«До скла­ду Укра­ї­ни не зби­ра­є­мо­ся»,

Або Ви­бо­ри в Кра­ї­ні Чудес

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Ко­стян­тин КУ­ЗЬМЕН­КО

Ін­ко­ли ви­ни­кає від­чу­т­тя, що Лью­їс Кер­рол­ра­зом із Алі­сою і Ко­том щось та­ке пе­ред­ба­ча­ли про на­ші про­бле­ми у Дон­ба­сі. Не мо­жна не по­мі­ти­ти, що їхня Кра­ї­на Чудес і на­ша фей­ко­ва еЛДе­е­Не­Рія якось див­но схо­жі. І чим да­лі — тим ця схо­жість див­ні­ша і див­ні­ша! А ще, схо­же, що Укра­ї­на з «ЛДНР» жи­вуть у РІ­ЗНІ боки: ми — ту­ди, а во­ни — якось на­зад...

«План, що й ка­за­ти, був чу­до­вий; про­стий і зро­зумі­лий, кра­ще не при­ду­ма­ти. Не­до­лік у ньо­го був тіль­ки один: бу­ло аб­со­лю­тно не­ві­до­мо, як при­ве­сти йо­го у ви­ко­на­н­ня...» («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

План, згі­дно з яким «мо­ло­да ре­спу­блі­ка» по­вин­на пе­ре­тво­ри­ти­ся на Кра­ї­ну Чудес, ні­хто не ба­чив. Про ньо­го ба­га­то го­во­ри­ли на мі­тин­гах, те­пер ба­га­то го­во­рять на збо­рах і обго­во­рю­ють у со­цме­ре­жах, але у всіх цих роз­мо­вах він ви­гля­дає на­че по­смі­шка Че­шир­сько­го Ко­та: тоб­то, по­смі­шка є, а ось Ко­та (пла­ну!) — не спо­сте­рі­га­є­ться.

На­то­мість у Гор­лів­ці, як в ета­ло­ні «ДНР», не­озбро­є­ним по­гля­дом спо­сте­рі­га­є­ться ін­ше. У мі­сті жор­сто­кий кадровий голод. З 28 опор­них пун­ктів мі­лі­ції пра­цює тіль­ки п’ять.

Пра­кти­чно всі мед­сан­ча­сти­ни пе­ре­їха­ли у при­мі­ще­н­ня дру­гої мі­ськлі­кар­ні, тоб­то за фа­ктом лі­кар­ня в мі­сті за­ли­ши­ла­ся тіль­ки одна.

У шко­лах не ви­ста­чає вчи­те­лів ма­те­ма­ти­ки, фі­зи­ки, ін­фор­ма­ти­ки й укра­їн­ської мо­ви.

Не пра­цює про­ми­сло­вість. І вна­слі­док від­су­тно­сті кадрів, а та­кож, зокре­ма, че­рез те, що на під­при­єм­ствах не­має еле­ктри­ки, з 19 вве­день у мі­сті за­раз пра­цю­ють тіль­ки два. Цьо­го ви­ста­чає для по­бу­то­вих по­треб (час­тко­во уві­мкну­ли на­віть ву­ли­чне осві­тле­н­ня!) і для ко­тель­них на опа­лю­валь­ний се­зон, але не для ро­бо­ти під­при­ємств.

«Го­ло­ва» Ро­ман Хра­мен­ков у коментарі одно­му з се­па­ра­тист­ських ін­форм­ре­сур­сів роз­по­вів, що всі стра­те­гі­чно ва­жли­ві за­во­ди і фа­бри­ки Гор­лів­ки за­кон­сер­во­ва­ні: «На­при­клад, для за­пу­ску кон­цер­ну «Сти­рол» і Гор­лів­сько­го ма­ши­но­бу­дів­но­го за­во­ду іме­ні Ки­ро­ва по­трі­бно чо­ти­ри еле­ктро­вве­де­н­ня. Ми не мо­же­мо за­раз їх за­без­пе­чи­ти енер­го­по­ста­ча­н­ням, якщо у нас на все мі­сто тіль­ки два вве­де­н­ня. Всі на­ші під­при­єм­ства при­пи­ни­ли ро­бо­ту... лю­дей там не­має, тіль­ки охо­ро­на».

Але ж ди­во: бі­ля Бо­го­яв­лен­сько­го собору пра­цю­ють фон­та­ни з під­сві­чу­ва­н­ням, на цю бо­же­ствен­ну роз­ва­гу ви­ста­чає і во­ди, й еле­ктро­енер­гії, які для ре­шти мі­ста в де­фі­ци­ті. Бен­кет під час чу­ми окре­мі пред­став­ни­ки гро­ма­ди зав­жди мо­гли со­бі вла­шту­ва­ти.

Най­більш на­по­ле­гли­ві по­стра­жда­лі від об­стрі­лів до­ма­га­ю­ться пе­ре­се­ле­н­ня в ін­ше жи­тло. Мі­сце­ві жи­те­лі роз­по­від­а­ють, що де­кіль­ка сі­мей по­го­ди­ли­ся на про­по­зи­цію мі­ськви­кон­ко­му все­ли­ти­ся в «по­ки­ну­те» жи­тло у се­ли­щі Мир­но­му, а за­ли­ше­ні вла­сни­ка­ми бу­дин­ки в се­ли­щі Ши­ро­ка Бал­ка за­хо­пи­ли се­па­ра­ти­сти. Пи­та­н­ня­ми, ким, ко­ли і чи дій­сно це жи­тло по­ки­ну­те, «пе­ре­се­лен­ці» не пе­ре­йма­ю­ться, а на при­пу­ще­н­ня про те, що го­спо­да­рі мо­жуть по­вер­ну­ти­ся, від­по­від­а­ють не­при­хо­ва­ною агре­сі­єю.

По­пе­ре­ду — чер­го­ва вій­сько­ва зи­ма. По­ло­ви­на квар­тир у мі­сті за­кри­та, пе­ре­ко­на­ти­ся в то­му, що стан опа­лю­валь­них си­стем у нор­мі — про­бле­ма­ти­чно. Ні­хто до­ки не знає, хто пла­ти­ти­ме за во­ду, еле­ктри­ку і газ: Укра­ї­на чи Ро­сія. Або ж — ні­хто. І з ці­єї при­чи­ни не бу­де ні во­ди, ні еле­ктри­ки, ні га­зу.

Цим пи­та­н­ням за­кло­по­та­ні й між­на­ро­дні ко­мі­сії. У мі­сті з’яви­ли­ся не­ві­до­мі по­за­шля­хо­ви­ки, ви­я­ви­ло­ся — Нор­везь­ка ра­да у спра­вах бі­жен­ців. А ще за­ча­сти­ли пред­став­ни­ки ОБСЄ. Пред­став­ни­ки ком­па­нії «Во­да Дон­ба­су» за­зна­чи­ли, що без їхньої до­по­мо­ги ре­монт ка­на­лу «Сі­вер­ський До­нець — Дон­бас» був би під пи­та­н­ням. Але «...чи не все одно, про що за­пи­ту­ва­ти, якщо від­по­віді все одно не отри­ма­єш, прав­да?»

Там усе за­раз під та­ки­ми ось не­від­по­від­а­є­ми­ми за­пи­та­н­ня­ми. Все по­ви­сло в очі­ку­ван­ні рі­шень «дядь­ком звер­ху». А у «дядь­ка» свої пла­ни: про­сті і зро­зумі­лі, але які ні­хто не знає, як ви­ко­на­ти.

«Не су­муй. Ра­но чи пі­зно ...все ста­не на свої мі­сця... Ста­не зро­зумі­ло, на­ві­що все це бу­ло по­трі­бно...» («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

Зро­зу­мі­ти, хто і як жи­ве в «ДНР», до­бре чи по­га­но, і вза­га­лі — що там із си­сте­мою со­ці­аль­но­го за­хи­сту, сьо­го­дні аб­со­лю­тно не­мо­жли­во.

За сло­ва­ми мі­сце­вих жи­те­лів, не­ма­ло гор­лів­чан до­сить не­по­га­но вла­шту­ва­ли­ся: во­ни отри­му­ють пен­сію і від «ДНР», і від Укра­ї­ни. А де­я­кі вза­га­лі аси, бо отри­му­ють ще й від Ро­сії, то­му що офор­ми­ли її під час тим­ча­со­во­го там пе­ре­бу­ва­н­ня! Та­кі спри­тні щи­ро пи­ша­ю­ться сво­єю ви­на­хі­дли­віс- тю, що вча­сно всти­гли і там, і там офор­ми­ти пен­сії та ін­ші со­ці­аль­ні ви­пла­ти.

Зна­йшли­ся й та­кі хи­тру­ни, які жи­вуть на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, але з’їзди­ли в «ДНР», офор­ми­ли­ся там і те­пер їздять ре­гу­ляр­но за пен­сі­єю! Як то ка­жуть, пен­сій­ний ту­ризм нав­па­ки!

А ось скіль­ки ба­бусь і ді­ду­сів, які ле­две ви­жи­ва­ють на одну мі­зер­ну де­е­не­рів­ську пен­сію або вза­га­лі без пен­сії, бо не змо­гли ді­йти до со­ці­аль­них служб, тут ні­хто не ра­ху­вав і ра­ху­ва­ти не зби­ра­є­ться. Не­ві­до­мо та­кож, скіль­ки лю­дей по­хи­ло­го ві­ку по­мер­ло без на­да­н­ня їм ме­ди­чної до­по­мо­ги, хо­ча стра­шні роз­по­віді про ви­пад­ки смер­ті лю­дей по­хи­ло­го ві­ку з го­ло­ду в на­ро­ді хо­дять...

І вза­га­лі у со­цме­ре­жах укра­їн­ський на­род по­ти­хень­ку чма­ніє від усі­ля­ких «со­ці­аль­них» чудес:

«Olya Lyaksandrovna: Не­до­мі­ністр не­до­днр зби­ра­ла не­до­на­ра­ду, на якій чор­тів да­ва­ла соц. слу­жбам, за те, що со­ці­аль­них до­по­мог ба­га­то при­зна­че­но...

Ве­ре­ща­ла, що ко­жен сна­ряд, ко­жна куль­ка — це гро­ші «ДНР», а ви гро­ші на со­цви­пла­ти роз­ба­за­рю­є­те...»

«—Ви­пий ще чаю, — ска­зав Бе­ре­зне­вий За­єць, на­хи­ля­ю­чись до Алі­си.

— Ще? — пе­ре­пи­та­ла Алі­са з обра­зою. — Я до­ки ні­чо­го не пи­ла.

— Біль­ше чаю во­на не хо­че, — ви­го­ло­сив Бе­ре­зне­вий За­єць у про­стір... » ( « Алі­са в Кра­ї­ні Чудес » . Л. Кер­рол)

«А ми зі ста­ро­го ні­чо­го не їли!» — обу­ри­ли­ся жи­те­лі мо­ло­дої ре­спу­блі­ки, по­чув­ши, що до них їде но­вий гу­ма­ні­тар­ний ван­таж із Ро­сії.

Що від­бу­ва­є­ться з гу­ма­ні­тар­ною до­по­мо­гою, осо­бли­во з ро­сій­ською, не знає ні­хто, окрім тих, хто її роз­по­ді­ляє. У со­цме­ре­жах зди­во­ва­но за­пи­ту­ють: що від­бу­ва­є­ться? Чо­му до­по­ма­га­ють тіль­ки сім’ям із ді­тьми до трьох ро­ків і пен­сіо­не­рам пі­сля 65 ро­ків? Хі­ба ма­ло тих, хто ще по­тре­бує до­по­мо­ги? І чо­му гу­ма­ні­тар­ка пе­ре­ва­жно ахме­тів­ська? Ро­сій­ська ж бо де, яка з бі­лих ван­та­жі­во­чок? «Не­ро­зу­мі­н­ня і на­віть агре­сія лю­дей на­ро­ста­ють!» — за­пев­ня­ють ко­ри­сту­ва­чі со­цме­реж.

«— Звід­ки ви зна­є­те, що я бо­же­віль­на? — за­пи­та­ла Алі­са.

— Зви­чай­но, бо­же­віль­на, — від­по­вів Кіт. — Іна­кше як би ти тут опи­ни­ла­ся?» («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

Схо­же, де­я­кі жи­те­лі Гор­лів­ки, яких пра­виль­ні­ше бу­ло б іме­ну­ва­ти ко­ла­бо­ран­та­ми, теж оста­то­чно не­спов­на ро­зу­му. Іна­кше як би во­ни до­ко­ти­ли­ся до та­ко­го жи­т­тя?

Ви­бо­ри в «ДНР» — на­чеб­то! — 18 жов­тня. На­чеб­то — во­ни бу­дуть ор­га­ні­зо­ва­ні з ура­ху­ва­н­ням прин­ци­по­вих по­ло­жень за­ко­но­про­е­кту про ви­бо­ри, роз­ро­бле­но­го «ДНР» і «ЛНР» на якійсь «Кон­сти­ту­ції ДНР» і по­ло­же­н­нях За­ко­ну Укра­ї­ни про осо­бли­вий ста­тус Дон­ба­су.

У Гор­лів­ці до пи­та­н­ня пі­ді­йшли сер­йо­зно. Про­ве­ли май­же справ­жню кон­фе­рен­цію і ви­бра­ли від Гор­лів­сько­го від­ді­ле­н­ня ГР «До­не­цька Ре­спуб- лі­ка» єди­но­го кан­ди­да­та на пост так зва­но­го го­ло­ви мі­ста. Пре­тен­ден­тів бу­ло аж два — ни­ні­шній мер-са­мо­зва­нець, уро­дже­нець Єна­кі­є­во­го Ро­ман Хра­мен­ков, і йо­го за­сту­пник, який ра­ні­ше пра­цю­вав при укра­їн­ській вла­ді і на­ле­жав до пре­зи­дент­сько­го ка­дро­во­го ре­зер­ву «Но­ва елі­та на­ції», Оле­ксій Іва­хнен­ко. Го­ло­су­ва­ли та­єм­но. «Но­ва елі­та», зро­зумі­ло, не про­йшла! Пе­ре­мо­гла най­но­ві­ша в осо­бі «Хро­мо­го», про­ба­чте — Ро­ма­на Оле­ксан­дро­ви­ча Хра­мен­ко­ва. Пи­тань про те, хто пе­ре­мо­же на май­бу­тніх ви­бо­рах, — не­має, зро­зумі­ло, ні у ко­го! А що? Бу­дів­ни­цтво мо­ло­дої ре­спу­блі­ки на най­спра­ве­дли­ві­ших прин­ци­пах, як то ка­жуть, — в на­яв­но­сті! Укра­ї­на від­по­чи­ває!

І, до ре­чі, до май­бу­тніх ви­бо­рів бу­де від­дру­ко­ва­но близь­ко міль­йо­на бюлетенів. Про це на одній із чи­сель­них прес-кон­фе­рен­цій за­яви­ла «мі­ністр» юсти­ції «ДНР» Оле­на Ра­дом­ська.

«За ста­ти­сти­чни­ми да­ни­ми, на те­ри­то­рії До­не­цької На­ро­дної Ре­спу­блі­ки по­стій­но про­жи­ває близь­ко міль­йо­на жи­те­лів. Ми пе­ред­ба­ча­є­мо, що в ме­жах цьо­го чи­сель­но­го скла­ду і бу­дуть ви­го­тов­ле­ні бю­ле­те­ні для го­ло­су­ва­н­ня... Две­рі для ви­бор­ців змо­жуть від­кри­ти 373 ви­бор­чі діль­ни­ці. При цьо­му пе­ред­ба­че­ний по­ря­док го­ло­су­ва­н­ня і для осіб, які про­жи­ва­ють на тим­ча­со­во оку­по­ва­ній Укра­ї­ною те­ри­то­рії.

Для уча­сті у ви­бо­рах пе­ред­ба­че­ний по­ря­док отри­ма­н­ня до­від­ки у мі­гра­цій­ній слу­жбі МВС ДНР. За ці­єю до­від­кою во­ни мо­жуть го­ло­су­ва­ти» — за­ві­ри­ла «мі­ністр».

На­род, однак, про­зрі­ває. На най­більш «ва­тя­но­му» ре­сур­сі, на «Са­мо­обо­ро­ні Гор­лів­ки», ВКон­та­кте пи­шуть:

«Та не­має сен­су ту­ди йти, з ким не по­го­во­рю, всі го­во­рять — на­хрен, біль­ше не пі­де­мо, ні­чо­го не мі­ня­є­ться, про­сто но­ві мор­ди при­хо­дять до го­дів­ни­ці, а в на­шо­му ви­пад­ку всі но­ві — це все ті ж ста­рі де­пу­та­ти Пар­тії ре­гіо­нів. А якщо так,то який сенс ви­тра­ча­ти час і хо­ди­ти по цих ви­бо­рах?»

Ну, так! Який сенс, якщо кан­ди­да­ти і їхній еле­кто­рат для «дядь­ків, які звер­ху» «...ли­ше ко­ло­да карт!»

«Як во­на не на­ма­га­ла­ся, во­на не мо­гла зна­йти тут ні ті­ні сен­су, хо­ча всі сло­ва бу­ли їй аб­со­лю­тно зро­зумі­лі...» («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

Якщо ди­ви­ти­ся з бо­ку, сенс осві­ти в «ДНР» — яви­ще зни­ка­ю­че, хо­ча на пер­ший по­гляд все ви­гля­дає ціл­ком аде­ква­тно.

За шкіль­ні пар­ти 2015 ро­ку в Гор­лів­ці сі­ли 11 446 ді­тей, з них 1082 пер­шо­кла­сни­ки. ( 2014 ро­ку — 14 ти­сяч учнів, а пер­шо­кла­сни­ків 1500, а 2013 ро­ку бу­ло 19 618 учнів, з яких 2222 пер­шо­кла­сни­ки). Ці ци­фри до­по­ма­га­ють при­бли­зно зро­зу­мі­ти, на скіль­ки ре­аль­но «сху­дло» мі­сто за час вій­ни: ви­їха­ло 45 від­со­тків пра­це­зда­тних сі­мей із ді­тьми. За­зви­чай це лю­ди, які спов­на ві­дбу­ли­ся, які без осо­бли­вих зу­силь змо­гли зна­йти мі­сце під сон­цем на но­во­му мі­сці про­жи­ва­н­ня. Що зов­сім не ра­дує, бо Гор­лів­ка за­ли­ши­ла­ся як мі­ні­мум без по­ло­ви­ни сво­го твор­чо­го й ін­те­ле­кту­аль­но­го ка­пі­та­лу.

Ма­буть, най­сер­йо­зні­ші зру­ше­н­ня до гір­шо­го від­бу­ва­ю­ться якраз у си­сте­мі осві­ти.

44 із 53 шкі­лі 30 із 56 ди­тя­чих сад­ків по­шко­дже­ні об­стрі­ла­ми, де­я­кі з них ре­мон­ту­ю­ться. Втім, у 51 шко­лі на­вчаль­ний рік по­чав­ся вча­сно.

Зна­н­ня те­пер оці­ню­ю­ться за ста­рою п’яти­баль­ною си­сте­мою.

Істо­рія те­пер ви­клю­чно «Істо­рія Ро­сії», при­ро­дно.

За­мість істо­рії Укра­ї­ни не­зро­зумі­ло за яки­ми під­ру­чни­ка­ми ви­вча­ють істо­рію рі­дно­го краю.

Вчаться вза­га­лі пе­ре­ва­жно за ро­сій­ськи­ми під­ру­чни­ка­ми: са­ме їх тон­на­ми вво­зять ван­та­жів­ка­ми гум­кон­во­їв. Ста­рі укра­їн­ські під­ру­чни­ки за­ли­ши­ли­ся тіль­ки для вив­че­н­ня укра­їн­ської мо­ви і лі­те­ра­ту­ри, го­ди­ни на які ско­ро­че­но удві­чі (се­па­ра­ти­стів із со­цме­реж обу­рює і це: ви­ма­га­ють вза­га­лі при­бра­ти «быдля­чую мо­ву, от ко­то­рой про­сто то­шнит!»).

Сі­тка на­вчаль­них го­дин змі­ни­ла­ся на­стіль­ки, що ви­ни­кла дум­ка про вве­де­н­ня ше­сти­ден­ки. В учнів 6-х кла­сів на ти­ждень ви­хо­дить п’ять го­дин ро­сій­ської мо­ви і лі­те­ра­ту­ри, дві го­ди­ни укра­їн­ської мо­ви і лі­те­ра­ту­ри і три го­ди­ни іно­зем­них мов. У ре­зуль­та­ті кіль­кість уро­ків до­хо­дить до во­сьми на день. На­при­клад, учні 9х кла­сів одні­єї зі шкіл Гор­лів­ки на ти­ждень ма­ють 37 уро­ків.

Пра­цю­ють у Гор­лів­ці й по­за­шкіль­ні уста­но­ви. Гор­лів­ський мі­ський Па­лац ди­тя­чої і юна­цької твор­чо­сті на­би­рає не тіль­ки ді­тей у гур­тки, але й но­вих пра­ців­ни­ків, бо ба­га­то фа­хів­ців ви­їха­ли і ціл­ком не­по­га­но вла­шту­ва­ли­ся на но­вих мі­сцях.

Не за­ли­ша­є­ться без ува­ги і мо­лодь «ДНР». Про­па­ган­да пра­цює з убив­чою про­ду­ктив­ні­стю. Май­же 12 ти­сяч мо­ло­дих лю­дей ста­ли чле­на­ми гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Мо­ло­да Ре­спу­блі­ка», а ще май­же 10 ти­сяч — пе­ре­бу­ва­ють у мо­ло­ді­жно­му кри­лі прав­ля­чо­го ру­ху «До­не­цька Ре­спу­блі­ка».

Чо­мусь зга­ду­є­ться сум­на істо­рія кхме­рів, мо­лодь яких пі­сля звіль­не­н­ня від ди­кта­ту­ри Пол­по­та до­во­ди­ло­ся лі­ку­ва­ти у пси­хі­а­три­чних клі­ні­ках.

«Все див­ні­ше і див­ні­ше! Все ди­во­ви­жні­ше і ди­во­ви­жні­ше! Все ці­ка­ві­ше і ці­ка­ві­ше!..» («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

Вам ці­ка­во, що обго­во­рює гор­лів­ський «про­су­ну­тий» на­род у со­цме­ре­жах? Ме­ні ось ста­ло над­зви­чай­но ці­ка­во. Ви­яви­лось, що обго­во­рю­ють ду­же ва­жли­ві ре­чі. На­при­клад:

...Укра­їн­ських сіль­го­спви­ро­бни­ків, яким пі­сля по­ча­тку бло­ка­ди Кри­му ні­ку­ди ді­ва­ти свою про­ду­кцію.

...На­сту­пний «ве­ли­кий» сіль­сько­го­спо­дар­ський яр­ма­рок у Сім­фе­ро­по­лі — за по­ни­же­ни­ми ці­на­ми про­да­ва­ти­муть те, що ви­ро­ще­но на пів­остро­ві, а ви­ро­ще­но, ка­жуть, ду­же ба­га­то чо­го.

...Уже для них та­кий, що по фа­кту від­був­ся, але ре­тель­но за­мов­чу- ється, де­фолт Укра­ї­ни — «на­ре­шті кі­нець».

...Мов­ну про­бле­му в Укра­ї­ні: ро­сій­ську укри за­бу­ли, а го­во­рять мо­вою про­то-укрів, тоб­то пі­те­кан­тро­пів.

...Пов­ний крах Укра­ї­ни: ці­ни там над­хмар­ні, а зар­пла­та та ж са­ма, що й п’ять ро­ків то­му, ко­му­наль­ні під­ви­щи­ли­ся, ро­бо­та є тіль­ки в Ки­є­ві, Хар­ко­ві, Дні­прі й За­по­ріж­жі. Від’їжджа­єш три ме­три від цих міст — і чо­ло­ві­кам пра­цю­ва­ти, окрім як тор­гу­ва­ти або йти ван­та­жни­ком на ба­зар, ні­де.

...Тру­дно­щі жи­т­тя бі­жен­ців із Дон­ба­су в Укра­ї­ні: ні­ко­му во­ни не по­трі­бні і всі їх, зра­дни­ків Дон­ба­су, обра­жа­ють.

...Як тре­ба по­во­ди­ти­ся з по­ло­не­ни­ми укра­ми: «По­ки ве­зли, тре­ба бу­ло мор­ди роз­ква­си­ти і па­ру кін­ці­вок зла­ма­ти, зу­би ви­би­ти. По­тім ска­за­ти, що хо­ті­ли з по­ло­ну вте­кти, але спі­ткну­ли­ся і впа­ли...»

...Не­без­пе­ку бу­ти мо­бі­лі­зо­ва­ним, якщо хтось із чо­ло­ві­чої ста­ті при­зов­но­го ві­ку ви­су­не­ться на укро­пів­ську те­ри­то­рію: кра­ще не їзди­ти, бо це ж не в «на­шу» ар­мію ві­зьмуть, а у фа­шист­ську!

...Що в Укро­пії — укроп­ський ІДІЛ: звір­ства і без­за­ко­н­ня.

...Що «ту­пість і агре­сія — дві го­лов­ні і (на жаль) дві єди­ні ри­си, яки­ми мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти су­ча­сно­го укрОїн­ця...»

...Те, що «...за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції на Укра­ї­ні остан­нім ча­сом все ча­сті­ше і ча­сті­ше без­сто­рон­ньо ви­слов­лю­ю­ться на адре­су вій­сько­во­слу­жбов­ців, ви­но­сять на на­ро­дний суд усі­ля­кі зло­чи­ни, ні­би­то ско­є­ні ВСУ і до­бро­воль­чи­ми ба­таль­йо­на­ми...»

...Про­по­зи­цію вла­ди зда­ти зброю: во­на у пів­мі­ста є пі­сля пів­то­ра ро­ку вій­ни, є — ну й не­хай ле­жить, во­на жер­ти не про­сить, зма­щуй ін­ко­ли — і всі спра­ви; лю­ди ве­ли­кі гро­ші за зброю ви­кла­да­ють, а якісь дур­ні про­по­ну­ють її мен­там від­не­сти, ппц пов­ний...

Що­прав­да, те­пер уже не всі обго­во­рю­ють про­бле­ми Укра­ї­ни.

Ті, що на­пів­про­зрі­ли, пи­шуть ли­сти Еду­ар­ду Ли­мо­но­ву (він пу­блі­кує їх на «Рус­ской ве­сне»). І в цих ли­стах пе­ред на­ми у всій кра­сі по­стає стра­шна кар­ти­на по­хму­рої де­е­не­рів­ської ре­аль­но­сті:

«...Ре­гу­ляр­но і вдень, і вно­чі за­хо­дять ко­ло­ни з ахме­ткі­ною гу­ма­ні­тар­кою. Швид­ше за все до ви­бо­рів ба­бусь за­да­ро­ву­ва­ти­муть. ...На­стрій у вій­сько­вих де­пре­сив­ний, усі тіль­ки й го­во­рять про те, що укро­пія йде до нас, а ми на­зу­стріч їй. ...До­нецьк при­кра­ше­ний біл­бор­да­ми, як тре­ба зро­би­ти свій ви­бір 18 жов­тня. Су­дя­чи з ре­клам­них щи­тів, у нас вже на­став мир, ми пе­ре­мо­гли, що­прав­да, не­зро­зумі­ло, ко­ли і де. ...Від­бу­ва­ю­ться якісь не­зро­зумі­лі ці­лу­ва­н­ня пра­по­ра, прийня­т­тя чер­го­вих при­сяг, по­стій­но якісь свя­тку­ва­н­ня, кон­цер­ти, фле­шмо­би та ін­ша єресь, всі­ма си­ла­ми пра­гнуть по­ка­за­ти, що вже мир. ...На­справ­ді ско­ро зи­ма, у лю­дей не за­скле­ні ві­кна, не­має ву­гі­л­ля, пен­сія дві ти­ся­чі рублів, м’ясо 1 кг ко­штує 400 рублів, лі­ки не­по­мір­но до­ро­гі. І ось ці по­стій­ні свя­та ви­кли­ка­ють тіль­ки роз­дра­ту­ва­н­ня. ...А лю­ди не ро­зу­мі­ють і ві­рять, і зго­дні по­тер­пі­ти ще за­для то­го, аби бу­ти з Ро­сі­єю. Остан­нім ча­сом від­чу­т­тя зра­ди не по­ли­шає».

«— Не­мо­жна по­ві­ри­ти в не­мо­жли­ве! — обу­ри­ла­ся Алі­са.

— Про­сто у те­бе ма­ло до­сві­ду, — за­зна­чи­ла Ко­ро­ле­ва. — ...Ін­ши­ми дня­ми я всти­га­ла по­ві­ри­ти у де­ся­ток не­мо­жли­во­стей ще до сні­дан­ку! » («Алі­са в Кра­ї­ні Чудес». Л. Кер­рол)

Те­пер жи­те­лі Де­е­Не­Рії та еЛе­Не­Рії мо­жуть за­про­сто по­ві­ри­ти в... танковий бі­а­тлон! І не в ме­ре­же­вій грі, а в са­мо­му як там не є ре­а­лі!

Все по­ча­ло­ся з то­го, що з роз­ма­хом від­зна­чи­ли День тан­кі­ста: на­гна­ли до Гор­лів­ки тан­ків, ви­ши­ку­ва­ли їх бі­ля бу­дів­лі мі­ськра­ди, по­ста­ви­ли по­льо­ву ку­хню і на­ва­ри­ли ка­ші. Що­прав­да, їсти цю ка­шу і фо­тка­тись на тлі тан­ків при­йшло всьо­го осіб три­ста, а мо­же, і то­го мен­ше. З, да­руй­те на сло­ві, май­же дво­хсот­ти­ся­чно­го на­се­ле­н­ня.

Але ке­рів­ни­цтву та­ке су­во­ре свя­то, з ав­то­ма­та­ми в ру­ках і на тан­ко­вій бро­ні, так спо­до­ба­ло­ся, що во­ни одра­зу ж ви­на­йшли ін­шу за­ба­ву: танковий бі­а­тлон.

Вла­шту­ва­ти йо­го ви­рі­ши­ли на по­лі­го­ні «То­рез», ра­но вран­ці 24 ве­ре­сня гор­лів­ча­нам по­да­ли ав­то­бу­си для за­хо­плю­ю­чої по­їзд­ки. І за­про­си­ли за роз­ва­гу зов­сім не­ба­га­то — 100 рублів з но­са.

«А да­ле­ко все це дій­ство? А ви­дно бу­де? Чи тіль­ки в бі­нокль? А ді­тям бу­де ці­ка­во?» — очма­нів на­род від май­бу­тньо­го ща­стя. Що­прав­да, ра­ді­ли не всі: «На бі­а­тлон гро­ші є, а на зар­пла­ти ша­хта­рям не­має...»

«Не на­гра­ли­ся за 1,5 ро­ку? При­ду­ма­ти кра­ще ні­чо­го не мо­гли?»

«Бі­а­тлон — це до­бре, а яр­мар­ку ков­ба­сно­го не бу­де? Ко­ли у нас бу­де, чим по­хва­ли­ти­ся, окрім за­лі­зяк?»

«Де обі­ця­ний яр­ма­рок ва­кан­сій на пра­це­вла­шту­ва­н­ня?!!»

«Ага, на­род все жи­т­тя мрі­яв про бі­а­тлон, танковий до то­го ж...»

Ні язик, ні ру­ка не по­вер­та­ю­ться про­дов­жу­ва­ти ко­мен­ти в та­ко­му ось глу­зли­во­му ду­сі, бо...

Бо ді­тям, яких бо­же­віль­ні ба­тьки при­ве­зли ди­ви­ти­ся на бо­же­віль­ний бі­а­тлон, бу­ло не про­сто «ви­дно» і «ці­ка­во», їм бу­ло смер­тель­но! «У МНС ДНР під­твер­ди­ли ін­фор­ма­цію «Рус­ской ве­сны» про те, що 24 ве­ре­сня на тан­ко­во­му бі­а­тло­ні в До­не­цьку став­ся ви­бух. У ре­зуль­та­ті ви­бу­ху за­ги­ну­ла ди­ти­на, є по­ра­не­ні...»

Це «рус­ский мир», ди­ти­но...

«Все, що ска­за­не три­чі, стає істи­ною... » ( « Алі­са в Кра­ї­ні Чудес » . Л. Кер­рол)

...Де­який Сер­гій Бє­лий за­по­стив у «Са­мо­обо­ро­ні Гор­лів­ки» (ВК) по­ві­дом­ле­н­ня від де­яко­го опол­чен­ця Си­ча, яке про­сто не­мо­жли­во не при­ве­сти че­рез пов­ну — і вель­ми три­во­жну! — про­ти­ле­жність то­му, що по­ві­дом­ля­є­ться у на­ших ЗМІ (ор­фо­гра­фія, пун­кту­а­ція і ле­кси­ка збе­ре­же­ні):

«...Мне­ние по по­ли­ти­че­ской об­ста­нов­ке: не­дав­ние за­яв­ле­ния Пло­тни­цко­го и За­хар­чен­ко откро­вен­но по­ра­до­ва­ли. Бой­цы еще боль­ше во­о­ду­шев­ле­ны. Ин­те­гра­цию в РФ ощу­ща­ем. Для тех, кто го­во­рит про слив. Го­спо­да, мы офи­ци­аль­но пе­ре­хо­дим на рубль, си­сте­ма обра­зо­ва­ния пе­ре­хо­дит на стан­дар­ты РФ. Пред­при­я­тия ЛДНР на­шли пар­тне­ров в РФ и уста­нов­ле­ны эко­но­ми­че­ские и фи­нан­со­вые свя­зи. Обе­ща­ют за­пу­стить тер­ми­на­лы с рус­ской си­сте­мой пла­те­жей. Рос­сий­ские пар­тии, та­кие как КПРФ и ЛДПР, а та­кже ме­нее кру­пные открыва­ют здесь свои пред­ста­ви­тель­ства. Отпу­скни­ки се­ля­тся здесь, при­во­зят се­мьи, и соби­ра­ю­тся здесь быть на­дол­го. В кон­це кон­цов — ка­кая ар­мия была в фев­ра­ле, и ка­кая она сей­час. Во-пер­вых, во­зро­сла по ко­ли­че­ству в два ра­за, по ка­че­ству в ра­зы. Во-вто­рых, на нас та­кие день­ги вбу­хи­ва­ют, ведь отку­да жа­ло­ва­ние пла­тя­тся. Кста­ти го­во­ря, жа­ло­ва­ние до­воль­но та­ки не ма­лень­кие. По­это­му, как мо­жно го­во­рит о сли­ве, если идет отрыв свя­зей с Украи­ной, при­чем он уже по­чти за­кон­чен (толь­ко по энер­ге­ти­че­ской про­бле­ме оста­лись свя­зи) и идет пол­ная при­вя­зан­ность к РФ, ведь если бы го­то­ви­лись нас то­го, в укро­пию, не на­во­ди­ли бы столь­ко мо­стов. Фиг с ним с во­ен­тор­гом и отпу­скни­ка­ми — мо­жно выве­сти. Фиг с ним с ру­блем. Но стан­дар­ты обра­зо­ва­ния, уче­бни­ки, фи­нан­си­ро­ва­ние. При­е­зжа­ют строи­тель­ные бри­га­ды из РФ и по­мо­га­ют от­страи­вать все, да­ли те­хни­ку на сбор уро­жая. Мое мне­ние, ми­ни­мум, что с на­ми бу­дет это вто­рое При­дне­стро­вье или вто­рая Аб­ха­зия — Южная Осе­тия. Это ми­ни­мум. В со­став Украи­ны уже яв­но не соби­ра­ем­ся...»

Те­пер тре­ба зро­би­ти так, щоб ці си­чі не всти­гли це все по­вто­ри­ти три­чі... Всти­гну­ти, по­ки ми все ще — якось уже ду­же не­спі­шно! — ле­ти­мо у гли­бо­кий ко­ло­дязь не­ві­до­мо­сті...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.