«Цар­стве­ний хам» і...

Ла­кей­ська ро­сій­ська жур­на­лі­сти­ка

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

На по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя ви­зна­чний ро­сій­ський пи­сьмен­ник і ми­сли­тель Дми­тро Ме­реж­ков­ський по­пе­ре­джав про не­без­пе­ку при­ше­стя все­вла­дно­го ха­ма. «Гря­ду­щий хам» — так на­зи­ва­ла­ся збір­ка йо­го ста­тей, що ви­йшла дру­ком 1906 ро­ку. Ав­тор, зокре­ма, пи­сав: «...Во­ца­рив­ший­ся раб и есть хам, а во­ца­рив­ший­ся хам и есть черт, — уже не ста­рый, фан­та­сти­че­ский, а но­вый, ре­аль­ный черт, дей­стви­тель­но стра­шный, стра­шнее, чем его ма­лю­ют, — гря­ду­щий Князь ми­ра се­го, Гря­ду­щий Хам».

Що ж, Ме­реж­ков­ський знав сво­їх спів­ві­тчи­зни­ків: ми­ну­ло ли­ше 11 ро­ків пі­сля опу­блі­ку­ва­н­ня йо­го стат­ті, і «цар­стве­ний хам» в осо­бі но­мен­кла­ту­ри пар­тії біль­шо­ви­ків (а осо­бли­во її іде­о­ло­гів і про­па­ган­ди­стів) став па­нів­ним чин­ни­ком Ро­сій­ської дер­жа­ви та, що осо­бли­во стра­шно, офі­цій­ної ро­сій­ської куль­ту­ри й офі­цій­них ро­сій­ських мас-ме­діа.

Ми­на­ли ро­ки й де­ся­ти­лі­т­тя, впа­ла вла­да пар­тії біль­шо­ви­ків, а цар­стве­ний ро­сій­ський хам ли­ше зро­став і мі­цнів. Знов- та­ки, пе­ре­д­усім у ца­ри­ні про­па­ган­ди, ім­пер­сько- ра­дян­ської куль­ту­ри й на­у­ки та офі­ці­о­зних мас-ме­діа.

Зда­ва­ло­ся б, 1991 ро­ку си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся. Але не принципово й не на­дов­го. Бо ж на зла­мі ти­ся­чо­літь до вла­ди в Ро­сії при­йшов «бо­йо­вий за­гін пар­тії біль­шо­ви­ків», тоб­то ті ви­хід­ці з КГБ, для яких роз­пад Ра­дян­сько­го Со­ю­зу став «най­біль­шою гео­по­лі­ти­чною ка­та­стро­фою ХХ сто­лі­т­тя» (хо­ча на­справ­ді та­кою ка­та­стро­фою бу­ло утво­ре­н­ня СРСР), то «цар­стве­ний хам» у Ро­сії роз­цвів — від вер­ху до ни­зу, від «на­ціо­наль­но­го лі­де­ра» до йо­го об­слу­ги.

Га­даю, чи­та­чі «Дня» са­мі мо­жуть на вес ти без ліч при кла дів ви­сло­вів і дій оцьо­го «ко­ле­ктив­но го ха ма » . До дам один із най - сві жі ших. Ось текст із од но го бло­га сай­та лі­бе­раль­ної ро­сій­ської ра діо стан ції «Эхо Мос к вы » . Не весь, зві­сно, — на­ві­що ви­тра­ча ти га зет ну пло щу на те, що зна­ний гру­зин­ський фі­ло­соф Ме­раб Ма­мар­да­шві­лі на­зи­вав «сло­ве­сни­ми шла­ко­бло­ка­ми»?

« Для по ни ма ния глу бин но­во­украин­ской вне­шне­по­ли­ти­че­ской мысли и высот по­ле­та ее ре али за то ров рас смот рим ци та - ту гла вы МИД Укра и ны П. Клим ки на из ин тер вью « 24 ка на лу » : « Вы ни ког да не по бе - ди те « ИГИЛ » во ен ным пу тем. Зна чи тель ное ко ли чес т во тех, кто на сто­ро­не «ИГИЛ», это быв­шие во ен ные ар мии Сад да ма (Ху­сей­на). Рос­сия пре­кра­сно их зна­ет. Она хо­ро­шо зна­ет их мен­та­ли­тет. Она в зна­чи­тель­ной ме­ре их тре­ни­ро­ва­ла».

Ин­те­ре­сно, а Пен­та­гон в кур­се, что «ИГИЛ» не­во­змо­жно по­бе дить во ен ным пу тем? За чем же так жес т ко трол лить тех, с чьей ру­ки кор­ми­шься?.. Ре­бя­та ста­ра­ю­тся, аги­ти­ру­ют со­об­ще­ство, ле та ют ту да- сю да. Ведь не толь ко П. Клим ки ну по нят но, что эф фект от дей ст вий ко а ли - ции стре­ми­тся к ну­лю, но все-та­ки как-то это не по-то­ва­ри­ще­ски по­лу­ча­е­тся».

Ну, і да лі все в та ко му ж сти­лі. Укра­їн­ський уряд — це « пра ви тель ст во, ввер гнув шее пол­то­ра го­да на­зад свою стра­ну в кро­ва­вую пу­чи­ну «Ан­ти­тер­ро - ри­сти­че­ской опе­ра­ции», ото­то­жнен ня ра дянсь ких війсь ко вих ра­дни­ків в Іра­ку із су­ча­сною Ро­сі­єю — «аб­сурд», Укра­ї­на бра­ла участь в «не­за­кон­ной ан­тии­ра­кской ко а ли ции » , мі ністр Клім - кін де­я­кі ре­чі «пом­нить дол­жен, но за­был» то­що. А от за­кін­че­н­ня текс­ту в бло­зі на­ве­ду пов­ні­стю:

«Одним из цен­траль­ных ар­гу­мен­тов Рос­сии про­тив ан­тии­ра­кской кам­па­нии, во­зглав­ляв­шей­ся США, был эк­спер­тный ана­лиз по­след­ствий ра­зру­ше­ния ира­кской го­су­дар­ствен­но­сти. Мы пре­ду­пре­жда­ли пар­тне­ров о хруп - ком ме­жре­ли­ги­о­зном и ме­жна­ци­о­наль­ном ба­лан­се в ре­ги­о­не, о том, что ока­зав­ши­е­ся в одно­ча­сье на ули­це пред­ста­ви­те­ли си­ло­вых стру­ктур Ира­ка (а за­тем и дру­гих стран, «осво­бо­жден­ных» за­па­дни­ка­ми), не имея дру­го­го выхо - да, во­лью­тся в ря­ды ме­жду­на­ро­дно­го тер­ро­ри­зма. Так и по­лу­чи - лось — по­сле «взя­тия ко­а­ли­ци­ей Ба­гда­да» в но­вей­шей исто­рии Ира­ка на­чал­ся до­се­ле не­ве­до­мый этап — тер­ро­ри­сти­че­ский.

Не скрою, при­я­тно, ко­гда, це­лясь в Мо­скву, пар­тне­ры ду­пле том по па да ют се бе в го ло ву и своим спон­со­рам в но­гу. А вот по­че­му го­ло­ва одних ока­за­лась на уров­не ног дру­гих — во­прос из ка­те­го­рии 18+».

Як ви ду ма є те, ко му на ле - жить цей текст? Жи­ри­нов­сько­му? Ли­мо­но­ву? За­ту­лі­ну? Не вга­да­ли. Йо­го ав­тор — Ма­рія За­ха­ро­ва, ди­ре­ктор­ка Де­пар­та­мен­ту ін­фор­ма­ції та дру­ку Мі­ні­стер­ства за­кор­дон­них справ Ро­сій­ської Фе де ра ції, з 10 сер п ня 2015 ро­ку — офі­цій­ний пред­став­ник МЗС РФ, кан­ди­дат істо­ри­чних на­ук. Ра­ні­ше пра­цю­ва­ла в жур­на лі « Дип ло ма ти чес кий вес т - ник», по­тім — в МЗС Ро­сії, бу­ла прес- сек ре та рем По стій но го пред­став­ни­цтва РФ при ООН.

Іна­кше ка­жу­чи, За ха­ро - ва — фа­хо­вий жур­на­ліст, на­у­ко­вець і ди­пло­мат, а ни­ні — одна із тих, хто го­во­рить і пи­ше від іме­ні Ро­сій­ської дер­жа­ви...

Чи по тріб ні ко мен та рі? Ма - буть, де­я­кі все ж по­трі­бні.

По-пер­ше, тра­ге­дія на Близь­ко­му Схо­ді справ­ді не має во­єн­но­го ви­рі­ше­н­ня. Во­на має во­єн­но- по лі тич не ви рі шен ня. Са ме про це го во рив Пав ло Клім кін, са ме на цьо му ро бить на го лос аме­ри­кан­ська адмі­ні­стра­ція. До ре чі, й Пер ша, й Дру га сві то ві вій­ни теж не ма­ли су­то во­єн­но­го ви­рі­ше­н­ня — це абе­тко­ві істи­ни. Га даю, во ни доб ре ві до мі в ро - сій­сько­му МЗС, але чо­го не зро­биш за­ра­ди сло­ве­сних шла­ко­бло­ків... По- дру ге, Ро сія є офі цій - ною на­сту­пни­цею СРСР, успад - ку­вав­ши пра­кти­чно всі йо­го за­кор дон ні ак ти ви. Хо че те до вес - ти, що Ро­сія й Ра­дян­ський Со - юз — принципово рі­зні дер­жав­ні утво рен ня? Спер шу від мов те ся від «Пі­сні про пар­тію біль­шо­ви­ків » , яка зі змі не ни ми сло ва ми ста­ла гім­ном СРСР, а на­ра­зі — знов-та­ки, з мо­ди­фі­ко­ва­ним текс­том — є гім­ном РФ. Це — яскра­вий сим­вол спад­ко­єм­но­сті ста­лі ніз му й пу ті ніз му та СРСР і РФ. Ба біль­ше: са­ма Ма­рія За­ха­ро ва є жи вим під твер д жен ням спад ко єм нос ті СРСР і РФ. Її ба­тьки — ра­дян­ські ди­пло­ма­ти. Ди­тин­ство во­на про­ве­ла в Пе­кі­ні. За­кін­чи­ла ра­дян­ський, а по­тім ро сійсь кий елі тар ний Мос - ковсь кий дер жав ний ін с ти тут між­на­ро­дних від­но­син. І про­дов­жує ту сти ліс ти ку зов ніш ньої по лі ти ки Мос к ви, вті лен ня ми якої бу­ли мі­ні­стри Мо­ло­тов і Ви­шинсь кий, га зе та « Прав да » і жур нал « Ко му ніст » . А бі ля ви - то ків ці­єї сти ліс ти ки сто яв осо - би­сто Ста­лін. Ось як він 30 ли­сто­па­да 1939 ро­ку про­ко­мен­ту­вав « Прав ді » по ві дом лен ня фран - цузь кої ін фор ма ген ції « Га вас » (ни­ні — «Франс Прес») про за­сі­дан ня по літ бю ро ЦК ВКП( б), яке ви рі ши ло під пи са ти Пакт Мо лот ва — Ріб бен т ро па, щоб цим спро­во­ку­ва­ти сві­то­ву вій­ну, з якої всю ви­го­ду отри­має СРСР, втру­тив­шись у неї в зру­чний мо - мент:

« Это со об ще ние агент ст ва Га вас, как и мно гие дру гие его со об ще ния, пред с тав ля ет вра - нье. Я, ко­не­чно, не мо­гу знать, в ка ком имен но ка фе- шан та не сфа­бри­ко­ва­но это вра­нье. Но как бы ни вра­ли го­спо­да из агент­ства Га­вас, они не мо­гут отри­цать то­го, что:

а) Не Гер­ма­ния на­па­ла на Фран­цию и Ан­глию, а Фран­ция и Ан­глия на­па­ли на Гер­ма­нию, взяв на се бя от вет ст вен ность за ныне­шнюю вой­ну;

в) Пра­вя­щие кру­ги Фран­ции и Ан­глии гру­бо откло­ни­ли как мир­ные пре­дло­же­ния Гер­ма­нии, так и по­пытки Со­вет­ско­го Со­ю­за до­би­ться ско­рей­ше­го окон­ча­ния войны. Та­ко­вы фа­кты. Что мо­гут про­ти­во­по­ста­вить этим фа­ктам ка­фе-шан­тан­ные по­ли­ти­ки из агент­ства Га­вас?»

Чим від­рі­зня­є­ться сти­лі­сти­ка За­ха­ро­вої від ста­лін­ської сти­лі­сти­ки? Хі­ба що біль­шою розв’язні­стю. А от рів­нем не­прав­ди — аж ні­як (бо ж справ­ді бу­ло те за­сі­да­н­ня по­літ­бю­ро, і Ста­лін справ­ді взяв курс на роз­па­лю­ва­н­ня вій­ни; але звер­ніть ува­гу, яким ми­ро­твор­цем по­стає тут Гі­тлер!). А то­ді­шня «Прав­да», ясна річ, слу­хня­но пу­блі­кує цю хам­ську бре­хню, так са­мо, як ни­ні­шнє «Эхо Мо­сквы» — «прав­ди­ві» та «ін­те­лі­ген­тні» бло­ги За­ха­ро­вої...

Отож ма­є­мо те, що ма­є­мо. До­ки існує ім­пер­ська Ро­сія, по­ки в єди­но­му по­ри­ві «пле­беї» та «па­три­ції» ці­єї ім­пе­рії пра­гнуть бу­ти ледь не «во­ло­да­ря­ми сві­ту», по ки цар ст ве ний хам не за гна - ний на своє мі­сце, до­ти спо­ді­ва­ти ся на якийсь від хід від ста - лінсь ко го кур су Крем ля та на чес ну по зи цію « сис тем ної » ро - сій­ської «лі­бе­раль­ної» жур­на­лі­сти­ки не до­во­ди­ться. Що ж, якщо ко­лись мо­жна бу­ло хо­ча б по­сла­ти­ся на страх пе­ред ГУЛАГом, то те­пер у Мо­скві з до­брої во­лі про­да ють ду ші то му чор то ві, про яко­го пи­сав Ме­реж­ков­ський.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.