Два си­рій­ські фрон­ти Крем­ля

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Юрій РАЙХЕЛЬ

Мі­лі­та­рист­ський чад у Ро­сії роз­го­ра­є­ться з но­вою си­лою. За­бу­то « крим­наш » , по­сту­по­во йдуть з фе­де­раль­них ка­на­лів Укра­ї­на і Дон­бас. Те­пер весь ен­ту­зі­азм ро­ман­ти­ків «рус­ско­го ми­ра» спря­мо­ва­но на Близь­кий Схід.

Мо­сква від­кри­ла в Си­рії не один фронт — во­єн­ний, але та­кож і дру­гий — ди­пло­ма­ти­чний. По­лі­ти­чні ці­лі Крем­ля в Си­рії на­ра­зі за­ли­ша­ю­ться не­ясни­ми, по­при ча­сто пов­то­рю­ва­ні про­па­ган­дист­ські па­са­жі з при­во­ду бо­роть­би з те­ро­ри­ста­ми з Іслам­ської дер­жа­ви (ІД).

Ро­сій­ське вій­сько­во- по­ві­тря­не угру­по­ва­н­ня скла­да­є­ться з 12 фрон­то­вих бом­бар­ду­валь­ни­ків Су-24М, 12 штур­мо­ви­ків Су-25СМ, 4 ви­ни­щу­ва­чів Су-30СМ, 6 бом­бар­ду­валь­ни­ків Су-34, а та­кож удар­них ґвин­то­кри­лів Мі-24 і ба­га­то­ці­льо­вих Мі-8.

Лі­та­ки Су-30 роз­ро­бле­но для за­во­ю­ва­н­ня пе­ре­ва­ги в по­ві­трі. Їх мо­дер­ні­зу­ва­ли для зав­да­н­ня уда­рів по зем­лі, але все одно во­ни є апа­ра­та­ми 1970-х рр. То­му зав­да­ва­ти уда­рів по зем­лі з ве­ли­ких ви­сот во­ни не мо­жуть і при ви­хо­ді на ціль ста­ють ура­зли­ви­ми для пе­ре­но­сних ра­ке­тних ком­пле­ксів про­тив­ни­ка.

Су-24М є все­по­го­дним фрон­то­вим бом­бар­ду­валь­ни­ком, при­чо­му до ме­ти він мо­же ле­ті­ти на ма­лій ви­со­ті. Він сто­їть на озбро­єн­ні з по­ча­тку 1970-х рр. і від­рі­зня­є­ться до­сить ви­со­кою ава­рій­ні­стю. За пе­рі­од екс­плу­а­та­ції че­рез по­за­шта­тні си­ту­а­ції бу­ло втра­че­но по­над 80 лі­та­ків.

Су- 34 роз­ро­бляв­ся з се­ре­ди­ни 1980-х рр., а по­ста­ча­н­ня йо­го у вій­ська по­ча­ло­ся в 2000. При­зна­че­ний для ура­же­н­ня на­зем­них і на­дво­дних ці­лей і ви­во­ду з ла­ду си­стем ППО. Де­кіль­ка Су-34 взя­ли участь у Кав­казь­кій вій­ні 2008 ро­ку, але офі­цій­но бом­бар­ду­валь­ник бу­ло прийня­то на озбро­є­н­ня ли­ше в бе­ре­зні 2014 ро­ку. Це бу­ло пов’яза­но з тим, що вій­сько­ві ви­я­ви­ли в лі­та­ку ряд сер­йо­зних вад. У Си­рії Су34 ма­ють прой­ти бо­йо­ві ви­про­бу­ва­н­ня.

Роз­ши­ре­н­ня втру­ча­н­ня до си­рій­сько­го кон­флі­кту пов’яза­не з ці­лим ря­дом ри­зи­ків і тру­дно­щів.

По-пер­ше. Одних уда­рів з по­ві­тря на­віть при їхній ви­со­кій ефе­ктив­но­сті, у чо­му є пев­ні сум­ні­ви, не­до­ста­тньо. Без на­зем­ної опе­ра­ції і за­ня­т­тя від­по­від­ної те­ри­то­рії бо­йо­ви­ки швид­ко від­нов­лять ін­фра­стру­кту­ру і по­вер­ну­ться на по­зи­ції, які під уда­ра­ми з по­ві­тря за­ли­шать.

По-дру­ге. Якщо взя­ти до ува­ги, що ро­сій­ські вій­ська в на­зем­них опе­ра­ці­ях уча­сті не бе­руть, то за­ли­ша­є­ться ли­ше ар­мія Аса­да. Йо­го вій­ська кон­тро­лю­ють близь­ко 17%, в основ­но­му, при­бе­ре­жної те­ри­то­рії і три­ма­ють фронт уздовж лі­нії, яка про­хо­дить по Да­ма­ску, Хом­су, Алеп­по і до Ла­та­кії.

На 2014 рік чи­сель­ність си­рій­ської ар­мії ста­но­ви­ла близь­ко 150 тис. чо­ло­вік. Ще 60 тис. бій­ців вхо­дить до гвар­дії. Де­кіль­ка де­ся­тків ти­сяч бій­ців є в ала­віт­ській мі­лі­ції та у со­ю­зни­ків Аса­да з лі­ван­сько­го ши­їт­сько­го угру­по­ва­н­ня «Хе­збол­ла», яке під­три­мує та озбро­ює Іран. Про­те бій­ці остан­ньою за­зна­ли зна­чних втрат, по­сту­по­во ви­хо­дять з бо­їв і кон­цен­тру­ю­ться на кор­до­ні з Лі­ва­ном та Ізра­ї­лем. Є ві­до­мо­сті про при­су­тність у Си­рії близь­ко 15 тис. бій­ців Кор­пу­су вар­то­вих іслам­ської ре­во­лю­ції з Іра­ну.

За­раз мо­жна ли­ше го­во­ри­ти про обо­рон­ну та­кти­ку ар­мії Аса­да на утри­ма­н­ня сво­їх по­зи­цій. У цьо­му уда­ри з по­ві­тря мо­жуть до­по­мог­ти до­ти (про це го­во­рить до­свід Аф­га­ні­ста­ну), до­ки в бо­йо­ви­ків не з’яви­ться пов­но­цін­на зброя бо­роть­би з лі­та­ка­ми.

ІД має 30-50 тис. бій­ців, із за­хо­пле­них ар­мій­ських скла­дів во­ни отри­ма­ли важ­ке озбро­є­н­ня. Світ­ська опо­зи­ція на­лі­чує від 45 тис. до 60 тис. вій­сько­во­слу­жбов­ців. «Іслам­ський фронт» має при­бли­зно 45 тис. чо­ло­вік. Він утво­ре­ний із се­ми іслам­ських угру­по­вань у ли­сто­па­ді 2013 ро­ку. Йо­го ме­та — ски­не­н­ня ре­жи­му Аса­да і по­бу­до­ва ісла­мо­о­рі­єн­то­ва­ної дер­жа­ви. І ще один гра­вець, який про­ти­сто­їть си­рій­сько­му пре­зи­ден­то­ві і те­пер Ро­сії — ра­ди­каль­не са­ла­фіт­ське угру­по­ва­н­ня «Джеб­хат ан-Ну­сра» (Фронт пе­ре­мо­ги) — пов’яза­на з «Аль-Ка­ї­дою». Чи­сель­ність угру­по­ва­н­ня, за рі­зни­ми оцін­ка­ми, ста­но­вить від 6 тис. до 10 тис. лю­дей.

Хо­ча про­тив­ни­ки Аса­да не єди­ні і ча­сто во­ю­ють один із одним, про­те, у них є ва­жли­ва пе­ре­ва­га — чи­ма­лі люд­ські ре­сур­си.

Ро­сія сто­їть пе­ред ду­же не­лег­кою ди­ле­мою. Якщо її втру­ча­н­ня не при­ве­де до істо­тної змі­ни ста­но­ви­ща, то має від­бу­ти­ся вій­на на ви­сна­же­н­ня і жер­твою її в пер­шу чер­гу ста­не ар­мія Аса­да. Це за­гро­жує сер­йо­зни­ми імі­дже­ви­ми втра­та­ми осо­би­сто для Пу­ті­на.

Аль­тер­на­ти­вою мо­же ста­ти пе­ре­ки­да­н­ня до Си­рії на­зем­них ча­стин, хай і за­ка­му­фльо­ва­них під так зва­них до­бро­воль­ців. Для ці­єї ме­ти мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти дон­ба­сів­ських се­па­ра­ти­стів, які ви­віль­ня­ю­ться. Во­ни все одно не мо­жуть уже по­вер­ну­ти­ся до ко­ли­шньо­го жи­т­тя, ось і зна­йде­ться їм за­сто­су­ва­н­ня в Си­рії. Ри­зик та­ко­го ва­рі­ан­ту оче­ви­дний. Втра­ти зро­ста­ти­муть, ре­зуль­тат аб­со­лю­тно не ясний, за­те при­ма­ра Аф­га­ні­ста­ну з вір­ту­аль­ної ста­не ре­аль­ною.

Ще одна про­бле­ма — ло­гі­сти­чна. На­віть на­яв­не угру­по­ва­н­ня Ро­сії до­сить скла­дно за­без­пе­чу­ва­ти. Мор­ська до­ро­га пов’яза­на з про­хо­дом че­рез Про­то­ки, про ха­ра­ктер ван­та­жів зна­ти­ме член НАТО Ту­реч­чи­на, в якої з Ро­сі­єю не ду­же до­брі сто­сун­ки.

Одни­ми де­сан­тни­ми ко­ра­бля­ми Чор­но­мор­сько­го фло­ту цю про­бле­му не ви­рі­ши­ти, а під­клю­чи­ти ци­віль­ні кораблі теж скла­дно. З ба­наль­ної при­чи­ни — їхньої ма­лої кіль­ко­сті. Окрім то­го, по­трі­бно пе­ре­ки­да­ти те­хні­ку для за­пов­не­н­ня втрат ар­мії Аса­да, які не­ми­ну­чі. І це да­ле­ко не всі ло­гі­сти­чні скла­дно­щі.

Тре­тя про­бле­ма — фінансова. Оле­ксій Ку­дрін по­ра­ху­вав, що ви­тра­ти на си­рій­ську акцію по­рів­нян­ні з ви­тра­та­ми на вій­сько­ві на­вча­н­ня. Про­те остан­ні до­во­лі ко­ро­тко­ча­сні, а тут мі­ні­маль­ний пе­рі­од мо­же зайня­ти де­кіль­ка мі­ся­ців. Це вже аб­со­лю­тно ін­ші об­ся­ги фі­нан­сів. За­кла­да­ти до май­бу­тньо­го бю­дже­ту збіль­ше­н­ня ви­трат Мі­ні­стер­ства обо­ро­ни мо­жна, але є Крим, по­ки що Дон­бас і ре­гіо­ни, що сто­ять на ме­жі де­фол­ту. Гро­ші — кров вій­ни, а з ни­ми су­ту­жно. Те­пер про ди­пло­ма­ти­чний фронт. На­чеб­то Ірак і Єги­пет під­три­му­ють ро­сій­ське втру­ча­н­ня в Си­рії. Про­те все це кон’юн­ктур­ні яви­ща. Ба­гдад хо­че, щоб Ро­сія і йо­му до­по­мо­гла сво­їм кон­тин­ген­том, а Ка­ї­ру ви­гі­дне по­си­ле­н­ня про­ти­сто­я­н­ня з те­ро­ри­ста­ми в Си­рії, тим са­мим змен­ши­ться їх чи­сель­ність на Си­най­сько­му пів­остро­ві.

Те­ге­ран пі­сля ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня з йо­го ядер­ною про­гра­мою утри­ма­є­ться від за­над­то гли­бо­кої уча­сті сво­їх військ у Си­рії, оскіль­ки на пер­ший план ви­хо­дить йо­го про­ти­сто­я­н­ня з Са­у­дів­ською Ара­ві­єю і Ка­та­ром. До то­го ж Іра­но­ві зов­сім не з ру­ки по­гір­шу­ва­ти так важ­ко на­ла­го­джу­ва­ні зі США сто­сун­ки. От­же, він під­три­має Ро­сію, але до ві­до­мих меж. Сер­йо­зне змі­цне­н­ня по­зи­цій Мо­скви в Си­рії зов­сім не на ко­ристь Те­ге­ра­на.

Ро­сія ста­ла со­ю­зни­ком ши­їт­сько­го Іра­ну і ала­віт­ської Си­рії. Для су­ні­тів, а їх се­ред му­суль­ман біль­шість, це щось на зра­зок тав­ра. До то­го ж із пер­са­ми у ара­бів ві­ко­ве про­ти­сто­я­н­ня. Ала­ві­тів пе­ре­ва­жна біль­шість уза­гал і не вва­жає за му­сул ьман. То­му сл ове­сною під­трим­кою Єги­пту спо­ку­ша­ти­ся не вар­то. На­ба­га­то ва­жли­ві­ший де­марш США, Ве­ли­кої Бри­та­нії, Фран­ції, Ні­меч­чи­ни, Ту­реч­чи­ни, Ка­та­ра та Са­у­дів­ської Ара­вії про­ти ро­сій­сько­го втру­ча­н­ня в Си­рії. Для остан­ніх двох це ще й своє­рі­дний про­тест про­ти со­ю­зу Ро­сії та Іра­ну.

Франція зав­жди вва­жа­ла Си­рію сво­єю зо­ною впли­ву. Там до­сі ба­га­то хто знає фран­цузь­ку. Па­риж сер­йо­зно не­вдо­во­ле­ний і це від­ра­зу по­зна­чи­ло­ся на хо­ді пе­ре­мо­вин нор­манд­ської че­твір­ки. Так Мо­сква одним ру­хом по­гір­ши­ла сто­сун­ки з кра­ї­ною, яка зав­жди вва­жа­ла­ся про­ро­сій­ською.

Мі­лі­та­рист­ський чад у Ро­сії по­сту­по­во прой­де, але ви­йти з Си­рії бу­де на­ба­га­то скла­дні­ше, ніж з Дон­ба­су. Схо­же, що в Мо­скві про це не по­ду­ма­ли. Аф­ган­ська тра­ге­дія пов­то­рю­є­ться у ви­гля­ді си­рій­сько­го фар­су.

ФО­ТО РЕЙТЕР

20 ВЕ­РЕ­СНЯ 2015 РО­КУ. ПІ­СЛЯ БОМ­БАР­ДУ­ВА­Н­НЯ СИРІЙСЬКИМИ ВПС РА­ЙО­НУ АЛЬ-КАТЕРДЖІ МІ­СТА АЛЕП­ПО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.