... Ві­чне в ньо­му й у про­сто­рі — на­ше від­чу­т­тя й ро­зу­мі­н­ня ми­ну­ло­го, на­ша пам’ять про ми­ну­ле, на­ше емо­цій­не став­ле­н­ня до по­дій ми­ну­ло­го й лю­дей, які бу­ли ду­хов­ни­ми та ін­те­ле­кту­аль­ни­ми про­ві­сни­ка­ми.

На мо­їх ви­ста­вах, зокре­ма на «Не пла­чте за мною ні­ко­ли» М.Ма­ті­ос, я ба­чу бій­ців АТО — так щем­но ди­ви­ти­ся на мо­ло­дих хло­пців на ми­ли­цях... Хо­че­ться ду­шею про­мов­ля­ти до них зі сце­ни! Пла­ну­є­мо, як і ми­ну­ло­го ро­ку, зі­бра­ти ко­шти для ро­ди­ни на­шо­го фран­ків­ця Ан­дрія Мов­ча­на, який за­ги­нув на Май­да­ні. Сві­тла пам’ять ге­ро­ям!

Фе­сти­валь­на спіль­но­та « Ма­рії » від­кри­та для всіх, хто лю­бить ми­сте­цтво те­а­тру одно­го акто­ра. Вхід на ви­ста­ви й усі за­хо­ди віль­ний.

ФО­ТО ДЕ­НИ­СА МАКСИМОВА

ФО­РУМ ВІДКРИЄ ОДНА З НАЙРЕЗОНАНСНІШИХ ПРЕМ’ЄР — МОНОВИСТАВА «НЕ ПЛА­ЧТЕ ЗА МНОЮ НІ­КО­ЛИ», ДЕ ЛА­РИ­СА КА­ДИ­РО­ВА ПЕРЕВТІЛЮЄТЬСЯ У СТАРУ СІЛЬ­СЬКУ ЖІН­КУ ЮСТИНУ ТА БІ­ЛЯ ДОМОВИНИ РОЗ­МІР­КО­ВУЄ НАД ПИ­ТА­Н­НЯМ ЖИ­Т­ТЯ І... СМЕР­ТІ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.