ЗА ЛА­ШТУН­КА­МИ Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії

Ві­ктор МУСІЯКА: «Ще є мо­жли­вість ви­пра­ви­ти по­мил­ки і від­ре­да­гу­ва­ти за­ко­но­про­ект про змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Іван КА­ПСА­МУН, «День»

«ЯКЩО МИ ВЖЕ ПО­ЧА­ЛИ ПРО­ЦЕС КОН­СТИ­ТУ­ЦІЙ­НИХ ЗМІН, ТО ЙО­ГО ПО­ТРІ­БНО ЗА­ВЕР­ШИ­ТИ»

— Не­що­дав­но го­ло­ва Вер­хов­ної Ра­ди Во­ло­ди­мир Грой­сман по­обі­цяв, що най­ближ­чим ча­сом пе­ре­дасть до ро­бо­чої гру­пи з прав лю­ди­ни Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії до­ку­мен­ти що­до пе­ти­ції про віль­не во­ло­ді­н­ня збро­єю. Як ви ста­ви­те­ся до цьо­го пи­та­н­ня? Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко і Во­ло­ди­мир Грой­сман уже за­яви­ли, що во­ни про­ти.

— Це не моя сфе­ра про­фе­сій­них ін­те­ре­сів, але як гро­ма­дя­нин і член Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії (це пи­та­н­ня роз­гля­да­ти­ме ін­ша гру­па) мо­жу ска­за­ти, що ви­ни­кне­н­ня цьо­го пи­та­н­ня є при­ро­дним. Во­но, до ре­чі, під­ні­ма­ло­ся в пар­ла­мен­ті ще в 1990-х рр. М’яко ка­жу­чи, при ни­ні­шньо­му ні­гі­лі­змі до за­ко­нів і Кон­сти­ту­ції не­має жо­дно­го зна­че­н­ня — бу­де це по­ло­же­н­ня в Основ­но­му За­ко­ні чи не бу­де. На сьо­го­дні, у зв’яз­ку з по­ді­я­ми на схо­ді, зброя роз­пов­зла­ся по всій кра­ї­ні. І ме­ні зда­є­ться, що в ни­ні­шніх умо­вах під­сту­па­ти­ся до та­ких пи­тань по­ки не вар­то. Ми ма­є­мо спо­ча­тку чі­тко зна­ти свої кор­до­ни і кон­тро­лю­ва­ти їх — тре­ба за­спо­ко­ї­ти си­ту­а­цію.

—А в та­ких умо­вах — фа­кти­чно­го во­єн­но­го ста­ну, мо­жна змі­ню­ва­ти Кон­сти­ту­цію? На­при­клад, ві­до­мий фа­хі­вець, ко­ли­шній су­д­дя Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Ві­ктор Ши­шкін вва­жає, що ні.

— Ві­ктор Іва­но­вич, яко­го я знаю дав­но, пі­ді­йшов до цьо­го пи­та­н­ня до­сить гли­бо­ко. І не тіль­ки він — ще кіль­ка суд­дів КС ви­сту­пи­ли про­ти змін до Кон­сти­ту­ції в умо­вах во­єн­но­го ста­ну. Справ­ді, 157-ї ста­т­тя Основ­но­го За­ко­ну го­во­рить про те, що в умо­вах во­єн­но­го ста­ну не мо­жна вно­си­ти змі­ни до Кон­сти­ту­ції. Я, до ре­чі, про це ка­зав ще до то­го, як Пе­тро Оле­ксі­йо­вич став пре­зи­ден­том. На той час у нас уже був ане­ксо­ва­ний Крим і три­ва­ла вій­на на схо­ді. Я ка­зав, що тор­ка­ти­ся Кон­сти­ту­ції по­трі­бно тіль­ки в спо­кій­ний час.

Так, не­має сум­ні­ву, що по су­ті в Укра­ї­ні при­су­тні умо­ви во­єн­но­го ста­ну — йде вій­на. Але ми, юри­сти, ма­є­мо орі­єн­ту­ва­ти­ся на фор­маль­ні ре­чі. А фор­маль­но у нас у кра­ї­ні ні­хто во­єн­но­го ста­ну не ого­ло­шу­вав. Хо­ча, Пре­зи­дент, ви­хо­дя­чи з си­ту­а­ції, не те, що мав пра­во, а мав пов­но­ва­же­н­ня вве­сти во­єн­ний стан. При­чо­му, це не тре­ба бу­ло ро­би­ти по всій Укра­ї­ні, до­ста­тньо — в кіль­кох обла­стях. Але пред­став­ни­ки вла­ди ка­за­ли, що, на­при­клад, в умо­вах во­єн­но­го ста­ну, не мо­жна про­во­ди­ти ви­бо­ри, хо­ча, як­би во­ни за­хо­ті­ли, то змі­ни­ли б і за­кон. Ін­ші ж за­ко­ни во­ни на­при­йма­ли. А якщо не­має во­єн­но­го ста­ну, то які то­ді бу­ли під­ста­ви ого­ло­шу­ва­ти чи­слен­ні хви­лі мо­бі­лі­за­ції? Тоб­то ознак во­єн­но­го ста­ну більш, ніж до­ста­тньо, але фор­маль­но він так і не був ого­ло­ше­ний.

Від­по­від­но, якщо ми вже по­ча­ли про­цес кон­сти­ту­цій­них змін, то йо­го по­трі­бно за­вер­ши­ти. Спо­ді­ва­ю­ся, він бу­де по­зи­тив­ним (це за­ле­жить від пар­ла­мен­ту і Пре­зи­ден­та).

— Чи не вва­жа­є­те ви, що Кон­сти­ту­цій­ну ко­мі­сію ма­ла все-та­ки ство­ри­ти Вер­хов­на Ра­да?

— Річ у тім, що від­по­від­но до Кон­сти­ту­ції є суб’єкти, які іні­ці­ю­ють змі­ни. Якщо це не сто­су­є­ться I, III, XIII роз­ді­лів, то до­ста­тньо іні­ці­а­ти­ви не менш ніж 150 на­ро­дних де­пу­та­тів або Пре­зи­ден­та. Якщо ж це сто­су­є­ться цих трьох роз­ді­лів, то­ді іні­ці­а­ти­ва має бу­ти від Пре­зи­дент або 300 на­ро­дних де­пу­та­тів. У да­но­му ви­пад­ку зга­да­ні три роз­ді­ли не чі­па­ю­ться. Як­би бу­ли під­пи­си 150 на­ро­дних де­пу­та­тів під яки­мось за­ко­но­про­е­ктом, то во­ни мо­гли по­да­ти йо­го і са­мі за­по­ча­тку­ва­ти цей про­цес. Але іні­ці­а­ти­ви від де­пу­та­тів не бу­ло. На­то­мість, зро­бив це Пре­зи­дент. І ні­чо­го по­га­но­го в цьо­му не­має. Я ду­маю, якраз за­раз Вер­хов­на Ра­да мо­гла б ство­ри­ти ко­мі­сію і до­ве­сти до нор­маль­но­го ста­ну той за­ко­но­про­ект, який де­пу­та­ти вже по­пе­ре­дньо схва­ли­ли. Але во­ни цьо­го не ро­блять.

«НЕ­МАЄ БА­ЖА­Н­НЯ ВИ­КО­НУ­ВА­ТИ КОН­СТИ­ТУ­ЦІЮ, А Є БА­ЖА­Н­НЯ КОНСТИТУЮВАТИ»

— Чи мо­же­те ви сьо­го­дні ска­за­ти, що є одним з ав­то­рів за­ко­но­про­е­кту, який по­дав Пре­зи­дент і за який по­пе­ре­дньо про­го­ло­су­ва­ла Вер­хов­на Ра­да?

— Ко­ли мо­ва йде про змі­ни до Кон­сти­ту­ції в ча­сти­ні де­цен­тра­лі­за­ції, то про­цес тут був вель­ми спе­ци­фі­чний. По­над мі­сяць на­ша ро­бо­ча гру­па вза­га­лі не пра­цю­ва­ла, а по­тім во­на ра­птом зі­бра­ла­ся і нам зра­зу за­про­по­ну­ва­ли го­то­вий текст (ми так і не з’ясу­ва­ли хто кон­кре­тно го­ту­вав ці змі­ни), який був взя­тий за осно­ву для подаль­шої ро­бо­ти, зокре­ма й го­ло­вою ко­мі­сії Во­ло­ди­ми­ром Грой­сма­ном. А вже за кіль­ка днів він по­віз цей про­ект на роз­гляд Ве­не­ці­ан­ській ко­мі­сії, яка схва­ли­ла йо­го, на­дав­ши свої ви­снов­ки, які по­трі­бно бу­ло вра­ху­ва­ти. Ба­га­то хто з Кон­сти­ту­цій­ної ко­мі­сії був шо­ко­ва­ний, бо про це на­віть роз­мо­ви не бу­ло, по­над те, го­ло­ву ко­мі­сії ні­хто не упов­но­ва­жу­вав на та­кий крок. Зви­чай­но, по­тім я під­ні­мав пи­та­н­ня і го­во­рив, що це не­по­ва­га до чле­нів КК, на що Грой­сман ви­ба­чив­ся і від­по­вів, що так ви­йшло. Да­лі ми під­го­ту­ва­ли свої за­ува­же­н­ня до цьо­го про­е­кту — нам обі­ця­ли, що їх пе­ре­да­дуть Пре­зи­ден­ту, але в ре­зуль­та­ті ні­чо­го так не вра­ху­ва­ли. Зви­чай­но, всі чле­ни КК ма­ють сто­су­нок до цьо­го за­ко­но­про­е­кту, і пев­ною мі­рою на нас та­кож ле­жить мо­раль­на від­по­від­аль­ність за та­кий ре­зуль­тат.

— У та­ко­му ра­зі, чи не від­чу­ва­є­те ви, що вас ви­ко­ри­сто­ву­ють?

— Я ви­рі­шив, що кра­ще бу­ти в про­це­сі і на­ма­га­ти­ся впли­ва­ти на ньо­го, ніж бу­ти по­за роз­гля­дом цих ва­жли­вих пи­тань для Укра­ї­ни. За­раз є та­ка мо­жли­вість, то­му що як мі­ні­мум я мо­жу ін­фор­му­ва­ти су­спіль­ство про те, що від­бу­ва­є­ться все­ре­ди­ні КК. Я ж не ма­ріо­не­тка, щоб мною ма­ні­пу­лю­ва­ти. Я від­сто­юю ін­те­ре­си су­спіль­ства, до яко­го ми апе­лю­є­мо, якщо нас не чують у ко­мі­сії.

— Ви пра­цю­ва­ли в рі­зних кон­сти­ту­цій­них ко­мі­сі­ях за рі­зних пре­зи­ден­тів, іно­ді на знак про­те­сту на­віть ви­хо­ди­ли з них. Як ви ду­ма­є­те, чо­му всі пре­зи­ден­ти на­ма­га­ю­ться ви­ко­ри­ста­ти по­ді­бні ор­га­ни і пе­ре­пи­са­ти Кон­сти­ту­цію під се­бе?

— Це рі­вень куль­ту­ри. Я, на­при­клад, не мо­жу со­бі уяви­ти — як лю­ди­на на та­кій по­са­ді мо­же під­ла­што­ву­ва­ти під се­бе Основ­ний За­кон, якщо во­на має ро­би­ти все, щоб йо­го ви­ко­ну­ва­ли? Ма­ло то­го, що є осо­би­сті яко­сті лю­ди­ни, якій хо­че­ться біль­ше вла­ди, так там ще й зав­жди при­су­тній ве­ли­кий вплив ото­че­н­ня. І це лю­ди, які не оби­ра­ю­ться на­ро­дом, не ви­су­ва­ю­ться Вер­хов­ною Ра­дою, а при­зна­ча­ю­ться пре­зи­ден­том. Так ви­бу­до­ва­на си­сте­ма — дав­но. При­хо­дять но­ві пре­зи­ден­ти, але во­ни не при­пи­ня­ють її дію, а сти­му­лю­ють. На­при­клад, чи чу­ли ми, щоб но­вий Пре­зи­дент, при­йшов­ши до вла­ди, вніс про­ект змін до за­ко­ну про Ка­бмін, в яко­му ще за Яну­ко­ви­ча бу­ло спе­ці­аль­но на­пи­са­но, що гла­ва дер­жа­ви дає від­по­від­ні до­ру­че­н­ня, які є обов’яз­ко­ви­ми для ор­га­нів вла­ди. А ці до­ру­че­н­ня, за­зви­чай ма­лює Адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та. Є і ба­га­то ін­ших при­кла­дів. Усе це свід­чить про те, що не­має ба­жа­н­ня ви­ко­ну­ва­ти Кон­сти­ту­цію, а є ба­жа­н­ня конституювати. На­ві­що Пре­зи­ден­ту в пар­ла­мент­сько-пре­зи­дент­ській ре­спу­блі­ці та­кі пов­но­ва­же­н­ня? Це не про­сто ам­бі­цій­ні лю­ди, адже це нор­маль­но, це якась ав­то­ри­тар­на при­ро­да. Та­кож тре­ба пам’ята­ти, що ми са­мі оби­ра­є­мо та­ких по­лі­ти­ків.

«НІ­ЧО­ГО ГРА­ТИ­СЯ СЛО­ВА­МИ, ЙДЕ­ТЬСЯ ПРО ОСО­БЛИ­ВИЙ СТА­ТУС»

— Пред­став­ни­ки вла­ди ка­жуть, що змі­ни до Кон­сти­ту­ції не пе­ред­ба­ча­ють осо­бли­во­го ста­ту­су для ча­сти­ни Дон­ба­су? Так є осо­бли­вий ста­тус чи не­має?

— Ні­чо­го гра­ти­ся сло­ва­ми, мо­ва йде про осо­бли­вий ста­тус. Я не ви­клю­чаю, що де­я­кі пред­став­ни­ки від Укра­ї­ни, які по­їха­ли в Бер­лін пі­сля го­ло­су­ва­н­ня в пар­ла­мен­ті 31 сер­пня, по­ясню­ва­ли єв­ро­пей­ським пар­тне­рам, що це ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод і що це якраз і є осо­бли­вий ста­тус для Дон­ба­су. Адже са­ме так за­пи­са­но в 11-му пун­кті Мін­ських угод-2. А ще там ска­за­но, що ці змі­ни ми ма­є­мо ухва­ли­ти до кін­ця ро­ку. Так, я по­го­джу­ю­ся з Пе­тром Оле­ксі­йо­ви­чем і Во­ло­ди­ми­ром Бо­ри­со­ви­чем — у пун­кті 18 пе­ре­хі­дних по­ло­жень Кон­сти­ту­ції жо­дно­го сло­ва про осо­бли­вий ста­тус не­має, але там за­пи­са­но «осо­бли­вий по­ря­док здій­сне­н­ня мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей ви­зна­ча­є­ться окре­мим за­ко­ном». От якраз спе­ці­аль­ний ста­тус і за­пи­са­ний в цьо­му за­ко­ні, якій під­ня­ли на рі­вень Кон­сти­ту­ції, бо він там за­фі­ксо­ва­ний.

А що та­ке ста­тус? На­сам­пе­ред це ви­зна­че­н­ня ко­ла тих пов­но­ва­жень, які є у цих суб’єктів ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, ха­ра­ктер від­но­син з ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди, ме­ха­ні­зми здій­сне­н­ня пов­но­ва­жень. От­же, пер­ше. В за­ко­ні що­до Дон­ба­су йде­ться, що при­зна­че­н­ня суд­дів і про­ку­ро­рів від­бу­ва­є­ться обов’яз­ко­во за по­го­дже­н­ням ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Де це є для ін­ших суб’єктів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня по Укра­ї­ні? Ні­де. Дру­ге. Якщо мо­ва йде про фі­нан­су­ва­н­ня окре­мих те­ри­то­рій Дон­ба­су з бю­дже­ту, то в до­ку­мен­ті ска­за­но, що ці стат­ті за­хи­ще­ні, тоб­то їх чі­па­ти не мо­жна, а з ін­ших ста­тей, ви­хо­дить, мо­жна за­бра­ти фі­нан­су­ва­н­ня. Тре­тє. В цьо­му за­ко­ні існує мов­не ви­зна­че­н­ня. Де це в на­шо­му за­ко­ні про мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня ска­за­но, що це має від­но­ше­н­ня до усіх суб’єктів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня? Че­твер­те. В яко­му укра­їн­сько­му за­ко­ні за­пи­са­но, що в ре­гіо­нах має бу­ти «на­ро­дна мі­лі­ція»? При­чо­му во­на під­по­ряд­ко­ву­є­ться гла­ві гро­ма­ди. Та­ко­го у нас то­чно не­має. То­що. Хі­ба всі ці ре­чі не є осо­бли­вим ста­ту­сом? Я вже не ка­жу про ам­ні­стію.

Є та­кож ста­т­тя дру­га спе­ці­аль­но­го за­ко­ну, яка ка­же: «За­ко­но­дав­ство Укра­ї­ни в окре­мих ра­йо­нах До­не­цької та Лу­ган­ської обла­стей на пе­рі­од дії осо­бли­во­го по­ряд­ку мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня діє з ура­ху­ва­н­ням осо­бли­во­стей, ви­зна­че­них цим За­ко­ном». Це і є еле­мент спе­ці­аль­но­го ста­ту­су. У стат­ті 5 ча­сти­ні 2 ска­за­но, що до­стро­ко­ве при­пи­не­н­ня пов­но­ва­жень ор­га­нів, які обра­ні на цій те­ри­то­рії, не пе­ре­дба­ча­є­ться. А те­пер 144 ст. на­шої Кон­сти­ту­ції — там ска­за­но, що якщо ор­ган мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня при­ймає акт чи вчи­няє дії, які мо­жуть бу­ти не­без­пе­чни­ми для су­ве­ре­ні­те­ту і те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті, Пре­зи­дент мо­же зу­пи­ня­ти та­кі дії, а те­пер у зв’яз­ку із мо­жли­ви­ми змі­на­ми — він при­зна­чає тим­ча­со­во­го дер­жав­но­го упов­но­ва­же­но­го, спо­ча­тку звер­та­є­ться до КС, а по­тім до Вер­хов­ної Ра­ди, яка до­стро­ко­во при­пи­няє пов­но­ва­же­н­ня і при­зна­чає но­ві ви­бо­ри. Ви­ба­чте, але якраз пункт 18 пе­ре­хі­дних по­ло­жень Кон­сти­ту­ції, який кон­сти­ту­ю­вав за­кон про осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су, вже є обов’яз­ко­вим для Пре­зи­ден­та. Тоб­то він не змо­же зу­пи­ня­ти не­за­кон­ні дії чи роз­пу­ска­ти ор­га­ни мі­сце­вої вла­ди, бо во­ни ма­ють осо­бли­вий ста­тус. Ви ро­зу­мі­є­те який аб­сурд?

Без­умов­но, сьо­го­дні Укра­ї­на в скла­дній си­ту­а­ції. Але Пре­зи­дент по­ви­нен ма­ти під ру­кою гру­пу хо­ро­ших фа­хів­ців, які по­ясню­ва­ти­муть наслідки тих чи тих угод і рі­шень. На­при­клад, як мо­жна про­во­ди­ти ви­бо­ри на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях по­ки не за­кри­то кор­дон? У Мін­ській уго­ді-2 на­пи­са­но, що кор­дон по­чне за­кри­ва­ти­ся на дру­гий день пі­сля ви­бо­рів. Як та­ке мо­же бу­ти? Та­кож не тре­ба за­бу­ва­ти, що на­ші за­хі­дні пар­тне­ри вже вто­ми­ли­ся від усьо­го, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні, то­му хо­чуть швид­ше за­кін­чи­ти або за­кон­сер­ву­ва­ти цей кон­флікт, тим па­че, во­ни не­суть еко­но­мі­чні втра­ти.

«ПО­ТРІ­БНО ВИ­ВЕ­СТИ ВСІ ЗБРОЙ­НІ ФОР­МУ­ВА­Н­НЯ І ПО­ВЕР­НУ­ТИ ПЕ­РЕ­СЕ­ЛЕН­ЦІВ. ТІЛЬ­КИ ПІ­СЛЯ ЦЬО­ГО — ВИ­БО­РИ»

— У дис­ку­сі­ях на те­му змін до Кон­сти­ту­ції, тих, хто кри­ти­кує, вла­да на­зи­ває зра­дни­ка­ми чи при­слу­жни­ка­ми Крем­ля. Як ви спри­йма­є­те та­кі зви­ну­ва­че­н­ня?

— Пре­зи­дент у нас емо­цій­на лю­ди­на, він на­віть якось ска­зав, що всі во­ни бре­шуть. Ви­хо­дить, я та­кож бре­шу... Та ви ви­зна­йте, що, так, ми ви­ко­ну­є­мо Мін­ські до­мов­ле­но­сті, які не­ви­гі­дні для нас, але та­ка ре­аль­ність. З юри­ди­чної то­чки зо­ру, ці до­мов­ле­но­сті дав­но де­валь­во­ва­ні, то­му що ро­сій­ська сто­ро­на їх не ви­ко­нує, а ми вже ви­ко­ну­є­мо 11-й пункт про осо­бли­вий ста­тус, хоч на­зи­ва­є­мо це по-ін­шо­му. Та на­віть якщо ми ви­йде­мо на кін­це­ві па­ра­ме­три ви­ко­на­н­ня цих угод, то я мо­жу зро­зу­мі­ти Пре­зи­ден­та, якщо він пі­де на якісь до­да­тко­ві уго­ди, пов’яза­ні з тим, що не мо­жна ого­ло­шу­ва­ти там ви­бо­ри. Спо­ча­тку не­об­хі­дно від­но­ви­ти укра­їн­сько-ро­сій­ський кор­дон, а з цьо­го бо­ку — по лі­нії зі­ткне­н­ня — та­кож по­трі­бно по­ста­ви­ти кор­дон і про­ве­сти пов­ну са­на­цію ці­єї те­ри­то­рії. Які там мо­жуть бу­ти ви­бо­ри, якщо ця те­ри­то­рія еле­мен­тар­но не очи­ще­на від усі­ля­ких мін і роз­тя­жок? Да­лі. По­трі­бно ви­ве­сти всі зброй­ні фор­му­ва­н­ня і по­вер­ну­ти пе­ре­се­лен­ців. Тіль­ки пі­сля цьо­го мо­жна ста­ви­ти пи­та­н­ня про якісь ви­бо­ри.

— Ви ж ро­зу­мі­є­те, що Кремль на­вряд чи пі­де на та­кі умо­ви.

— Не пі­дуть, зна­чить, вла­да має шу­ка­ти ін­ші ва­рі­ан­ти ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня. Го­лов­не, ді­я­ти так, щоб це бу­ло зро­зумі­ло су­спіль­ству. То­ді вла­да отри­му­ва­ти­ме під­трим­ку лю­дей — во­ни все ро­зу­мі­ють. Не тре­ба із за­пі­зне­н­ням по­я­сню­ва­ти свої по­мил­ки, по­трі­бно вча­сно спіл­ку­ва­ти­ся із гро­ма­дя­на­ми.

— На ва­шу дум­ку, чи на­бе­ре­ться 300 го­ло­сів за оста­то­чне го­ло­су­ва­н­ня про вне­се­н­ня змін до Кон­сти­ту­ції?

— Я не ви­клю­чаю, що рі­зни­ми ме­то­да­ми мо­жуть ском­по­ну­ва­ти ці 300 го­ло­сів. Але щоб у су­спіль­стві оста­то­чно не скла­ло­ся вра­же­н­ня, що хтось хо­че пі­дім’яти під се­бе вла­ду, цьо­го ро­би­ти не тре­ба. Фа­хів­ці під­ка­зу­ють, та і са­ма вла­да ба­чить, що цей за­ко­но­про­ект по­трі­бно від­ре­да­гу­ва­ти. Чо­му, на­при­клад, не вра­ху­ва­ти та­кий мо­мент? У про­е­кті ска­за­но про ор­га­ни мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня (141 ст.), але не ска­за­но про го­ло­ву гро­ма­ди, хо­ча він очо­лює всю ви­ко­нав­чу вла­ду, го­ло­вує на за­сі­да­н­нях ра­ди... На­віть та­кі еле­мен­тар­ні ре­чі про­пу­ска­ють повз. За­раз ще є мо­жли­вість ви­пра­ви­ти по­мил­ки, зно­ву від­пра­ви­ти до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду і по­пе­ре­дньо про­го­ло­су­ва­ти ще на цій се­сії. А да­лі оста­то­чне го­ло­су­ва­н­ня у лю­то­му на­сту­пно­го ро­ку. Але ж во­ни цьо­го не хо­чуть ро­би­ти. Ка­жуть, що, мов­ляв, тіль­ки по­ве­дін­ка Ро­сії мо­же при­зве­сти до то­го, що ми мо­же­мо не про­го­ло­су­ва­ти за ці змі­ни. То­ді що, ви­хо­дить ми все це ро­би­мо щоб оці­ню­ва­ти по­ве­дін­ку Ро­сії? Ми ще ма­є­мо час, щоб нор­маль­но про­ве­сти цей про­цес і вне­сти не­об­хі­дні прав­ки до за­ко­но­про­е­кту.

«ПО­КИ СУ­СПІЛЬ­СТВО НЕ ДІ­ЙДЕ ВИ­СНОВ­КУ ЩО­ДО НЕ­ОБ­ХІ­ДНО­СТІ СТВО­РЕ­Н­НЯ СПРАВ­ЖНІХ ПАР­ТІЙ, РЕ­ЗУЛЬ­ТА­ТУ НЕ БУ­ДЕ»

— Чи­ма­ло за­пи­тань ви­ни­кає що­до ста­ну су­ча­сно­го пар­ла­мен­та­ри­зму, осо­бли­во пі­сля Єв­ро­май­да­ну. Як ви оці­ню­є­те рі­вень за­ко­но­дав­чої ро­бо­ти ни­ні­шньої Вер­хов­ної Ра­ди? Ча­сто до­во­ди­ться чу­ти, що пер­ші пар­ла­мен­ти бу­ли на­ба­га­то про­фе­сій­ні­ши­ми.

— Пер­ший пар­ла­мент фа­кти­чно ухва­лив рі­ше­н­ня і за­сну­вав дер­жа­ву. Дру­гий — дав Кон­сти­ту­цію. До­во­ди­ло­ся до­мов­ля­ти­ся з ко­му­ні­ста­ми, і нам це вда­ва­ло­ся. На­віть у лі­вих то­ді пе­ре­мкну­ла­ся сві­до­мість — во­ни ро­зумі­ли, що до­лу­че­ні до істо­ри­чних рі­шень. Де­яких з них за «не­пра­виль­ні» го­ло­су­ва­н­ня біль­ше не вклю­ча­ли в пе­ред­ви­бор­чі спи­ски, але во­ни зро­би­ли свою спра­ву, і то­му тре­ба від­да­ти їм на­ле­жне. В пар­ла­мен­ті пер­ших скли­кань не бу­ло еко­но­мі­чної скла­до­вою, ко­мер­ці­а­лі­за­ція Вер­хов­ної Ра­ди по­ча­ла від­бу­ва­ти­ся ближ­че до пар­ла­мент­ських ви­бо­рів 1998 ро­ку.

Зви­чай­но, ко­ли ди­ви­шся на ни­ні­шній пар­ла­мент, то ро­зу­мі­єш які ме­ха­ні­зми там пра­цю­ють. За ве­ли­ким ра­хун­ком, пар­ла­мент­сько­пре­зи­дент­ської ре­спу­блі­ки у нас не­має. А тим па­че, ми не мо­же­мо го­во­ри­ти про пер­спе­кти­ву пар­ла­мент­ської ре­спу­блі­ки, то­му що еле­мен­тар­но не ма­є­мо справ­жніх пар­тій. Усе, що ми ма­є­мо, це по­лі­ти­чні про­е­кти — той же «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка». Сьо­го­дні у Вер­хов­ній Ра­ді ми спо­сте­рі­га­є­мо не пар­ла­мент­ську ро­бо­ту, а ви­рі­ше­н­ня по­лі­ти­чних і ку­лу­ар­них пи­тань. Да­вай­те зга­да­є­мо, що бу­ла та­ка со­бі Ко­а­лі­цій­на уго­да. Що з неї ви­ко­на­но?

Го­во­ри­ти про роз­ви­ток пар­ла­мен­та­ри­зму, зви­чай­но, не до­во­ди­ться. І до­по­ки су­спіль­ство бу­де тер­пі­ти це, ми бу­де­мо при­ре­че­ні. Так, гро­ма­дян­ське су­спіль­ство про­ки­да­є­ться, лю­ди хо­чуть бра­ти участь у про­це­сах — Єв­ро­май­дан цьо­му під­твер­дже­н­ня. Але гро­ма­дян­ське су­спіль­ство так і не змо­гло пе­ре­тво­ри­ти­ся на суб’єкт від­но­син, не змо­гло ор­га­ні­зу­ва­ти­ся. По­ки су­спіль­ство не при­йде до ви­снов­ку не­об­хі­дно­сті ство­ре­н­ня справ­жніх пар­тій, ре­зуль­та­ту не бу­де.

— Як про­ко­мен­ту­є­те си­ту­а­цію із по­збав­ле­н­ням де­пу­тат­ської недоторканності й аре­шту в пар­ла­мен­ті на­ро­дно­го де­пу­та­та Іго­ря Мо­сій­чу­ка?

— У цій си­ту­а­ції су­спіль­ство ба­чить, що, так, на ві­део за­фі­ксо­ва­но факт ко­ру­пції, але во­но та­кож ба­чить, що пар­ла­мент не до­три­му­є­ться вла­сно­го ж ре­гла­мен­ту. Як мо­жна го­во­ри­ти про бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю, якщо во­на ве­де­ться за ме­жа­ми за­ко­ну? То­му і ви­ни­ка­ють пі­до­зри в по­лі­ти­чних мо­ти­вах да­но­го кро­ку.

«СПЕ­ЦІ­АЛЬ­НИЙ ПРО­КУ­РОР ФА­КТИ­ЧНО КОНТРОЛЮВАТИМЕ ДІ­ЯЛЬ­НІСТЬ НАБУ»

— Ви та­кож вхо­ди­ли до Конкурсної ко­мі­сії, яка оби­ра­ла кан­ди­да­та на гла­ву На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро. Ви за­до­во­ле­ні ре­зуль­та­том? Уже бу­ла ін­фор­ма­ція (скан­дал), що Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра про­во­дить роз­слі­ду­ва­н­ня що­до за­кон­но­сті вклю­че­н­ня до офі­цій­ної де­ле­га­ції НАБУ до Лон­до­на дру­жи­ни ди­ре­кто­ра бю­ро Артема Си­тни­ка та йо­го ра­дни­ці.

— Тре­ба бу­ти го­то­вим до то­го, що у нас не­ма­ло лю­дей, які не хо­чуть нор­маль­ної ро­бо­ти НАБУ. Ча­сто лю­ди­ну дис­кре­ди­ту­ють ще до то­го, як во­на по­чи­нає пра­цю­ва­ти, щоб по­сі­я­ти не­до­ві­ру до її май­бу­тньої ро­би­ти. Що­до ці­єї кон­кре­тної си­ту­а­ції, то, зда­є­ться, Си­тник уже дав по­ясне­н­ня, про­ку­ра­ту­ра про­во­дить пе­ре­вір­ку і з Єв­ро­пи та­кож бу­ла ре­а­кція.

Ро­бо­та в Кон­кур­сній ко­мі­сії бу­ла не­лег­кою. Із са­мо­го по­ча­тку де­я­кі на­ші ко­ле­ги не хо­ті­ли до­три­му­ва­ти­ся за­ко­ну. Я і Джо­ван­ні Кес­слер (іта­лій­ський юрист, про­ку­рор, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Єв­ро­пей­сько­го управ­лі­н­ня бо­роть­би з ша­храй­ством, який вхо­див до скла­ду Конкурсної ко­мі­сії. — Авт.) по­стій­но вка­зу­ва­ли на по­ру­ше­н­ня. На­при­клад, умо­вою для кан­ди­да­та бу­ло зна­н­ня укра­їн­ської мо­ви, на­яв­ність укра­їн­сько­го гро­ма­дян­ства..., а де­хто хо­тів за­кри­ти очі на все це. Ме­ні бу­ло при­єм­но спо­сте­рі­га­ти за по­ве­дін­кою Кес­сле­ра, який з ве­ли­ким по­ди­вом ре­а­гу­вав на по­ру­ше­н­ня за­ко­ну. У нас бу­ло десь 170 за­яв, з яких ми ма­ли за­про­по­ну­ва­ти Пре­зи­ден­ту дві кан­ди­да­ту­ри. Ми це зро­би­ли — Пре­зи­дент обрав Си­тни­ка.

Але ж цей про­цес хо­ті­ли зі­рва­ти вже на са­мо­му фі­ні­ші і роз­по­ча­ти йо­го спо­ча­тку, що від­ки­ну­ло б ро­бо­ту НАБУ ще на кіль­ка мі­ся­ців. То­му, най­го­лов­ні­ше, що сьо­го­дні про­цес фор­му­ва­н­ня Ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро на фі­ні­шній пря­мій. Тут, до ре­чі, мо­ва йде та­кож про спе­ці­аль­но­го про­ку­ро­ра. Між ін­шим, пер­ві­сно йо­го роль у за­ко­ні бу­ла не та­кою. Це по­тім вне­сли змі­ни, які озна­ча­ють, що без цьо­го про­ку­ро­ра сьо­го­дні вза­га­лі ні­чо­го не­мо­жли­во. Фа­кти­чно ця лю­ди­на бу­де кон­тро­лю­ва­ти ді­яль­ність НАБУ.

По­ди­ви­мо­ся, як бу­де пра­цю­ва­ти го­ло­ва Ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро. Якщо по­га­но, то існує ме­ха­ні­зми йо­го за­мі­ни. Го­лов­не — за­пу­сти­ти ро­бо­ту, адже го­лов­на на­ша ме­та на цьо­му ета­пі — ре­а­кція на не­об­хі­дність бо­роть­би з ко­ру­пці­єю. За ве­ли­ким же ра­хун­ком, ме­ха­нізм що­до НАБУ по­трі­бно конституювати, тоб­то вне­сти змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну.

Нам по­трі­бно прой­ти етап не­ста­біль­но­сті і збе­рег­ти осно­ви дер­жа­ви. Ко­ли ж за­кін­чи­ться вій­на і ми від­но­ви­мо свою те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність, по­трі­бно че­рез участь на­ро­ду в фор­му­ван­ні уста­нов­чих збо­рів, че­рез ре­фе­рен­дум оста­то­чно за­твер­ди­ти змі­ни до Кон­сти­ту­ції або вза­га­лі вве­сти но­ву Кон­сти­ту­цію.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

9 СІ­ЧНЯ 2015 р. ВІ­КТОР МУСІЯКА І ДЖО­ВАН­НІ КЕС­СЛЕР ПІД ЧАС ЗА­СІ­ДА­Н­НЯ КОНКУРСНОЇ КО­МІ­СІЇ ЩО­ДО ВИ­ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ КАН­ДИ­ДА­ТУР НА ПО­СА­ДУ ДИ­РЕ­КТО­РА НА­ЦІО­НАЛЬ­НО­ГО АН­ТИ­КО­РУ­ПЦІЙ­НО­ГО БЮ­РО УКРА­Ї­НИ. І ОТ ПЕР­ШИЙ РЕ­ЗУЛЬ­ТАТ. УЧО­РА В УКРА­Ї­НІ ВИ­ЙШЛИ НА РО­БО­ТУ 70 ДЕТЕКТИВІВ НАБУ. ЗА СЛО­ВА­МИ ГО­ЛО­ВИ АН­ТИ­КО­РУ­ПЦІЙ­НО­ГО БЮ­РО АРТЕМА СИ­ТНИ­КА, ЙО­ГО ВІ­ДОМ­СТВО УПОВНОВАЖЕНЕ ПЕ­РЕ­ВІ­РЯ­ТИ ПРЕМ’ЄР-МІ­НІ­СТРА, ЧЛЕ­НІВ КА­БМІ­НУ, ДЕРЖ­СЛУ­ЖБОВ­ЦІВ ПЕР­ШОЇ ТА ДРУ­ГОЇ КА­ТЕ­ГО­РІЇ, ГУ­БЕР­НА­ТО­РІВ, ЇХ ЗА­СТУ­ПНИ­КІВ І ВСІХ СУД­ДІВ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.