«Сар­ко­фаг» для Дон­ба­су...

Екс­перт: «Пу­тін втра­тив вій­сько­ву іні­ці­а­ти­ву, але яв­но пе­ре­хо­пив ди­пло­ма­ти­чну, зав­дя­ки слаб­ко­сті За­хо­ду»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КА­ПСА­МУН, «День» Під­го­ту­ва­ли Ми­ко­ла СІРУК, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Ви­гра­ла чи про­гра­ла Укра­ї­на пі­сля зу­стрі­чі в Па­ри­жі? Дис­ку­сія до­сі три­ває. Для одних — це пе­ре­мо­га, для ін­ших — зра­да. Але перш за все, це брак від­вер­тої й не­об­хі­дної ко­му­ні­ка­ції укра­їн­ської вла­ди з вла­сним су­спіль­ством. Че­рез не­до­мов­ле­ність, а ча­сто бре­хню, до­ві­ра до неї та­не швид­ки­ми тем­па­ми. На­ве­де­мо один при­клад. Зга­да­є­мо з яким за­па­лом пред­став­ни­ки ни­ні­шньої вла­ди на чо­лі з Пре­зи­ден­том роз­по­від­а­ли, що не­має ні­яко­го «осо­бли­во­го ста­ту­су», і всі, хто так вва­жає, є бре­ху­на­ми і зра­дни­ка­ми, які пра­цю­ють на Пу­ті­на. І ось фран­цузь­кий пре­зи­дент пі­сля зу­стрі­чі «нор­ман­ської че­твір­ки» пря­мим текс­том за­яв­ляє про осо­бли­вий ста­тус ча­сти­ни Дон­ба­су.

«Ви­бо­ри ма­ють від­бу­ти­ся, і осо­бли­вий ста­тус бу­де застосовано на день ви­бо­рів — спо­ча­тку на тим­ча­со­вій осно­ві, а по­тім і на по­стій­ній — пі­сля то­го, як ре­зуль­та­ти ви­бо­рів бу­дуть під­твер­дже­ні між­на­ро­дни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. По­тім на­ста­не чер­га остан­ньо­го ета­пу — це по­вер­не­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни, тоб­то по­вер­не­н­ня Укра­ї­ні пов­но­го кон­тро­лю над сво­їм кор­до­ном і ви­ве­де­н­ня іно­зем­них зброй­них фор­му­вань з її те­ри­то­рії. Аб­со­лю­тно то­чно, це займе на­ба­га­то біль­ше ча­су, ніж пе­ред­ба­ча­ло­ся. Ми вже в прин­ци­пі усе офор­ми­ли, і все отри­ма­ло офі­цій­не ба­че­н­ня», — ска­зав Ол­ланд.

«Сьо­го­дні ми обго­во­рю­ва­ли ду­же скла­дні про­бле­ми. Ко­ли на­ста­не ам­ні­стія, всту­пить у си­лу за­кон про осо­бли­вий ста­тус, який не­об­хі­дно зга­да­ти у Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, і сьо­го­дні ми до­мо­ви­ли­ся про по­слі­дов­ність вті­ле­н­ня цих кро­ків», — а це вже до­дає кан­цлер Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель.

То­му ко­ли сьо­го­дні Пе­тро По­ро­шен­ко за­яв­ляє про те, що «ви­ве­де­н­ня іно­зем­них військ має від­бу­ти­ся за­раз, без будь-якої прив’яз­ки до ви­бо­рів», у це скла­дно ві­ри­ться. Адже той са­мий Ол­ланд ка­же, що «по­вер­не­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни і ви­ве­де­н­ня іно­зем­них зброй­них фор­му­вань — це остан­ній етап пі­сля ви­бо­рів». До ре­чі, які від­бу­ду­ться не 18 жов­тня і 1 ли­сто­па­да, а вже на­сту­пно­го ро­ку, однак для цьо­го Укра­ї­на ще має вне­сти змі­ни у від­по­від­ні роз­ді­ли укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства. Хо­ча якщо те­ро­ри­стів і бан­ди­тів ам­ні­сту­ють, то вже не­має зна­че­н­ня, за яким за­ко­но­дав­ством їх бу­дуть оби­ра­ти в мі­сце­ві ор­га­ни вла­ди. Їх ле­га­лі­за­ція мо­же від­бу­ти­ся і за укра­їн­ськи­ми за­ко­на­ми. То­ді то­чно не при­де­ре­шся.

Без­умов­но, по­зи­тив­ним в усій цій тра­ге­дії є при­пи­не­н­ня во­гню — не ги­нуть лю­ди. Але як роз­ви­ва­ти­ме­ться си­ту­а­ція да­лі? Що озна­ча­ють остан­ні до­мов­ле­но­сті між По­ро­шен­ком, Пу­ті­ним, Мер­кель і Ол­лан­дом у Па­ри­жі?

«ФРАН­ЦІЇ ТА НІ­МЕЧ­ЧИ­НІ МАЄ БУ­ТИ СО­РОМ­НО ЗА ТИСК, ЯКИЙ ВО­НИ ЧИ­НЯТЬ НА УКРА­Ї­НУ»

Едвард ЛУ­КАС, стар­ший ві­це-пре­зи­дент Цен­тру ана­лі­зу єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки, Лон­дон:

— Фран­ції та Ні­меч­чи­ні має бу­ти со­ром­но за тиск, який во­ни чи­нять на Укра­ї­ну. Пу­тін утра­тив вій­сько­ву іні­ці­а­ти­ву, але яв­но пе­ре­хо­пив ди­пло­ма­ти­чну іні­ці­а­ти­ву зав­дя­ки слаб­ко­сті За­хо­ду і ви­да­ван­ню ба­жа­но­го за дій­сне.

«ДО­СІ НЕ ЯСНО, ЧИ ДОТРИМУВАТИМЕТЬСЯ КРЕМЛЬ СВО­ЇХ ЗО­БОВ’ЯЗАНЬ ЩО­ДО МІН­СЬКИХ ДО­МОВ­ЛЕ­НО­СТЕЙ»

Джон ХЕРБСТ, екс-по­сол США в Укра­ї­ні, член Аме­ри­кан­ської ра­ди, Ва­шинг­тон:

— Пу­тін про­дов­жив свій «за­ча­ро­ву­ю­чий на­ступ» у Па­ри­жі. Цей на­ступ по­чав­ся з різ­ко­го змен­ше­н­ня об­стрі­лів у ме­жах лі­нії при­пи­не­н­ня во­гню три з по­ло­ви­ною ти­жні то­му. Він про­дов­жив­ся в Па­ри­жі, ко­ли Пу­тін по­го­див­ся з ви­ве­де­н­ням ро­сій­ських озбро­єнь та з по­зи­ці­єю, що ви­бо­ри в «ЛНР» і «ДНР» ма­ють від­бу­ва­ти­ся пі­сля ухва­ле­н­ня Укра­ї­ною кон­сти­ту­цій­но­го за­ко­ну про де­цен­тра­лі­за­цію й ОБСЄ має отри­ма­ти пов­ний до­ступ до те­ри­то­рії на схо­ді. В ре­зуль­та­ті лі­де­ри Фран­ції і Ні­меч­чи­ни ска­за­ли, що пе­ре­го­во­ри бу­ли по­зи­тив­ни­ми, хо­ча ні­яких про­блем не бу­ло ви­рі­ше­но. Схо­же, ме­та Пу­ті­на по­ля­га­ла в то­му, щоб пе­ре­ко­на­ти європейців, що він ро­бить те, що ви­ма­га­ють від­по­від­но до Мін­ських угод, аби пе­ре­ко­на­ти їх у сі­чні ска­су­ва­ти або пом’якши­ти сан­кції.

До­сі не ясно, чи Кремль бу­де ви­ко­ну­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня що­до Мін­ських до­мов­ле­но­стях. Прес-се­кре­тар Крем­ля Дми­тро Пє­сков за­явив, що Пу­тін від­пра­вить по­слан­ни­ка до лі­де­рів «ЛНР» і «ДНР», який по­ра­дить їм від­кла­сти ви­бо­ри, за­пла­но­ва­ні на 18 жов­тня та 1 ли­сто­па­да. В Мо­скві до­сі збе­рі­га­ють ви­ди­мість то­го, що во­на не має ви­рі­шаль­но­го впли­ву на «ДНР» і «ЛНР». Якщо ці лі­де­ри від­ки­нуть цю «по­ра­ду», то ста­не ясно, що Мо­сква не ба­жає зро­би­ти все не­об­хі­дне для ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод. На­віть пре­зи­дент Ол­ланд ска­зав: якщо ці ви­бо­ри від­бу­ду­ться, то це бу­де сер­йо­зним уда­ром по Мін­ських уго­дах. Але якщо ви­бо­ри відкладуть і якщо Мо­сква дій­сно від­ве­де своє озбро­є­н­ня і спо­сте­рі­га­чі ОБСЄ ма­ти­муть віль­ний до­ступ до кон­тро­льо­ва­ної Крем­лем те­ри­то­рії, то це бу­дуть сут­тє­ві кро­ки на ко­ристь Укра­ї­ни. Ви­зна­ю­чи це, я не ду­маю, що на па­ризь­ких пе­ре­го­во­рах ме­та Мер­кель і Ол­лан­да зна­чною мі­рою по­ля­га­ла в то­му, щоб зму­си­ти По­ро­шен­ка пі­ти на по­сту­пки.

Це прав­да, що во­ни хо­чуть, щоб Укра­ї­на ухва­ли­ла су­пе­ре­чли­вий кон­сти­ту­цій­ний за­кон про де­цен­тра­лі­за­цію; але цей прийня­тий у пер­шо­му чи­тан­ні за­кон, який схва­лю­ють у Бер­лі­ні та Па­ри­жі, був під­да­ний кри­ти­ці з бо­ку Мо­скви, то­му що ли­ше да­вав «ЛНР» і «ДНР» (та ін­шим мі­сце­во­стям) кон­троль над ви­рі­ше­н­ням мі­сце­вих пи­тань; він не да­вав їм на­дмір­но­го впли­ву в на­ціо­наль­них пи­та­н­нях, та­ких, як на­ціо­наль­на без­пе­ка. Та­кож вір­ни­ми є сло­ва Ол­лан­да про те, що ні­би­то Мін­ські до­мов­ле­но­сті не бу­дуть ре­а­лі­зо­ва­ні до кін­ця ро­ку. Я мо­жу зро­зу­мі­ти роз­ча­ру­ва­н­ня Укра­ї­ни що­до цьо­го; зре­штою, са­ме Мо­сква від­мо­ви­ла­ся за­без­пе­чи­ти ре­а­лі­за­цію уго­ди.

Про­те по­зи­ція Ні­меч­чи­ни за­ли­ша­є­ться не­змін­ною: якщо Мо­сква не ви­ко­нає всіх сво­їх зо­бов’язань згі­дно з Мін­ськи­ми до­мов­ле­но­стя­ми, сан­кції за­ли­ша­ю­ться в си­лі. Це озна­чає, що тиск на Кремль бу­де збе­рі­га­ти­ся.

І остан­ній пункт. Це прав­да, що весь ди­пло­ма­ти­чний про­цес міг бу­ти більш ефе­ктив­ним, як­би у ньо­му бра­ли участь США. «Нор­манд­ський» фор­мат не є іде­аль­ним. Та­кож бу­ло б кра­ще, як­би Ва­шинг­тон ви­яв­ляв біль­ше за­галь­но­го лі­дер­ства у про­ти­дії ре­ві­зіо­ні­зму Крем­ля в Укра­ї­ні та в ін­ших мі­сцях. Але Ва­шинг­тон зайняв твер­ду по­зи­цію що­до санкцій і на­віть по­чав збіль­шу­ва­ти свою до­по­мо­гу укра­їн­ській ар­мії. Рі­ше­н­ня ми­ну­ло­го ти­жня, щоб від­пра­ви­ти кон­тр­ба­та­рей­ні ра­да­ри ве­ли­кої даль­но­сті, бу­ло ва­жли­вою ві­хою в зро­ста­ю­чо­му за­лу­чен­ні Ва­шинг­то­на до цьо­го про­ти­сто­я­н­ня.

«ПА­РИЖ І БЕР­ЛІН ЗА­ЦІ­КАВ­ЛЕ­НІ В «ЗАМОРОЖЕННІ» КОН­ФЛІ­КТУ ТА ПРЯ­МИХ КОН­ТА­КТАХ МІЖ УКРА­ЇН­СЬКИМ УРЯ­ДОМ І СЕ­ПА­РА­ТИ­СТА­МИ»

Ште­фан МАЙ­СТЕР, екс­перт Ні­ме­цько­го то­ва­ри­ства зов­ні­шньої по­лі­ти­ки (DGAP), Бер­лін:

— Зу­стріч по­ка­за­ла, що до­сі да­ле­ко до ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми згі­дно з Мін­ськи­ми до­мов­ле­но­стя­ми. Ви­гля­дає, що на да­ний мо­мент не­ре­аль­но до­сяг­ти ви­ве­де­н­ня ро­сій­ських військ і по­вер­не­н­ня Укра­ї­ні кон­тро­лю над її схі­дним кор­до­ном. То­му «нор­манд­ська» зу­стріч бу­ла зо­се­ре­дже­на на мі­сце­вих ви­бо­рах, які ви­гля­да­ють більш ре­а­лі­сти­чни­ми, на­віть якщо на да­ний мо­мент не бу­ло до­ся­гну­то уго­ди з цьо­го при­во­ду. Де­да­лі зро­стає ін­те­рес на За­хо­ді зна­йти рі­ше­н­ня ра­зом із Ро­сі­єю, і в цьо­му кон­текс­ті має ана­лі­зу­ва­ти­ся «план Мо­ре­ля», щоб га­ран­ту­ва­ти мін­ський про­цес, во­дно­час фо­ку­су­ю­чи ува­гу на то­му, що мо­жли­во до­сяг­ти. І ми спо­сте­рі­га­є­мо, що Ро­сія не йде на жо­дні ком­про­мі­си, окрім при­пи­не­н­ня во­гню, яке діє з 1 ве­ре­сня. Та­ким чи­ном, з по­гля­ду За­хо­ду, Укра­ї­на по­вин­на ді­я­ти, а це все грає на ру­ку Ро­сії. За­хі­дні по­лі­ти­ки не­до­оці­ню­ють то­го, що ці ком­про­мі­си зна­чать для По­ро­шен­ка, і на­скіль­ки не­без­пе­чним це мо­же бу­ти, з то­чки зо­ру вну­трі­шньої під­трим­ки йо­го по­лі­ти­ки.

Я не знаю, що озна­ча­ють сло­ва Мер­кель про «па­ризь­кі га­ран­тії». Для ме­не ва­жли­ві­ше те, що у сво­є­му ви­сту­пі во­на де­кіль­ка ра­зів на­го­ло­шу­ва­ла на не­об­хі­дно­сті зві­ря­ти ко­жну уго­ду з ре­аль­ні­стю на Зем­лі, й то­ді ми ма­ти­ме­мо під­твер­дже­н­ня чи пра­цює це, чи ні. За­раз не­має до­ві­ри до Ро­сії, і я не ба­чу яки­хось сер­йо­зних га­ран­тій За­хо­ду що­до Укра­ї­ни. По­трі­бен кри­зо­вий ме­не­джмент і управ­лі­н­ня, щоб до­ве­сти спра­ву до кін­ця й укла­сти уго­ду з Ро­сі­єю.

Що­до не­без­пе­ки отри­ма­н­ня фей­ко­вих ре­зуль­та­тів ви­бо­рів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях, як це бу­ло в Кри­му. Для обох сто­рін — Ні­меч­чи­ни та Фран­ції — це єди­ний шлях, щоб зро­би­ти крок упе­ред і ви­рі­ши­ти за­раз цю про­бле­му. Во­ни (Па­риж і Бер­лін) за­ці­кав­ле­ні в «замороженні» цьо­го кон­флі­кту і пря­мих кон­та­ктах між укра­їн­ським уря­дом і се­па­ра­ти­ста­ми. Але во­ни не ви­зна­ють ви­бо­рів за будь-яких умов.

Що мо­же і має зро­би­ти За­хід, щоб зму­си­ти Ро­сію ви­ко­на­ти Мін­ські до­мов­ле­но­сті.

На жаль, Укра­ї­на є най­слаб­шою лан­кою в цій кри­зі, й то­му на­ба­га­то лег­ше чи­ни­ти тиск на неї, ніж на Ро­сію. На мій по­гляд, сан­кції та па­ді­н­ня цін на на­фту спра­цьо­ву­ють, і за­раз Ро­сія за­ці­кав­ле­на в то­му, щоб до­мо­ви­тись. Це озна­чає, що нам по­трі­бно біль­ше тер­пі­н­ня із сан­кці­я­ми, які до­зво­ли­ли б нам по­кра­щи­ти по­зи­ції на пе­ре­го­во­рах. Ро­сія гра­ти­ме в цю гру так дов­го, як це не­об­хі­дно. Тіль­ки еко­но­мі­чний тиск мо­же до­по­мог­ти в се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві отри­ма­ти більш ви­гі­дні до­мов­ле­но­сті для Укра­ї­ни. У той же час по­трі­бно на­да­ва­ти біль­шу фі­нан­со­ву під­трим­ку Укра­ї­ні, щоб да­ти кра­ї­ні пер­спе­кти­ву.

«МІН­СЬКІ УГО­ДИ ЗАВ­ЖДИ БУ­ЛИ ФІГОВИМ ЛИСТКОМ ДЛЯ ЛЕГІТИМАЦІЇ ОКУ­ПА­ЦІЇ РО­СІ­ЄЮ ЧА­СТИ­НИ ТЕ­РИ­ТО­РІЇ УКРА­Ї­НИ...»

Кейр ДЖАЙЛС, ди­ре­ктор Цен­тру до­слі­дже­н­ня кон­флі­ктів, Ве­ли­ко­бри­та­нія, Лон­дон:

— Ре­зуль­та­ти зу­стрі­чі в Па­ри­жі, схо­же, ста­ли ще одним кро­ком у ви­ко­ри­стан­ні Мін­ських угод як при­во­ду не про­ти­ді­я­ти Ро­сії. До­мов­ле­но­сті, які, зда­є­ться, бу­ло до­ся­гну­то в Па­ри­жі, зно­ву є пов­ні­стю одно­сто­рон­ні­ми, нав’язу­ю­чи зо­бов’яза­н­ня Укра­ї­ні, але не Ро­сії, що на­справ­ді мо­же бу­ти здій­сне­но.

Не­має ні­яких під­став вза­га­лі уяви­ти, що віль­ні та спра­ве­дли­ві ви­бо­ри мо­жуть від­бу­ти­ся на оку­по­ва­них те­ро­ри­ста­ми те­ри­то­рі­ях, ма­ю­чи до­свід то­рі­шніх незаконних ви­бо­рів на Дон­ба­сі й ре­фе­рен­ду­му в Кри­му. Утім, для Мер­кель та Ол­ланд ва­жли­во ро­би­ти ви­гляд, що це мо­жли­во, щоб збе­рег­ти облич­чя й при­ки­да­ти­ся, не­мов­би є якась уго­да або ком­про­міс чи по­сту­пки з ро­сій­сько­го бо­ку. Мер­кель по­си­ла­ла­ся на «па­ризь­кі га­ран­тії», а та­кож «мін­ські га­ран­тії», що зву­чить обна­дій­ли­во, але на­справ­ді ви­яв­ля­є­ться, що не­має га­ран­тій, які бу­ли зна­чу­щи­ми для по­лі­пше­н­ня си­ту­а­ції в га­лу­зі без­пе­ки Укра­ї­ни.

Це не тіль­ки по­лег­шить за­хі­дним кра­ї­нам в ста­ро­му НАТО роз­гля­ну­ти мо­жли­вість ска­су­ва­н­ня санкцій що­до Ро­сії, бо ство­рю­є­ться вра­же­н­ня, що Ро­сія по­во­ди­ться як ци­ві­лі­зо­ва­на дер­жа­ва по від­но­шен­ню до сво­їх су­сі­дів, осо­бли­во в умо­вах, ко­ли ува­га За­хо­ду бу­ла ду­же успі­шно від­вер­ну­та ро­сій­ською опе­ра­ці­єю в Си­рії. Це та­кож ро­бить май­же не­мо­жли­вим для Укра­ї­ни від­но­ви­ти бу­дья­кий кон­троль над те­ри­то­рі­я­ми, які утри­му­ю­ться під­три­му­ва­ни­ми Ро­сі­єю се­па­ра­ти­ста­ми, не ви­гля­да­ю­чи агре­со­ром і сто­ро­ною, що здій­снює не­о­б­грун­то­ва­ну еска­ла­цію.

Мін­ські уго­ди зав­жди бу­ли фіговим листком для легітимації оку­па­ції Ро­сі­єю ча­сти­ни те­ри­то­рії Укра­ї­ни, щоб Єв­ро­па мо­гла по­вер­ну­ти­ся до сво­їх зви­чай­них справ з Мо­сквою з мі­ні­маль­но мо­жли­вою затримкою. Остан­ній ра­унд пе­ре­го­во­рів, зда­є­ться, ли­ше під­твер­джує цю по­лі­ти­ку.

«СЬО­ГО­ДНІ ЗА­РА­НО КА­ЗА­ТИ, ЩО ВЖЕ ЗАВ­ТРА БУ­ДЕ УХВА­ЛЕ­НО ЯКИЙСЬ ЗА­КОН ПРО ВИ­БО­РИ НА ОКУ­ПО­ВА­НИХ ТЕ­РИ­ТО­РІ­ЯХ»

Оле­ксандр ЧЕРНЕНКО, на­ро­дний де­пу­тат, «Блок Пе­тра По­ро­шен­ка»:

— За­раз за­над­то ра­но ро­би­ти якісь кон­кре­тні ви­снов­ки, від­штов­ху­ю­чись від за­яв, які про­лу­на­ли в Па­ри­жі. Ці за­яви є ду­же за­галь­ни­ми. Мо­жна ска­за­ти, що ці за­яви лу­на­ють в ру­слі мін­сько­го про­це­су. Сьо­го­дні ра­но ка­за­ти, що вже зав­тра бу­де ухва­ле­но якійсь за­кон про ви­бо­ри на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях. То­му ті до­мов­ле­но­сті, які до­ся­гну­то в Па­ри­жі, ма­ють да­лі кон­кре­ти­зу­ва­тись і де­та­лі­зу­ва­ти­ся, зокре­ма Три­сто­рон­ньою кон­та­ктною гру­пою. Ба­га­то за­ле­жа­ти­ме від то­го, чи ска­су­ють се­па­ра­ти­сти фей­ко­ві «ви­бо­ри». Якщо во­ни їх ска­су­ють, то­ді вже мо­жна роз­по­чи­на­ти дис­ку­сію що­до за­ко­ну про ви­бо­ри на цих те­ри­то­рі­ях і про да­ту цих мо­жли­вих ви­бо­рів. Са­ме Мін­ські уго­ди пе­ред­ба­ча­ють пов­не ви­ве­де­н­ня ро­сій­ських військ з оку­по­ва­ної те­ри­то­рії. Усе це має ви­рі­ши­тись до кін­ця 2015 ро­ку, іна­кше про­цес мир­них пе­ре­мо­вин зай­де в глу­хий кут. Це клю­чо­вий мо­мент, який ви­пли­ває із ло­гі­ки Мін­ських до­мов­ле­но­стей. Що­до то­го, чи бу­дуть про­ве­де­ні ви­бо­ри там до кін­ця цьо­го ро­ку чи пі­зні­ше, на сьо­го­дні не мо­же ска­за­ти ні­хто. Є сум­ні­ви, що та­кі ви­бо­ри мо­жна бу­де про­ве­сти фі­зи­чно ра­ні­ше гру­дня. Що­до то­го, що Ро­сія за­яв­ляє про від­су­тність сво­їх військ на Дон­ба­сі, то на це є мі­сія ОБСЄ, яка та­ку при­су­тність фі­ксує.

«ЗА­ХІД ПРА­ГНЕ ЗА­КРИ­ТИ «УКРА­ЇН­СЬКЕ ДО­СЬЄ» ЯКНАЙ­ШВИД­ШЕ»

Те­тя­на КАСТУЄВА-ЖАН, ке­рів­ник цен­тру РО­СІЯ-ННД у Фран­цузь­ко­му ін­сти­ту­ті між­на­ро­дних від­но­син, Па­риж:

— Ко­мен­ту­ю­чи па­ризь­ку зу­стріч, хо­че­ться за­ува­жи­ти та­ке. Оче­ви­дною є мар­гі­на­лі­за­ція «укра­їн­сько­го» до­сьє по від­но­шен­ню до кри­зи в Си­рії, ІДІЛ, си­ту­а­ції з мі­гран­та­ми, еко­но­мі­чних пи­тань. На цьо­му тлі ба­га­то хто в мі­ні­стер­ствах го­во­рить off the record, що за­яв­ля­ти сьо­го­дні про те, що го­лов­ний во­рог За­хо­ду — Ро­сія і тре­ба за бу­дья­ку ці­ну під­три­му­ва­ти сан­кції, аб­со­лю­тно не­акту­аль­но. Ро­сії біль­ше не до­ві­ря­ють (див. по­ле­мі­ку про те, що ж вла­сне бом­бить Ро­сія в Си­рії), але при цьо­му що­до укра­їн­сько­го до­сьє є яв­не ба­жа­н­ня не за­го­стрю­ва­ти від­но­син і змен­ши­ти на­пру­же­н­ня. У ці­ло­му, кло­по­ту стіль­ки, що якщо мо­жна зня­ти роз­дра­ту­ва­н­ня на ро­сій­сько­му на­прям­ку, то це слід зро­би­ти якнай­швид­ше. Вва­жа­є­ться, що Ро­сія зни­зи­ла гра­дус про­ти­сто­я­н­ня зі сво­го бо­ку, від­мо­вив­шись від ідеї Но­во­ро­сії.

Якщо на по­ча­тку кри­зи ви­на за ви­ко­на­н­ня Мін­ських до­мов­ле­но­стей фа­кти­чно пов­ні­стю по­кла­да­ла­ся на Ро­сію, то по­сту­по­вий істо­тний тиск по­чав ви­яв­ля­ти­ся й на укра­їн­ську сто­ро­ну. Пе­ре­ло­мом, на­пев­но, ста­ла фа­кти­чна бло­ка­да цих ре­гіо­нів Ки­є­вом і від­су­тність будь-яких же­стів від­кри­то­сті по від­но­шен­ню до на­се­ле­н­ня цих ре­гіо­нів. Ця по­лі­ти­ка бу­ла роз­ці­не­на ду­же кри­ти­чно. За­бо­ро­на по­льо­тів та­кож роз­ці­не­на як не­кон­стру­ктив­ний жест. У ці­ло­му, скла­ло­ся вра­же­н­ня, що Укра­ї­на не стіль­ки шу­кає спосо­бів вла­сне розв’яза­н­ня про­бле­ми, скіль­ки пра­гне про­дов­же­н­ня й по­си­ле­н­ня по­ка­ра­н­ня для Ро­сії, то­ді як За­хід пра­гне за­кри­ти це до­сьє якнай­швид­ше.

Ціл­ком ймо­вір­не про­дов­же­н­ня Мін­ської уго­ди: у цих умо­вах від­кла­да­н­ня про­бле­ми мо­же вла­шту­ва­ти всі сто­ро­ни. При цьо­му це са­ме від­кла­да­н­ня про­бле­ми, а не розв’яза­н­ня. Про­дов­жи­ться бо­роть­ба ін­тер­пре­та­цій текс­ту Мін­сько­го до­го­во­ру. За­го­стре­н­ня, мо­жли­во, за­ле­жа­ти­ме від то­го, чи бу­дуть про­ве­де­ні ви­бо­ри в ДНР і ЛНР 18 жов­тня й 1 ли­сто­па­да. А це за­ле­жить від Ро­сії.

«У ПА­РИ­ЖІ ОБ’ЄКТИВ­НО НІ­ЧО­ГО ЖА­ХЛИ­ВО­ГО НЕ СТА­ЛО­СЯ»

Сер­гій ВИСОЦЬКИЙ, на­ро­дний де­пу­тат, «На­ро­дний фронт»:

— Спри­йма­ти па­ризь­ку зу­стріч як «зра­ду» або «пе­ре­мо­гу» мо­жна за­ле­жно від по­ча­тко­вої по­зи­ції. Якщо си­сте­мою від­лі­ку бра­ти ре­ін­те­гра­цію Дон­ба­су до Укра­ї­ни не під кон­тро­лем Ро­сії, то ця зу­стріч бу­ла успі­шною. Чи­ма­ло гро­ма­дян Укра­ї­ни вва­жа­ють, що це на­ша те­ри­то­рія і її тре­ба по­вер­ну­ти, від­нов­лю­ва­ти й бо­ро­ти­ся за ро­зу­ми мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня. Пу­ті­ну вка­за­ли, що ні­яких ви­бо­рів на йо­го умо­вах у Дон­ба­сі не бу­де. Те са­ме ми ро­би­ли й під час пер­шо­го Мін­ська. Ми то­ді ого­ло­шу­ва­ли ам­ні­стію, але оскіль­ки бо­йо­ви­ки не скла­ли зброю, то її одра­зу ж і ска­су­ва­ли. Укра­ї­на ви­зна­чає пра­ви­ла гри в цьо­му про­це­сі. Так зва­ний «план Мо­ре­ля» — це ні­се­ні­тни­ця й у цьо­му пла­ні Пре­зи­дент аб­со­лю­тно пра­вий. Цей план пе­ред­ба­чав спіль­ну участь на ви­бо­рах бо­йо­ви­ків. Ні­чо­го цьо­го не бу­де, й то­му з по­зи­ції про­су­ва­н­ня мир­но­го пла­ну зу­стріч у Па­ри­жі — це пе­ре­мо­га. Дис­ку­сія роз­го­ра­є­ться то­му, що ду­же ба­га­то лю­дей, у свою чер­гу, кри­ти­ку­ють ці зу­стрі­чі, і зокре­ма Мінськ уна­слі­док то­го, що не хо­чуть по­вер­не­н­ня Дон­ба­су у та­ко­му ви­гля­ді, в яко­му він за­раз. З то­чки зо­ру лю­ди­ни, яка та­ко­го по­вер­не­н­ня не хо­че, зу­стріч у Па­ри­жі — це про­граш. На мій по­гляд, у Па­ри­жі об’єктив­но ні­чо­го жа­хли­во­го не ста­ло­ся. Я ба­чу там біль­ше по­зи­тив­них мо­мен­тів, якщо ми мір­ку­є­мо у рам­ках Мін­ських угод.

Що сто­су­є­ться без­по­се­ре­дньо­го по­вер­не­н­ня Дон­ба­су до Укра­ї­ни, то слід ро­зу­мі­ти, що на­віть без на­шо­го ба­жа­н­ня нам усе одно йо­го нав’язу­ва­ти­муть. Про­гра­ма По­ро­шен­ка пе­ред­ба­чає ре­ін­те­гра­цію Дон­ба­су са­ме мир­ним шля­хом. На­зи­ва­ти це «зра­дою» не мо­жна. Осо­би­сто я ще до кін­ця не ви­зна­чив­ся. То­му що й у тих, хто про­ти та­кої ре­ін­те­гра­ції, за­раз є свої здо­ро­ві ар­гу­мен­ти. То­му що якщо Дон­бас зно­ву бу­де від­да­ний на від­нов­ле­н­ня Ахме­то­ву, який про­су­ва­ти­ме свої про­се­па­ра­тист­ські ін­те­ре­си, це, без­умов­но, не­га­тив­на пер­спе­кти­ва.

Роз­мо­ви про те, що Мо­то­ро­ла або Гі­ві за­сі­да­ти­муть в укра­їн­сько­му пар­ла­мен­ті або бра­ти­муть участь у мі­сце­вих ви­бо­рах — це ні­се­ні­тни­ця. Про­те за­мість них ціл­ком ре­аль­но бу­дуть пред­став­ле­ні та­кі лю­ди, як, на­при­клад, Ен­рі­ке Ме­нен­дес під ви­гля­дом га­сел про «но­ву по­росль» або «по­чуй­те Дон­бас». Це теж не­здо­ро­ва тен­ден­ція, в ре­зуль­та­ті якої ми за­мість то­го щоб бу­ду­ва­ти свою кра­ї­ну, обго­во­рю­ва­ти­ме­мо де­стру­ктив­ні мо­мен­ти. З дру­го­го бо­ку, з ми­ну­ло­го до­сві­ду ви­дно, що весь цей про­цес мо­же зі­рва­ти­ся, бо бо­йо­ви­ки у будь-який мо­мент мо­жуть по­ру­ши­ти ре­жим ти­ші й ата­ку­ва­ти.

«ПРИЙНЯВШИ ЦІ ДО­МОВ­ЛЕ­НО­СТІ, УКРА­Ї­НА МА­ТИ­МЕ СИ­ТУ­А­ЦІЮ НА­БА­ГА­ТО НЕБЕЗПЕЧНІШУ, НІЖ У ПРИ­ДНІ­СТРОВ’Ї, ОСЕ­ТІЇ І БО­СНІЇ»

Гри­го­рій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, про­фе­сор Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т. Г. Шев­чен­ка:

— Ця зу­стріч по­ка­за­ла, що ін­те­ре­си Єв­ро­пи і США хи­тну­ли­ся в бік Ро­сії. Не ви­пад­ко­во, що за осно­ву по­кла­ли «план Мо­ре­ля». Це — «до­хла кі­шка», якою Сар­ко­зі з Ме­двє­дє­вим го­ду­ва­ли Гру­зію, зокре­ма Са­а­ка­шві­лі, щоб ле­га­лі­зу­ва­ти ане­ксію Пів­ден­ної Осе­тії, шля­хом ого­ло­ше­н­ня остан­ньою сво­єї не­за­ле­жно­сті.

За цим пла­ном про­во­дя­ться не тіль­ки ви­бо­ри, але й за­ли­ша­ю­ться ро­сій­ські вій­ська. Фа­кти­чно, — це ле­га­лі­за­ція ро­сій­сько­го по­лі­ти­чно­го кон­тро­лю, військ і вла­ди на те­ри­то­рії, де прой­дуть та­кі ви­бо­ри. Вла­сне нам цю «до­хлу кі­шку» і під­су­ну­ли на зу­стрі­чі в Па­ри­жі.

По­го­див­шись на та­кий фор­мат, Укра­ї­на по­ста­ви­ла се­бе під кон­троль з бо­ку Ро­сії, так і з бо­ку За­хо­ду. «План Мо­ре­ля» — це фа­кти­чно план Пу­ті­на, який він озву­чив пі­сля по­раз­ки укра­їн­ських військ під Іло­вай­ськом. Перш за все, це пе­ред­ба­чає пи­та­н­ня ле­га­лі­за­ції вла­ди на оку­по­ва­них укра­їн­ських те­ри­то­рі­ях.

На­віть якщо ми на­зи­ва­є­мо цю вла­ду «ма­ріо­не­тко­вою», во­на є ро­сій­ською. Ні­які бо­йо­ви­ки, ко­ли ми при­ве­де­мо їх до вла­ди пі­сля ви­бо­рів, не бу­дуть до­три­му­ва­ти­ся ні­яко­го укра­їн­сько­го за­ко­но­дав­ства, оскіль­ки во­ни зна­хо­дя­ться під пря­мим кон­тро­лем Крем­ля. Штов­хнув­ши цей во­єн­ний плац­дарм як ніж у спи­ну Укра­ї­ні, мо­жна по­тім як зав­го­дно ма­ні­пу­лю­ва­ти нею.

Та­ким чи­ном, че­рез та­ку «ра­ко­ву пу­хли­ну», мо­жна руй­ну­ва­ти Укра­ї­ну як дер­жа­ву, роз­ми­ва­ти її су­ве­ре­ні­тет і ро­би­ти аб­со­лю­тно не­ді­є­зда­тною. Цей пов­зу­чий спо­сіб ане­ксії при­зве­де до втра­ти Укра­ї­ною сво­го дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту.

Клю­чо­вою «фі­шкою» є ле­гі­ти­мі­за­ція ре­жи­му на Дон­ба­сі. На­да­н­ня йо­му спец­ста­ту­су і про­ве­де­н­ня ви­бо­рів, не­за­ле­жно від до­три­ма­н­ня угод.

Що пе­ред­ба­чає «план Мо­ре­ля»? За ним — від­нов­ле­н­ня кон­тро­лю Укра­ї­ни над кор­до­ном зна­хо­ди­ться на остан­ньо­му пун­кті. Мол­до­ва від­но­ви­ла кор­дон з При­дні­стров’ям? Ні. А Гру­зія від­но­ви­ла кон­троль над кор­до­ном з Аб­ха­зі­єю? Ні. Так чо­му ми очі­ку­є­мо, що Ро­сія до­зво­лить нам від­но­ви­ти кон­троль над сво­їм кор­до­ном? Це і є «план Мо­ре­ля» і та­ка схе­ма про­по­ну­є­ться і нам.

Якщо Укра­ї­на ви­ко­нає ці до­мов­ле­но­сті, то втра­тить не тіль­ки су­ве­ре­ні­тет і кон­троль над Дон­ба­сом на­зав­жди. Якщо там прой­дуть ви­бо­ри за укра­їн­ським за­ко­но­дав­ством — це бу­де кла­си­чною ле­гі­ти­мі­за­ці­єю се­па­ра­тист­ських сил і ро­сій­ської вла­ди на оку­по­ва­ній те­ри­то­рії. Що осо­бли­во ци­ні­чно — це ро­би­ться за укра­їн­ськи­ми за­ко­на­ми. Ми не отри­ма­є­мо там про­укра­їн­ської вла­ди, а отри­ма­є­мо ще більш жорс­тку ан­ти­укра­їн­ську вла­ду, ніж ма­ли при Пар­тії ре­гіо­нів.

Тим біль­ше, якщо ми про­ве­де­мо ці ви­бо­ри за укра­їн­ським за­ко­но­дав­ством, то спро­буй­те то­ді ска­за­ти, що ці ви­бо­ри «не­ле­гі­тим­ні». ОБСЄ, Мер­кель і Ол­ланд ска­жуть: «во­ни ж за ва­шим за­ко­но­дав­ством про­йшли!». І спро­буй­те то­ді по­вер­ну­ти цю те­ри­то­рію: га­ран­та­ми ці­єї се­па­ра­тист­сько-ро­сій­ської вла­ди бу­дуть якраз Мер­кель, Ол­ланд, Оба­ма та ОБСЄ, — то­му що це спіль­не рі­ше­н­ня «нор­манд­сько­го фор­ма­ту». Біль­ше то­го, во­ни не да­ють нам ні­яких офі­цій­них га­ран­тій про те, що ці уго­ди бу­дуть до кін­ця ви­ко­на­ні. Тоб­то, прийнявши ці до­мов­ле­но­сті, Укра­ї­на ма­ти­ме си­ту­а­цію на­ба­га­то небезпечнішу, ніж в При­дні­стров’ї, Осе­тії і Бо­снії.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФО­ТО РЕЙТЕР

2 ЖОВ­ТНЯ 2015 р. ПА­РИЖ, ФРАНЦІЯ. СХО­ЖЕ, ФРАН­КО-НІ­МЕ­ЦЬКИЙ ДУ­ЕТ ЦІЛ­КОМ ЗА­ДО­ВО­ЛЕ­НИЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.