Iсто­рія як му­за

Чим за­хо­плює фі­ло­соф­сько-ми­сте­цьке пе­ре­о­сми­сле­н­ня ми­нув­ши­ни у твор­чо­сті Дми­тра Сте­цька?

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Фо­то­ре­про­ду­кції кар­тин на­да­но ав­то­ром

се­лих тра­кто­ри­стів і ста­ле­ва­рів, жит­тє­ра­ді­сних до­я­рок та сви­на­рок із де­ся­тком вго­до­ва­них по­ро­сят, по­жи­на­ю­чи за сво­їх «казкових ге­ро­їв» ре­аль­но-каз­ко­ві лав­ри, він, з ди­тин­ства пі­знав­ши істин­ну ці­ну справ­жньої пра­ці, на­пру­же­но тво­рив у сво­їй не­ве­ли­чкій май­стер­ні, свя­то обе­рі­га­ю­чи її спо­кій, не впу­ска­ю­чи ту­ди чу­жо­го, не зав­жди до­бро­зи­чли­во­го ока...

Так, у ство­ре­них впро­довж 1970-х ро­ків по­ло­тнах роз­кри­ва­є­ться чут­тє­вість йо­го фі­ло­соф­ських кон­це­пцій: «Пе­рей­де­не по­ле», «Скри­паль» (1975), «Пор­трет ма­те­рі», «Че­рем­ха» (1976), «Гір­кі яблу­ка» (1977), «Повз ми­ну­ле» (1978) — сю­же­тів, ви­хо­пле­них із са­мо­го ви­ру жи­т­тя...

Істо­ри­чній ми­нув­ши­ні на­ро­ду, тон­ко­му ро­зу­мін­ню йо­го куль­ту­ри і зви­ча­їв при­свя­че­на се­рія по­ло­тен, скуль­птур і пла­сти­чних ком­по­зи­цій «Ві­хи істо­рії» (1981 — 1989). Ви­хо­дя­чи з давніх лі­то­пи­сів, істо­ри­чних пі­сень та ле­генд і фі­ло­соф­ськи транс­фор­му­ю­чи обра­зи, Д. Сте­цько ство­рив по­ло­тна «Бай­да», «Нас тут три­ста як скло...», «На герць», «Ко­за­цьке ба­ро­ко», «Хре­ще­ні пе­ре­ло­ги», «Хо­ло­дний Яр», скуль­пту­ру «Один із со­тні», пла­сти­чні ком­по­зи­ції «Сар­ко­фаг», «Жор­на з під Бе­ре­сте­чка», «Со­бор І — ІІ» та ін. І до то­го ж, олій­ний жи­во­пис ху­до­жни­ка зав­дя­ки те­хно­ло­гії ґрун­ту вла­сно­го при­го­ту­ва­н­ня здій­снює вра­же­н­ня ста­ро­дав­ньої тем­пе­ри, ство­рю­ю­чи ще один ню анс пси хо ло гіч но го спри­йма­н­ня тво­ру.

У порт­ре­тах Іва­на Фран­ка, Ле­сі Укра­їн­ки, Та­ра­са Шев­чен­ка ( 1986) до сить вда ло від об ра же но мо­ну­мен­таль­ність об­ті­чних форм по ста тей, точ но пе ре да но фі зіо но - мі­чні ри­си облич та лі­не­ар­ність обри­сів рук. В остан­ньо­му — по­стать по­е­та своє­рі­дно про­яв­ля­є­ться з аб­стра­ктних пло­щин, ство­рю­ю­чи від­чу­т­тя пе­ре­хі­дно­сті ре­аль­но­го в ір­ре аль не, що на дає об ра зу пев ної ко­смі­чно­сті.

Но­вий мас­шта­бний ми­сте­цький про­ект «Не в ча­сі», до яко­го увій ш ло 115 тво рів жи во пи су та 14 скуль­птур, ство­ре­них впро­довж 2000 — 2010-х ро­ків, та екс­по­но­ва­ний у На­ціо­наль­них ху­до­жніх му­зе­ях Ки­є­ва і Льво­ва мав би під­ве­сти твор­чий під­су­мок до юві­лею Дми­тра Сте­цька. У по­ло­тнах ци­клів «Ча­со­вий зріз » , « Пра дав ні скри жа лі » , «Храм ду­ші мо­єї» ху­до­жник «шу­кає ті тон­кі й во­дно­час мі­цні зв’яз­ки, які по­єд­ну­ють сьо­го­де­н­ня з пра­істо­ри­чною мен­таль­ні­стю на­ро­ду». Як пи­сав до­ктор ми­сте­цтво­знав­ства Оле­ксандр Фе­до­рук, «ряд­ки цифр, пи­сьмен, лі­тер, що ма­лю­ють про­сто­ро­вий роз­ви­ток, за­без­пе­че­ний ко­смі­чною актив­ні­стю, нев­га­мов­но спри­чи­ня­ють по­ря­док ре­аль­но­сті, про­бу­джу­ю­чи енер­гію ін­те­ле­кту­а­лі­зму...»

І впро­довж ро­ків прі­о­ри­те­тною у твор­чо­сті Дми­тра Сте­цька за­ли­ша­є­ться на­ціо­наль­на те­ма­ти­ка, яка, транс­фор­му­ю­чись че­рез осо­би­сте фі­ло­соф­сько-ми­сте­цьке осми­сле­н­ня ми­тцем, зна­хо­дить но­ве жи­т­тя ко­жній істо­ри­чній по­дії, ко­жно­му ге­ро­є­ві-ро­ман­ти­ку йо­го по­ло­тен. Бо, як пи­сав лу­цький ху­до­жник-фі­ло­соф Орест Хме­льов­ський, «жи­т­тя — це ли­ше шлях. І ва­жли­во йти ним до сво­го Я».

ДМИ­ТРО СТЕ­ЦЬКО. «КО­ЗА­ЦЬКЕ БА­РО­КО». 1987 р.

ДМИ­ТРО СТЕ­ЦЬКО. «ПОР­ТРЕТ ЛЕ­СІ УКРА­ЇН­КИ». 1986 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.