«На укра­їн­ське ТБ ма­ють при­йти но­ві лю­ди»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

ють... не­має. Ме­не­джмент чи вла­сник пе­ре­ду­ма­ли. У нас є мо­жли­вість в пев­них рам­ках бу­ти не­за­ле­жни­ми, і до то­го ж— по-ін­шо­му ди­ви­ти­ся на світ. Якщо про­ана­лі­зу­ва­ти кон­тент цен­траль­них ка­на­лів, то ви­хо­дить, що є ін­фор­ма­цій­на лі­нія по АТО, по Си­рії, по пар­ла­мен­ту... І всі в цьо­му стрі­му йдуть. І тра­пля­є­ться так, що вчо­ра на гугл-кар­ті лю­ди ди­ви­ли­ся, де роз­та­шо­ва­на Си­рія, а сьо­го­дні — вже ко­мен­ту­ють там­те­шню си­ту­а­цію на ка­на­лах. Від­чу­тна про­бле­ма фа­хо­вих екс­пер­тів. Тре­ба зна­хо­ди­ти які­сних лю­дей. Ба­га­то облич «за­тер­ті»... Лю­ди не хо­чуть їх слу­ха­ти. Бра­кує сві­жих ду­мок, сер­йо­зної ана­лі­ти­ки. І зві­сно, тре­ба да­ва­ти лю­дям пер­спе­кти­ву. Не про­сто го­во­ри­ти, що в Укра­ї­ні все по­га­но й бу­де ще гір­ше... Тре­ба шу­ка­ти й по­ка­зу­ва­ти опти­мізм. А він є.

— Вла­сне ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли роз­кри­ли один із «гній­ни­ків» на­шо­го ТБ — всю­ди­су­щі псев­до­екс­пер­ти. Ко­ли го­ту­є­шся по­ло­ви­ну дня до ефі­ру, то го­стьо­ві ре­да­кто­ри ве­ли­ких ка­на­лів за­про­шу­ють одно­го-двох екс­пер­тів. На­то­мість ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли зі сво­їм без­пе­рерв­ним фор­ма­том мов­ле­н­ня ча­сто за­про­шу­ють де­ся­тки лю­дей в сту­дію, ча­сти­на з яких — ви­пад­ко­ві. По­го­джу­є­те­ся?

— Ми на­ма­га­є­мо­ся не за­про­шу­ва­ти «за­тер­тих» та не­ці­ка­вих екс­пер­тів. У мо­їй про­гра­мі є рубрика «По­гляд бло­ге­ра», до якої ми за­про­шу­є­мо Ан­дрія Ко­ко­тю­ху, Гри­го­рія Ру­ден­ка... Лю­дей, які ро­зу­мі­ю­ться на по­лі­ти­ці, й ні­хто не на­зве їх за­ан­га­жо­ва­ни­ми. Але про­бле­ма існує. Зі­зна­юсь, що в нас на ка­на­лі є коло екс­пер­тів, яких принципово не за­про­шу­є­мо, бо зна­є­мо, що во­ни се­бе дис­кре­ди­ту­ва­ли. По АТО — шу­ка­є­мо лю­дей, які без­по­се­ре­дньо во­ю­ва­ли на пе­ре­до­вій. Ми ні­ко­ли не за­про­шу­є­мо в ефі­ри лю­дей, які з’ясо­ву­ють між­со­бою сто­сун­ки, або пра­цю­ють на якісь пар­тії. То­му, пов­то­рюсь, якісь екс­пер­тів справ­ді ін­ко­ли низь­ка, але тре­ба від­вер­то го­во­ри­ти, що й якість жур­на­лі­стів ча­сто за­ли­шає ба­жа­ти кра­що­го. І ве­ду­чих. Якщо лю­ди­на не ро­зу­міє, що вза­га­лі від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні, то та­кі в неї бу­дуть і ефі­ри. Як­би ве­ду­чі кра­ще го­ту­ва­ли­ся ана­лі­ти­чно до про­блем, які пла­ну­ють під­ня­ти, то їм би й не до­во­ди­ло­ся так ча­сто за­про­шу­ва­ти не­зро­зумі­лих екс­пер­тів. Лю­дям най­го­лов­ні­ше — ма­ти які­сну ін­фор­ма­цію, тлу­ма­че­н­ня про по­дію. А на на­ших ка­на­лах ро­зу­мі­ють си­ту­а­цію так: про­сті­ше за­про­си­ти яко­гось екс­пер­та, ніж­с­про­бу­ва­ти роз­ши­ри­ти го­ри­зон­ти сво­го ба­че­н­ня. Як ва­рі­ант, мо­жна про­чи­та­ти, що про ва­жли­ву по­дію в Укра­ї­ні пи­шуть на За­хо­ді. Ко­ли Пу­тін по­їхав до Ав­стра­лії, я від­крив там­те­шні ме­діа й про­чи­тав чи­ма­ло ва­жли­вої ін­фор­ма­ції, яку укра­їн­ський ін­фор­ма­цій­ний про­стір і близь­ко не про­ду­кує. Екс­пер­тів біль­ше не з’яви­ться. Їх і не по­трі­бно. Тих, ко­трі від­кри­то пра­цю­ють на пар­тії, — ми всіх зна­є­мо. Най­біль­ше про­бле­ма в то­му, що в нас са­мі жур­на­лі­сти, ве­ду­чі, ре­да­кто­ри по­вин­ні які­сно го­ту­ва­ти­ся. Тре­ба по­ка­зу­ва­ти ма­кси­мум ін­фор­ма­ції, ві­део... і трі­шки — екс­пер­та. Укра­їн­ські ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли ча­сто за­про­шу­ють екс­пер­та, який без­пе­рерв­но го­во­рить... і зов­сім ма­ло да­ють са­мо­го ма­те­рі­а­лу. Якщо го­во­ри­ти обра­зно, то будь-яко­му ка­на­лу тре­ба вмі­ти при­го­ту­ва­ти лю­дям торт. Хо­ро­ший екс­перт — це ви­шень­ка на тор­ту. А в нас екс­перт — це сам торт. Та­ко­го бу­ти не мо­же.

— Знаю, що ви не чи­та­є­те текст із су­фле­ра, а зав­жди го­во­ри­те від се­бе з гля­да­чем...

— Су­фле­ра не спри­ймаю, бо пе­ре­ко­на­ний, що в та­кій про­гра­мі, як у ме­не, лю­ди­на хо­че ба­чи­ти твої очі й твої емо­ції. Ко­ли ти про­сто чи­та­єш під­го­тов­ле­ний на­пе­ред текст, очі бі­га­ють по су­фле­ру... За­га­лом, ін­фор­ма­цій­не ТБ має пер­шим ін­фор­му­ва­ти лю­дей про по­дії, які під час ефі­ру ча­сто тіль­ки по­чи­на­ють від­бу­ва­ти­ся. До них не зав­жди є мо­жли­вість під­го­ту­ва­ти­ся. Ко­ли впав «Бо­їнг», ми зі сво­їх дже­рел пер­ши­ми ска­за­ли про це. По­тім пе­ред­ру­ку­ва­ло Бі-Бі-Сі, за ни­ми — «Укра­їн­ська прав­да» (чо­мусь без по­си­ла­н­ня на нас). Ми від­ра­зу пе­ре­фор­ма­ту­ва­ли ефір. Та­ко­жне­що­дав­но на мою змі­ну за­три­ма­ли Му­сій­чу­ка. Я сів за п’ять хви­лин до ефі­ру й по­чав по­ві­дом­ля­ти все, що бу­ло ві­до­мо з ці­єї си­ту­а­ції... На­ша ро­бо­та ви­ма­гає по­стій­но бу­ти в ін­фор­ма­цій­но­му по­то­ці. Ме­не ди­ву­ють ве­ду­чі, які на кіль­ка ти­жнів їдуть у від­пус­тку, по­вер­та­ю­ться й ні­чо­го вза­га­лі не ро­зу­мі­ю­чи, що за цей час від­бу­ло­ся в кра­ї­ні, ви­хо­дять в ефір. Тоб­то ці лю­ди — ре­мі­сни­ки. При­йшли, якось від­пра­цю­ва­ли, пі­шли. Я роз­по­від­аю новини, бо ме­ні са­мо­му це ці­ка­во. Я цим жи­ву. Ме­ні хо­че­ться по­ді­ли­ся з лю­дьми тим, що я знаю, що наш ка­нал пер­шим пра­гне до­не­сти.

— Чи пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, на ваш по­гляд, від­бу­ла­ся ре­во­лю­ція гі­дно­сті укра­їн­сько­го ТБ?

— Ні. Ана­лі­зу­ю­чи на­ші ка­на­ли, ска­жу від­вер­то, — які­сно­го стриб­ка я не по­ба­чив. У нас ре­во­лю­ції по­ки що й не пе­ре­дба­ча­є­ться. Бо ка­на­ли — це ЗМІ, в які вкладають ко­шти зов­сім не з ме­тою роз­ви­тку успі­шно­го ме­діа бі­зне­су... Зві­сно, є кіль­ка ка­на­лів са­мо­оку­пних, але на них все одно ти­снуть. Усе, як бу­ло, так і за­ли­ши­ло­ся. Ті ж«пра­ви­ла гри»... Там, де обго­во­рю­ва­ли про­бле­ми сху­дне­н­ня, так їх і обго­во­рю­ють. Пев­но, лю­ди цьо­го хо­чуть. Ме­ні лег­ше го­во­ри­ти про ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли. На них ре­во­лю­ція від­бу­де­ться то­ді, ко­ли бу­де біль­ше ро­зум­них, сві­жих, но­вих ці­ка­вих облич. Хоч хто б що роз­по­від­ав про гро­ші, кар’єр­ні мо­жли­во­сті на ТБ... Най­ці­ка­ві­ше на ка­на­лах — шанс для та­ла­но­ви­тих укра­їн­ських жур­на­лі­стів ви­яви­ти се­бе. На одно­му з ка­на­лів те­ле­ве­ду­чий пра­цює в ка­дрі... во­сьми про­е­ктів! Уяв­ля­є­те? Що не увім­кни — йо­го облич­чя. На «Ін­те­рі», «1+1» та­кож­ча­сто одні й ті ж впі­зна­ван­ні облич­чя ве­дуть по кіль­ка про­грам. Гля­да­чам по­чи­нає на­бри­да­ти. Ве­ду­чо­го не по­вин­но бу­ти за­над­то ба­га­то на одно­му ка­на­лі й на­віть — за­над­то ба­га­то в одній про­гра­мі. Ми мо­же­мо скіль­ки зав­го­дно вкла­да­ти гро­шей в ТБ, але без по­шу­ку та ви­ро­щу­ва­н­ня но­вих та­лан­тів те­кто­ні­чно­го здви­гу не бу­де. В Укра­ї­ну на те­ле­ба­че­н­ня ма­ють при­йти но­ві лю­ди. У вас у «Дні», знаю, є Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки. Пре­кра­сний про­ект. Тре­ба на ка­на­лах та­ко­жв­чи­ти лю­дей. Ко­ли я при­йшов на ТРК «Ки­їв», там шу­ка­ли ве­ду­чих, то­жмав мо­жли­вість від­ра­зу сі­сти в кадр. Але ви­рі­шив пі­ти ко­ре­спон­ден­том. Тре­ба бу­ло прой­ти всю «шка­лу» ро­сту. По­тім та­ки став ве­ду­чим на «Ки­є­ві», зго­дом бу­ли НТН, «5 ка­нал», ICTV, «Ін­тер»... Якщо лю­ди хо­чуть зро­би­ти кар’єру на ТБ, тре­ба по­чи­на­ти з мен­ших ка­на­лів. І го­лов­не — пра­цю­ва­ти, пра­цю­ва­ти й ще раз пра­цю­ва­ти. А в нас мо­лодь хо­че ма­ти все й від­ра­зу. При­йшла мо­ло­да жур­на­ліс­тка-сту­ден­тка на ка­нал і ка­же: «Хо­чу зар­пла­ту в ти­ся­чу до­ла­рів». За­пи­ту­єш — а що ти вмі­єш? Мо­ви не знає, до­сві­ду не­має, в ка­дрі не три­ма­є­ться, на­віть не орі­єн­ту­є­ться в акту­аль­них су­спіль­но-по­лі­ти­чних пи­та­н­нях... Тре­ба прой­ти всю «ку­хню». Усе це бу­де ли­ше то­ді, ко­ли ме­діа-вла­сни­ки змі­нять свою кон­це­пцію ро­бо­ти. Бо в нас про­сто зви­кли — або бра­ти на ро­бо­ту роз­кру­че­не облич­чя, або ку­пу­ва­ти ро­сій­ських «зі­рок». Тре­ба ри­зи­ку­ва­ти й вкла­да­ти ко­шти в та­лан­ти.

— Хто є гля­да­чем «Ве­чір­ньо­го Те­ле­екс­пре­су»?

— Нас див­ля­ться лю­ди за 30 — 40 ро­ків, із актив­ною гро­мад­ською по­зи­ці­єю. Во­ни хо­чуть сі­сти бі­ля те­ле­ві­зо­ра й по­чу­ти ці­ка­во­го спів­ро­змов­ни­ка. Я зав­жди ви­даю емо­цію, роз­по­від­аю ці­ка­ві ре­чі. На­ма­га­ю­ся по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе так, ні­би я при­йшов у го­сті до гля­да­ча й хо­чу від­вер­то з ним по­го­во­ри­ти про на­бо­лі­ле. На­ша ау­ди­то­рія — це лю­ди, яким хо­че­ться спів­пе­ре­жи­ва­ти. То­му ча­сто, роз­мов­ля­ю­чи з по­ва­жни­ми го­стя­ми в сту­дії, я ставлю се­бе на мі­сце гля­да­ча й за­пи­тую про­стою мо­вою, що йо­му бу­ло б ці­ка­во — і за змі­стом, і за фор­мою. Не тре­ба по­ка­зу­ва­ти, що ве­ду­чий — су­пер-ро­зум­ний. Чи­ма­ло гля­да­чів у нас по­ва­жно­го ві­ку... Зві­сно, хо­ті­ло­ся б біль­ше мо­ло­ді... Але, спро­буй, по­са­ди її бі­ля те­ле­ві­зо­ра. За­га­лом ау­ди­то­рія в нас ста­біль­на. Ми ви­хо­ди­мо в прай­мі... й ма­є­мо не­по­га­ні рей­тин­ги.

— Крім то­го, що пра­цю­є­те ве­ду­чим, ви ще й ві­до­мий пи­сьмен­ник. Над чим за­раз пра­цю­є­те?

— Я — член На­ціо­наль­ної спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни, ви­дав дру­ком три ро­ма­ни та збір­ник вір­шів, при­свя­че­ний Май­да­ну і вій­ні під на­звою — «Кров жов­то-си­ньо­го ко­льо­ру». Остан­ній ро­ман із ро­бо­чою на­звою «Опе­ра­ція «Май­дан» ма­ють не­за­ба­ром ви­да­ти. Там не зов­сім тра­ди­цій­ний по­гляд на Май­дан. Це не хро­ні­ка по­дій, чо­го вже до­ста­тньо, а жи­т­тя двох ро­дин, які пе­ре­пле­те­ні, та з ба­га­тьма ви­снов­ка­ми, що ста­нуть нев­ті­шни­ми для на­ших «ура-па­трі­о­тів». Та­ко­жза­раз до­пи­сую ще один зі сво­їх ро­ма­нів... Я на­ле­жу до тих лю­дей, які не мо­жуть не пи­са­ти. Один ко­ле­га ска­зав, що не пи­ше, бо лі­те­ра­ту­ра в нас — не бі­знес. Я від­по­від­аю — не хо­чеш пи­са­ти, то й до­бре. Якщо ти мо­жеш не пи­са­ти — кра­ще не пи­ши. Лю­ди в Укра­ї­ні чи­та­ють, хоч як би там бу­ло, лі­те­ра­ту­ра про­да­є­ться... Тре­ба пра­цю­ва­ти.

Ба­га­то хто ду­мав, що Май­дан — це був кі­нець про­це­су фор­му­ва­н­ня на­ції. На­справ­ді — це ли­ше кно­пка стар­ту. Ми за­пу­сти­ли не­зво­ро­тній ме­ха­нізм. Я пе­ре­ко­на­ний, що все в Укра­ї­ні бу­де до­бре. Про­сто ко­жен у сфе­рі сво­єї від­по­від­аль­но­сті по­ви­нен ма­кси­маль­но про­фе­сій­но пра­цю­ва­ти. Ду­же ба­га­то пра­цю­ва­ти. І жур­на­лі­сти в цьо­му клю­чі — не ви­ня­ток.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.